Рішення № 69102024, 20.09.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1546/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Суровицька Л. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

20.09.2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

головуючої судді: Суровицької Л.В.,

суддів: Авраменко Т.М., Чельник О.І.,

при секретарі: Бодопрост М.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 червня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначав, що 24 вересня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого Банк надав їй у кредит в розмірі 24258,11 доларів США, а позичальник зобовязалась повернути кредит у термін не пізніше 24 вересня 2018 року та сплатити відсотки за користування кредитом у строки та в порядку, встановлених кредитним договором. В забезпечення виконання зобовязань за цим кредитним договором у цей же день між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки. ОСОБА_2 належним чином умови кредитного договору не виконувала, у звязку з чим станом на 12 лютого 2016 року утворилась заборгованість. Банком на адресу відповідачів направлялась письмова вимога про повернення кредиту, проте вона залишилась без виконання.

Банк просив суд стягнути на його користь з відповідачів- позичальника та поручителя солідарно вказану заборгованість по кредитному договору в сумі 115030,68 дол. США, що еквівалентно 3000000,13 грн..

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено (т.1,а.с. 229-232).

В апеляційній скарзі Банк просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову (т.1,а.с.237-239).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник Банку підтримав доводи апеляційної скарги, а представник ОСОБА_2 заперечив проти цих доводів та просив рішення суду залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_3, належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибула, про причини неявки суд не повідомила.

Відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України її неявка не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що 24 вересня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № DNJ0GA0000000087, за умовами якого банк надав їй, як позичальнику, кредитні кошти у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 24258,12 дол. США на наступні цілі: 21868,92 дол. США на споживчі цілі, з них 21000 дол. США шляхом видачі готівкою через касу, 630 дол. США на сплату винагороди за надання фінансового інструменту в момент надання кредиту, 136,55 дол. США для сплати страхового платежу страхування майна за договором страхування майна на перший рік кредиту, 102,37 дол. США для сплати особистого страхування за договором особистого страхування на перший рік дії кредиту, а також 2389,20 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п.2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом 1,25 % в місяць на суму залишку заборгованості, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 3 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за резервування ресурсів в розмірі 5,64 % річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 7.2 даного договору. ОСОБА_2 за умовами договору зобовязалась повернути кредит у строк до 24 вересня 2018 року, сплатити відсотки за користування кредитом та інші платежі відповідно до умов цього кредитного договору (т.1,а.с. 16-20).

В забезпечення виконання зобовязань по кредитному договору, між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки від 24 вересня 2008 року, відповідно до якогоОСОБА_3 зобовязалася солідарно відповідати по зобовязаннях відповідачаОСОБА_2 (т.1,а.с. 22).

Матеріалами справи підтверджується (т.1,а.с.21) та не заперечується відповідачем ОСОБА_2, що Банк свої зобовязання за договором щодо видачі кредиту виконав у повному обсязі.

Унаслідок неналежного виконання ОСОБА_2 своїх обовязків за вказаним кредитним договором виникла заборгованість, яка на 12 лютого 2016 року становила 115030,68 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом 22425,18 дол. США; 18835,54 - заборгованість по процентам за користування кредитом; 6868,17 дол.США заборгованість по комісії за користування кредитом; 66901,79 дол.США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, що за курсом НБУ становить 3 000000,13 грн..

Пунктом 8.1 кредитного договору сторони встановили графік та порядок погашення суми основної заборгованості шляхом виплати щомісячних платежів протягом усього часу дії договору в розмірі 436,15 доларів США в період з 10 по 15 число кожного місяця.

Умовами кредитного договору передбачена сплата процентів за користування кредитом не пізніше 15 числа місяця, наступного за тим, в якому нараховані проценти.

За порушення зобовязань із погашення кредиту, позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні (п.8.4,5.1 кредитного договору). При цьому відсотки за користування кредитом на суму простроченої заборгованості додатково до пені не нараховуються. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

Пунктом 8.1.2. кредитного договору передбачено, що у разі порушення термінів оплати, передбачених п.8.1.1 (в т.ч. оплати заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів - сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту), відсотки, винагороди,пені в повному обсязі в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник відповідача за довіреністю подав до суду заяву про застосування до вимог банку строку позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що боржник не виконала зобовязання за кредитним договором, проте в межах строків позовної давності банк не реалізував своє право на звернення до ОСОБА_2 з позовом, а вимоги до ОСОБА_3, як поручителя є безпідставні, оскільки порука є припиненою у звязку із закінченням строку, встановленого в договорі поруки.

З висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову до боржника ОСОБА_2 колегія суддів погодитись не може, оскільки до такого висновку суд прийшов з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобовязання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобовязання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша сттатті 261 ЦК України).

Відповідно до частини пятої статті 261 ЦК України за зобовязаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Як визначено в пункті 8.1.2 кредитного договору від 24.09.08р. у разі порушення термінів оплати передбачених пунктом 8.1.1 (в т.ч. оплати заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів, - сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту, відсотків, винагороди, пені (в повному обсязі), - в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів.

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобовязання, та визначили умови такого повернення коштів.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що останній платіж за кредитним договором ОСОБА_2 здійснила 10 квітня 2009 року, а тому за визначенням 8.1.2. кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив в останній день місяця через 120 днів, тобто з 31серпня 2009 року.

У пункті 5.5. кредитного договору сторони передбачили, що терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів за даним договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

Відповідно до п.5.4 кредитного договору нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобовязань, передбаченої п. 5.1,5.2,5.3 здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобовязання повинне бути виконано позичальником.

Позивач надіслав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 письмове повідомлення від 26.01.16р. (т.1,а.с. 11,12) в якому просив не пізніше 5 календарних днів з дати одержання повідомлення погасити прострочену заборгованість. У разі її несплати, банк вимагав повернути суму кредиту в повному обсязі, а також нараховані проценти та штрафні санкції. Доказом надсилання такого листа за місцем реєстрації ОСОБА_2 - Кіровоградська область, Новгородківський район, с. Спасове, є ксерокопія реєстру № 547 від 29.01.16р. згрупованих поштових відправлень - рекомендованих листів та фіскальний чек від 30.01.16року, однак вказаних листів відповідачі не отримали, оскільки на той час змінили своє місце проживання, що підтверджується копіями паспорту (а. с. 13-15).

В пунктах 5, 6 договору поруки від 24.09.2008року визначено ,що у випадку невиконання боржником будь-якого зобов"язання передбаченого п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного зобов"язання; поручитель зобовязаний виконати зобовязання, визначені в письмовій вимозі кредитора, на протязі пяти календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору.

Суд правильно встановив, що у звязку з неналежним виконанням умов договору змінився строк виконання основного зобовязання та що банк мав право протягом пяти років від цієї дати звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права, однак позовну заяву подав до суду лише у березні 2016 року.

Після зміни строку виконання зобовязання усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою пункту 8.1.2. договору позичальник був зобовязаний повернути кредит у повному обсязі до вказаної дати й усі наступні щомісячні платежі за графіком після 15 серпня 2009 року не підлягали виконанню.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові справі № 6-1174цс16 від 02 листопада 2016 року, яка відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх судів України.

Питання щодо поновлення строку позовної давності позивач не ставив.

Доводи апеляційної скарги Банку про те, що перебіг позовної давності переривався 23 січня 2014 року складанням акту-звірки між Банком та ОСОБА_2 щодо розміру заборгованості, є безпідставними, оскільки таким актом підтверджується наявність заборгованості на конкретну дату, а дії щодо підписання акту боржником не свідчать про її волевиявлення на погашення боргу. Як встановлено, з 11 квітня 2009 року платежі позичальником не здійснювались.

Також безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо переривання перебігу позовної давності шляхом подання до Жовтоводського районного суду Дніпропетровської області Банком позовної заяви до ОСОБА_2 про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки, яку ухвалою суду від 08 жовтня 2012 року визнано неподаною та повернуто позивачу. Такі доводи не ґрунтуються на нормах матеріального і процесуального права.

За змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом предявлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону.Тому, якщо судом відмовлено у відкритті провадження у справі (ст.122 ЦПК) або заяву повернуто (ст.121 ЦПК), то перебіг позовної давності не переривається. Якщо позовну заяву було повернуто, перебіг позовної давності переривається з того дня, коли заяву подано до суду з додержанням установленого порядку.

Перебіг позовної давності шляхом предявлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з одержанням вимог процесуального законодавства, зокрема статей 109,119,120 ЦПК України. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або її повернув, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підсудності, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постанові у справі № 6-1763цс16 від 24 травня 2017 року, який є відповідно до ст.360-7 ЦПК України обовязковим для всіх суді в України.

Висновок суду щодо відмови в позові про стягнення тіла кредиту, заборгованості по комісії є правильним.

