Ухвала суду № 69114860, 19.09.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №294/465/16-к Головуючий у 1-й інст. Стріжакова Г. В.

Категорія п.12 ч.2 ст.115 КК Доповідач Зав'язун С. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді Зав'язуна С.М.,

суддів: Кіянової С.В., Слісарчука Я.А.,

секретар Скородинська Г.В.,

за участю: прокурора Селюченко І.І.,

потерпілої ОСОБА_1,

представника потерпілої ОСОБА_2,

захисників Шолодько М.М., Чорноуса А.А., Колотюка В.Д.,

обвинувачених ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №294/465/16-к за апеляційними скаргами адвоката Чорноуса А.А., діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, адвоката Шолодько М.М., діючої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Богунського районного суду м.Житомира від 19 квітня 2017 року відносно

ОСОБА_8,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця проживаючого в АДРЕСА_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого в АДРЕСА_2, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, п.12 ч.2 ст.115 КК України,

в с т а н о в и в :

В апеляційній скарзі адвокат Чорноус А.А., діючий в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, просить вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 в частині визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України змінити, шляхом перекваліфікації дій останнього на ч.1 ст.115 КК України та пом'якшити йому покарання. Вважає, що вирок в частині визнання вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України помилковим, ухваленим лише на припущеннях та без належної оцінки усіх обставин справи. Наголошує на тому, що кваліфікуючи дії ОСОБА_7 за п.12 ч.2 ст.115 КК України, як вбивство за попередньою змовою групою осіб, суд не звернув уваги на вимоги ч.2 ст.28 КК України, яка передбачає, що злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (два або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення, що не було доведено, як досудовим слідством, так і під час судового розгляду по суті. Не погоджується з позицією суду про відсутність у ОСОБА_7 відповідних до ст.66 КК України обставин, які пом'якшують відповідальність, а саме в частині активного сприяння ОСОБА_7 в розкритті злочину, адже фактично на його добровільному слідчому експерименті та експериментах інших учасників фактично побудовано обвинувачення, за відсутності у даному кримінальному провадженні будь-яких інших прямих доказів.

В апеляційній скарзі адвокат Шолодько М.М., діюча в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8, просить вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_8 змінити та перекваліфікувати його дії з п.12 ч.2 ст.115 КК України на ч.1 ст.396 КК України, призначивши покарання в межах санкції ч.1 ст.396 КК України у відповідності до ч.1 ст.71, ч.5 ст.72 КК України. При цьому, наголошує, що суд першої інстанції безпідставно розцінив неспроможною позицію обвинувачених, що ОСОБА_7 сам вбив ОСОБА_9 без попередньої змови з ОСОБА_8 і без його участі. Звертає увагу на те, що єдиними доказами вбивства за попередньою змовою групою осіб є протоколи проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які не можна вважати допустимими доказами, оскільки вказані слідчі дії проводились з ОСОБА_7 та ОСОБА_8, як з підозрюваними, але письмове повідомлення про підозру було складено та вручено затриманим на наступний день після складання протоколів слідчих експериментів, що є грубим порушенням вимог ч.1 ст. 42 КПК України. Одночасно звертає увагу і на те, що у ОСОБА_8 не було і не могло бути жодного мотиву для вбивства покійного ОСОБА_9, при тому, що вони перебували у дружніх стосунках більше 10 років.

