Ухвала суду № 69117959, 21.09.2017, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

21 вересня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді Григоренка М.П.,

суддів : Боймиструка С.В., Ковальчук Н.М.,

секретар судового засідання Москалик Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 20 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дубенської міської ради, ОСОБА_2 про визнання нечинним та скасування договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки, визнання нечинним та скасування договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 20 липня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовлено.

В поданій на ухвалу суду апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликається на її незаконність, через порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Судом неправильно досліджено докази та надано їм оцінку, порушено строки розгляду самої заяви про забезпечення позову.

Вказує, що згідно з протоколом земельного аукціону № 470-з від 14.03.2012р. право оренди земельної ділянки для комерційного використання площею 1,4561 га, терміном на 5 років, що знаходиться по вул. Грушевського в м. Дубно Рівненської області, отримав ОСОБА_2 Договір купівлі-продажу права оренди даної земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1, згодом після внесення змін НОМЕР_2) було укладено між ОСОБА_2 та Дубенською міською радою 06.06.2012 року за реєстровим № 1256. 06.05.2015 року був незаконно укладений договір оренди вказаної земельної ділянки. 16.02.2016 року було укладено договір про внесення змін до вказаного вище договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки за реєстровим № 338, а 22.022016 року на підставі договорів купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) від 06.06.2012р. за реєстровим №1256 та договору про внесення змін до вказаного вище договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2) від 16.02.2016р. №338, було укладено новий договір оренди

______________

Провадження № 22-ц/787/1411/2017 Головуючий у 1 інстанції : Ходак С.К. Доповідач : Григоренко М.П.

земельної ділянки НОМЕР_2, що знаходиться по вул. Грушевського в м. Дубно Рівненської області, між Дубенською міською радою та ОСОБА_2

28.12.2016 року між ОСОБА_2 та ТзОВ «Епіцентр К» укладено договір суборенди даної земельної ділянки, незважаючи на те, що Дубенська міська рада не надавала згоди на це (згідно умов договору оренди від 06.05.2015 року та від 22.02.2016 року ця згода є обов»язковою).

Право оренди згідно договору про оренду земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2) від 22.02.2016р. та право суборенди згідно договору суборенди цієї ж земельної ділянки від 28.12.2016р. було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Саме ця реєстрація стала підставою для видачі ТзОВ «Епіцентр К» Декларації РВ № 0301706101066 про початок виконання підготовчих робіт з будівництва торгівельного комплексу від 02.03.2017 року, а згодом і Декларації про початок будівельних робіт.

У випадку задоволення його позовних вимог всі подальші будівельні роботи, а також проведення будь-яких реєстраційних дій по вказаній земельній ділянці та об'єкту, що знаходиться на ній, слід буде вважати незаконними. Усі ці дії створять йому, як позивачу, депутату Дубенської міської ради, представнику територіальної громади м. Дубно, та самій територіальній громаді м. Дубно, додаткові перешкоди для поновлення порушених прав, адже у випадку скасування договору оренди, суборенди і повернення земельної ділянки територіальній громаді виконання судового рішення у даній справі може стати неможливим чи утруднити його виконання.

Заходи, які він просить вжити, не можуть стосуватись конкретного кола осіб, вони стосуються конкретного об'єкта нерухомості з приводу якого і виник спір, а саме: земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_2).

Стаття 152 ЦПК України передбачає види забезпечення позову, серед яких є заборона вчиняти певні дії (п.2 ч.1 ст. 152 ЦПК України). У разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч.2 ст. 152 ЦПК України).

Із цих підстав просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нову, якою вжити заходи забезпечення позову, а саме: - заборонити будь-яким особам здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці площею 1,4561 га (кадастровий номер НОМЕР_2) несільськогосподарського призначення (землі житлової та громадської забудови) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; - заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 1,4561 га (кадастровий номер НОМЕР_2), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та об'єктів нерухомості, розташованих на ній.

В ході апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представник Дубенської міської ради Мякищук О.Ф. просив відхилити апеляційну скаргу, а оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відмовляючи позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що немає підстав для забезпечення позову, оскільки застосування заходів забезпечення позову у спосіб визначений позивачем, шляхом заборони не визначеному колу осіб здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці та вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки, договір купівлі-продажу оренди та договори оренди та суборенди якої без наслідків ст. 216 ЦК України оскаржуються в межах розгляду даної справи, суперечать нормам цивільного процесуального законодавства та може розцінюватись як втручання суду в діяльність інших осіб, які не є стороною цивільного процесу, та вжиття таких заходів забезпечення позову не кореспондується з заявленими позовними вимогами, які стосуються оскарження договору купівлі-продажу права оренди та договорів оренди та суборенди земельної ділянки.

Із змісту позовних вимог ОСОБА_1 видно, що останній звернувся до суду не за захистом своїх безпосередньо порушених чи не визнаних прав, а як фізична особа, яка не погоджується із певними діями Дубенської міської ради по укладенню із ОСОБА_2 певних правочинів всупереч інтересів громади, в тому числі і його, як члена цієї громади.

При цьому, ОСОБА_1 сам посилається у своїй позовній заяві на правові норми та конкретні обставини, які вказують на те, що його вимоги містять ознаки публічно-правового спору, а не приватно-правового, але суд першої інстанції, розглядаючи заяву про забезпечення позову, на це уваги взагалі не звернув і передчасно дійшов висновків про наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову.

У пункті 2 і 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 зазначено, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону № 2453-VI).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 108 - 114 ЦПК).

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) (далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції взагалі не навів будь-яких мотивів з приводу того, на підставі чого він дійшов висновку про наявність між сторонами у даній справі цивільно-правового спору, в зв'язку із чим існує необхідність вирішення судом питання щодо вжиття заходів забезпечення позову за правилами ЦПК України, а тому, на розсуд колегії суддів, ухвала Дубенського міськрайонного суду від 20 липня 2017 року підлягає скасуванню, з передачею питання на новий розгляд до того ж суду.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312, 313, 314, 315, 318 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 20 липня 2017 року скасувати та передати питання на новий розгляд до того ж суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий М.П. Григоренко

Судді : С.В. Боймиструк

Н.М. Ковальчук