Разом з тим, не можна погодитись з висновком суду щодо відмови в позові про стягнення процентів за користування коштами та пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором з таких підстав.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі до 12 березня 2016 року повернуто не було, проценти за користування кредитом підлягають стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249 цс15, яку суд відповідно до ст.360-7 ЦПК України мав врахувати при застосуванні цієї норми права, мотиви відступлення від правової позиції суд не навів.

За таких обставин рішення суду першої інстанції відповідно до ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Стягненню з ОСОБА_2А на користь банку в межах строку позовної давності, з урахуванням звернення з позовом до суду у березні 2016 року підлягають нараховані проценти за користування кредитними коштами відповідно до наданого позивачем розрахунку, який в установленому законом порядку не спростовано відповідачем, станом на 12 лютого 2016 року в сумі 10757,52 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 280986,42 грн..

Також відповідач повинна сплатити пеню за порушенням виконання зобовязань в межах трирічного строку позовної давності.

Згідно розрахунку Банку розмір пені в межах строку позовної давності становить 46545,20 доларів США.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення частини третьої статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обовязку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом Украхни у постанові у справі № 6-1120цс15 від 04 листопада 2015 року.

Оскільки розмір пені значно більший від розміру боргового зобовязання, є підстави для застосування до спірних правовідносин положення частини третьої статті 551 ЦК України та зменшення розміру пені до 250000 грн.

Висновок суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог Банку до поручителя ОСОБА_3 є правильним і доводами апеляційної скарги не спростовується.

Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель зобовязується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання нею свого зобовязання в повному обсязі або в частині.

В силу статті 554 ЦК України в разі невиконання зобовязання боржником, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, що і боржник, зокрема відповідає за сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

У відповідності до статті 543 ЦК України при солідарному обовязку боржників кредитор вправі вимагати виконання як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо, причому як повністю, так і в частині боргу. Кредитор, який не одержав повного задоволення від одного з солідарних боржників, має право вимагати недоодержане з решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобовязаними доти, доки їхній обовязок не буде виконаний в повному обсязі.

Письмова вимога Банку від 26 січня 2016року на імя поручителя надсилалась за адресою Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького 36. Така ж адреса вказана і в ксерокопії реєстру № 547 від 29 січня 2016 року згрупованих поштових відправлень - рекомендованих листів, проте ОСОБА_3 з 17 вересня 2015 року зареєстрована за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорта. Доказів надсилання письмової вимоги за новим місцем реєстрації поручителя, як і доказів отримання такої вимоги, що передбачено пунктом 6 договору поруки від 24 вересня 2008року, позивачем суду не надано (т.1,а.с. 13-15).

Згідно п.4 договору поруки у випадку невиконання боржником зобовязань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У випадку невиконання боржником зобовязань, передбачених п.1 договору, поручитель зобовязаний виконати зобовязання визначені в письмовій вимозі кредитора на протязі 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, визначеної в п.5 договору поруки. Вказане повідомлення поручитель ОСОБА_3 не отримувала . Крім того відповідно до п.10 договору поруки кредитор не передав поручителю протягом 5 календарних днів всі документи, що підтверджують зобовязання боржника за кредитним договором.

За змістом частини четвертої стаття 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Порука це строкове зобовязання, і незалежно від установлення строку її дії на підставі договору чи закону, сплив цього строку припиняє субєктивне право кредитора вимагати від боржника виконання зобовязання.

З часу прострочення несплаченої заборгованості відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обчислення встановленого договором строку для предявлення вимог до поручителя щодо окремих зобовязань за кредитом.

Тобто банк мав протягом пяти років від дня настання строку виконання основного зобовязання (виникнення простроченої заборгованості за овердрафтом) предявити вимоги до поручителя, проте у строк до 31 серпня 2014 року такі вимоги до поручителя не предявив.

За таких обставин висновок суду про те, що порука є припиненою є обгрнутованим.

У звязку з частковим задоволенням позову відповідно до ст.88 ЦПК України на користь позивача з ОСОБА_2 підлягає до стягнення пропорційно до задоволеної частини позовних вимог сплачений позивачем судовий збір в сумі 16726грн.06 коп.

В решті рішення суду є законним та обгрунтованим, тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.303,304,п.2 ч.1 ст.307, ст.ст.309, ч.2 ст.314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 червня 2017 року скасувати в частині відмови в стягненні процентів за користування кредитними коштами та пені з ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» проценти за користування кредитом в сумі 10757,52 доларів США та 250000 грн. пені за несвоєчасність виконання зобовязань та судовий збір в сумі 16726 грн.06 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча суддя Л.В.Суровицька

Судді Т.М. Авраменко

ОСОБА_4