Ухвала суду № 69137034, 26.09.2017, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Гломб Ю.О.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"26" вересня 2017 р. Справа № 817/85/17

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Бучик А.Ю.

ОСОБА_2,

за участю секретаря судового засідання Витрикузи В.П.,

сторін та їх представників: від позивача- Чучаліна К.В.; від відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "27" квітня 2017 р. у справі за позовом Малого приватного підприємства фірми "Промсервіс" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.04.2017року визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення -рішення від 12.09.2016року року № НОМЕР_1 та №0000844000.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту камеральної перевірки №81/4000/13981123 від 31.08.2016року відповідачем винесено податкові повідомлення -рішення від 12.09.2016року року № НОМЕР_1 та №0000844000.

Підставою для винесення зазначених податкових повідомлень -рішень, слугували висновки зазначеного акту перевірки про порушення граничного строку сплати суми узгоджених грошових зобов'язань з акцизного податку.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів врахувала таке.

Колегією встановлено, що в матеріалах справи відсутній акт камеральної перевірки №81/4000/13981123 від 31.08.2016року своєчасності сплати акцизного податку. Однак, не зважаючи на вимогу суду, викладену у постанові першої інстанції про ненадання суду зазначеного акта, відповідач в супереч положень ст. 71 КАС України, зазначений акт не надав і суду апеляційної інстанції. Не надано відповідачем і детального розрахунку нарахованих зобов'язань до оскаржуваних рішень.

З рішеннях податкового органу про відмову у задоволенні скарг позивача (а.с. 21-23) зазначено, що відповідно до акту камеральної перевірки №81/4000/13981123 від 31.08.2016року, на підставі якого прийнято спірні рішення, предметом перевірки була своєчасність сплати акцизного податку позивачем за період квітень травень 2016 року.

З огляду на викладені обставини, грошове зобов'язання у вигляді штрафу визначено позивачу за порушення термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання за квітень та травень 2016року. Відтак, сплата грошових зобов'язань за обумовлені періоди є предметом дослідження даної адміністративної справи.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до пп.222.1.1 п.222.1 ст.222, ст.223 Податкового кодексу України останнім днем сплати акцизного податку за квітень 2016 року є 30 травня 2016 року, та відповідно 30 червня 2016 року за травень 2016 року.

Позивачем до контролюючого органу подано декларації акцизного податку за квітень 2016 року, у якій до сплати задекларовано 272785,00грн. податкових зобовязань (а.а.с.24-26).

Вказану суму податку позивачем 17.05.2016 , на підставі платіжного доручення №2418, через розрахунковий рахунок у ПАТ Фідобанк перераховано до бюджету акцизний податок за квітень 2016 року в сумі 273985,00грн., про що свідчить штемпель банку (а.с.39).

Окрім того, обумовлені обставини були предметом дослідження судом зясовано, що ці обставини були також встановлені під час розгляду адміністративної справи за №817/900/16, за наслідками якого 17.11.2016 прийнято рішення про задоволення позовних вимог МППФ Промсервіс, та яке 18.01.2017 набрало законної сили, а тому в силу вимог ч.1 ст.72, ч.2 ст.255 КАС України не потребують доказування (а.а.с.45-49).

У вказаному рішенні суд встановив, що позивачем своєчасно подано до банківської установи платіжне доручення про перерахування до бюджету грошових зобовязань з акцизного податку за квітень 2016 року, а відтак, ним виконано усі дії, які від нього залежали для належного виконання податкових зобов'язань.

Водночас, наявними у справі доказами також підтверджуються обставини щодо своєчасності сплати акцизного податку за травень 2016 року. Так, позивачем задекларовано за названий звітний період зобов'язань 298695,00грн (а.а.с.27-29), які були сплачені відповідно до платіжних доручень: від 18.05.2016 №2428 на суму 148634,19грн., від 19.05.2016 №2430 на суму 13361,96грн. та від 30.06.2016 №559 на суму 135498,85грн. (а.а.с.40-41).

З врахуванням переплати згідно з платіжним дорученням від 17.05.2016 №2418 на суму 1200,00грн. (273985,00 - 272785,00), позивачем за травень 2016 року було перераховано до бюджету 298695,00грн. податкових зобовязань у повному обсязі та встановлені строки.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч обумовленого обов'язку, відповідач не довів належними у справі доказами обставин щодо несвоєчасної сплати обумовлених грошових зобов'язань, а відповідно відповідачем не доведена правомірність прийнятих ним рішень.

Поряд із зазначеним, колегія суддів звертає увагу, що пунктом 75.1 статті 75 ПК передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК (в редакції на дату проведення перевірки) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

В силу вимог пункту 76.1 статті 76 ПК камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає податкова звітність. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Аналізовані законодавчі приписи свідчать на користь висновку про те, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, нормативно встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства при складанні та поданні декларацій. При цьому будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання фіскально зобов'язаною особою податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов'язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу. А відтак камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено та камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Законодавчо установлені обмеження щодо повноважень податкового органу під час проведення камеральної перевірки (яка характеризується спрощеним порядком її призначення і проведення, не передбачає присутність платника та можливість подання ним пояснень тощо) є однією з гарантій прав платника, що забезпечують дотримання балансу публічних і приватних інтересів.

