Ухвала суду № 69112706, 25.09.2017, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

25 вересня 2017 року Справа № 915/1120/16

м.Миколаїв

Банкрут: Фізична особа ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1

Кредитор: Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", вул.Лєскова, 9, м.Київ, 01011, адреса для листування: вул.Велика Арнаутська, 72/74, м.Одеса, 65012

Ліквідатор: Нагіх Л.К., АДРЕСА_1.

Суддя - Ткаченко О.В.

При секретарі: Сулеймановій С.М.

За участю представників:

від кредитора: не з'явився.

від банкрута: ОСОБА_4, довіреність від 25.08.2016.

ліквідатор: не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ: про визнання грошових вимог у сумі 46286243,79 грн. у справі про банкрутство Фізичної особи ОСОБА_1.

Ухвалою суду від 01.11.2016 порушено провадження у справі про банкрутство фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію).

Постановою суду від 14.11.2016. Фізичну особу ОСОБА_1 визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Нагіх Людмилу Костянтинівну (свідоцтво № 152 від 12.02.2013, 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, 11).

14 листопада 2016 року за №37324 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України було опубліковано повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

10.01.2017. до суду від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" надійшла заява від 26.12.2016 вих. № 140-7-0-00-2407 з грошовими вимогами до боржника в загальній сумі 46286243,79 грн., з яких вимоги у сумі 34773243,79 грн. кредитор вважає незабезпеченими та просить суд визнати та включити до третьої черги реєстру вимог кредиторів. Залишок боргу в сумі 11 513 000,00 грн. кредитор вважає забезпеченим заставою майна боржника та просить віднести до першої черги реєстру задоволення кредиторських вимог.

Ухвалою суду від 11.01.2017 заява ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" була прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 19.01.2017. о 10:30.

Ухвалами суду від 19.01.2017, від 10.02.2017, від 23.02.2017, від 28.03.2017, від 20.04.2017, від 01.06.2017, від 09.08.2017, від 07.09.2017 розгляд заяви про визнання кредиторських вимог неодноразово відкладався.

В обгрунтування заявлених вимог кредитор посилається на ухвалу господарського суду Миколаївської області від 14.04.2015 року у справі №915/1950/13 про банкрутство ТОВ «Стайл-Т», якою було визнано кредиторські вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Станом на 04.02.2014 року (день винесення постанови про визнання боржника банкрутом) кредитором заявлено розмір заборгованості за кредитними договорами становить:

1) по кредитному договору №010/01-02/07-107 в розмірі 38 990 114,84грн., з

яких:

- 14 837 500,00грн. - заборгованість за тілом кредиту;

- 13 862 333,67грн. - заборгованість за відсотками;

- 6 243 841,78грн. - пеня за порушення строків погашення кредиту;

- 4 046 439,39грн. - пеня за порушення строків сплати процентів за кредитом

2) по кредитному договору №010/01-02/07-108 в розмірі 6 355 124,88грн., з яких:

- 1 827 500,00грн. - заборгованість за тілом кредиту;

- 2 528 130,73грн. - заборгованість за відсотками

- 1 258 970,80грн. - пеня за порушення строків погашення кредиту;

- 740 523,35грн. - пеня за порушення строків сплати процентів за кредитом.

При цьому кредитор повідомляє, що 01.11.2016 боржника - ТОВ «Стайл-Т» було ліквідовано, а провадження у справі про банкрутство припинено. В ході ліквідаційної процедури боржника - ТОВ «Стайл-Т» кредиторські вимоги банку за кредитними договорами №010/01-02/07-107, №010/01-02/07-108 задоволені не були у зв'язку з відсутністю майна.

Крім того, кредитором заявлено грошові вимоги за кредитним договором №010/01-02/07-109, розмір яких станом на 13.11.2016 визначено у сумі 941004,07 грн., у тому числі:

- 461675,61 грн. - заборгованість за відсотками;

- 479328,46 грн.- заборгованість за пенею.

В обґрунтування заявлених вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" послався на рішення господарського суду Миколаївської області від 12.11.2014 року у справі № 5016/2580/2011(13/173), за змістом якого з позичальника - ФОП ОСОБА_1 на користь банку присуджено до стягнення заборгованість у сумі 410667,97 грн., у тому числі 405932,70 грн. - борг за відсотками; 1803,62 грн. - пеня за порушення строків погашення кредиту; 2931,65 грн. - пеня за порушення строків сплати процентів.

