Ухвала суду № 69097909, 19.09.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 р.Справа № 640/7089/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Київського районного суду м. Харкова від 08.06.2017р. по справі № 640/7089/17

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України Харківський обласний військовий комісаріат

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України щодо відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з зі встановленням 2 групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 17.03.2017 р. №24. Зобов'язати Міністерство оборони України нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку з зі встановленням йому інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та пп.5 п.2 ст.16 -ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він перебував на військовій служби та її проходив у Збройних Силах колишнього Союзу РСР, а з отриманням України незалежності - у Збройних Силах України до 20.03.2001р. Має повних 17 років вислуги військової служби у календарному обчисленні. 27.11.2000 р. згідно довідки військово-лікарської комісії в/ч А-3306 № 6836 у позивача встановлене захворювання, що пов'язане з проходженням військової служби. З 23.12.2008 р. в результаті загострень хвороби після проведення відповідного обстеження МСЕК позивачу встановлено 3 групу інвалідності до 01.01.2010 р., причина захворювання - захворювання, пов'язане з проходженням військової служби. З 24.12.2008 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області позивачу призначена військова пенсія по інвалідності. За результатами останнього обстеження МСЕК 26.01.2017 р. позивачеві встановлено 2 групу інвалідності з причин наявності захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби. З моменту первісного встановлення інвалідності з причин захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби в 2008 році по 18.04.2016 р. жодних заяв стосовно отримання страхової виплати або одноразової допомоги в зв'язку з встановленням інвалідності позивач не подавав. 01.08.2016 р. позивач отримав лист-повідомлення від Харківського обласного військового комісаріату від 29.07.2016 р., де зазначалось, що рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 08.07.2016 року №53, п.3 йому відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги особам, які звільнені з військової служби та інвалідність яким встановлена, оскільки дана інвалідність встановлена до 01.01.2014 р., а закон не має зворотної сили. Позивач оскаржив дане рішення Комісії Міністерства оборони України та подав відповідний позов до суду.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 р. зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в разі (у зв'язку з встановленням групи інвалідності) у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві». Таким чином, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги в зв'язку з встановленням 2-ої групи інвалідності з причин захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, встановлено рішенням суду, що набуло чинності. Всупереч даним положенням діючого законодавства України відповідач по справі при повторному розгляді питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 р. повністю проігнорував висновки суду та прийняв незаконне рішення про відмову в виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги, що оформлене рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 17.03.2017 р. №24, яке позивач просить визнати протиправним та скасувати.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Міністерство оборони подало апеляційну скаргу, в якій зазначають, що нова редакція ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка діє з 01.01.2007 р. не може поширюватись на позивача через таку юридичну категорію, як дія нормативного акту у часі . Зазначають, що позивач був звільнений з лав Збройних сил у 2001 році, ще до прийняття нормативно правових актів щодо страхування життя та здоров'я військовослужбовців, а саме: Закону України від 06.04.2006 року № 3597-TV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», який набув чинності 10.05.2006 року і яким введено 5 виплату одноразової грошової допомоги. Вказують, що на виконання ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 p. KM України 25.12.2013 р. прийнята Постанова №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві». Дії постанов уряду від 21.02.2007р. № 284, від 28.05.2008р. № 499 та від 25.12.2013р. №975 поширюються лише на осіб, звільнених з військової служби після 10 травня 2006р., оскільки саме з цієї дати законодавчо встановлено право військовослужбовців на отримання «одноразової грошової допомоги» в разі каліцтва або інвалідності. Зазначають, що пунктом 3 Постанови KM України від 28.05.2008р. № 499, передбачено завершити виплату страхових сум за страховими випадками, що сталися до 01.01.2007р., відповідно до Умов державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядку виплат їм та членам їх сімей страхових сум. затверджених постановою KM України від 19.08.1992р. № 488, а також одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженого постановою KM України від 21.02.2007р. N 284. Пунктом 2 Постанови KM України від 25.12.2013р. №975 установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 499 (Офіційний вісник України, 2008 p., № 39, ст. 1298), Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 (Офіційний вісник України, 2007 p., № 14, ст. 532), і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 р. № 1331 (Офіційний вісник України, 2007 p., № 89. ст. 3255 ); Згідно з переліку, що додається до постанови KM України від 25.12.2013р. № 975 визнано такою, що втратила чинність постанова KM України від 19.08.1992 р. № 488 "Про Умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум". Таким чином, проаналізувавши норми законодавства, чинного на день звільнення позивача з військової служби та на час після його звільнення зі служби, і прослідкувавши хронологію змін до Законів «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» вважають, що оскільки: позивач звільнений з військової служби до прийняття і введення в дію правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю та названими правовими актами не встановлено про їх поширення на військовослужбовців, які звільнені з військової служби до їх введення в дію; на день звільнення позивача з військової служби не існувало правової норми, яка б давала право на отримання одноразової грошової допомоги; зміни, внесені до ст. 41 Закону "Про військовий обов'язок і військову службу" та ст. 16 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", набули чинності відповідно з 10 травня 2006 р. та з 1 січня 2007 p. На підставі вищевикладеного приходять до висновку, що ст.16 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в новій редакції на позивача не може бути поширена. З огляду на викладене, суб'єкт владних повноважень - Міноборони вважає, що правових підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до ч.2 ст. 16 Закону, у зв'язку з встановленням II групи інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби, не має, через що вважаємо дії щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги законними і правомірними. Зазначають, що вказані обставини справи судом першої інстанції взагалі не досліджувалися та були проігноровані, що свідчить про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, що є підставами для скасування постанови суду. Також зазначають, що як вбачається з матеріалів справи, з 14.01.2016 року позивачу після повторного обстеження встановлено ІІ (другу) групу інвалідності. На виконання ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 25.12.2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок №975), яка набрала законної сили 01.01.2014 р. Абзацем 3 пункту 2 цієї постанови уряду встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги. Відповідно до абз.3 п.3 Порядку, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Отже, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності. Таким чином, при вирішенні питання щодо виплати одноразової грошової допомоги необхідно керуватися законодавством, що діяло на день встановлення позивачу інвалідності. Зазначають, що відповідно до п.8 ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Як вбачається з матеріалів справи, позивачу встановлена інвалідність з 23.12.2008 року, а останній зверну вся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги до Харківського обласного військового комісаріату лише 18.04.2016 року, тобто після спливу трьох річного строку, а отже позивач не реалізував у встановленні законодавством строки своє право на отримання одноразової грошової допомоги. Відтак, зазначають, що суд першої інстанції залишив поза увагою зазначені обставини, що маю значення для вирішення судової справи, а отже, судом першої інстанції були не в повній мірі досліджені докази та обставини по справі, чим було порушено принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ст.11 КАС України, що призвело до прийняття незаконного судового рішення та є підставою для його скасування. На підставі вищевикладеного, просять постанову Київського районного суду м. Харкова від 08.06.2017 року по адміністративній справі №640/7089/17, винесену за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа Харківський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправною та зобов'язання вчинити певні дії скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Від представника позивача до суду надійшло письмове заперечення, в якому просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач ОСОБА_1 - капітан у відставці, пенсіонер Міністерства оборони України інвалід 2-ої групи, перебував на військовій служби та її проходив у Збройних Силах колишнього Союзу РСР, а з отриманням України незалежності - у Збройних Силах України до 20.03.2001 р.

