Рішення № 69099965, 22.09.2017, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

22.09.2017 Єдиний унікальний номер 205/3874/16-ц

Справа № 2/205/1548/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2017 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Шавули В.С.

за участю секретаря Романової А.О.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Управління поліції охорони в Дніпропетровській області до ОСОБА_3 про стягнення витрат на навчання, -

В С Т А Н О В И В:

18 травня 2016 року позивач звернувся до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська із даним позовом (а.с. 2-5).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 19 грудня 2014 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено договір № 1641 про навчання за кошти підрозділу Державної служби охорони з кандидатом на службу в органи внутрішніх справі України, Вищім професійним училищем Департаменту ДСО при МВС України та підрозділом Державної служби охорони.

Відповідно з умовами вказаного договору відповідач пройшов навчання в училищі та отримав 21.04.2015 року свідоцтво про початкову підготовку.

Згідно з умовами вищевказаного договору, відповідач зобовязаний прибути після закінчення навчального закладу на службу до підрозділу УДСО при ГУМВС України в Дніпропетровській області 21.04.2015 року та відпрацювати мінімум 3 роки.

З 29 лютого 2016 року ОСОБА_3 звільнено зі служби в Національній поліції України у запас за власним бажанням.

Отже, УДСО при ГУМВС України в Дніпропетровській області на навчання відповідача понесені фактичні витрати в сумі 22 084,37 грн., які складаються з:

на стипендію 2 290,40 грн.,

навчання 14 461,86 грн., в т.ч. ПДВ 2410,32 грн.,

речове майно 2 458,14 грн., в т.ч. ПДВ 409,69 грн.,

перепідготовка - 2 873,97 грн., в т.ч. ПДВ 478,99 грн., що підтверджується актами прийому-здачі виконаних робіт № ВУ-0009229, 9230 від 31.12.2014р., ВУ-0000010, 11 від 31.01.2015р. ВУ-0000873, 874 від 28.02.2015р. ВУ-0000026, 1738, 1739 від 31.03.2015р. ВУ-0002645, 2646 від 30.04.2015р, ВУ-0002183 від 30.06.2015р., ВУ-00003044 від 31.07.2015р. (ПДВ нараховане згідно статті 198.5, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України).

Враховуючи вищевикладене позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 на свою користь витрати на навчання в сумі 22084,37 грн. та судові витрати.

Заочним рішенням суду від 27 вересня 2016 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі (а.с.98-100).

Не погодившись із заочним розглядом справи, відповідач подав до суду заяву про перегляд заочного рішення (а.с.112-113).

Ухвалою суду від 09 грудня 2016 року заочне рішення суду від 27.09.2016 року скасовано, справу призначено до судового розгляду (а.с.121).

Позивач в особі свого представника за довіреністю ОСОБА_1, в судовому позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач в особі свого представника діючого за договором адвоката ОСОБА_2 в судовому засіданні проти вимог позову заперечував. Просив у задоволенні позову відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні. Повний текст рішення складений 26 вересня 2017 року.

За ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених позовних ними вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.59 ЦПК України, обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі договору на навчання за кошти підрозділу Державної служби охорони з кандидатом на службу в органи внутрішніх справі України, Вищім професійним училищем Департаменту ДСО при МВС України та підрозділом Державної служби охорони №1641 від 19 грудня 2014 року (а.с. 10-11), ОСОБА_3 зарахований до навчального закладу, а саме до Рівненського вищого професійного училища Департаменту Державної служби охорони при МВС України задля здобуття кваліфікації «охоронець ІІІ розряду».

Після закінчення навчання ОСОБА_3 отримав свідоцтво про початкову підготовку від 20 квітня 2015 року (а.с.12).

Як зазначено у п.2.3. договору про навчання, ОСОБА_3 зобовязався прибути після закінчення навчального закладу на службу до підрозділу УДСО ГУМВС України в Дніпропетровській області і відпрацювати мінімум 3 (три) роки.

Наказом №36 о/с від 21 квітня 2015 року рядового міліції ОСОБА_3 призначено молодшим інспектором взводу №2 спеціальної роти груп затримання №2 Дніпропетровського міського відділу Управління Державної служби охорони при МВС України встановивши йому посадовий оклад, надбавку за виконання особливо важливих завдань та підвищення посадового окладу за особливі умови служби (а.с.13).

Наказом №1 о/с від 07 листопада 2015 року ОСОБА_3 присвоєно спеціальне звання капрал поліції (а.с.14).

На підставі наказу № 25 о/с від 29 лютого 2016 року капрала поліції ОСОБА_3, молодшого інспектора Дніпропетровського міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області звільнено зі служби в Національній поліції України за п.7 ст.77 (за власним бажанням) у запас Збройних сил (а.с.15).

Згідно із п.2.4. договору про навчання, ОСОБА_3 зобовязався у разі неприбуття за призначенням або відмови стати до роботи відповідно до укладеного договору, відрахування з навчання або звільнення за негативними мотивами, звільнення за власним бажанням до закінчення визначеного договором строку компенсувати витрати, що здійснив підрозділ на його навчання.

Із бухгалтерської довідки від 06 травня 2016 року вбачається, що УДСО при ГУ МВС України в Дніпропетровській області фактично витратило на навчання ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 22084,37 грн., з яких: на стипендію 2 290,40 грн., навчання 14 461,86 грн., в т.ч. ПДВ 2410,32 грн., речове майно 2 458,14 грн., в т.ч. ПДВ 409,69 грн., перепідготовка - 2 873,97 грн., в т.ч. ПДВ 478,99 грн., що підтверджується актами прийому-здачі виконаних робіт № ВУ-0009229, 9230 від 31.12.2014р., ВУ-0000010, 11 від 31.01.2015р. ВУ-0000873, 874 від 28.02.2015р. ВУ-0000026, 1738, 1739 від 31.03.2015р. ВУ-0002645, 2646 від 30.04.2015р, ВУ-0002183 від 30.06.2015р., ВУ-00003044 від 31.07.2015р.

ПДВ нараховано згідно статті 198.5, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України (а.с.16).

Здійснення вказаних оплат повязаних із навчанням ОСОБА_3 підтверджуються актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг (а.с. 17-29).

Крім того, встановлено, що за результатами проходження курсів в період часу з 19.12.2014 року по 20.04.2015 року в Рівненському вищому професійному училищі ОСОБА_3 отримав свідоцтво серії РВ №48539104 від 20.04.2015 року (а.с.169), отримання ним якого підтверджується письмовою розпискою від 17.08.2017 року (а.с.170).

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, аналізуючи в сукупності наявні по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними, в повному обсязі доведеними з боку позивача, а тому підлягають задоволенню, внаслідок чого слід стягнути з ОСОБА_3 фактичні витрати, повязані із навчанням в сумі 22084,37 грн.

Крім того, вирішуючи питання щодо судових витрат, згідно статті 88 ЦПК України, враховуючи те, що позовні вимоги задоволені, з відповідача належить стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір в сумі 1450,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 526,527, 530, 625 ЦК України, 10, 11, 60, 61, 63, 88, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Управління поліції охорони в Дніпропетровській області до ОСОБА_3 про стягнення витрат на навчання, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, РНОКПП: НОМЕР_1, на користь Управління поліції охорони в Дніпропетровській області витрати на навчання в сумі 22084,37 грн. (двадцять дві тисячі вісімдесят чотири грн.. 37 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3, РНОКПП: НОМЕР_1, на користь Управління поліції охорони в Дніпропетровській області судовий збір в сумі 1450,00 грн. (одна тисяча чотириста пятдесят грн.. 00 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.С. Шавула