Рішення № 69105066, 22.09.2017, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/9604/16-ц

№ провадження 2/646/346/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.09.2017 року м. Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова

головуючого судді Теслікової І.І.

за участі секретаря Біляєва М.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представник першого відповідача- Сороченко В.І., ОСОБА_3

представник другого відповідача ОСОБА_4

розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій», Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранссервіс" про визнання протиправною відмову у наданні пільгового квитка, зобов'язання продавати пільгові квитки відповідно до чинного законодавства, та стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1звернувся до суду з позовом в якому вказав, що він є учасником бойових дій та має право на безплатний проїзд автобусами приміських і міжміських маршрутів. 12.04.2016 року та 01.08.2016 року йому було відмовлено касиром ПАТ «Харківське підприємство автобусних станцій» з посиланням на обмеження продажи пільгових квитків ( три пільгових місця) на рейс через каси автостанцій на міжміських маршрутах на станції формування та транзитних станціях. В наслідок чого він був вимушений звертатися до правоохоронних органів та зі скаргою до ПАТ ««Харківське підприємство автобусних станцій» . Позивач просить суд визнати протиправно відмову ПАТ ««Харківське підприємство автобусних станцій» у наданні пільгового квитку 12.04.2016 року та 01.08.2016 року. Стягнути солідарно ПАТ ««Харківське підприємство автобусних станцій» та ТОВ « Автотранссервіс» моральну шкоду у розмі 20000,00 грн. Зобовязати ПАТ ««Харківське підприємство автобусних станцій» здійснювати реалізацію квитків пільговим категоріям.

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити.

У судовому засіданні позивачем в обгрунтування розміру моральної шкоди було наголошено про те, що саме в тій час після повернення з військової частини А 1314 знаходився у незадовільному стані та проходив лікування, внаслідок чого 06.10.2016 року він отримав 3 групу інвалідності, всі ці обставини змушили мене хвилюватися , завдали моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, приниження його честі та гідності, як громадянина України так і учасника бойових дій, якому державою нібито забезпечено соціальний захист та певні пільги на законодавчому рівні.

Представники відповідача ПАТ «Харківське підприємство автобусних станцій» проти задоволення позову заперечували з посилання на те, що касир ПАТ «Харківське підприємство автобусних станцій» відмовив у здійснення продажу пільгового квитку на підставі листа листом ТОВ « Автотранссервіс» від 08.04.2016 року в якому було прохання обмежити продаж безкоштовних квитків ( три пільгових місця) через каси автостанцій на міжміських маршрутах на станції формування та транзитних станціях, однак позивачу був запропонований квиток на інший рейс.

Представник ТОВ « Автотранссервіс» проти задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди заперечував з посиланням на те, що лист ТОВ « Автотранссервіс» від 08.04.2016 року в якому було прохання обмежити продаж безкоштовних квитків ( три пільгових місця) через каси автостанцій на міжміських маршрутах на станції формування та транзитних станціях мав лише рекомендовиний характер, а не чітке обмеження пільгових квитків. ПАТ «Харківське підприємство автобусних станцій» безпідставно відмовлено у продажі пільгового квітків.

Вислухавши пояснення учасників цивільного процесу, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах цивільної справи, суд дійшов висновку, що позов підлягаєчастковому задоволеннювиходячиз наступних підстав.

Відповідно дост. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За правилами ч.1 та ч.4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першоюстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено право на справедливий суд, зокрема кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії АА № 139793 виданого 14 липня 2015 року.

12.04.2016 року та 01.08.2016 року йому було відмовлено касиром ПАТ «Харківське підприємство автобусних станцій» з посиланням на обмеження продажи пільгових квитків ( три пільгових місця) на рейс через каси автостанцій на міжміських маршрутах на станції формування та транзитних станціях.

Відмова у продажі пільгових квитків з вищезазначених підстав підтверджено у судовому засіданні представником ПАТ «Харківське підприємство автобусних станцій», який просив суд взяти до уваги те, що касир керувався листом ТОВ « Автотранссервіс» від 08.04.2016 року в якому було прохання обмежити продаж безкоштовних квитків ( три пільгових місця) через каси автостанцій на міжміських маршрутах на станції формування та транзитних станціях.

