Ухвала суду № 69143358, 22.09.2017, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/6765/17

н/п 1-кс/640/7612/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2017 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді Божко В.В.,

при секретарі Гайфутдіновій Б.О.,

представника заявника адвоката ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016220470002490 від 22.03.2016р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, -

встановив:

20.09.2017р. заявник ОСОБА_2 звернулась до суду із клопотанням про скасування арешту з майна, а саме: автомобіля НОМЕР_1, належного їй та накладеного на підставі ухвали слідчого судді від 02.11.2016 р., зобовязавши слідчого повернути їй вказаний автомобіль.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що на сьогоднішній день пройшло майже 10 місяців з моменту вилучення належного ОСОБА_2 майна, однак підозра жодній особі у кримінальному провадженні, яке розслідується з 22.03.2016 року не предявлена. Оригінали документів або їх копії, що послужили підставою для видачі Довідки рахунку серії ААЕ №572013 від 13.11.2015 року, виданої ТОВ «ПРИМАКС-АВТОЕКСПЕРТ», код ЄРДПОУ 37366015 на ОСОБА_3 про те, що їй продано і видано автомобіль марки «ЗАЗ Vida», кузов Y6DSA4870C0004101, а також до Акту технічного стану транспортного засобу автомобілю марки «ЗАЗ Vida», кузов Y6DSA4870C0004101, Договору комісії, укладеного між ТОВ «ПРИМАКС-АВТОЕКСПЕРТ» та ОСОБА_4, на продаж автомобілю марки «ЗАЗ Vida», кузов Y6DSA4870C0004101, до Журналів обліку надходження і реалізації або передачі для реалізації транспортного засобу та їх складових частин, що мають ідентифікаційний номер, виданих довідок рахунків, актів прийняття передачі, біржових угод і номерних знаків для разових поїздок до теперішнього часу не вилучено та за повідомленням слідчого встановити їх місцезнаходження вона не може. Вважає в подальшому застосуванні арешту відпала по треба, оскільки слідчим за практично рік не проведено окремі слідчо-оперативні дії для встановлення використання арештованого майна.

Представник заявника підтримав подане клопотання повністю.

Ст. слідчий СУ ГУ НП в Харківській області Мотузова С.О. в судове засідання не зявилася, до суду надала заяву про розгляд клопотання у її відсутність, просить відмовити у задоволенні клопотання, вважаючи що зазначений автомобіль є доказом злочину, арешт накладений з метою забезпечення збереження речових доказів, а тому арешт майна є актуальним.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

З наданих суду документів вбачається, що СУ ГУ НП в Харківській області перебуває кримінальне провадження №12016220470002490 від 22.03.2016р., розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.

02.11.2016 р. ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова накладений арешт на майно, яке було вилучене 30.10.2016 р. в ході огляду місця події, а саме на автомобіль НОМЕР_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо він доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Однією із загальних засад кримінального провадження, визначених п. 21 ч. 1 ст. 7 КПК України, є розумність строків. Відповідно до ст. 28 КПК України, під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Згідно ч. 1 ст. 100 КПК України, речовий доказ, який був наданій стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 КПК України.

Так, відповідно до ч.4 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд зобовязаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Як зазначено вище, зі змісту клопотання та пояснень представника заявника в судовому засіданні слідує, що автомобіль НОМЕР_1 був вилучений близько 10 місяців назад, що у свою чергу позбавляє власника майна користуватися та розпоряджатися вказаний майном.

В силуст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), в яких заявники скаржилася на контроль за використанням власності в зв'язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 КПК України для забезпечення виконання сторонами кримінального провадження вимог розумного строку слідчий суддя, суд має право встановлювати процесуальні строки у межах граничного строку, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням обставин, встановлених під час відповідного кримінального провадження.

Враховуючи наслідки арешту майна для власника майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, приймаючи до уваги той факт, що вказане майно перебуває у розпорядженні сторони обвинувачення майже 10 місяців, керуючись також загальними засадами кримінального провадження, визначеними у ст. 7 КПК України, положеннями ч. 4 ст. 173 КПК України, слідчий суддя вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню.

Передача вказаного майна власнику на відповідальне зберігання за вказаних вище обставин не створить будь-яких перешкод для збереження речових доказів та для подальшого розслідування кримінального провадження.

Клопотання про фіксування процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час розгляду клопотання слідчому судді не надходило і за ініціативою суду не здійснюється, відповідно положень ст.107 КПК України.

Керуючись ст.ст. 107, 174, 372 КПК України, слідчий суддя, -

ухвалив:

Клопотання ОСОБА_2 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016220470002490 від 22.03.2016р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України задовольнити.

Скасувати арешт на майно, а саме на автомобіль «ЗАЗ VIDA», білого кольору, д/н НОМЕР_2, номер кузова (рами, шасі) Y6DSA4870C0004101, належного ОСОБА_2, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02.11.2016 р. по справі № 640/16884/16-к, н/п1-кс/640/8383/16.

Передати вказаний автомобіль «ЗАЗ VIDA», білого кольору, д/н НОМЕР_2, номер кузова (рами, шасі) Y6DSA4870C0004101 на відповідальне зберігання ОСОБА_2, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Визначити відповідальною особою за збереження майна ОСОБА_2

Попередити ОСОБА_2 про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження майна.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя- В.В. Божко