Обвинувачений ОСОБА_8, не погоджується з вироком суду першої інстанції в частині призначення покарання, як занадто суворого, та просить його пом'якшити. При цьому, не погоджується з критичною оцінкою його показань та врахуванням лише тих обставин, що погіршують його становище. Зазначає, що судом безпідставно не враховано показання ОСОБА_7 про відсутність попередньої змови між ними. Також, звертає увагу на поведінку потерпілого, котра образила ОСОБА_7 та який вдарив потерпілого цеглиною, при цьому за відсутності апелянта. При цьому, ОСОБА_7 не пам'ятає що було далі, прийшов же до тями тоді коли прийшов з двору, де він розмовляв по телефону, він забрав у ОСОБА_7 ніж та викинув в сторону. Зазначає, що ОСОБА_7 розповів, що сам обшукував потерпілого та забрав його мобільний телефон. Вказує на те, що був в шоковому стані і тільки тому поміг ОСОБА_7 перенести тіло потерпілого, при цьому постійно його дорікаючи за зроблене. Після цього, помив руки та пішов додому спати, і тільки потім дізнався, що ОСОБА_7 пішов до ОСОБА_6 і вони разом продали мобільний телефон потерпілого у м.Бердичеві за 200 грн. І вже після цього, останні прийшли до нього додому, принесли спиртне, тоді ж ОСОБА_7 запропонував піти на місце події, де на прохання останнього приховали сліди злочинних дій та перенесли труп потерпілого до сусіднього домоволодіння. Під час процесуальних дій робив все те, що казали слідчі. Просить суд апеляційної інстанції призначити йому справедливе покарання при цьому не за навмисне вбивство, а за нанесення тяжких тілесних ушкоджень і приховувані злочину. Одночасно співчуває потерпілій, гарантує відшкодування шкоди та щиро кається у вчиненому.

Згідно вироку суду першої інстанції, ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України і призначено покарання у виді 15 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Чуднівського районного суду Житомирської області від 02 червня 2015 року, остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді 15 років 6 місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід в виді тримання під вартою, залишено ОСОБА_8 до вступу вироку в законну силу.

Строк покарання ОСОБА_8 обчислено з 12.02.2016 р.

Зараховано в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 12.02.2016 р. по день набрання вироком законної сили, відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України - один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.12 ч.2 ст.115 КК України та ч.1 ст.185 КК України та призначено покарання:

-за ч.1 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки;

-за п.12 ч.2 ст.115 КК України у виді позбавлення волі строком на 15 років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 15 років позбавлення волі.

Запобіжний захід - тримання під вартою, залишено ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу.

Строк покарання ОСОБА_7 обчислено з 12.02.2016 р.

Зараховано в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 12.02.2016 р. по день набрання вироком законної сили, відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України - один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнуто процесуальні витрати:

- з ОСОБА_8 за проведення експертиз Житомирським НДЕКЦ в сумі 1890,84 грн. та за проведення експертиз Вінницьким НДЕКЦ в сумі 5953, 95 грн.;

- з ОСОБА_7 за проведення експертиз Житомирським НДЕКЦ в сумі 2066,76 грн. та за проведення експертиз Вінницьким НДЕКЦ в сумі 6129, 87 грн.

Цивільний позов потерпілої залишено без розгляду.

Питання про речові докази вирішено відповідно до ст.100 КПК України.

