Ухвала суду № 69115646, 21.09.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 355/454/17 Головуючий у І інстанції Лисюк О. Д.Провадження № 11-кп/780/892/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 34 21.09.2017

УХВАЛА

Іменем України

21 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі

головуючого судді: Капічон О.М.,

суддів: Гайдай Р.М., Ященко І.Ю.,

секретаря: Мельник А.С.,

за участю прокурора: Стаховської Н.О.,

обвинуваченого: ОСОБА_2,

захисника: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали кримінального провадження № 12015110070000715 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Баришівського районного суду Київської області від 01 червня 2017 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає: ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_4, вдівця, раніше не судимого,

визнано винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (пять) років без позбавленням права керувати транспортними засобами; на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбуванняпокарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки з покладенням, відповідно до ст. 76 КК України обовязків періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави витрати на залучення експерта на проведення судових експертиз в розмірі 7309 грн. 68 коп.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду,

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду, 29 серпня 2015 року, близько 07 години, водій ОСОБА_2, керуючи технічно справним автомобілем марки «Кіа Carnival», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись на 64 км. автодороги сполученням «Київ Харків», що на території Баришівського району Київської області, в правій смузі для руху в напрямку м. Києва зі швидкістю приблизно 90-100 км/год., в порушення вимог пунктів 2.3 б), 2.3.д) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року,не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою та, відповідно, не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху. В порушення пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним» та пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого «водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу» проявив злочинну самовпевненість, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху транспортного засобу та місце його розташування в межах проїзної частини дороги в напрямку м. Києва, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, обравши не відповідну дорожній обстановці швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції до попутного транспортного засобу, внаслідок чого допустив зіткнення із задньою частиною напівпричепа марки «WEILTON», реєстраційний номер НОМЕР_2, який перебував у складі автопоїзда із сідловим тягачем марки «МАN ТGX 18.360», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, який рухався у попутному напрямку, в правій смузі для руху в бік м. Києва.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «Кіа Carnival», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_5, який перебував на передньому пасажирському сидінні, від отриманих тілесних ушкоджень 07 вересня 2015 року, помер в Київській обласній клінічній лікарні.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №74-ТР від 12 листопада 2015 року встановлено, що при судово-медичній експертизі трупу ОСОБА_5 виявлені: переломи кісток склепіння та основи черепу, кісток лицьового скелету, масивна забита рана в області чола, забита рана в області верхньої повіки лівого ока, множинні садна в області обличчя (переважно справа), масивний крововилив в мякі тканини в лобній, скроневих та правій тімяній ділянках, крововиливи в над і під тверду мозкову оболонку, під мяку мозкову оболонку, у речовину головного мозку й у шлуночки головного мозку, зазначені ушкодження комплекс яких сформував відкриту проникаючу черепно-мозкову травму та обумовив настання смерті, утворилися від дії тупих предметів, можливо в строк та за обставин, зазначених у медичній документації і мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_5 настала від відкритої проникаючої черепно-мозкової травми у вигляді множинних переломів кісток склепіння та основи черепу, кісток лицьового скелету, крововиливи від мозкової оболонки в речовину та у шлуночки головного мозку, що підтверджується виявленими тілесними ушкодженнями та даними медичної документації.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Баришівського районного суду Київської області від 01 червня 2017 року щодо ОСОБА_2 скасувати в частині призначеного покарання у звязку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через мякість; ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки; на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування основного покарання та покласти на нього обовязків, передбачених п. п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України, зобовязавши періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; в іншій частині вирок залишити без змін. Вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував підвищений ступінь суспільної небезпеки злочину, який вчинено з грубим порушенням ПДР, наслідків злочинного діяння спричинення смерті потерпілого та не призначив додаткове покарання, що не забезпечить досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України. На думку прокурора, при вирішені питання про необхідність призначення додаткового покарання, суд не врахував обставини кримінального провадження, зокрема, наслідки злочину та його суспільну небезпеку, та не призначив ОСОБА_2 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на певний строк, що, на думку прокурора, призвело до уникнення обвинуваченим додаткового покарання.