Пунктом 3.1 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення камеральних перевірок податкової звітності платників податків, крім перевірок податкової декларації про майновий стан і доходи та податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця, затверджених наказом Міністерства доходів і зборів України від 14.06.2013 року за №165 (далі - Методичні рекомендації), визначено особливості проведення камеральних (електронних) перевірок податкової звітності з податку на додану вартість.

З пунктів 3.1.1, п.3.1.3 Методичних рекомендацій вбачається, що під час камеральної перевірки здійснюється перевірка податкової звітності на арифметичний та логічний контроль, складовими якої є: перевірка правильності визначення податкового періоду (відповідно до статті 202 Кодексу), своєчасності надання звітності (дотримання строків, встановлених пунктом 49.18 статті 49 та статтею 203, з урахуванням пункту 49.20 статті 49 Кодексу), правильності вибору форми декларації; перевірка логічного зв'язку між окремими звітними і розрахунковими показниками, перевірка узгодженості показників, що переносяться з додатків до декларацій, порівняння звітних показників з показниками попередніх звітних періодів; перевірка відповідності значень окремих рядків декларації звітного (податкового) періоду значенням окремих рядків декларації попереднього звітного (податкового) періоду. Здійснюється перевірка обґрунтованості застосування ставок податку (статті 193 - 195 Кодексу) і податкових пільг (стаття 197, підрозділ 2 розділу XX Кодексу, міжнародні договори (угоди), ратифіковані Верховною Радою України), правильності відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частині третій статті 2 КАС наведені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є, зокрема, прийняття (вчинення) таких рішень, (дій, бездіяльності) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

А відтак, з'ясування податковим органом під час податкової перевірки питань, що не охоплюються законодавчо визначеними межами з проведення даного виду податкової перевірки, не можна визнати діями суб'єкта владних повноважень, що відповідають наведеним ознакам. Відповідно, інформація, що зібрана відповідачем відносно платника поза межами здійснюваного нею заходу з податкового контролю та не відноситься до предмета перевірки, не може слугувати підставою для податкового повідомлення-рішення.

Матеріали справи свідчать, що в ході камеральної перевірки відповідачем, окрім даних, зазначених у податкових деклараціях та уточнюючих розрахунків з ПДВ за відповідні періоди були використані також і інші відомості.

З наведеного слідує, що проведення перевірки своєчасності сплати грошового зобов'язання у межах камеральної перевірки чинним законодавством у 2016році не передбачено. Камеральна перевірка повинна бути проведена виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Крім того, слід зазначити, що нарахування штрафних санкцій платникові податку за наслідками проведення камеральної перевірки є можливим лише у разі виявлення помилок у звітності, поданій таким платником. В іншому ж випадку підставою для визначення штрафних санкцій щодо сплати податків та зборів є дані саме документальних перевірок.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 18 квітня 2016 року (справа №826/14668/14), від 17 березня 2015 року №К/800/67871/14, від 23 червня 2015 року №К/800/9651/15, від 10 листопада 2015 року №К/800/19897/15, від 02 грудня 2015 року №К/800/14438/14.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що з 01 січня 2017 року підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 1797-VIII від 21.12.2016 року наступного змісту: «предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах».

Тобто з наведеного вбачається, що контролюючий орган до 01 січня 2017 року не був наділений правом перевіряти своєчасність справляння платниками податків узгоджених сум грошового зобов'язання в рамках камеральної перевірки, а як вбачається з акту перевірки, камеральна перевірка проводилась -31.08.2016року року предметом якої було питання своєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань.

За наведених обставин, контролюючий орган провів перевірку не податкової звітності позивача, а перевірку своєчасної сплати позивачем узгодженої суми податкового зобов'язання, яка відповідно у 2016році була предметом документальної перевірки, а не камеральної.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

При цьому, як слідує з Податкового Кодексу України документальна планова або позапланова перевірка проводиться на підставі рішення керівника контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки.

З огляду на обумовлене, колегія суддів вважає, що податковий орган проводячи камеральну перевірку позивача в серпні 2016року з питань своєчасності сплати вийшов за межі наданих повноважень та діяв з порушенням норм Податкового Кодексу України, не на підставі та не у спосіб, що передбачений ст.126 ПК України.

Відповідно до висновку Верховного суду України, викладеного у постанові від 27.01.2015р. по справі №21-425а14, невиконання вимог Податкового кодексу України при проведенні перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що акт камеральної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість від 31.08.2016року не може бути підставою для прийняття податковим органом рішень щодо застосування штрафних санкцій до позивача за порушення граничного строку сплати сум грошових зобов'язань, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "27" квітня 2017 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: А.Ю.Бучик

ОСОБА_2

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Мале приватне підприємство фірма "Промсервіс" вул.Київська, 98,м.Рівне,33027

3- відповідачу/відповідачам: Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33023

- ,