Ліквідатор у відповідності до наданих відзивів від 18.01.2017 вих.№ 7/1120, та вих. № 6/1120, доповнень від 23.02.2017 вих.б/н/1120 визнає вимоги частково, вказуючи, що:

По-перше, оскільки згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 16.11.2016 ТОВ «Стайл-Т» припинено з 11.11.2016 у зв'язку з припиненням провадження у справі про банкрутство, на підставі ч. 1 ст. 609 Цивільного кодексу України припинились основні зобов'язання за кредитними договорами №010/01-02/07-107, №010/01-02/07-108, а тому в силу ч.1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», п.1 ч. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України є припиненими іпотека та право застави. Крім того, щодо вимог за кредитними договорами №010/01-02/07-107, №010/01-02/07-108 ліквідатор вважає таким, що сплив строк позовної давності. В обґрунтування вказаної позиції ліквідатор посилається на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 21.05.2015 по справі № 22ц/784/1207/2015, яким встановлено, що 05.11.2008 та 19.02.2010 банк направляв до боржників листи-повідомлення про наявність заборгованості та дострокове повернення кредиту, а тому, знаючи про порушення своїх прав щодо вчасного повернення кредиту, набув права задоволення своїх вимог за рахунок заставного майна, ще 19.02.2010. Таким чином, ліквідатор вважає, що через три роки, а саме 20.02.2013, сплила позовна давність щодо вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави. З огляду на викладене, вимоги банку на суму 45345239,72 грн. за кредитними договорами №010/01-02/07-107, №010/01-02/07-108 ліквідатор вважає такими, що не підлягають задоволенню.

По-друге, за кредитним договором №010/01-02/07-109 ліквідатор визнає вимоги частково в сумі 410667,97 грн. В обґрунтування посилається на рішення господарського суду Миколаївської області від 12.11.2014 року у справі № 5016/2580/2011(13/173), за змістом якого з позичальника - ФОП ОСОБА_1 на користь банку присуджено до стягнення заборгованість у сумі 410667,97 грн. При цьому ліквідатор зауважує, що 30.09.2013 ОСОБА_1 виконав основне зобов'язання, а тому банк мав право нараховувати відсотки лише за період з 27.11.2012 по 30.09.2013., строк сплати яких згідно умов п. 3.2. кредитного договору №010/01-02/07-109 настав 26.10.2013. Враховуючи, що кредитор звернувся із заявою про визнання кредиторських вимог від 26.12.2016 - 10.01.2017, ним пропущений строк позовної давності щодо відсотків, нарахованих у розмірі 55742,91 грн. та, відповідно, до ст. 266 Цивільного кодексу України, сплила позовна давність щодо заборгованості по пені у розмірі 474593,19 грн.

У відповідності до наданих 08.02.2017 пояснень кредитор вважає, що:

- стосовно вимог за кредитним договором №010/01-02/07-109, оскільки проценти були присуджені до стягнення згідно рішення господарського суду Миколаївської області від 12.11.2014 у справі № 5016/2580/2011(13/73), строк позовної давності щодо їх стягнення та, відповідно, щодо стягнення пені не закінчився.

- стосовно вимог за кредитними договорами №010/01-02/07-107, №010/01-02/07-108, банк вказує, що ліквідація юридичної особи - позичальника не припиняє зобов'язання майнового поручителя, за умови, якщо іпотекодержатель - кредитор розпочав звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом подачі позову на предмет застави, до завершення процедури ліквідації позичальника - юридичної особи. При цьому кредитор вказує, що позов про звернення стягнення на предмети іпотеки та застави, які належать ФОП ОСОБА_1, був поданий ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 01.11.2013, а справа №915/1994/13 до цього часу знаходиться в провадженні господарського суду Миколаївської області.