В процесі апеляційного розгляду захисником та обвинуваченим було подано клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 ОСОБА_6 України «Про амністію у 2016 році», оскільки він підпадає під дію положень п. «ґ» ст. 1 вказаного ОСОБА_6.

Заслухавши думку прокурора, яка підтримала подану апеляційну скаргу та не заперечувала проти задоволення клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 України «Про амністію у 2016 році»; захисника та обвинуваченого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та підтримали подане ними клопотання; вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає до задоволення, а клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто його має бути ухваленокомпетентним судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і є обґрунтованим.

Суд першої інстанції правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч. 2 ст.286 КК України.

Оскільки фактичні обставини кримінального провадження ніким не оспорюються, колегія суддів не проводить детальний їх аналіз та, відповідно до ст. 404 КПК України, перевіряє вирок суду лише в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КК України, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що причинили смерть потерпілого або заподіяли тяжке тілесне ушкодження, караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного. Пунктом 21 вказаної Постанови передбачено, що у кожному випадку призначення покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 і ст. 287 КК необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання позбавлення права керувати транспортними засобами або обіймати посади, повязані з відповідальністю за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів.

Таким чином, додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами у разі вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, є правом, а не обовязком суду і, приймаючи рішення при розгляді даного питання, суд першої інстанції має враховувати всі обставини провадження.

До суду апеляційної інстанції була надана розписка представника потерпілої ОСОБА_4 ОСОБА_7, відповідно до якої останній отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 100000 грн. в рахунок відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди.

Зокрема, при вирішенні питання про застосування додаткового покарання щодо ОСОБА_2 суд першої інстанції врахував вік обвинуваченого, його ставлення до скоєного, ту обставину, що транспортний засіб йому необхідний для здійснення догляду за престарілою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, у звязку з чим прийшов до правильного висновку про можливість не застосовувати до ОСОБА_2 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, у звязку з чим, апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання обвинуваченого про застосування до ОСОБА_2 ОСОБА_6 України «Про амністію в 2016 році».

Так, відповідно до ч. 1 ст. 10 вказаного ОСОБА_6 №1810-VIII (набрав чинності 07 вересня 2017 року), питання про застосування амністії суд вирішує також за ініціативою обвинуваченого (підсудного) чи засудженого, їхніх захисників чи законних представників.

Пунктом г) ч. 2 ст. 10 ОСОБА_6 України «Про амністію у 2016 році» визначено, що застосування цього ОСОБА_6 здійснюється щодо осіб, стосовно яких ухвалені вироки, що не набрали законної сили, за клопотанням самої особи, її захисника чи законного представника.

Частиною 1 статті 13 зазначеного ОСОБА_6 передбачено, що його дія поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно, і не поширюється на осіб, які вчинили триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перервані після набрання чинності цим ОСОБА_6.

Відповідно до п. «ґ» ст. 1 ОСОБА_6 України «Про амністію у 2016 році» звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не повязаних з позбавленням волі особи, визнанні винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 КК України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, які на день набрання чинності цим ОСОБА_6 досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 ОСОБА_6 України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Так, відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_2 вчинив злочин 29 серпня 2015 року, тобто до набрання сили ОСОБА_6 України «Про амністію у 2016 році».

Окрім того, обвинуваченим було надано докази того, що на момент набрання чинності ОСОБА_6 України «Про амністію у 2016 році» він досяг пенсійного віку, визначеного ст. 26 ОСОБА_6 України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», а саме пенсійне посвідчення №2043414279, видане 08 лютого 2016 року.

Зазначені обставини вказують на те, що на обвинуваченого поширюється дія п. «ґ» ст. 1 ОСОБА_6 України «Про амністію у 2016 році».

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_2 Закон України «Про амністію у 2016 році».

Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, п. «ґ» ст.1 ОСОБА_6 України «Про амністію у 2016 році», колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Вирок Баришівського районного суду Київської області від 01 червня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

Звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання, призначеного вироком Баришівського районного суду Київської області від 01.06.2017 року на підставі п. « ґ» ст.1 ОСОБА_6 України «Про амністію у 2016 році».

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня оголошення.

С У Д Д І :

____ _____ _______

О.М. ОСОБА_9 ОСОБА_10 Ященко