Ухвала суду № 69098627, 13.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" вересня 2017 р. м. Київ К/800/15368/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого судді: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Стрелець Т.Г.,

за участю: секретаря судового засідання Коцюрби В.М.,

представника третьої особи ПАТ "КБ"Надра": Присяжнюк Р.В., Волинський А.В.

прокурора Кузнєцової Ю.В.,

розглянула в відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Консолідація" до Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", Головного територіального управління юстиції у місті Києві, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілга Нова", Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра", про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Консолідація" звернулось до суду з позовом до комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна", Головного територіального управління юстиції у місті Києві, треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вілга Нова" (надалі ТОВ "Вілга Нова") та Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (надалі ПАТ "Комерційний банк "Надра"), про визнання протиправним та скасування рішення реєстратора комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» Крилової Г.А. від 21.09.2012 р. про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Вілга-Нова» на цілісний майновий комплекс, який розташований в місті Києві по вул. Озерній, будинок 1, загальною площею 6203,70 кв.м., скасування державної реєстрації права власності за ТОВ «Вілга-Нова» на вказаний цілісний майновий комплекс та про зобов'язання Реєстраційну службу Головного управління юстиції в місті Києві вилучити з Державного реєстру речових прав запис про реєстрацію права власності за ТОВ «Вілга-Нова» на цілісний майновий комплекс, який розташований в місті Києві по вул. Озерній, будинок 1, загальною площею 6203,70 кв.м.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.01.2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 року, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення реєстратора комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності па об'єкти нерухомого майна» Крилової Г.А. від 21.09.2012р. про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Вілга-Нова» на цілісний майновий комплекс, який розташований в місті Києві по вул. Озерній, будинок 1, загальною площею 6203,70 кв.м. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Уповноважена особаи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та закрити провадження у цій справі.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.09.2012 року між ТОВ «Консолідація» (продавець) та ТОВ «Вілга-Нова» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу від 08.09.2012 №5646 щодо продажу цілісного майнового комплексу, який розташований в місті Києві по Києві по вул. Озерній, будинок 1, загальною площею 6203,70 кв.м.

Відповідно до умов п.2.1.вказаного договору продаж зазначеного майна здійснюється за 3837000 грн., які покупець (ТОВ «Вілга-Нова) перераховує на банківський рахунок продавця (ТОВ «Консолідація») № 260053016237 в ПАТ «Фінбанк» МФО 328685 в день підписання цього договору.

21 вересня 2012 року реєстратором комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності па об'єкти нерухомого майна» Криловою Г.А. прийнято рішення про держану реєстрацію прав та зареєстровано за ТОВ «Вілга-Нова» право власності на цілісний майновий комплекс, який розташований в м. Києві по вул. Озерній, будинок 1, загальною площею 6203,70 кв.м., що підтверджено рішенням реєстратора, витягом про державну реєстрацію прав від 21.09.2012 року № 35579812 та реєстраційною справою № 36848851.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення про реєстрацію права власності є протиправним, оскільки умови правочину не були виконані у повному обсязі, зокрема сума грошових коштів за продаж майна не була сплачена, отже, відповідно до п.1 ч.2 ст.9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у реєстратора не було законних підстав приймати спірне рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права з огляду на нижченаведене.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, колегія суддів дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

Таким чином, порушено статтю 6 Конвенції стосовно «суду, встановленого законом». Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 14.06.2016 року № 826/4858/15.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і закриває провадження у справі з підстав встановлених статтею 157 цього Кодексу.

За таких обставин, оскаржені рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 157, 221, 228, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Надра" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2016 року скасувати, закрити провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: