Постанова № 69127494, 05.04.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2-а/760/907/17

у справі № 760/2192/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2017 року м. Київ

Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Лазаренко В.В., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій та рішень суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

22.02.2017 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:

- визнати протиправними дії та рішення Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 24 січня 2017 року № 153/02/Г-1258 щодо відмови йому у поновлені виплати пенсії, яка була призначена йому в жовтні 2004 року відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ Солом'янським районним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві та перерахована відповідно до постанови Солом'янського районного суду у м. Києві від 16.05.2016;

- зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити виплату призначеної йому пенсії у жовтні 2004 року відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ Солом'янським районним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві без обмежень її максимального розміру, про що повідомити його письмово;

- зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити виплату незаконно невиплаченої йому пенсії за вислугою років за минулий час, починаючи з дня припинення виплати пенсії, тобто з січня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в жовтні 2004 Солом'янським районним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві йому призначена пенсія відповідно до Закону України «Про прокуратуру», в редакції закону від 05.11.1991. У березні 2015 року він звільнився з органів прокуратури України, а в подальшому у грудні 2015 року був призначений на посаду прокурора відділу Генеральної прокуратури України, після чого з січня 2016 року виплата пенсії йому була припинена. На його звернення до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо поновлення виплати призначеної пенсії відповідно до вимог Конституції України, він отримав відповідь від 24.01.2017 № 153/02/Г-1258 про відсутність підстав для поновлення виплати пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру», у зв'язку з внесенням змін до вказаного закону відповідних змін та доповнень, згідно яких, особам, які працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру» призначені пенсії не виплачуються. Рішення Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову у відновленні виплати раніше призначеної пенсії на підставі зазначеного вище закону, позивач вважає таким, що порушує його конституційне право на пенсійне забезпечення, передбачене ст. 46 Конституції України, у зв'язку з чим ним і пред'явлено даний адміністративний позов.

Ухвалою суду від 09.02.2017 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 відкрито скорочене провадження.

31.03.2017 до суду надійшли заперечення відповідача, в яких останній вказує, зокрема на те, що позивач перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію за вислугу років, яка призначена відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що тимчасово, по 31 грудня 2017 року: особам (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, які займають посади державної служби, визначені Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», а також працюють на посадах та на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються. Вважає, що посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 необґрунтованими, оскільки дані положення стосуються лише осіб, яким пенсія призначена відповідно до закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». А тому, оскільки позивачу пенсія призначена відповідно до Закону України «Про прокуратуру», законних підстав для поновлення пенсії немає.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що в жовтні 2004 Солом'янським районним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві позивачу призначена пенсія відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

18.03.2015 позивач звільнений з органів прокуратури України, в подальшому у грудні 2015 року призначений на посаду прокурора відділу Генеральної прокуратури України.

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 16.05.2016, зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити позивачу з 01 квітня 2016 року перерахунок пенсії за вислугу років без обмежень її максимального розміру, відповідно до статті 50-1 Закону «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення та перерахунку пенсії) у розмірі 90 % від розміру його місячної заробітної плати, зазначеної у довідці № 517, яка видана Генеральною прокуратурою від 24 березня 2016 року за № 18-517зп.

З січня 2016 відповідачем не здійснюється виплата позивачу раніше призначеної пенсії.

Листом від від 24.01.2017 № 153/02/Г-1258 відповідач на звернення позивача відмовив останньому у поновлення виплати призначеної пенсії.

Суд вважає доводи позивача про протиправність дій відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії обґрунтованими з огляду на таке.

Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (стаття 1, частини перша статті 8 Основного Закону України).

Згідно з Конституцією України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади і у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра соціальної політики України, а також Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, та організовує у межах своїх повноважень виконання актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією.

Управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є підвідомчими органами Фонду та разом утворюють систему органів Фонду.

Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві створене на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» № 1055 від 16.12.2015, яка набрала законної сили 31.12.2015, шляхом злиття Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва та Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва.

Спеціальним законом, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України є Закон «Про прокуратуру».

З матеріалів справи випливає, що позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону «Про прокуратуру» (у редакції чинній на момент призначення пенсії).

26.10.2014 набрали чинності окремі положення Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, якими у розділі ІХ визначено правові засади соціального та матеріально-побутового забезпечення прокурора та інших працівників органів прокуратури.

Згідно ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII передбачалось, що пенсія, призначена відповідно до цієї статті, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про статус народного депутата України", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну службу", виплачується в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а після звільнення з таких посад - у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

З 16.01.2016 частину п'ятнадцяту статті 86 Закону України "Про прокуратуру", зокрема, абзац перший відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України » від 24.12.2015 № 911-VIII викладено в такій редакції: "15. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року: особам (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), які працюють на посадах та на умовах, передбачених цим Законом, законами України "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються".

Крім того, відповідні зміни внесені законодавцем до абзацу 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058) яким в редакції, яка чинна з 01.04.2015 р. встановлено: тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи(крім інвалідів І та ІІ груп, інвалідів війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 ст.10 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру» , «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Станом на 1 квітня 2015 року посада, на якій працює позивач, дійсно давала право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбаченим ЗУ «Про прокуратуру».

Разом з цим, відповідно до п.5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 року № 213-VІІІ(далі - Закон № 213) у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в п.5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213 закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, у зв`язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про прокуратуру» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом не призначаються.

Таким чином, з 1 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про прокуратуру», у зв'язку з чим відпали передбачені ч. 1ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до вказаного Закону. З 1 червня 2015 року перешкоди для виплати ОСОБА_1 вказаної пенсії відсутні.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що з 1 червня 2015 року виплата пенсії, призначеної позивачу підлягає відновленню, у зв'язку з відсутністю підстав для її невиплати.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

Конституційний Суд України вказав на необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно - правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Таким чином, суд констатує, що сутність соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 2 КАС, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, констатує, що відповідач не довів, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови у відновленні виплати пенсії позивачу є протиправними, а тому суперечать положенням частини третьої статті 2 КАС.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено порушення законних прав позивача, а тому його права підлягають захисту, шляхом визнання відповідних дій позивача протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Отже, зважаючи на обставини справи, досліджені у судовому засіданні докази та системний аналіз положень чинного законодавства України, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Розподіляючи судові витрати відповідно до статті 94 КАС, суд зазначає, що з Державного бюджету України на користь позивача належить стягнути судовий збір в розмірі 640, 00 грн.

Згідно пункту 1 частини першої статті 256 КАС постанова суду в частині виплати позивачу пенсії у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 94, 99, 104-106, 158-163, 183-2, 244-2, 244-4, 254, 256 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у поновлені виплати пенсії, яка була призначена йому в жовтні 2004 року відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ Солом'янським районним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві та перерахована відповідно до постанови Солом'янського районного суду у м. Києві від 16.05.2016.

Зобов'язати Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити виплату ОСОБА_1 пенсії призначеної у жовтні 2004 року відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ Солом'янським районним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві без обмежень її максимального розміру, здійснивши виплату за минулий час, починаючи з дня припинення виплати пенсії, тобто з січня 2016 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в розмірі 640, 00 грн.

Допустити негайне виконання постанови суду у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Солом'янський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Лазаренко