Наказом ТВО начальника Інституту танкових військ ім. Верховної Ради України при Харківському державному політехнічному університеті від 13.03.2001р. № 72 (по особовому складу) з 20.03.2001 р. позивач виключений зі списків особового складу інституту, всіх видів забезпечення та направлений на військовий облік до Київського районного військового комісаріату міста Харкова.

На момент виключення із списків особового складу позивач мав повних 17 років вислуги військової служби у календарному обчисленні.

27.11.2000 р. згідно довідки військово-лікарської комісії в/ч А-3306 № 6836 у позивача встановлене захворювання, що пов'язане з проходженням військової служби.

З 23.12.2008 р. в результаті загострень хвороби після проведення відповідного обстеження МСЕК позивачу встановлено третю групу інвалідності до 01.01.2010 р., причина захворювання - захворювання, пов'язане з проходженням військової служби (виписка з акту огляду МСЕК № 030418).

З 24.12.2008 р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області позивачу була призначена військова пенсія по інвалідності.

З 01.01.2010 р. після проведення повторного обстеження МСЕК позивачу встановлено третю групу інвалідності до 01.01.2011 р., причина захворювання - захворювання, пов'язане з проходженням військової служби (виписка з акту огляду МСЕК № 028828).

З 01.01.2011 р. після проведення відповідного повторного обстеження МСЕК позивачу встановлено другу групу інвалідності до 01.01.2012 р., причина захворювання - захворювання, пов'язане з проходженням військової служби (виписка з акту огляду МСЕК № 610075).