Відповідно до вироку суду першої інстанції, 08.02.2016 близько 15 год. 20 хв., ОСОБА_8, діючи узгоджено, за попередньою змовою із ОСОБА_7, з метою умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_9, знаходячись у господарській прибудові домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2, під час суперечки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин, наніс не менше 2 ударів руками та не менше 2 ударів ногами в область голови ОСОБА_9. В цей же час ОСОБА_7 цеглиною наніс не менше 12 ударів в різні частини голови, після чого спільно з ОСОБА_8, по черзі, нанесли не менше 15 ударів ножем ОСОБА_9 в різні ділянки шиї та тіла, спричинивши при цьому останньому тілесні ушкодження у вигляді забійної рани правої завушної ділянки, забійної рани зовнішнього кута правого ока, забійної рани чола праворуч, забійної рани чола серединно, забійної рани чола ліворуч, забійної рани лівої скроневої ділянки, забійної рани лівої завушної ділянки, забійної рани лівої тім'яно-скроневої ділянки, забійної рани правої тім'яної ділянки, забійної рани слизової оболонки верхньої губи праворуч, забійної рани слизової оболонки нижньої губи, синець чола, синець лівої вушної раковини, синець лівого ока, два синці правої кисті, синець правого плеча, синець правої гомілки, синець поперекової ділянки, два синці в поперековій ділянці ліворуч, колото-різану рану передньої поверхні шиї ліворуч, колото-різану рану підборіддя ліворуч, три колото-різані рани передньої поверхні грудної клітки ліворуч, колото-різану рану передньої поверхні грудної клітки ліворуч по середньо ключичній лінії, колото-різану рану передньої поверхні грудної клітки ліворуч в проекції 5-го міжребір'я, колото-різану рану передньої поверхні черевної стінки праворуч, три колото-різані рани черевної стінки ліворуч, колото-різану рану реберної дуги праворуч, три колото-різані рани черевної стінки праворуч, крововилив в черевну порожнину, ушкодження реберної дуги праворуч, три рани на пристінковій очеревині праворуч з ушкодженням прямих м'язів живота, три рани на пристінковій очеревині ліворуч з ушкодженням прямих м'язів живота, три рани передньої поверхні великого сальника ліворуч, три рани передньої поверхні великого сальника праворуч, колото-різану рану кореня трейцевої зв'язки з ушкодженням мілких віток брижової артерії, три рани петель тонкого кишківника ліворуч, три рани петель тонкого кишківника праворуч, крововилив в м'які тканини шиї ліворуч, ушкодження лівої сонної артерії, яремної вени та грудинно-ключично-сосцеподібного м'язу, розріз 4-го ребра ліворуч, розріз великого грудного м'яза ліворуч, ушкодження реберних м'язів в 5-му міжребір'ї ліворуч, крововилив в ліву плевральну порожнину, ушкодження серцевої сумки, ушкодження висхідного відділу аорти, два ушкодження передньої поверхні лівої легені, ушкодження нижньої долі лівої легені, крововиливи в навколо ниркову клітковину ліворуч, крововиливи в м'які тканини голови, в лобній ділянці, в лівій тім'яно-потиличній, правій тім'яно-потиличній, лівій скроневій, вдавлений перелом лівої скроневої ділянки, перелом основи черепа, крововилив під м'які мозкові оболонки в правій, лівій лобній ділянці, та правій скроневій ділянці, від яких останній помер. Причиною смерті ОСОБА_9 є наскрізне ножове поранення передньо - бокової поверхні шиї ліворуч з ушкодженням сонної артерії та вени, проникаюче ножове поранення грудної клітки з ушкодженням висхідного відділу аорти що ускладнилось розвитком гострої крововтрати.

Після чого, ОСОБА_7 перевірив одяг ОСОБА_9, де у нагрудній кишені курточки виявив сенсорний мобільний телефон марки «LENOVO А5000» вартістю 2300 гривень, який привласнив собі, таким чином викрав. З метою приховування слідів вчинення особливо тяжкого злочину ОСОБА_8 спільно із ОСОБА_7 скинули тіло ОСОБА_9 до погребища домоволодіння по АДРЕСА_2.

Після чого, ОСОБА_7 спільно з ОСОБА_6 поїхав в м. Бердичів, де в приміщенні готелю «Пан - готель», що розташований поблизу території залізничного вокзалу, реалізували ОСОБА_10 мобільний телефон ОСОБА_9 за гроші у сумі 200 грн.

У подальшому, близько 23 год. цього ж дня, ОСОБА_6, якому заздалегідь достовірно було відомо про те, що ОСОБА_8 за попередньою змовою спільно із ОСОБА_7 з метою умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_9, знаходячись у господарській прибудові домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2, під час суперечки, яка виникла на ґрунті особистих неприязних відносин руками, цеглиною та ножем нанесли численні удари ОСОБА_9 в різні ділянки голови, шиї та тіла, від яких останній помер, про даний випадок правоохоронні органи не повідомив та за попередньою змовою із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перенесли тіло ОСОБА_9 з погребища домоволодіння по АДРЕСА_2, до сусіднього домоволодіння за АДРЕСА_3, де вкинули його в криницю і таким чином остаточно приховали сліди скоєного особливо тяжкого злочину.

Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині вчиненому за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчинили злочин, передбачений п.12 ч.2 ст.115 КК України.

