Ухвала суду № 69136620, 26.09.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/7708/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Сапіги В.П., Попка Я.С.

з участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна фірма «Яворник» на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року у справі № 807/79/17 за позовом Перечинського обєднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна фірма "Яворник" про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

18 січня 2017 року Перечинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (далі - позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерна фірма "Яворник" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості по збору на обов'язкове державне пенсійне страхування по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в сумі 102725,05 коп.

Позовні вимоги мотивує тим, що у відповідача в шкідливих умовах праці на атестованих робочих місцях працювали громадяни: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, що дало їм право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Так, позивачем за період з 01.04.2016 року по 01.01.2017 року по даних пенсійних справах було проведено виплату пільгової пенсії на загальну суму 102725,05 грн. Однак, відповідач в добровільному порядку не здійснив відшкодування позивачеві сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком на пільгових умовах, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем. Таким чином, представник позивача просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року у справі № 807/79/17 позов задоволено.

Постанову суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі не досліджено те, що рішеннями управління Пенсійного фонду України у Великоберезнянському районі Закарпатської області від 07.05.2008 року №84,85,86 до відповідача були застосовані фінансові санкції та нарахована пеня на загальну суму 299438,70 грн. за наслідками судового оскарження судами кваліфіковано сплачені суми як переплату по особовому рахунку акціонерного товариства на суму 299438,70 грн.

За таких обставин апелянт вважає, що заявлена управлінням Пенсійного фонду до стягнення сума 102 725,05 грн. за період її виникнення з 01.04.2016р. по 01.01.2017 р. без урахування переплати в сумі 299 438,70 грн., а тому вимога про стягнення 102 725,05 грн. задоволенню не підлягає.

Просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року у справі № 807/79/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 07.03.1997 року відповідач був зареєстрований, як юридична особа та відомості щодо нього включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи (а.с. 9) та ОСОБА_11 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.7-8).

Відповідач був зареєстрований позивачем як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року № 400/97-ВР (далі - Закон України № 400/97-ВР), а з 01.01.2004 року, також як платник страхових внесків відповідно до ст.15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058 (далі - Закон України № 1058).

Пенсію за віком на пільгових умовах було призначено громадянам, які працювали на відповідача, а саме: : ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, відповідно до п. "в" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Підставою призначення пенсії за віком на пільгових умовах є те, що вище вказані громадяни працювали на відповідача в шкідливих умовах праці повний робочий день на атестованих робочих місцях, що підтверджується копією трудової книжки (а.с. 34-36, 39-41, 44-45, 48-51, 56-57, 59-60, 63-69, 72, 75-77, 81-82), довідками про підтвердження наявного трудового стажу (а.с. 37, 42, 46, 52, 55, 61, 70, 78, 83). Таким чином, вказаним пенсіонерам була призначена пенсія на пільгових умовах в розмірах, що вказані у витягах зі пенсійних справ (а.с. 33-83).

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що згідно до п.6 п.п.6.7 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою Постановою управління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1 зареєстрованої в Мін'юсті 16.01.2004 року за №64/8663 (далі - Інструкції №21-1) підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Відповідно до п. 6 п.п. 6.4 Інструкції №21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Відшкодуванню Пенсійному фонду України, крім суми виплаченої пенсії, підлягають і витрати на доставку пенсії, які згідно змін до граничних тарифів на основні послуги зв'язку, затверджених наказом Держкомзв'язку та інформатизації України №166 від 22.07.2004 року становлять для міста 0,79 %, для села 1,56%.

Отже, за період з 01.04.2016 року 01.01.2017 року позивачем було проведено виплату пільгових пенсій по пенсійним справам громадян, які працювали на відповідача, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на загальну суму 102725,05 грн., що підтверджується Зведеним реєстром відшкодування пільгових пенсій по списку №2 (а.с. 12).

Відповідач в добровільному порядку не здійснив відшкодування позивачеві сум фактичних витрат на виплату пенсій за віком на пільгових умовах, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем по збору на обов'язкове державне пенсійне страхування по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, які призначені відповідно до п. "в" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" - в розмірі 102725,05 грн.