Відповідно до договору № 41/13 про продаж квитків і надання послуг на автостанціях укладений між ПАТ «Харківське підприємство автобусних станцій» та ТОВ « Автотранссервіс» п.2.1.1 ПАТ «Харківське підприємство автобусних станцій» зобовязаний інформувати пасажирів з питань розкладу руху автобусів, вартості проїзду, наявності вільних місць в них та інших питань, повязаних з перевезенням пасажирів автомобільним транспортом.

Представник ТОВ « Автотранссервіс» у судовому засіданні наголосив про те, лист від 08.04.2016 року в якому було прохання обмежити продаж безкоштовних квитків ( три пільгових місця) через каси автостанцій на міжміських маршрутах на станції формування та транзитних станціях мав лише рекомендовиний характер, а не чітке обмеження пільгових квітків.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надається безплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрішньорайонних, внутрішньо - та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання.

В силуст. 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавствакористуютьсятакимиправами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику,якийздійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом Безпідставна відмова від пільгового перевезення тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Таким чином, суд вважає, що відмовляючи ОСОБА_5 у пільговому перевезенні, а саме у наданні пільгового квитку як учаснику бойових дій, касир автостанції діяв неправомірно, тому позов в частині визнання протиправною відмову ПАТ «Харківське підприємство автобусних станцій» підлягає задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 20 000 гривень, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню з наступних підстав

Відповідно до ч.1 ст.1167 Цивільного Кодексу України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У судовому засіданні позивачем в обгрунтування розміру моральної шкоди було наголошено про те, що саме в тій час після повернення з військової частини А 1314 знаходився у незадовільному стані та проходив лікування, внаслідок чого 06.10.2016 року він отримав 3 групу інвалідності, всі ці обставини змусили хвилюватися, завдали моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, приниження його честі та гідності, як громадянина України так і учасника бойових дій, якому державою нібито забезпечено соціальний захист та певні пільги на законодавчому рівні.

Згідно зі ст. 23 Цивільного Кодексу Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як роз'яснив Верховний суд України у постанові пленуму № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Визначаючи розмір належного позивачу відшкодування завданої моральної шкоди, суд, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості та враховуючи характер, глибину та тривалість моральних страждань, що носили характер душевних переживань з приводу порушення його права на пільговий проїзд, внаслідок чого позивач був вимушений звернутись до суду за захистом порушеного права, вважає, що заявлений ОСОБА_6 позов про відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню у розмірі 1000 гривень, що, на думку суду, є достатнім відшкодуванням понесених позивачем немайнових втрат з ПАТ « Харківське підприємство автобусних станцій», оскількі посадовою особою саме цього підприємства було неправомірно відмовлено двічі.

В частині позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди з ТОВ «Автотранссервіс» суд відмовляє, у звязку з недоведеністю протиправних дій ТОВ «Автотранссервіс».

Крім того, вимоги позивача щодо зобов"язання ПАТ «Харківське підприємство автобусних станцій» здійснювати реалізацію квитків пільговим категоріям громадян позивачем не конкретизовані, виходять за межі заявлених позовних вимог, оскільки судом розглядається спір щодо дій відповідача по відношенню саме до позивача, а не інших громадян, які мають право на пільговий проїзд, тому вимоги позивача в цій частині також задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві-пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно із ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії АА № 1397943, а відповідно на підставі п. 13 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору у справах про порушення його прав, судові витрати відповідно до положень ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача в дохід держави, пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,10,11,60,88,169,209,212,213- 215,218 ЦПК України, ст.ст.15,23,1166 ЦК України, постановою Пленуму № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст..ст.7,12,37,49 Закону України «Про автомобільний транспорт», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій», Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранссервіс" - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Публічного акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій» щодо відмови у наданні пільгового квитка позивачу 12.04.2016 та 01.08.2016 як учаснику бойових дій.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій» (ІПН 031152920399), МФО 351533, код 03115293, р/р 2600052303097 у центральному відділенні ХГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» моральну шкоду в сумі 1000,00 гривень на користь ОСОБА_5, іпн НОМЕР_1.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій» (ІПН 031152920399), МФО 351533, код 03115293, р/р 2600052303097 у центральному відділенні ХГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» суму судового збору в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 коп. в дохід держави.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій» (ІПН 031152920399), МФО 351533, код 03115293, р/р 2600052303097 у центральному відділенні ХГРУ ПАТ КБ «Приватбанк» суму судового збору в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 коп. в дохід держави.

В іншій частині позовних вимог-відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Іншими особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст складено 25.09.2017.

Суддя І.І. Теслікова