З 15.12.2011 р. після проведення повторного обстеження МСЕК позивачу встановлено третю групу інвалідності до 01.01.2014 р., причина захворювання - захворювання, пов'язане з проходженням військової служби (виписка з акту огляду МСЕК № 631546).

З 01.01.2014 р. після проведення повторного обстеження МСЕК позивачу встановлено третю групу інвалідності до 01.01.2016 р., причина захворювання - захворювання, пов'язане з проходженням військової служби (виписка з акту огляду МСЕК № 687288).

З 14.01.2016 р. після проведення повторного обстеження МСЕК позивачу встановлено другу групу інвалідності до 01.02.2017 р., причина захворювання - захворювання, пов'язане з проходженням військової служби (виписка з акту огляду МСЕК № 110834).

З 26.01.2017 р. після проведення повторного обстеження МСЕК позивачу встановлено другу групу інвалідності до 24.12.2018 р., причина захворювання - захворювання, пов'язане з проходженням військової служби (виписка з акту огляду МСЕК № 030418).

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

На період призначення позивачеві пенсії по інвалідності в грудні 2008 року порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори,та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений визначалися постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. №499.

З грудня 2008 р. по 18.04.2016 р. жодних заяв про отримання одноразової грошової допомоги в зв'язку з отриманням інвалідності або страхової виплати з цього приводу позивач не подавав, відповідно ніяких виплат не отримував.

Згідно підпункту 2 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2013р. № 975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується, військовослужбовцю, інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності 2 групи.

За результатами розгляду заяви позивача про призначення та виплату даної одноразової допомоги від 18.04.2016 р. рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 08.07.2016 р. №53, п.3 йому було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги особам, які звільнені з військової служби та інвалідність яким встановлена, оскільки дана інвалідність встановлена до 01.01.2014 р., а закон не має зворотної сили.

Позивач оскаржив дане рішення Комісії Міністерства оборони України та подав відповідний позов до суду.

05.10.2016 р. постановою Київського районного суду м. Харкова від 05.10.2016 р. по справі №640/12429/16-а було повністю задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Міністерства оборони України щодо відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з зі встановленням йому інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби з 14.01.2016 р., оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 08.07.2016 р. №53, пункт 3. Зобов'язано Міністерство оборони України вирішити питання щодо призначення та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з зі встановленням йому інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби з 14.01.2016 р., відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2013 року № 975 та пп.5 п.2 ст.16 -ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 р. постанову Київського районного суду м. Харкова від 05.10.2016 р. скасовано в частині зобов'язання Міністерства оборони України вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з зі встановленням йому інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби з 14.01.2016 р., відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 Прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в разі (у зв'язку з встановленням групи інвалідності) у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975

Положеннями ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України визначені наслідки набрання законної сили судовим рішенням, а саме, постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для усіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових та службових осіб, інших фізичних осіб і підлягають виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили в одній адміністративній справі, не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

В зазначеному рішенні суду встановлено, що позивач має право на отримання даної одноразової грошової допомоги згідно «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. № 975, оскільки відповідно до п.8 Положення про порядок, умови, критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМУ № 1317 від 03.12.2009 р. визначено, що датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання у відсотках вважається день надходження до комісії документів, зазначених в п.3 цього Положення. Інвалідність та ступень втрати професійної працездатності (у відсотках) такого потерпілого встановлюється до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд.

Колегія суддів зазначає, що даними рішенням встановлено безпідставність доводів відповідача про несвоєчасне звернення позивача за отриманням грошової допомоги з урахуванням дати звернення та дати отримання інвалідності.

Також колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять даних щодо отриманням позивачем допомоги по встановленню інвалідності. Відповідні доводи відповідача відсутні.

Первинна довідка МСЕК при повторному огляді комісії та встановлення тієї групи інвалідності втрачає свою чинність з дати, до якої встановлено група інвалідності.

З довідки МСЕК вбачається, що з 26.01.2017 р. позивачу встановлена 2 група інвалідності з причин захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.

Чинним законодавством України не пов'язано наявність довідки МСЕК про первинне встановлення інвалідності з настанням права на отримання грошової допомоги.

27.02.1017 р. позивачем подана заява до Харківського ОВК про добровільне виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 р. по справі № 640/12429/16-а.

04.03.2017 р. було отримано відповідь Харківського ОВК за вих. № 38/1 від 02.03.2017 р. про те, що на виконання вищезазначеної постанови суду відповідний висновок та пакет документів надісланий на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України для вирішення питання про призначення або відмови в призначенні відповідної допомоги.