Своїми умисними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185 КК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7, їх захисників Шолодько М.М., Чорноуса А.А. в підтримку своїх апеляційних скарг, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника Колотюка В.Д., які не заперечили щодо задоволення апеляційних скарг, пояснення потерпілої ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, думку прокурора, які просили відмовити в задоволенні апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з таких підстав.

Як убачається із матеріалів кримінального провадження, досудове та судове слідство у ній проведено з додержанням вимог кримінального процесуального закону, порушень закону, що тягли б скасування чи зміну ухваленого вироку, не встановлено, а висновки суду про винність обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні ним злочину, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України та обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185, п.12 ч.2 ст.115 КК України, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені перевіреними у ній та викладеними у вироку доказами.

Апеляційний суд звертає увагу, що всі апеляційні твердження обвинуваченого ОСОБА_8 та захисників Чорноуса А.А. і Шолодько М.М. були предметом ретельного дослідження в суді першої інстанції з їх послідуючою відповідною оцінкою у вироку, з якою повністю погоджується апеляційний суд.

Так, у вироку суд першої інстанції, належним чином проаналізувавши, обґрунтовано визнав показання обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7, дані ними в ході судового розгляду, як такі, що дані з метою уникнення кримінальної відповідальності за п.12 ч.2 ст.115 КК України.

Як убачається з матеріалів провадження, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 за пред'явленим обвинуваченням винним себе визнав частково, не визнав вину в частині кваліфікації умисного вбивства, вчиненого за попередньою змовою групою осіб та пояснив, що 08.02.2016 року після 13 годин, він разом ОСОБА_8 та ОСОБА_9, пішли в двір до нього, де в підсобному приміщенні вживали спиртні напої. Під час цього у них з ОСОБА_9 відбулася сварка, в ході якої, ОСОБА_8 вдарив ОСОБА_9 по обличчю, після чого пішов на вулицю та розмовляв з кимось по телефону. У відсутність ОСОБА_8, - ОСОБА_9 знову розпочав сварку, що обурило ОСОБА_7 і він вдарив ОСОБА_9 цеглою. Що відбувалося після цього не пам'ятає. Прийшов до тями, коли в приміщення зайшов ОСОБА_8 і забрав з його рук ніж і відкинув в інший бік. Після чого, вони кинули тіло ОСОБА_9 до підвалу, діставши в нього мобільний телефон. ОСОБА_8 помив руки та пішов до себе додому, а ОСОБА_7 пішов до ОСОБА_6, з метою збуту телефону ОСОБА_9 в м. Бердичеві Житомирської області. Про те, що вони продали телефон вбитого ОСОБА_9, ОСОБА_7 розповів ОСОБА_6 Після продажу телефону та вживання алкогольних напоїв, повернулися до села та пішли додому до ОСОБА_8, який підтвердив ОСОБА_6, що вони дійсно разом вбили ОСОБА_9, а потім показали тіло та втрьох перенесли його на територію сусіднього домоволодіння та вкинули у криницю з метою приховування злочину.

Оцінюючи такі показання обвинуваченого ОСОБА_7 суд першої інстанції обґрунтовано врахував як доказ вини обвинуваченого протокол проведення слідчого експерименту від 13.02.2016 року за участю ОСОБА_7 та відеозапис до нього, під час якого останній розповів та показав в які частини тіла і як саме ОСОБА_8 вдарив по голові ОСОБА_9, як потім він (ОСОБА_7) наносив загиблому ОСОБА_9 удари цеглиною по голові, потім ножем в живіт, груди та як ОСОБА_8 потім наніс близько 4 ударів ножем ОСОБА_9 Показав, як вони скинули тіло загиблого у підвал, а потім з ОСОБА_8 та ОСОБА_6 переносили до криниці, показав місце знаходження речових доказів (цегла і ніж), якими вони наносили удари ОСОБА_9

