Ухвала суду № 69097930, 19.09.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 р.Справа № 818/574/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31.05.2017р. по справі № 818/574/17

за позовом ОСОБА_1

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області

про стягнення середнього грошового забезпечення,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області , в якому з урахуванням уточнення позовних вимог , просить суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.02.2016 по 31.05.2017 внаслідок затримки виконання судового рішення у розмірі 21946, 73 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 31.05.2017р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Управління міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на користь ОСОБА_1 суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з 24.02.2016 по 31.05.2017 внаслідок затримки виконання судового рішення у розмірі 21 946 (двадцять одна тисяча дев'ятсот сорок шість) грн. 73 коп.

УМВС України в Сумській області не згодне з даною постановою , подало апеляційну скаргу, вважає, що судом першої інстанції не встановлено всіх обставин справи, наявним у справі доказам не надано належної оцінки, неправильно застосовано норми матеріального права, в порушення ст.ст. 9, 159 Кодексу адміністративного судочинства України не вжито заходів щодо правильного застосування законодавства та винесення законного і обґрунтованого судового рішення. При винесенні оскаржуваного рішення судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, що регламентують питання грошового забезпечення працівників міліції , а саме грошове забезпечення за час невиконання судового рішення стягнуто з УМВС України в Сумській області хоча згідно матеріалів справи позивач проходив службу в Сумському МВ УМВС України в Сумській області де й отримував грошове забезпечення, а даний відділ є окремою юридичною особою, має власну назву, положення, печатку, рахунок в банку та майно, що підтверджується довідкою про грошове забезпечення позивача. Просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31 травня 2017 року скасувати як таку, що винесена з порушенням норм процесуального та матеріального права, прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовної заяви.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2016 по справі № 818/3815/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 р., визнано протиправним та скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області № 394 о/с від 06.11.2015 року "По особовому складу" про звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п.п. "г" п. 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, капітана міліції ОСОБА_1. Поновлено ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Сумського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області. Стягнуто з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (вул. Г.Кондратьєва, 23, м. Суми, і.к.08592299) на користь ОСОБА_1 (і.к. НОМЕР_1) суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 2304,14 грн. (дві тисячі триста чотири грн.. 14 коп. ) Зобов'язано Головне Управління Національної поліції в Сумській області розглянути кандидатуру ОСОБА_1 для зайняття посади у відповідності до п. 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" у Головному управлінні Національної поліції в Сумській області та видати відповідний наказ з цього приводу. Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції відділу дільничних інспекторів міліції Сумського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області та стягнення заробітної плати в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 1778,07 грн. (одна тисяча сімсот сімдесят вісім грн.. 07 коп.) звернута до негайного виконання. В задоволенні інших вимог - відмовлено.

За правилами частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На виконання вказаної постанови позивачу видано виконавчий лист від 03.03.2016 № 818/3815/15 про поновлення ОСОБА_1 на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Сумського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області.

За зазначеним виконавчим листом Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області 10.03.2016 було відкрите виконавче провадження № 50467686, проте 27.04.2016 було закінчене відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із неможливістю виконати судове рішення без участі боржника.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що позивач був безпідставно не поновлений відповідачем по справі на посаді в період з 23.02.2016 по 31.05.2017, тому вимоги про стягнення з УМВС України в Сумській області середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення у розмірі 21 946, 73 грн. обґрунтовані.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Так, відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини 2 статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Статтею 236 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена вище стаття Кодексу законів про працю України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Одночасно, пунктом 3 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України законодавець обумовив питання примусового виконання судових рішень у порядку, встановленому Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV). Цим підкреслюється винятковість саме примусового виконання рішення адміністративного суду.

Згідно з положеннями статті 2 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Отже, правова природа діяльності органів державної виконавчої служби та її основне призначення полягає саме в примусовому виконанні рішень суду, в тому числі постанов судів про поновлення на посадах у відносинах публічної служби, які набрали законної сили, що і є підставою для негайного їх виконання. Добровільне виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов'язок. Зокрема, зазначений обов'язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність за виконання остаточних судових рішень.

При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Враховуючи те, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 23.02.2016 по справі № 818/3815/15 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді безпідставно не виконана саме Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області ні в добровільному ні у примусовому порядку станом на момент прийняття судового рішення у даній справі (31.05.2017р.) , позивач вживав заходи щодо звернення до примусового виконання постанови суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

При цьому, суд правильно обчислив розмір середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, виходячи з середньоденної, заробітної плати, у відповідності до вимог вищевказаних норм Кодексу законів про працю України, Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР), Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування наведених норм матеріального права викладений Верховним Судом України у постановах цього суду від 23 червня 2015 року і 26 жовтня 2016 року (справи №№ 21-63а15, 21-6309-15 відповідно), який, згідно з положеннями частини 2 статті 161, частини 2 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язковою враховується судами при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги з посиланням на те , що суд безпідставно стягнув грошове забезпечення за час невиконання судового рішення саме з УМВС України в Сумській області є помилковими, оскільки саме УМВС України в Сумській області відповідає за затримку виконання рішення суду про поновлення незаконно звільненого позивача на роботі в розумінні вимог ст. 236 Кодексу законів про працю України .

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості та задоволення позовних вимог .

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, не впливають на правомірність висновків суду, оскільки дублюють заперечення на позов, які подавались суду першої інстанції, були враховані ним при вирішення справи по суті, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду , переглянувши судове рішення в межах позовних вимог, вважає , що постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст.200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а постанови суду першої інстанції в цій частині - без змін.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31.05.2017р. по справі № 818/574/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 25.09.2017 р.