15.04.2017 р. позивачем отримано лист Харківського ОВК за вих. № 880/ВСЗ від 10.04.2017 р., де зазначено, що рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 17.03.2017 р. №24, п.9, прийнятого на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 року по справі № 640/12429/16-а, позивачу відмовлено в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з зі встановленням йому інвалідності 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, оскільки на день звільнення позивача діяла стаття 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка передбачала державне обов'язкове особисте страхування та не передбачала виплату одноразової грошової допомоги. Законом України від 04.04.2006 р. № 3597-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про загальний обов'язковий військовий обов'язок і військову службу», який набув чинності 10.05.2006 р., введено виплату одноразової грошової допомоги. Закон не має зворотної сили в часі, тому ОСОБА_1 не має права на одержання одноразової грошової допомоги.

Згідно пункту 8 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

З огляду на вищезазначені норми діючого законодавства України суд не погоджується з пунктом 9 рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 17.03.2017 р. №24 в частині відмови позивачу в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в зв'язку з встановленням інвалідності з причин захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, виходячи з наступного.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 р. по справі №640/12429/16-а зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в разі (у зв'язку з встановленням групи інвалідності) у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Таким чином, право позивача на отримання одноразової грошової допомоги в зв'язку з встановленням 2 групи інвалідності з причин захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби саме у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 встановлено рішенням суду, що набуло чинності. Відповідач, повторно розглядаючи заяву позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги з даних підстав, повністю проігнорував висновки суду.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1.1 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 р. за №1294/26071 цим положенням визначається порядок виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Відповідно до пункту 4.7 Положення, документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб. У разі настання інвалідності подаються такі документи: висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, який визнаний інвалідом; заява про виплату одноразової грошової допомоги; копія довідки МСЕК про встановлення групи та причинного зв'язку інвалідності; копії свідоцтва про хворобу, постанови чи довідки відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва); витяг з наказу про виключення зі списків особового складу частини; копії сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я, по батькові та місце реєстрації; копія документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів.

Згідно пункту 3 «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно пунктів 12, 13, 14 «Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.

Крім того, в постановах Верховного Суду України від 21.04.2015 року по справі №21-135а15, від 18.11.2014 р. по справі №21-446а14, від 10.03.2015 р. по справі №21-563а14 Верховний Суд України також дійшов висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто з дати встановлення відповідної групи інвалідності МСЕК, а не з моменту звільнення з військової служби.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

У відповідності до ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232).

Відповідно до ст.41 Закону № 2232 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначені Законом №2011. Зокрема, розділом 2 цього Закону, встановлені права військовослужбовців щодо грошового забезпечення.

Частиною 2 ст.16 Закону №2011 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Верховний Суд України у постанові від 10.03.2015 № 21-563а14 звернув увагу, що «обов'язкове особисте страхування» та «одноразова грошова допомога» є двома рівнозначними компенсаційними механізмами соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 було затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Згідно підпункту 2 п.6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою КМ України від 25.12.2013 р. №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується, військовослужбовцю, інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності 2 групи.

Згідно ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною другою статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками, викладеними у рішенні Верховного Суду України від 18.11.2014 р. справа № 21-466а14.

При цьому, застосування статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок ушкодження здоров'я, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 14.10.2010 р. у справі «Щокін проти України») не відповідність національного законодавства вимозі «якості» закону, тобто вразі як що відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника держава несе за це відповідальність.

Конституційний Суд України (рішення від 22.09.2005 р. №5-рп/2005) наголосив, що невизначеність, нечіткість правової норми призводить до її неоднакового розуміння та тлумачення, що в практичній площині призводить до різного застосування. Така неврегульованість чи відсутність визначеності в діяльності органів державної влади щодо особи, зокрема забезпечення, додержання чи реалізації прав і свобод людини і громадянина, може мати негативні наслідки і призвести до сваволі. Визначеність правового регулювання має на меті запобігти будь-якому її прояву щодо особи.

Колегія суддів зазначає, що заява позивача вже розглянута Міністерством оборони України. Відносно заяви прийнято рішення щодо відмови в виплаті грошової допомоги, визначені конкретні підстави відмови, які визнані не обґрунтованими, таким чином, з урахуванням наведеного судом першої інстанції встановлено вірний спосіб захисту прав позивача.

Частиною другою статті 162 КАС України встановлено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову ОСОБА_1

Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Харкова від 08.06.2017р. по справі № 640/7089/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.Судді(підпис) (підпис) Подобайло З.Г. Тацій Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 25.09.2017 р.