Постанова № 69096430, 25.09.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1202/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Бутенко А.В., суддів Балан Я.В., Марина П.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного секретаря Міністерства закордонних справ України про встановлення відсутності компетенції,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулась ОСОБА_1 до державного секретаря Міністерства закордонних справ України, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд встановити відсутність компетенції Відповідача у наданні листа від 07.02.2016 року.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі, з підстав викладених в уточненнях до адміністративного позову (а.с. 109 т. 1).

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином та завчасно. В матеріалах справи містяться заперечення на позов, в яких Відповідач заперечує проти задоволення адміністративного позову (а.с. 34-40 т. 1). Також надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника (а.с. 105-106 т. 3)

Згідно із ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, тому суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

Судом встановлено, Головою Одеської обласної ради ОСОБА_2 було направлено лист від 26.01.2017 року № 01/03-27/108 до Міністерства закордонних справ України ОСОБА_3 щодо ситуації, повязаної із загибеллю сина Позивача, ОСОБА_4 (а.с. 110).

Листом, який підписав державний секретар Міністерства закордонних справ України ОСОБА_5 від 07.02.2017 року № 71/ОР/19-547-333 була надана відповідь (а.с. 80).

Позивач вважає, що державний секретарь Міністерства закордонних справ України, не має компетенції надавати відповіді як Міністр закордонних справ України щодо порушенних питань, а тому звернулась з даним позовом до суду.

Оцінюючи дії суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України та доходить до висновку про відмову в задоволені позовних вимог з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо предмету даного спору про наявність у відповідача компетенції надавати такі відповіді від імені МЗС України, замість Міністра, якому адресоване звернення, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.10 Закону України Про центральні органи виконавчої влади встановлено, що державний секретар міністерства є вищою посадовою особою з числа державних службовців міністерства. Державний секретар підзвітний і підконтрольний міністру.

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону України Про центральні органи виконавчої влади, основними завданнями державного секретаря міністерства є забезпечення діяльності міністерства, стабільності та наступності у його роботі, організація поточної роботи, пов'язаної із здійсненням повноважень міністерства.

Згідно з положеннями ч.4 ст.10 Закону України Про центральні органи виконавчої влади, державний секретар міністерства відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: організовує роботу апарату міністерства; організовує та контролює виконання апаратом міністерства Конституції та законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів міністерства та доручень міністра, його першого заступника та заступників, звітує про їх виконання; у межах своїх повноважень запитує та одержує в установленому порядку від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій в Україні та за її межами безоплатно інформацію, документи і матеріали; представляє міністерство як юридичну особу в цивільно-правових відносинах; у межах повноважень, передбачених законом, дає обов'язкові для виконання державними службовцями та іншими працівниками міністерства доручення.

Згідно абз.1 ч.5 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про державну службу, повноваження Державного секретаря Кабінету Міністрів України та його заступників, державних секретарів міністерств до призначення на посади осіб за результатами конкурсу в порядку, визначеному цим Законом, виконують відповідно Міністр Кабінету Міністрів України та його заступники, заступники міністрів - керівники апаратів, але не довше ніж до 1 січня 2017 року.

Судом встановлено, що державного секретаря МЗС України (ОСОБА_5І.) було призначено розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1036-р від 28.12.2016 року.

Відповідно до п.3 Положення про Міністерство закордонних справ України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 381/2011, одним із основних завдань МЗС України є організація та здійснення в Україні та за кордоном консульської роботи.

Згідно з п.3 Положення про Міністерство закордонних справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 р. № 281, одним із основних завдань МЗС України є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері зовнішніх зносин.

Пунктом 4 названого Положення врегульовано, що МЗС відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: 86) здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю МЗС, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються; 88) здійснює інші повноваження, визначені законом.

Механізм (порядок) опрацювання в МЗС України звернень громадян регулюється Інструкцією з діловодства в Міністерстві закордонних справ України, його представництвах на території України та закордонних дипломатичних установах України (далі - Інструкція), затвердженою наказом МЗС України від 11.07.2005 р. № 108.

