Рішення № 69100055, 20.09.2017, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/3610/17

Провадження № 2/0182/2833/2017

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20.09.2017 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Багрової А.Г.

за участю

секретаря Снєгульської В.М.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя цивільну справу за позовом Нікопольського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду та просить стягнути з ОСОБА_2 34315 грн.09 коп., оскільки відповідач перебував на обліку в Нікопольському міськрайонному центра зайнятості як безробітний в період часу з 17.10.2013 року по 11.11.2014 року, а тож з 08.03.2017 року до 14.06.2017 року і отримував допомогу по безробіттю, що разом складає 34315 грн,09 грн. При цьому ОСОБА_2 з 15.08.2011 року до сьогоднішнього дня згідно відомостей з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців є керівником ТОВ „СТИЛЬАВТО. Зазначене свідчить про надання відповідачем неправдивих відомостей та не міг бути визнаний безробітним. На даний час відповідачем добровільно кошти не повернуті, а тому просить суд стягнути з відповідача 34315 грн. 09 коп.(а.с. 1-2)

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні вимог позивача, оскільки він дійсно 15.08.2011 року був призначений директором ТОВ „СТИЛЬАВТО, так як йому не виплачували заробітну плату він у квітні 2012 року подав заяву на звільнення. При цьому засновник віддав йому трудову книжку без внесення записів про його працевлаштування та звільнення, заробітну плату так не виплатили. З 10.01.2013 року він був працевлаштований до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на посаду державного податкового інспектора юридичного відділу згідно з наказом від 10.01.2013 року № 6-о, як такий, що пройшов за конкурсом. 25.07.2013 року у звязку з реорганізацією Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС був переведений на посаду державного інспектора юридичного відділу Нікопольської ОДПІ ГУ Мін доходів у Дніпропетровській області . 14.10.2013 року звільнений з вищезазначеної посади згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату згідно з наказом від 14.10.2013 року № 60-о. 15.11.2013 року йому було розпочато виплату допомоги по безробіттю. 09.11.2014 року припинено виплату допомоги по безробіттю. 21.04.2015 року він був призначений на посаду головного спеціаліста юрисконсульта Управління державної казначейської служби України в місті Нікополі Дніпропетровської області. 06.06.2015 року був призваний у Збройні сили України по мобілізації. Військову службу проходив у зоні АТО в Донецькій області в 81 окремій аеромобільній бригаді, яку закінчив 02.12.2016 року. Має статус учасника бойових дій . Після повернення з військової служби 07.12.2016 року приступив до виконання обовязків головного спеціаліста юрисконсульта Управління державної казначейської служби України в місті Нікополі Дніпропетровської області. 28.02.2017 року звільнився з посади за згодою сторін. 01.03.2017 року став на облік до нікопольського міськрайонного центру зайнятості і було призначено виплату матеріальної допомоги по безробіттю. Проте 19.06.2017 року, коли прийшов відмічатись, його було знято з обліку через начебто виявлення факту приховування відомостей про перебування на посаді керівника ТОВ „СТИЛЬАВТО. Інформація в Державному реєстрі дійсно наявна, однак вона відображається не достовірно, оскільки він там не працює, а внести відомості до реєстру мають право лише засновники. Те, що він не працює директором підтверджується також індивідуальними відомостями застрахованої особи, його роботою на посадах державного службовця після звільнення з ТОВ „СТИЛЬАВТО. Вважає дії позивача незаконними та просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 40-44).

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Статтею 2 закону України „Про зайнятість населення передбачено, що відносини у сфері зайнятості населеннярегулюютьсяКонституцією України, цим Законом,Кодексом законів про працю України,ГосподарськимтаЦивільним кодексами України,Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", іншими актами законодавства.

Статтею 4 Закону України „Про зайнятість населення визначено, що до зайнятого населенняналежать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

До зайнятого населеннятакож належать:

непрацюючі працездатні особи, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, інвалідом I групи або за особою похилого віку, яка за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, та отримують допомогу, компенсацію та/або надбавку відповідно до законодавства;

батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства;

особа, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та одержує грошову допомогу на догляд за ним відповідно до законодавства.

