Ухвала суду № 69113668, 25.09.2017, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/1773/15-к

Провадження № 1-кп/161/136/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 25 вересня 2017 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого-судді Ковальчука В.О.,

секретара ОСОБА_1,

номер кримінального провадження у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12013020130000615 від 5 серпня 2013 року, про обвинуваченняОСОБА_2, ОСОБА_3, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,

з участю прокурора Новік Л.В.,

законного представника потерпілого ОСОБА_4,

потерпілого ОСОБА_5,

представника потерпілого ОСОБА_6,

потерпілого, обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань вказане кримінальне провадження,-

В С Т А Н О В И В :

Під час даного судового засідання прокурор Новік Л.В. заявила клопотання зазначивши в ньому, що в Луцькому міськрайонному суді на розгляді перебуває кримінальне провадження № 12013020130000615 про обвинувачення ОСОБА_2В і ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

В ході судового розгляду цього провадження обвинувачений ОСОБА_2 захворів на тяжку хворобу, що підтверджується відповідними медичними документами,які були досліджені судом і приєднані до його матеріалів.. На даний час ОСОБА_2 визнаний інвалідом 1 групи з діагнозом: залишкові явища після перенесеного інсульту.

Внаслідок свого захворювання, обвинувачений ОСОБА_2 позбавлений фізичної можливості приймати участь у розгляді справи судом.

Поряд з тим, в ході судового розгляду вищевказаного провадження було проведено судово психіатричну експертизу ОСОБА_2, з висновку якої вбачається, що внаслідок перенесеного ОСОБА_2 інсульту, останній страждає на психічний розлад у формі астенічного варіанту психоорганічного синдрому з повною моторною та частковою сенсорною афазією. ОСОБА_2 потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку до виходу із хворобливого стану.

Крім того, було допитано експерта ОСОБА_8, який повідомив суду, що ОСОБА_2 внаслідок свого психічного розладу, може створити пасивний тип суспільної небезпеки і термін психічний розлад є на його думку тотожнім за змістом психічне захворювання.

Враховуючи покази вищевказаного експерта суд 14.02.2017 відмовив у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_9 про зупинення вказаного провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_2 та вирішив продовжувати судовий розгляд щодо обох обвинувачених ОСОБА_10 і ОСОБА_2

Разом з тим, прокурор Новік Л.В. зазначила, що є всі передбачені, ст.335 КПК України підстави для зупинення провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_2.

Так, згідно із ст.503 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати,що особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.

В той же час, зміст висновку судово- психіатричного експерта № 147 від 07.06.2016 свідчить, що у ОСОБА_2 наявні психічні розлади внаслідок перенесеного інсульту, а не йдеться про психічне захворювання, як цього вимагає Кримінально - процесуальний кодекс України.

Більше того, обвинувачений ОСОБА_2 визнаний інвалідом внаслідок перенесеного інсульту, який відноситься по класифікації до неврологічних хвороб, діагнозу з психічним захворюванням йому не встановлено.

З врахуванням зазначених обставин, просить суд:

1.Зупинити кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 на підставі ст.335 КПК України та продовжити судове провадження відносно ОСОБА_3

2.В ході розгляду цього клопотання, з метою його об"єктивного вирішення у відповідності до вимог КПК України, прошу викликати і допитати в суді наступних осіб:-

-Лікаря Луцької центральної районної лікарні ОСОБА_11;

-ОСОБА_12, що проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1.

-повторно допитати експерта ОСОБА_13;

- експерта ОСОБА_14.

Представник потерпілого ОСОБА_6 заперечив проти заявленого клопотання, мотивуючи тим, що по даному питаню суд приймав рішення, відмовив в зупиненні провадження відносно ОСОБА_2 і таке клопотання лише затягує розгляд даного провадження.

Окрім того, ОСОБА_6 зазначив, що дане провадження необхідно проводити відповідно до глави 39 КПК України,за відсутності ОСОБА_2 та застосуванню відносно нього примусових заходів медичного характеру.

Разом з тим, ОСОБА_6 зазначив, що прокурором не наведено по яких питаннях слід допитати експерта та свідків.

Потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_5, законний представник потерпілого ОСОБА_4 підтримали представника ОСОБА_6.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_7 підтримав клопотання прокурора та просив зупинити провадження відносно ОСОБА_2.

Суд, заслухавши клопотання, зясувавши думку прокурора та учасників судового розгляду встановив наступні обставини.