Разом з тим, не знайшло свого підтвердження в судовому засідання твердження відповідача про те, що оскільки позивачем не було враховано переплату в сумі 299438,70 грн., яка виникла в особовій картці відповідача внаслідок скасування рішень позивача від 07.05.2008 року №84, №85, №86 у зменшення заборгованостей за попередні періоди, а тому вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 102725,05 грн. не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як було встановлено в судовому засіданні, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2012 року було скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05.03.2010 року у справі №2а-2261/09/0770 та визнано протиправними і скасовано рішення управління Пенсійного фонду України в Великоберезнянському районі Закарпатської області за №84, №85, №86 від 07.05.2008 року про нарахування штрафних санкцій та пені на загальну суму 299438,70 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків.

Також, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.10.2014 року по справі №807/2390/14 було стягнено з відповідача на користь управління Пенсійного фонду України в Великоберезнянському районі Закарпатської області заборгованість в сумі 194 777,96 грн.

Зокрема, предметом позову управління Пенсійного фонду України в Великоберезнянському районі Закарпатської області до відповідача по адміністративній справі №807/2390/14 була несвоєчасність сплати відповідачем страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з липня 2009 року по грудень 2010 року в сумі 245397,79 грн. та нарахованих за несвоєчасну сплату страхових внесків рішення про застосування фінансовиих санкцій та пені на загальну суму 248818,87 грн.

Так, постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.10.2014 року по справі №807/2390/14 було підтверджено факт наявності переплати по особовому рахунку відповідача в сумі 299238,70 грн., яка сформувалась за рахунок скасування Львівським апеляційним адміністративним судом рішень №84, № 85, №86 від 07.05.2008 року.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.10.2014 року по справі №807/2390/14 - було залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.04.2015 року було відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.10.2014 року по справі №807/2390/14 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2015 року.

Отже, предметом розгляду адміністративної справи №2а-2261/09/0770 та адміністративної справи №807/2390/14 була заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Таким чином, вище вказані рішення судів, якими встановлено факт наявності переплати по особовому рахунку відповідача в сумі 299238,70 грн. є підставою коригування заборгованості саме щодо страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

При цьому суд першої інстанції констатує, що предметом розгляду даної адміністративної справи є збір на обов'язкове державне страхування по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а не сплата страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування щодо яких на особовому рахунку відповідача виникла переплата, внаслідок скасування рішень №84, № 85, №86 від 07.05.2008 року.

Виходячи з вище викладеного, на підставі наявних у матеріалах справи доказів та враховуючи пояснення сторін, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність у відповідача заборгованості по збору на обов'язкове державне пенсійне страхування по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "в" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в сумі 102725,05 грн., яка не була погашена відповідачем у добровільному порядку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком та аргументами суду першої інстанції з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи, відповідач зареєстрований як платник внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в Перечинському обєднаному управлінні Пенсійного фонду України Закарпатської області.

Згідно розрахунку долученого до матеріалів справи сума відшкодування по відповідачу за період квітня- грудень 2016 року становить 102 725,05 грн.

Водночас, позивачем до матеріалів справи долучені розрахунки сум витрат на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період квітнь-грудень 2016 року, які підлягають відшкодуванню та які відповідач добровільно не погасив.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» визначено, що обєктом оподаткування для платників збору, визначених п. 1 та 2 ст. 1 вказаного Закону (субєкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх обєднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, обєднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи-субєкти підприємницької діяльності які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених вище, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади ) є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. «б»- «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку передбаченого ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Ч. 2 розділу XV Перехідних положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсій за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди, До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам, пенсії призначаються за нормами цього Закону у разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Порядок відшкодування фактичних витрат по виплаті та доставці пенсій передбачений Інструкцією про порядок обчислення та сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1.

П.6 вказаної Інструкції передбачено, що - відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

В п.6.8 Інструкції передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку про те, що у відповідності до законодавства у відповідача виник обовязок перед позивачем по відшкодуванню витрат по виплаті та доставці пенсії за період з 01.04.2016р. по 01.01.2017 р. у сумі 102 725,05 грн., який акціонерним товариством сплачений у добровільному порядку не був. Посилання відповідача на рішення судів жодним чином не стосуються даної адміністративної справи, а тому не можуть братися до уваги колегією суддів.

Враховуючи вищенаведене, колегія суду вважає, що даний адміністративний позов є обґрунтованим і підлягає до задоволення.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при вирішенні оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна фірма «Яворник» - залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року у справі № 807/79/17- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_12 судді ОСОБА_11 ОСОБА_13 Повний текст судового рішення виготовлено 26.09.2017 року