При цьому, суд першої інстанції правильно звернув увагу, що дані, отримані в ході слідчого експерименту з ОСОБА_7, ставлять під сумнів правдивість показань, даних ним в судовому засіданні, в частині того, що він не пам'ятає як наносились вдари ОСОБА_9, після того, як вдарив останнього цеглою по голові і прийшов до тями, коли в приміщення зайшов ОСОБА_8, який участі у вбивстві не приймав, і забрав з його рук ніж і відкинув в інший бік, оскільки під час слідчого експерименту ОСОБА_7 чітко розмежовував удари, що нанесені ним особисто та ОСОБА_8, їх послідовність. Крім того, дані, отримані в ході даного слідчого експерименту співпадають з висновками експертизи щодо нанесених ОСОБА_9 тілесних ушкоджень.

У судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 за пред'явленим обвинуваченням винним себе визнав частково, заперечив свою вину в частині кваліфікації умисного вбивства, вчиненого за попередньою змовою групою осіб та пояснив, що 08.02.2016 року, він разом з ОСОБА_9 вживали спиртні напої, після чого вдень, зустрілися з ОСОБА_7 та пішли до його двору, де продовжили вживати спиртні напої в підсобному приміщенні. Під час спільного розпивання алкогольних напоїв, у ОСОБА_9 та ОСОБА_7 відбулася сварка, в ході якої, ОСОБА_8 вдарив ОСОБА_9 по обличчю. Безпосередньо в момент вбивства був на вулиці, розмовляв по мобільному телефону. Повернувся до приміщення, приблизно через 15 хв. та побачив, що ОСОБА_9 лежить на підлозі, одяг був піднятий вверх, тому було видно, що на животі є 3 різані рани, на скроні - кров, а зліва на підлозі лежав ніж. Після чого, допоміг ОСОБА_7 перетягнути тіло ОСОБА_9 до підвалу та пішов додому і ліг спати. ОСОБА_7 забрав телефон ОСОБА_9 та поїхав в м. Бердичів Житомирської області для того, щоб продати даний телефон. Через деякий час до нього додому прийшли ОСОБА_7 та ОСОБА_6, останній хотів пересвідчитись в тому, що вони вбили ОСОБА_9, ОСОБА_8 підтвердив ОСОБА_6, що вони скоїли вбивство та показали тіло ОСОБА_9 та попросили ОСОБА_6 допомогти їм, сховати тіло, на що останній погодився і вони втрьох перенести тіло ОСОБА_9 та вкинули його до криниці.

Аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_8, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на характер і локалізацію тілесних ушкоджень в області живота ОСОБА_9 (згідно висновку судово-медичного експерта №38 від 12.02.2016 року), куди нанесено: колото-різану рану передньої поверхні черевної стінки праворуч, три колото-різані рани черевної стінки ліворуч, колото-різану рану реберної дуги праворуч, три колото-різані рани черевної стінки праворуч, крововилив в черевну порожнину, ушкодження реберної дуги праворуч, три рани на пристінковій очеревині праворуч з ушкодженням прямих м'язів живота, три рани на пристінковій очеревині ліворуч з ушкодженням прямих м'язів живота, три рани передньої поверхні великого сальника ліворуч, три рани передньої поверхні великого сальника праворуч, колото-різану рану кореня трейцевої зв'язки з ушкодженням мілких віток брижової артерії, три рани петель тонкого кишківника ліворуч, три рани петель тонкого кишківника праворуч. На думку суду першої інстанції, наявність такої кількості тілесних ушкоджень спростовує твердження обвинуваченого ОСОБА_8, що він бачив кілька (близько 3) ножових поранень в районі живота ОСОБА_9, що ставить під сумнів його показання та вказує на бажання виправдати себе у вчиненні вбивста шляхом надання неправдивих показів.

