Ухвала суду № 69098658, 21.09.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/7186/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

доповідача, судді: Димерлія О.О.

суддів: Єщенка О.В., Бойка А.В.

за участю секретаря : Осавуляк О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Одесаагрогаз" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Об'єднання Одесаагрогаз" (далі - позивач, ТОВ "Об'єднання Одесаагрогаз") звернулось до суду з вказаним адміністративним позовом та просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення: №0011041409 від 08 грудня 2016 року яким позивачу збільшена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим зобов'язанням в розмірі 278848 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 139424 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржене податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийнято на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у зв'язку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення. Позивач посилається на наявність всіх первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій з ТОВ "ЕНЕРГОБУД КАРГО", об'єктивність та правомірність податкової звітності.

За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 16 лютого 2017 прийнято постанову про задоволення позовних вимог.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0011041409 від 08 грудня 2016 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірність висновків, викладених в акті перевірки, правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, висновки відповідача зроблені на припущеннях та за відсутності встановлених фактів порушень норм законодавства, а позивач, в свою чергу, надав первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з ТОВ "ЕНЕРГОБУД КАРГО" та спростовують висновки податкового органу.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, податкова інспекція подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на неможливість встановити реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "ЕНЕРГОБУД КАРГО", фактичне виконання робіт цим контрагентом з підстав відсутності у контрагента позивача трудових ресурсів в достатній кількості. Також податковий орган посилається на невідповідність місця виконання робіт, зазначеного у договорі, адресі, вказаної у довідки про вартість виконаних робіт та акту прийому виконаних будівельних робіт. З огляду на наведене спірне податкове повідомлення-рішення є правомірним та підстав для його скасування не має.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Об'єднання Одесаагрогаз" знаходиться на обліку як платник податків в Іллічівській ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області (Овідіопольське відділення), є платником податку на додану вартість, основними видами діяльності якого є монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, будівництво трубопроводів, споруд електропостачання та телекомунікацій, які позивач має право виконувати на підставі відповідних дозволів та ліцензії (аркуші справи 10-11, 45-47, 122-123).

Головним управлінням ДФС в Одеській області в період з 03.11.2016 року по 09.11.2016 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка дотримання податкового законодавства ТОВ "Об'єднання Одесаагрогаз" при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ "ЕНЕРГОБУД КАРГО" за період з 01.06.2016 року по 30.06.2016 року, за результатами якої складений акт перевірки №344/15-32-14-09/13891526 від 16.11.2016 року (аркуші справи 48-62).

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у червні 2016 року на суму 278847,60 грн.

На підставі виявлених порушень, Головним управлінням ДФС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення №0011041409 від 08.12.2016 року, яким позивачу збільшена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість за податковим зобов'язанням в розмірі 278848 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 139424 грн. (а.с. 12).

Позивач, не погоджуючись з зазначеними рішеннями податкового органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить їх скасувати.

Як вбачається з акту перевірки №344/15-32-14-09/13891526 від 16.11.2016 року, підставою для висновків про заниження позивачем податку на додану вартість є не відповідність в акті приймання виконаних будівельних робіт, довідці про вартість робіт місця їх виконання з даними договору підряду, операції з придбання товарно-матеріальних цінностей не вплинули на фінансовий результат, трудові ресурси ТОВ "ЕНЕРГОБУД КАРГО" не дають можливості цьому підприємству виконувати роботи, в тому числі, за договором з позивачем, товарно-матеріальні цінності передані позивачу зазначеним підприємством не придбавалися, а тому податковий орган робить висновок про не можливість встановити реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "ЕНЕРГОБУД КАРГО".

Виходячи зі змісту ст.ст. 198, 200, 201 Податкового кодексу України, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (робіт, послуг), до податкового кредиту, виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (роботи, послуги), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (роботи, послуги) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків. Для правильного вирішення спору встановленню, також, підлягає факт реальності поставки товару із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб'єктності сторін господарського договору, можливості реальної поставки тощо.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ "Об'єднання Одесаагрогаз" та ТОВ "ЕНЕРГОБУД КАРГО" 18 травня 2016 року укладений договір поставки матеріалів №1805, за яким ТОВ "ЕНЕРГОБУД КАРГО" зобов'язується поставити, а ТОВ "Об'єднання Одесаагрогаз" прийняти та сплатити кошти за товар партіями в кількості та за ціною узгодженими сторонами договору відповідно до видаткових накладних (а.с. 13-14). Відповідно до умов договору якість товару підтверджується сертифікатами якості.

З наданих до суду специфікацій до договору вбачається придбання позивачем у ТОВ "ЕНЕРГОБУД КАРГО" газового обладнання, труб, повітроводів, вентиляторів, тощо, які використовуються позивачем в господарській діяльності відповідно до основних видів його діяльності (а.с. 14-16).

Крім того, до суду надані гарантійне зобов'язання щодо лічильника газу, паспорт газового фільтру, паспорт напороміру, сигналізатору газу, крану, вимірювального комплексу, тобто, тих товарно-матеріальних цінностей, які отримані позивачем від ТОВ "ЕНЕРГОБУД КАРГО", що свідчить про наявність на отримане обладнання супровідних документів (а.с. 127, 147-163).

Отримання придбаного у ТОВ "ЕНЕРГОБУД КАРГО" товару здійснювалося позивачем за видатковими накладними уповноваженою особою за довіреністю №01141 від 21.06.2016 року - ОСОБА_1, які містять дані про товар, його кількість, тощо (а.с. 25-28, 126).

Оплата кошт за придбаний у ТОВ "ЕНЕРГОБУД КАРГО" товар здійснювалася за рахунками-фактурами (аркуші справи 29-32), фактична оплата підтверджується виписками по рахунку (аркуші справи 63-70), за результатами здійснення господарських операцій з придбання товарів ТОВ "ЕНЕРГОБУД КАРГО" виписані позивачу податкові накладні, суми податку на додану вартість по яким включені позивачем до податкового кредиту (а.с. 34-40).

Перевезення позивачем придбаного у ТОВ "ЕНЕРГОБУД КАРГО" товару здійснювалося власним транспортним засобом та водієм, який є працівником ТОВ "Об'єднання Одесаагрогаз", що підтверджується товарно-транспортними накладними, в яких містяться всі необхідні дані щодо здійсненої операції (дані про водія, транспортний засіб, пункти навантаження, розвантаження, перелік товару, його вага, вартість, підписи осіб які приймали, передавали товар, тощо), наказом про прийняття на роботу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на посаду водія, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу - КАМАЗ д/н НОМЕР_1 (а.с. 41-44, 124-125).

Наявність складських приміщень у позивача підтверджується договором оренди №2 від 02.10.2013 року з ТОВ "Одеський завод автономного опалювального обладнання" (аркуші справи 128-129), облік товарно-матеріальних цінностей підтверджується відомостями по рахункам 631, 201 (а.с. 130-137), подальше використання придбаних у ТОВ "ЕНЕРГОБУД КАРГО" товарно-матеріальних цінностей підтверджується наданими доказами виконання позивачем будівельних робіт для ТОВ "Алькарім-Буд", КП "Будова", про що складені акти виконаних робіт, довідки про вартість робіт, підсумкові відомості ресурсів, тощо (а.с. 164-229).

Таким чином, з наданих позивачем до суду первинних документів по операціям з ТОВ "ЕНЕРГОБУД КАРГО" щодо придбання товарно-матеріальних цінностей можливо встановити зміст господарських операцій, зауважень до первинних документів від податкового органу під час перевірки та під час розгляду справи в суді не було, первинні документи мають всі необхідні реквізити, що підтверджують придбання товарів позивачем, здійснення його оплати, фактичну передачу товару позивачу, його використання в господарській діяльності, а тому висновок відповідача про нереальність цих господарських операцій суд вважає не обґрунтованим та не доведеним як під час перевірки так і в судовому засіданні під час розгляду цієї справи.

Посилання податкового органу в акті перевірки на відсутність даних щодо придбання ТОВ "ЕНЕРГОБУД КАРГО" вищезазначеного товару не підтверджено належними доказами у справі, посилання податкового органу на встановлення цих обставин за результатами опрацювання податкової інформації щодо ТОВ "БМУ-6" з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ "ЕНЕРГОБУД КАРГО" (а.с. 102-108) є не обґрунтованим, оскільки стосуються інших суб'єктів господарювання, щодо яких не має даних про встановлення порушень та прийняття відповідних рішень, зокрема, податкових повідомлень-рішень, вироку суду щодо їх фіктивності, тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, проте відповідач не довів обставин, викладених в акті перевірки щодо не реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "ЕНЕРГОБУД КАРГО".

Крім того, сам факт наявності господарських операцій з контрагентом, який можливо порушує податкове законодавство не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість чи валових витрат, оскільки, даних про те, що позивач був обізнаний про такі дії його контрагентів до суду не надано та якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Таку правову позицію неодноразово висловлював в своїх рішеннях Верховний Суд України та схожа позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі "Булавес" АД проти Болгарії".

З наданих до суду первинних документів також вбачається, що між ТОВ "Об'єднання Одесаагрогаз" та ТОВ "ЕНЕРГОБУД КАРГО" 08.06.2016 року укладений договір підряду №06/08, за яким позивачем замовлені у ТОВ "ЕНЕРГОБУД КАРГО" будівельно-монтажні роботи на об'єкті "Малосімейний гуртожиток для вчителів та лікарів по АДРЕСА_1" з безтраншейного прокладання мережі каналізації (аркуші справи 17-18).

Зазначені роботи виконані ТОВ "ЕНЕРГОБУД КАРГО" 24.06.2016 року, про що сторонами договору підписаний акт прийняття виконаних будівельних робіт та підсумкова відомість ресурсів (а.с. 19-24), виконані будівельні роботи оплачені позивачем, про що свідчить виписка по рахунку (а.с. 70-72) та ТОВ "ЕНЕРГОБУД КАРГО" 24.06.2016 року виписана позивачу податкова накладна, сума податку на додану вартість по якій включена позивачем до податкового кредиту (а.с. 33).

Замовником робіт, виконаних ТОВ "ЕНЕРГОБУД КАРГО" для позивача є ТОВ "Інжспецбуд" з яким ТОВ "Об'єднання Одесаагрогаз" уклало договір підряду №06/03-16 від 03.06.2016 року на виконання робіт з влаштування проколу для каналізації на об'єкті "Малосімейний гуртожиток для вчителів та лікарів по АДРЕСА_1" та якому позивач передав роботи за актом приймання виконаних будівельних робіт та виписав ТОВ "Інжспецбуд" відповідні податкові накладні (а.с. 138-146).

Таким чином, з наданих позивачем до суду первинних документів щодо виконаних ТОВ "ЕНЕРГОБУД КАРГО" будівельних робіт можливо встановити зміст господарської операції, документи мають всі необхідні реквізити, передбачені нормами законодавства, а тому висновок відповідача про нереальність цих господарських операцій суд вважає не обґрунтованим та не доведеним як під час перевірки так і в судовому засіданні під час розгляду цієї справи.

Апеляційний суд не вбачає в наданих документах, зокрема договору між ТОВ "Об'єднання Одесаагрогаз" і ТОВ "ЕНЕРГОБУД КАРГО" та акту прийняття виконаних будівельних робіт розбіжностей в місці виконання цих робіт, про що зазначено в акті перевірки податкового органу, оскільки адреса об'єкту будівництва, вид робіт, тощо збігаються та з наданих документів можливо встановити зміст цієї операції.

Що стосується тверджень відповідача про неможливість реального виконання укладених позивачем зі своїми контрагентом правочинів через відсутність у них необхідних умов (трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів) для ведення господарської діяльності, то окружний суд правомірно не взяв їх до уваги, враховуючи наступне.

У відповідності до вимог податкового законодавства платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

В силу приписів частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Верховний Суд України в постанові від 31 січня 2011 року (№ 21-47а10) зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені закономумови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У свою чергу, отримання контролюючим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів у контрагентів і відносити понесені витрати на придбання товару та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Таким чином, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах контролюючих органів недоліки, допущені суб'єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою для недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також апеляційний суд зазначає, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні угод нікчемними податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення договорів між позивачем та ТОВ "ЕНЕРГОБУД КАРГО", з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Крім того, Головним управлінням Державної фіскальної служби не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про фіктивність господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Отже, суд правильно вказав, що за відсутності доказів проведення посадовими особами чи представниками позивача фіктивних господарських операцій та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціям з купівлі товарів (робіт, послуг), які передбачені правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, висновок податкового органу про завищення позивачем валових витрат і податкового кредиту за такими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.

Лише встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або факту його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх доказах, які одержані з дотриманням закону.

Оскільки судом встановлено правомірність включення ТОВ "Об'єднання Одесаагрогаз" спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат перевіряємого періоду в межах фінансово-господарських відносин з ТОВ "ЕНЕРГОБУД КАРГО", відповідно, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність оскарженого податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області №0011041409 від 08 грудня 2016 року та, у зв'язку з цим, наявність підстав для його скасування.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.94 КАС України та відстрочена апелянту, згідно з ст.88 КАС України, сплата судового збору до ухвалення судового рішення у справі за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 198, 200, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

УХВАЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року - без змін.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) на користь Державної судової адміністрації України на рахунок №:31215256700001, отримувач коштів: ГУК у м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: ГУДКСУ у м. Києві, МФО: 820019, код ЄДРПОУ 22030106, судовий збір в розмірі 6901 (шість тисяч одна) грн. 49коп.

Ухвала суду набирає законної сили після проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач: О.О.Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко

Суддя: А.В. Бойко