Крім того, згідно наданих до суду 17.03.2017 пояснень кредитор не погоджується зі спливом позовної давності щодо заявлених вимог за кредитними договорами №010/01-02/07-107, №010/01-02/07-108 до ОСОБА_1, як майнового поручителя згідно договору іпотеки від 24.12.2007 за № 1226 та договору застави від 24.12.2007. В обґрунтування своїх заперечень ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" посилається на постанову Вищого господарського суду України від 04.04.2016 у справі № 915/1994/13, якою встановлено помилковість висновків місцевого господарського суду щодо спливу строків позовної давності щодо заявлених банком вимог, оскільки судами встановлені фактичні обставини щодо часткового погашення кредитної заборгованості позичальниками ТОВ «Стайл-Т» та ФОП ОСОБА_1 впродовж 2011-2012 років.

У відповідності до пояснень від 19.09.2017 представник банкрута заперечує проти заявлених кредитором грошових вимог з аналогічних підстав.

У судовому засіданні 19.09.2017 судом було оголошено перерву до 15:00.

Після перерви у судовому засіданні суд вийшов до нарадчої кімнати до 21.09.2017 о 09:50.

Після повернення з нарадчої кімнати 21.09.2017 суд повернувся до судового слідства, у судовому засіданні 21.09.2017 суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати до 25.09.2017 о 12:00.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, господарський суд встановив:

21.12.2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль в особі Миколаївської обласної дирекції, яке в подальшому було перетворене в Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" товариством з обмеженою відповідальністю "Стайл-Т" і фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено генеральний кредитний договір №010/01-02/07-106.

21.12.2007 року між банком і товариством "Стайл - Т" в рамках Генерального кредитного договору укладено: 1) кредитний договір №010/01-02/07-107 за умовами якого банк відкрив товариству "Стайл-Т" невідновлювальну кредитну лінію у сумі 15000000,00 грн., строком до 18.12.2011 року, із сплатою 14,75 відсотків річних. В подальшому умови кредитного договору змінювались: додатковим кредитним договором №010/01-02/07-107/1 від 15.07.2008 року збільшено відсоткову ставку до 18,0 відсотків річних; 2) кредитний договір №010/01-02/07-108 за умовами якого банк відкрив товариству невідновлювальну кредитну лінію у сумі 3 000 000,00 грн., строком до 18.12.2011 року, із сплатою 14,75 відсотків річних. В подальшому умови Кредитного договору змінювались: додатковим кредитним договором №010/01-02/07-108/1 від 15.07.2008 року збільшено відсоткову ставку до 18,0 відсотків річних.

Кредитор умови кредитних договорів виконав в повному обсязі, надав ТОВ "Стайл-Т" кошти у розмірі 15 000 000,00 грн. за кредитним договором №010/01-02/07-107, та у розмірі 3000000,00 грн. за кредитним договором №010/01-02/07-108.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.04.2015 у справі № 915/1950/13 визнано кредиторські вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у загальному розмірі 38608892,7 грн., яких 33014372,58 грн. - до ІV черги, 5594520,12 грн. - до VІ черги, а також 1218,0 грн. судового збору (І черга).

При цьому ухвалою господарського суду Миколаївської області від 14.04.2015 (про визнання кредиторських вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") у справі № 915/1950/13 про банкрутство ТОВ «Стайл-Т», встановлено, ТОВ "Стайл-Т" умови кредитних договорів виконав не в повному обсязі, у зв'язку з чим перед банком утворилась заборгованість. Також вказаною ухвалою суду встановлено, що розмір заборгованості станом до 04.02.2014 становить :

1) по кредитному договору №010/01-02/07-107 в розмірі 36 251 460,31 з яких:

- 14 837 500,00грн. - заборгованість за тілом кредиту;

- 13 825 748, 05грн. - заборгованість за відсотками;

- 5 916 456,0грн. - пеня за порушення строків погашення кредиту;

-1 671 756,26грн. - пеня за порушення строків сплати процентів за кредитом

2) по кредитному договору №010/01-02/07-108 в розмірі 5 828 883,45 з яких:

-1 827 500,00грн. - заборгованість за тілом кредиту;

- 2 523 624,53грн. - заборгованість за відсотками;

-1 159 764,01грн. - пеня за порушення строків погашення кредиту;

-317 994,91грн. - пеня за порушення строків сплати процентів за кредитом.

З огляду на наведене, суд вважає необґрунтованим збільшення кредитором розміру заявлених вимог станом до 04.02.2014 року:

1) по кредитному договору №010/01-02/07-107:

- 36585,62 грн. - заборгованості за відсотками;

- 327385,78 грн. - пені за порушення строків погашення кредиту;

- 2374683,13 грн. - пені за порушення строків сплати процентів за кредитом.

2) по кредитному договору №010/01-02/07-108:

- 4506,20 грн. - заборгованості за відсотками;

- 99206,79 грн. - пені за порушення строків погашення кредиту;

- 422528,44 грн. - пені за порушення строків сплати процентів за кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Стайл - Т» та ФОП ОСОБА_1 за генеральним кредитним договором №010/01-02/07-106 від 21.12.2007 року між відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» та ФОП ОСОБА_1 було укладено:

- Договір іпотеки, посвідчений 24.12.2007 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Матвєєвою І.М. за реєстровим № 1226. Предмет іпотеки - нежитлові приміщення ковбасного цеху, розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Чкалова, 50/1 загальною площею 2289,9кв.м. заставною вартістю 6277000,00грн.

- Договір застави рухомого майна, посвідчений 24.12.2007 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Матвєєвою І.М. за реєстровим № 1225. Предмет застави - обладнання ковбасного цеху в кількості 31 од., заставною вартістю 5 236 000,00грн.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Відповідно до п.21 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013р. №01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у визначенні господарським судом розміру вимог кредитора, що забезпечені майном боржника, до уваги має братися оцінка майна, погоджена сторонами у відповідному договорі застави (іпотеки).

Що ж до черговості задоволенні вимог кредиторів, які пов'язані зі сплатою штрафних санкцій, то такі вимоги стосуються всіх кредиторів незалежно від забезпеченості їх грошових вимог.

Отже, враховуючи, що вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за кредитними договорами №010/01-02/07-107 та №010/01-02/07-108 забезпечені заставою майна боржника - ФОП ОСОБА_1, судом визнаються грошові вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" частково в загальній сумі 42080343,76 грн., та відповідно до ч. 2 ст. 92 Закону про банкрутство в сумі 42080343,76 грн. підлягають віднесенню до першої черги задоволення кредиторських вимог.

Заперечення ліквідатора та банкрута щодо спливу строку позовної давності 20.02.2013 стосовно вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави на загальну суму 45345239,72 грн. за кредитними договорами №010/01-02/07-107, №010/01-02/07-108 судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Стаття 264 Цивільного кодексу України встановлює випадки переривання перебігу позовної давності, так, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області 04.11.2013 року було порушено провадження у справі № 915/1994/13 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_1 3-я особа ТОВ «Стайл - Т» про звернення стягнення на предмети іпотеки та застави, зокрема за договором іпотеки від 24.12.2007 року №1226 та договором застави від 24.12.2007 року №1225, які укладені між Банком та ФОП ОСОБА_1

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.12.2013 у справі № 915/1994/13 (суддя Василяка К.Л.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 позов було задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2014 рішення господарського суду Миколаївської області від 26.12.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 скасувано, а справу №915/1994/13 передано на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області в іншому складі суду.

Ухвалою суду від 03.07.2014 справу №915/1994/13 прийнято до провадження суддею Гриньовою-Новицькою Т.В.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 24.06.2015 року в задоволенні позовних вимог Банку було відмовлено в зв'язку з тим, що позивач пропустив строк позовної давності. Господарський суд зазначив, що Банк набув право звернення стягнення на предмети іпотеки та застави 05.12.2008 року - через 30 днів з дати повідомлення позичальників, заставодавців та іпотекодавців про дострокове погашення заборгованості (претензія №12-11/11-52849 від 05.11.2008 року).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року апеляційна скарга Банку залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постановою від 04.04.2016 року Вищого господарського суду України рішення господарського суду Миколаївської області від 24.06.2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.09.2015 року скасовано, а справу № 915/1994/13 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому постановою Вищого господарського суду України від 04.04.2016 у справі № 915/1994/13 встановлено помилковість висновків місцевого господарського суду щодо спливу строків позовної давності щодо заявлених банком вимог, оскільки судами встановлені фактичні обставини щодо часткового погашення кредитної заборгованості позичальниками ТОВ «Стайл-Т» та ФОП ОСОБА_1 впродовж 2011-2012 років.