Крім цього, аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_8, суд першої інстанції правильно взяв до уваги протокол проведення слідчого експерименту від 12.02.2016 року за участю ОСОБА_8 з відеозаписом до нього, з яких вбачається, що в ході слідчого експерименту ОСОБА_8 розповів про обставини, за яких він з ОСОБА_7 вбили ОСОБА_9 та на манекені показав, як він наносив ножем 3-4 удари в живіт ОСОБА_9, удар кулаком, а ОСОБА_7 - цеглиною. Суд звертає увагу, що локалізація поранення співпадає в локалізацією виявлених у вбитого тілесних ушкоджень. Згідно експертизи саме так наносились вдари. Показав, куди скинули тіло і куди в подальшому його перенесли за допомогою ОСОБА_6, щоб сховати та повідомив, що ОСОБА_7 відразу забрав телефон вбитого, щоб продати.

Після дослідження цього протоколу слідчого експерименту ОСОБА_8 в суді першої інстанції підтвердив правдивість показань, які він давав саме на досудовому слідстві під час проведення слідчого експерименту.

У зв'язку з цим, апеляційний суд звертає увагу на непослідовність позиції обвинуваченого ОСОБА_8, який в своїй апеляційній скарзі знову фактично заперечує свою причетність до заподіяння ОСОБА_9 будь-яких тілесних ушкоджень.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_8 про його відсутність під час вбивства ОСОБА_9 обвинуваченим ОСОБА_7, оскільки він залишив останніх та вийшов на вулицю, де близько 15 хвилин спілкувався по мобільному телефоні, повністю спростовуються відомостями ПРАТ «Київстар», оскільки тривалість дзвінка за номером, яким володів обвинувачений ОСОБА_8, на момент вчинення злочину не перевищувала 40 секунд.

Апеляційний суд вважає, необґрунтованими апеляційні доводи захисника Шолодько М.М. про невідповідність вимогам кримінального процесуального закону протоколів слідчих експериментів від 12.02.2016 року за участю обвинуваченого ОСОБА_8 та від 13.02.2016 року за участю обвинуваченого ОСОБА_7 Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені слідчі експерименти як слідчі дії були проведені з дотриманням вимог ст.ст.104, 240 КПК України за участю підозрюваних, які відповідно до ст.42 КПК України були особами, затриманими за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, та в присутності захисників, понятих, а тому є належними та допустимими доказами в справі.

Згідно показань обвинуваченого ОСОБА_6 08.02.2016 року приблизно о 10 год. він бачив, що ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 були разом у стані алкогольного сп'яніння. Приблизно о 16 год. до нього додому прийшов ОСОБА_7, дістав з кармана мобільний телефон та запропонував поїхати з ним в м. Бердичів Житомирської області - продати його. Отримавши за телефон кошти, вони придбали горілку, випили та поїхали додому. По дорозі додому ОСОБА_7 розповів, що продали вони телефон ОСОБА_9, якого він разом з ОСОБА_8 вбили. Він розказав, що 08.02.2016 року вони майже цілий день вживали спиртні напої. Бійка розпочалась через те, що ОСОБА_9 вдарив ОСОБА_7, після чого він упав на підлогу. Коли піднявся, почав бити ОСОБА_9 цеглою по голові, хто бив ножем - не запитував. ОСОБА_6 не повірив йому, але звернув увагу на те, що кулак правої руки ОСОБА_7 був розбитий. Тоді ОСОБА_7 запропонував піти до ОСОБА_8 і спитати. Вони так і зробили, ОСОБА_8 підтвердив, що вони з ОСОБА_7 разом вбили ОСОБА_9 Потім всі пішли в бар, придбали по пляшці пива і разом пішли подивитись на тіло вбитого ОСОБА_9, яке знаходилось в підвалі на території домоволодіння ОСОБА_7. Там вони йому показали приміщення, в якому відбулось вбивство ОСОБА_9, його тіло і попросили допомогти їм перенести та вкинути тіло в криницю з метою приховання слідів злочину. Він на це погодився, втрьох вони перенесли тіло і вкинули в криницю.

Вирішуючи питання про кваліфікацію злочинних дій ОСОБА_8 та ОСОБА_7, про зміст і направленість їх умислу, суд першої інстанції виходив із сукупності всіх встановлених конкретних обставин провадження та на підставі належно досліджених і допустимих доказах.

Суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно дослідив фактичні обставини провадження, дійшов правильного висновку про винуватість ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 cт.115 КК України, а саме - умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині (умисного вбивства), вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що про умисел обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на вбивство свідчить те, що вони наносили удари ОСОБА_9 руками, ногами, цеглиною, ножем в життєво важливі органи - по тілу, по голові, в живіт, груднину, шию та повинні були розуміти, що внаслідок цих ударів може настати смерть потерпілого. Використане знаряддя (ніж), численність ударів, спрямованість цих ударів у життєво важливі органи свідчать про направленість умислу ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на умисне вбивство ОСОБА_9

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано визнав неспроможною позицію обвинувачених, що ОСОБА_7 сам вбив ОСОБА_9 без попередньої змови з ОСОБА_8 і без його участі, оскільки вона спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами, в тому числі протоколами слідчих експериментів з їх участю та відеозаписами до них, в ході яких обидва обвинувачені детально описували та показували механізм та локалізацію ударів, нанесених як ОСОБА_7, так і ОСОБА_11, показаннями ОСОБА_6, якому вони перед тим, як перенести в криницю тіло ОСОБА_9 розказували, що разом вбили останнього. Про наявність між ними попередньої змови свідчать конклюдентні дії: передача ножа ОСОБА_7 ОСОБА_8 для нанесення ударів, їх спільна участь в подоланні опору потерпілого з метою полегшити заподіяння йому смерті співвиконавцем.

Вина обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України також підтверджується наведеними у вироку суду першої інстанції доказами: показаннями потерпілої ОСОБА_1, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 ОСОБА_15; протоколами огляду місця події від 12.02.2016 року та від 13.03.2016 року; протоколом огляду трупа ОСОБА_9 від 12.02.2016 року; висновком експерта №80/ц від 15.03.2016 року; висновками судово-імунологічної експертизи №305 від 30.03.2016, №241 від 21.03.2016, №7/35-16 від 13.04.2016, № 7/36-16 від 14.04.2016; висновками судово-медичних експертиз №70 від 16.02.2016, №68 від 16.02.2016, №38 від 12.02.2016.

Що стосується призначеного судом першої інстанції покарання обвинуваченим ОСОБА_8 та о ОСОБА_7, то воно обране у відповідності до вимог ст.ст.65-67 КК України.

При цьому, судом належно враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є особливо тяжким. Та додатково враховано вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.

Суд взяв до уваги осіб обвинувачених. Так, ОСОБА_8, є раніше судимий за вчинення крадіжки, в період іспитового строку вчинив новий злочин, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, не одружений, не працює, за місцем проживання характеризується негативно, зловживає спиртними напоями, схильний до крадіжок.

Обвинувачений ОСОБА_7 раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, не одружений, не працює, за місцем проживання та навчання характеризується негативно, недисциплінований, зловживає спиртними напоями, схильний до крадіжок.

Судом першої інстанції також було враховано позицію потерпілої, яка просила суворо покарати обвинувачених. Відсутність в обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_7 обставин, що пом'якшують та обтяжують їх покарання.

Оскільки обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_7 частково визнали свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України, в ході судового розгляду провадження в суді першої інстанції з цього приводу давали непослідовні показання з метою уникнення кримінальної відповідальності, висновки суду про відсутність в обвинувачених обставин, що пом'якшують їх покарання (в тому числі й визнання вини та сприяння розкриттю злочину) є обгрунтованими.

З урахуванням наведеного, на думку апеляційного суду призначене обвинуваченим покарання за своїм видом та розміром, є необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів, є справедливим і відповідним меті покарання.

За таких обставин, на переконання апеляційного суду, апеляційні доводи захисників та обвинуваченого ОСОБА_8 не спростовують обґрунтовані висновки суду першої інстанції, вирок в частині обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є законним, підстави для його скасування чи зміни - відсутні.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги захисника Чорноуса А.А., діючого в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, захисника Шолодько М.М., діючої в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Богунського районного суду м.Житомира від 19 квітня 2017 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який перебуває під вартою протягом того ж часу з моменту отримання ним копії судового рішення.

Судді :