Ухвала суду № 69128049, 15.09.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

УХВАЛА

15 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідачаГриціва М.І.,суддів:Волкова О.Ф., Прокопенка О.Б.,розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2016 року, постановленої у справі за його позовом до Управління патрульної поліції в м. Кіровограді (нині м. Кропивницький) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

встановила:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 листопада 2016 року відмовив ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 26 липня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року.

ОСОБА_4 не погодився з рішенням суду касаційної інстанції і подав заяву про перегляд його Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції положень частини першої статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП), що, на думку заявника, підтверджується ухвалами Вищого адміністративного суду України від 18 квітня, 9 червня 2017 року (справи №№ К/800/11345/17, К/800/18615/17 відповідно).

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені у заяві доводи і дійшла висновку про таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за схожих предмету спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Як убачається зі змісту заяви, доводи її автора спрямовані на те, щоб переконати в тому, що постанова працівника Управління патрульної поліції в м. Кіровограді про його (ОСОБА_4) винуватість у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КпАП, - зупинка транспортного засобу в зоні дії дорожнього знака 3.34 «Зупинку заборонено» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001року № 1306 (далі - Правила), ґрунтується на сфальшованих доказах. Зазначає, що поставлених йому за провину дій не вчиняв, свій транспортний засіб у зоні дії дорожнього знака 3.34 Правил не зупиняв. Зупинився фактично на вимогу працівників поліції, які спровокували його на такі дій, а потім змонтували відеозапис із фіксацією порушення Правил. Стверджує, що оформлення правопорушення відбувалося з порушенням вимог КпАП. Зокрема, працівник поліції на місці події виніс постанову про вчинення правопорушення без складення протоколу про його скоєння.

Суди попередніх та касаційної інстанції під час перевірки законності дій суб'єкта оскарження не надали значення описаним вище обставинам й погодилися з правильністю дій та рішенням суб'єкта оскарження.

У справах, в яких були ухвалені судові рішення, надані для порівняння (ухвали від 18 квітня і 9 червня 2017 року), суд касаційної інстанції виходив із фактичних обставин кожної з них, в контексті яких дійшов висновку, що працівники поліції, які винесли постанови про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених відповідно частинами першою та частиною другою статті 122 КпАП року, діяли протиправно.

Зокрема, в ухвалі від 18 квітня 2017 року суд погодився з правовими висновками судів попередніх інстанцій про те, що працівник поліції, коли звинуватив водія у в'їзді в пішохідну зону, позначену дорожнім знаком 5.33 «Пішохідна зона» Правил, не зазначив у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності напрямок руху автомобіля і зону дії цього дорожнього знаку. В ухвалі від 9 червня 2017 року цей же суд визнав, що наданий працівниками поліції відеозапис не підтверджує факт порушення підпункту «е» пункту 8.7.3 Правил - проїзд транспортного засобу на заборонний (червоний) сигнал світлофора, оскільки дорога в місці порушення мала обмежену оглядовість.

Викладене дає підстави вважати, що рішення суду касаційної інстанції, додані на обґрунтування заяви, ухвалені цим судом за інших фактичних обставин справ та іншого нормативного регулювання, а, отже, не підтверджують наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів» статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України,

ухвалила:

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до Управління патрульної поліції в м. Кіровограді про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2016 року.

Суддя-доповідач М.І. Гриців

Судді: О.Ф. Волков

О.Б. Прокопенко