За таких обставин суд вважає помилковим висновок ліквідатора та банкрута щодо спливу строку позовної давності 20.02.2013 стосовно вимог кредитора за кредитними договорами №010/01-02/07-107, №010/01-02/07-108.

Крім того не погоджується суд із запереченнями ліквідатора та банкрута щодо припинення додаткових зобов'язань іпотеки та застави, оскільки на підставі ч. 1 ст. 609 Цивільного кодексу України припинились основні зобов'язання за кредитними договорами №010/01-02/07-107, №010/01-02/07-108, посилаючись на витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 16.11.2016.

Як свідчить копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 16.11.2016 (а.с. 66-67), 11.11.2016 юридичну особу боржника - ТОВ «Стайл-Т» припинено за судовим рішенням про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням його банкрутом від 01.11.2016 у справі № 915/1950/13.

Проте сам факт ліквідації боржника за кредитним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки, укладеного для забезпечення виконання кредитного договору боржником. Уклавши договір іпотеки, іпотекодавець прийняв на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником (у межах вартості предмета іпотеки), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 06.07.2016 у справі № 3-578гс16.

Таким чином, ліквідація юридичної особи - позичальника не припиняє зобов'язання майнового поручителя, за умови, якщо іпотекодержатель - кредитор розпочав звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом подачі позову на предмет застави, до завершення процедури ліквідації позичальника - юридичної особи. При цьому, як встановлено судом вище, позов про звернення стягнення на предмети іпотеки та застави, які належать ФОП ОСОБА_1, був поданий ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 01.11.2013, а справа № 915/1994/13 до цього часу знаходиться в провадженні господарського суду Миколаївської області. Зокрема ухвалою господарського суду Миколаївської області від 12.12.2016 було зупинено провадження у справі № 915/1994/13 у зв'язку з порушенням провадження у справі № 915/1120/16 про банкрутство Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Щодо заявлених кредитором грошових вимог за кредитними договором № 010/01-02/07-106 в загальній сумі 941004,07 грн. господарський суд зазначає наступне.

21.12.2007 року між банком та ФОП ОСОБА_1 в рамках генерального кредитного договору №010/01-02/07-106 було укладено кредитний договір №010/01-02/07-109

За умовами кредитного договору №010/01-02/07-109 банк зобов'язався відкрити ФОП ОСОБА_1 невідновлювальну кредитну лінію у сумі 1200 000,00грн. строком до 18.12.2011 року із сплатою 14,75 відсотків річних. Згідно додаткового договору №010/01-02/07-109/1 від 15.07.2008 року, розмір відсоткової ставки було збільшено до 18,0 відсотків річних.

В обґрунтування грошових вимоги за кредитним договором №010/01-02/07-109 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" посилається на рішення господарського суду Миколаївської області від 12.11.2014 року у справі №5016/2580/2011(13/173), яким було присуджено до стягнення з позичальника ФОП ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором №010/01-02/07-109 в сумі 410 667,97грн., з яких:

- 405 932,70грн. - борг за відсотками за період з 25.12.2007. по 26.11.2012.;

- 1 803,62грн. - пеня за порушення строків погашення кредиту за період з 18.12.11 р. по 13.06.12 р.;

- 2 931,65грн. - пеня за порушення строків сплати процентів за кредитом за період з 18.12.11 р. по 13.06.12 р.

При цьому банк заявляє, що заборгованість станом на 13.11.2016 року (день винесення постанови про визнання ФОП ОСОБА_1 банкрутом) за кредитним договором № 010/01-02/07-109 становить 941 004,07грн., з яких: 461 675,61грн. - заборгованість за відсотками; 479 328,46грн. - заборгованість за пенею.

Як встановлено рішенням господарського суду Миколаївської області від 12.11.2014 року у справі №5016/2580/2011(13/173), на виконання кредитного договору від 21.12.07., банк надав боржнику кредитні кошти у сумі 1200000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 27 від 24.12.07 р.

ФОП ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором виконував не належним чином, залишок заборгованості станом на 13.12.12 р. складав 675000,00 грн.

Згідно наданої позивачем виписки банку за період з 13.12.12 р. по 30.09.13 р. судом було встановлено, що визначену суму боргу було повністю погашено.