До зайнятого населенняне належать іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні і зайнятістьяких пов'язана із забезпеченням діяльності іноземних посольств і місій або виконанням своїх професійних чи трудових обов'язків перед роботодавцем - нерезидентом.

Статтею 36 Закону України „Про загальнообовязкове державне страхування на випадок безробіття передбачає, що застраховані особи мають право брати участь в управлінні страхуванням на випадок безробіття через своїх представників відповідно до цього Закону.

Застраховані особи, яким виплачується забезпечення та надаються соціальні послуги за цим Законом, мають право на судовий захист своїх прав.

Застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг...

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг...

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Нікопольському міськрайонному центра зайнятості як безробітний в період часу з 17.10.2013 року по 11.11.2014 року, а тож з 08.03.2017 року до 14.06.2017 року і отримував допомогу по безробіттю, що разом складає 34315 грн,09 грн.( а.с. 8-16, 22, 23, 51-52)

19.06.2017 року ОСОБА_2 було припинено виплату допомоги по безробіттю згідно наказу №111(а.с.21,52), оскільки виявлено факт приховування особою відомостей в період перебування на обліку та одночасним займанням посади керівника ТОВ „СТИЛЬАВТО.

Відповідно до статті 89 ЦК України передбачено, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Відповідно до статті 97 ЦК України передбачено, що управління товариством здійснюють його органи.

Статтею 99 ЦК України передбачено, що загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань визначено, що заявником є засновник (засновники) або уповноважена ними особа - у разі подання документів для державної реєстрації створення юридичної особи, у разі подання документів для проведення інших реєстраційних дій щодо юридичної особи.

Статтею 10 Закону України „ Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особиабо її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Отже, проаналізувавши вище наведене, для внесення змін до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців щодо керівника юридичної особи заявник повинен бути або засновником юридичної особи або уповноваженою на ці дії особою.

Як вбачається з інформації про юридичну особу ТОВ „СТИЛЬАВТО з 15.08.2011 року ОСОБА_2 значиться як керівник та підписант юридичної особи (а.с.34-39).

Як вбачається з копії трудової книжки відомості про роботу ОСОБА_2 в ТОВ „СТИЛЬАВТО відсутні (а.с.50-52).

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_2 отримував заробітну плату в ТОВ „СТИЛЬАВТО у листопаді-грудні 2011 року та січні 2012 року . З січня 2012 року заробітну плату в ТОВ „СТИЛЬАВТО ОСОБА_2 не отримує (а.с.45)

Згідно пояснень представника позивача, відповідача, акту №84 від 14.06.2017 року (а.с.20) судом встановлено, що ТОВ „СТИЛЬАВТО за місцем своєї реєстрації не знаходиться.

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що оскільки ОСОБА_2 не є засновником або уповноваженою особою для звернення із заявою для внесення змін до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців він не може звернутись до державного реєстратора та виключити відомості про нього як керівника та підписанта підприємства.

Статтею 24 КЗпП передбачено, що трудовий договірукладається, як правило, вписьмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:

1) приорганізованому наборіпрацівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;

3) при укладенніконтракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору знеповнолітнім(стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7)в інших випадках, передбачених законодавствомУкраїни.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу,трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність,кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 48 КЗпП передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі підприємства, в установі, організації. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом міністрів України.

Як вже зазначалось вище в трудовій книжці відсутні відомості про роботу ОСОБА_3 на ТОВ „СТИЛЬАВТО, будь-які докази, що підтверджують укладення відповідачем контракту, іншого трудового договору або цивільно-правової угоди в матеріалах справи відсутні , індивідуальні відомості про застраховану особу не містять даних про отримання доходів ОСОБА_2 на ТОВ „СТИЛЬАВТО починаючи з лютого 2012 року, а тому відповідно до статті 4 закону України „Про зайнятість населення не належить до зайнятого населення (а.с. 45-53)

Окрім того суд зазначає, що згідно відомостей трудової книжки з 10.01.2013 року ОСОБА_2 був працевлаштований до Нікопольської обєднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби на посаду державного податкового інспектора юридичного відділу згідно з наказом від 10.01.2013 року № 6-о, як такий, що пройшов за конкурсом. 25.07.2013 року у звязку з реорганізацією Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС був переведений на посаду державного інспектора юридичного відділу Нікопольської ОДПІ ГУ Мін доходів у Дніпропетровській області . 14.10.2013 року звільнений з вищезазначеної посади згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату згідно з наказом від 14.10.2013 року № 60-о.(а.с. 49-51)

Також з 21.04.2015 року він працював на посаді головного спеціаліста юрисконсульта Управління державної казначейської служби України в місті Нікополі Дніпропетровської області. 06.06.2015 року був призваний у Збройні сили України по мобілізації. Військову службу проходив у зоні АТО в Донецькій області в 81 окремій аеромобільній бригаді, яку закінчив 02.12.2016 року. Має статус учасника бойових дій . Після повернення з військової служби 07.12.2016 року приступив до виконання обовязків головного спеціаліста юрисконсульта Управління державної казначейської служби України в місті Нікополі Дніпропетровської області. 28.02.2017 року звільнився з посади за згодою сторін.(а.с.51-52,53-57)

Саме звільнившись з Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області у 2013 році та звільнившись у 2017 році з Управління державної казначейської служби України в місті Нікополі Дніпропетровської області, де відповідач перебував на державній службі, відповідачу і була призначена позивачем виплата допомоги по безробіттю.

ЦК України закріплює презумпцію добросовісності і розумності дій особи, яка здійснює власне право (ч. 5 ст. 12 ЦК). Ця презумпція діє, поки інше не буде встановлено рішенням суду.

Добросовісне здійснення особою свого цивільного права передбачає реалізацію правомочностей відповідного права з урахуванням інтересів інших учасників відносин, публічних інтересів держави тощо.

Добросовісність здійснення цивільного права завжди проявляється в такій поведінці особи-носія такого права, яка знаючи (повинна була знати), що здійснення нею прав або виконання обов'язків може призвести до негативних наслідків, не вжила доступних їй заходів для їх усунення. В іншому випадку така особа має вважатися недобросовісною з настанням для неї тих чи інших правових наслідків.

Розумне здійснення цивільних прав передбачає адекватну оцінку особою цінності певного майнового права, доцільність своїх дій, наслідків здійснення або нездійснення цивільного права.

У зв'язку з цим, розумним здійсненням цивільних прав слід вважати звичайні дії, які є адекватними стану правовідносин і які може вчиняти особа відповідно до її середнього рівня інтелекту та життєвого досвіду, а також професійного статусу особи.

Як встановлено вище відповідач ОСОБА_2 , до того дня, коли в червні 2017 року йому було позивачем повідомлено про наявність відомостей про займанням ним посади керівника ТОВ „СТИЛЬАВТО, не знав, що такі відомості наявні в реєстрі, оскільки засновники ТОВ „СТИЛЬАВТО не вносили такі відомості до трудової книжки відповідача і доходи від такої зайнятості ОСОБА_2 не отримував. Доказів протилежного позивачем суду не надано.

Отже , судом не встановлено, що відповідач діяв недобросовісно, умисно не виконував своїх обов'язків та зловживав ними, приховував відомості про зайняття посади керівника ТОВ „СТИЛЬАВТО, а тому вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_2 коштів в сумі 34315,09 грн., що виплачені відповідачу як допомога по безробіттю задоволенню не підлягають.

Керуючись Законом України „Про зайнятість населення, Законом України „„ Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , Законом України „Про загальнообовязкове державне страхування на випадок безробіття, КЗпП, ст.ст. 11,12,15,16, 89,97,99, 1166 ЦК України, ст.ст. 10,11,57-60,212-215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В позові Нікопольського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди відмовити.

Судовий збір в розмірі 1600 грн. компенсувати за рахунок держави.

На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення через Нікопольський міськрайонний суд.

Суддя: ОСОБА_4