Відповідно до відомостей Луцької центральної районної лікарні від 2 грудня 2015 року, 23 вересня 2016 року обвинувачений ОСОБА_2 визнаний інвалідом 1 Б групи з діагнозом: залишкові явища після перенесеного інсульту із вираженим спастичним правобічним геміпарезом, моторною афазією. На даний час стан здоровя ОСОБА_2 середньої важкості, самостійно пересуватися і сприймати оточуючих може, а розмовляти не може. Здійснюється лікарський нагляд, спрогнозувати за який час хворий одужає неможливо (т.№1 а.с.207, т.№2 а.с. ).

Відповідно до висновку судово психіатричного експерта № 147 від 7 червня 2016 року обвинувачений ОСОБА_2 з часу перенесеного інсульту 21 вересня 2015 року, страждає на психічний розлад у формі астенічного варіанту психоорганічного синдрому з повною моторною та частковою сенсорною афазією, що позбавляє його можливості самостійно реалізувати своє право на захист, оскільки, ОСОБА_2 не здатний в повній мірі розуміти характер та фактичний зміст власних дій, керувати ними та передбачати їх наслідки, а також не може давати правильні покази та розуміти їх зміст (т.№ а.с. ).

В судовому засіданні експерт ОСОБА_8 дав розяснення висновку експертів, зазначивши, що зазначений в висновку термін психічний розлад є тотожніми за змістом та поняттям терміну психічне захворювання.

Окрім того, експерт ОСОБА_8 розяснив, що ОСОБА_2 страждаючи психічним розладом, може створити пасивний тип суспільної небезпеки.

Разом з тим, ОСОБА_8 розяснив, що ОСОБА_2 сам може не продовжувати лікування, що для цього необхідна стороння ініціатива.

З врахуванням зазначеного, слід прийти до висновку, що ОСОБА_2 можливо вчинив кримінальне правопорушення у стані осудності, оскільки йому предявлена підозра на досудовому слідстві, однак, захворів на психічну хворобу до постановлення вироку, що не виключає його участь в судовому засіданні та можливого застосування примусових заходів медичного характеру.

Відповідно до ст.93 КК України, примусові заходи медичного характеру застосовуються до осіб, які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку.

Відповідно до ст.503 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психічну хворобу до постановлення вироку.

Відповідно до ст.512 КПК України судовий розгляд здійснюється одноособово суддею в судовому засіданні за участю прокурора, законного представника, захисника згідно із загальними правилами цього Кодексу. Участь особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного характеру, не є обовязковою і може мати місце, якщо цьому не перешкоджає характер розладу психічної діяльності чи її психічного захворювання. Судовий розгляд завершується постановленням ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру або про відмову в їх застосуванні. У разі обєднання в одне провадження кримінального провадження, яке здійснюється у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, та кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру вони розглядаються в судовому засіданні в одному кримінальному провадженні з додержанням вимог цього Кодексу. Після закінчення судового розгляду суд виходить до нарадчої кімнати для ухвалення вироку щодо обвинуваченого та ухвали щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

З врахуванням зазначених обставин та вимог закону, суд встановив, що доводи прокурора Новік Л.В. та захисника ОСОБА_7 не містять підстав для задоволення клопотання, оскільки суперечать зазначеним вимогам закону, і здійснення провадження в суді за відсутності строни захисту ОСОБА_2 може привести до порушення рівності учасників судового розгляду перед законом та судом, що передбачено та гарантовано всім учасникам судового розгляду ст.10 КПК України.

Разом з тим, суд встановив, що доводи прокурора Новік Л.В. та захисника ОСОБА_7 щодо зупинення судового провадження відносно ОСОБА_2 на підставі ст.335 КПК України не містиь підстав, оскільки захворювання ОСОБА_2 не виключає його участі у судовому провадженні.

На підставі вказаного, керуючись ст.93 КК України, ст.ст.10,335,372,503,512 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання прокурора Новік Людмили Володимирівни про зупинення судового кримінального провадження №12013020130000615 від 5 серпня 2013 року за ч.1 ст.286 КК України щодо обвинуваченого ОСОБА_2, та допиту лікаря Луцької центральної районної лікарні ОСОБА_11, ОСОБА_12, повторно допитати експерта ОСОБА_13, експерта ОСОБА_14 та продовження судового провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_3, відмовити, за відсутністю для цього підстав.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Ковальчук В.О.