За передбаченими п. 6.1. кредитного договору № 010/01-02/07-109 умовами, позичальник зобов'язувався використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених цим договором. Відсотки за кредит позичальник зобов'язаний сплачувати щомісячно платіжним дорученням на рахунок доходів позивача не пізніше 26-го числа кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту.

З огляду на викладене суд зауважує, що, оскільки 30.09.2013 відбулось повне погашення основного зобов'язання за кредитним договором № 010/01-02/07-109, а рішенням господарського суду Миколаївської області від 12.11.2014 року у справі №5016/2580/2011(13/173) було присуджено до стягнення відсотки у розмірі 405 932,70грн. за період з 25.12.2007. по 26.11.2012., то нарахування відсотків повинно було обмежитись банком виключно за період з 27.11.2012 по 30.09.2013. Проте, як вбачається з наданого розрахунку (а.с. 38-41), кредитором нарахування відсотків за користування кредитними коштами проводилось і після 30.09.2013., з чим суд погодитись не може.

Крім того, ліквідатором та банкрутом у відповідності до наданих відзивів від 18.01.2017 вих.№ 7/1120, та вих. № 6/1120, доповнень від 23.02.2017 вих.б/н/1120 заявлено про застосування до заявлених вимог кредитора щодо визнання відсотків за період з 27.09.2013. по 30.09.2013. та пені строків позовної давності, які, на їх думку, закінчились 26.10.2016.

У відповідності до вимог ст.ст. 256, 257, 260 Цивільного кодексу України строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність), встановлюється тривалістю у три роки від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права.

За приписами п. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Таким чином перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору, починається стосовно кожної окремої частини від дня, коли відбулось це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Враховуючи, що згідно умов п. 3.2. кредитного договору №010/01-02/07-109 датою сплати відсотків є 26 число кожного місяця, то строк позовної давності повинен обраховуватись по кожному платежу за кожний місяць. При цьому останнім платежем мали бути відсотки, нараховані за період з 27.09.2013 по 30.09.2013, строк сплати яких настав 26.10.2013.

Таким чином, суд погоджується з позицією ліквідатора та банкрута, що строк позовної давності по останньому платежу сплив 26.10.2016, а кредитор звернувся до суду із заявою вих.№140-7-0-00-2407 26.12.2016, тобто після спливу строку позовної давності.

Згідно вимог ст. 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За таких обставин кредитором пропущений строк позовної давності і до грошових вимог в частині нарахування пені у загальному розмірі 474593,19 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими та визнає заявлені грошові вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за кредитним договором №010/01-02/07-109 частково, у загальному розмірі 410667,97грн., у тому числі 405932,70грн. - борг за відсотками за період з 25.12.2007. по 26.11.2012.; 1803,62грн. - пеня за порушення строків погашення кредиту за період з 18.12.11 р. по 13.06.12 р.; 2931,65грн. - пеня за порушення строків сплати процентів за кредитом за період з 18.12.11. по 13.06.12. У відповідності до вимог ч. 2 ст. 92 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» грошові вимоги у сумі 410667,97грн. підлягають віднесенню до третьої черги реєстру задоволення кредиторських вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 90-92 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Заяву ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 26.12.2016 вих.№140-7-0-00-2407 задовольнити частково.

2. Визнати кредиторські вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у загальному розмірі 42491011,73 грн., з яких відповідно до ч. 2 ст. 92 Закону про банкрутство вимоги у сумі 42080343,76 грн. підлягають віднесенню до першої черги задоволення кредиторських вимог, як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника, грошові вимоги у сумі 410667,97грн. - до третьої черги реєстру задоволення кредиторських вимог.

3. Зобов'язати ліквідатора відповідно до ч. 2 ст. 92 Закону про банкрутство включити грошові вимоги у сумі 42080343,76 грн. до першої черги задоволення кредиторських вимог, як вимоги, що забезпечені заставою майна боржника.

4. Зобов'язати ліквідатора відповідно до ч. 2 ст. 92 Закону про банкрутство включити грошові вимоги у сумі 410667,97грн. до третьої черги реєстру задоволення кредиторських вимог.

5. Решту заявлених грошових вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у розмірі 3795232,06 грн. відхилити.

6. Ухвалу по справі направити на адресу кредитора, банкрута, ліквідатора.

Суддя О. В. Ткаченко