Згідно п.2.2.13 Інструкції, наказ це документ, який видає Міністр, заступник Міністра-керівник апарату (відповідно до компетенції), керівник представництва, ЗДУ (під час їх відсутності особи, які їх заміщують) на правах єдиноначальності у межах своєї компетенції на виконання і відповідно до чинного законодавства України та рішень Колегії.

Пунктом 2.2.15 Інструкції визначено, що доручення акт управління, виданий Міністром, Першим заступником Міністра, заступником Міністра керівником апарату, заступником Міністра, Спеціальним представником України з питань Близького Сходу та Африки у межах наданої компетенції з метою вирішення питань розпорядчого, організаційного та організаційно-технічного характеру. Як правило, доручення мають обмежений термін.

У пункті 3.2.5 Інструкції наведено перелік документів, які надійшли до МЗС, що подаються на розгляд заступнику Міністра-керівнику апарату, заступнику Міністра. Зокрема, окремі документи з питань, що стосуються напрямків роботи структурних підрозділів МЗС, які курують заступник Міністра-керівнику апарату, заступник Міністра, подаються після їх опрацювання у структурних підрозділах разом з проектами відповідей, пропозиціями та інше, вказаним посадовим особам.

Відповідно до п.4.2.1 Інструкції, документи, підготовлені до підписання (візування/погодження), подаються на підпис (візування/погодження) керівництву МЗС України у такому порядку. Зокрема, першому заступнику Міністра, заступнику Міністра-керівнику апарату, заступнику Міністра (з урахуванням обовязків та розподілу повноважень) на підпис:

- всі документи, передбачені для подачі на підпис Міністру (на час, коли він виконує обовязки Міністра);

- листи на адресу Адміністрації Президента України;

- листи, адресовані ОСОБА_6 України;

- листи, адресовані Кабінету Міністрів України;

- листи, адресовані центральним органам виконавчої влади України або їх керівникам;

- окремі листи-відповіді на звернення народних депутатів України;

- листи на імя керівництва міністерств та відомств іноземних держав, міжнародних інструкцій, іноземних дипломатичних представництв, акредитованих в Україні;

- листи до закордонних дипломатичних установ України, представництв МЗС України на території України;

- окремі відповіді на звернення громадян.

Таким чином, оскільки звернення Голови Одеської обласної ради ОСОБА_7 було повязано із зверненням позивачки щодо долі її сина за кордоном, дане звернення відповідно до вимог Інструкції було обґрунтовано передано відповідачу, який організовує роботу апарату міністерства, на розгляд та підпис.

Крім того, завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 КАС встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Під компетенційними спорами розуміються спори між субєктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них як позивачем, так і відповідачем-є субєкти владних повноважень. Фізичні особи не є субєктами правовідносин у публічної адміністрації, отже не наділені правом реалізації та оспорювання компетенції у цій сфері, тому позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного на її думку права.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до державного секретаря Міністерства закордонних справ України про встановлення відсутності компетенції, не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 статті 11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч.ч. 1, 4 ст. 70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно зі ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У звязку з тим, що у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача, відповідно до положень ст. 94 КАС України.

Оскільки, в ухвалі про відкриття провадження від 10.03.2017 року, Позивача було звільнено від сплати судового збору до прийняття рішення у справі, суд вважає за можливе стягнути зі ОСОБА_1 судовий збір за подання даного позову відповідно до Закону України «Про судовий збір» у розмірі 640 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 94 159 - 163, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до державного секретаря Міністерства закордонних справ України відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) до Державного бюджету України, отримувач: УК у м. Одесі/ Київський район, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38016923, банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, р/р № 31212206784005, код класифікації доходів бюджету 22030001, Одеський окружний адміністративний суд (код ЄДРПОУ 35118626) судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Бутенко А.В.

Суддя Балан Я.В.

Суддя Марин П.П.