Постанова № 69095738, 18.09.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2017 р. Справа №805/3045/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 11 год. 20 хв.

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., при секретарі судового засідання Смаль О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 м. Кривий Ріг

до відповідача: Маріупольської обєданної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління ДФС у Донецькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення форми Ф № 9522-17 від 08 червня 2015 року щодо нарахування податковим органом податкового зобовязання з транспортного податку з фізичних осіб на загальну суму 25000 грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: ОСОБА_2І за довніріністю,

від третьої особи: не з'явився.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Донецького окружного адміністративного суду до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення форми Ф № 9522-17 від 08 червня 2015 року щодо нарахування податковим органом податкового зобовязання з транспортного податку з фізичних осіб на загальну суму 25000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що прийняте податкове повідомлення рішення форми «Ф» № 9522-17 від 08 червня 2015 року за підписам керівника Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя (Приморське відділення) ОСОБА_3 щодо нарахування податковим органом податкового зобовязання з транспортного податку з фізичних осіб на загальну суму 25000 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням норм чинного законодавства.

Позивач у судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду надав клопотання, відповідно до якого просив суд задовольнити позовні вимоги та просив розглядати справу без участі позивача.

Відповідач надав до суду заперечення на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначив, що до Жовтневої ОДПІ м. Маріуполя у порядку, визначеному п.п. 267.6.3 п. 267.6 ст. 267 ПК України, відповідно до якої органи внутрішніх справ зобовязані до 1 квітня 2015 року подати контролюючим органам за місцем реєстрації обєкта оподаткування відомості, необхідні для розрахунку транспортного податку, надійшли відомості про наявність зареєстрованого за позивачем легкового автомобілю NISSAN MURANO 2011 року виписку з обємом двигуна 3498 куб. см. Відповідач зазначив, що за ОСОБА_1 зареєстрований вищезазначений транспортний засіб, який є обєктом оподаткування транспортним податком Жовтневою ОДПІ м. Маріуполя було прийнято податкове повідомлення рішення № 9522-17 від 08 червня 2015 року про нарахування позивачу податкового зобовязання з транспортного податку у розмірі 25000 грн. Також, відповідач зазначив, що податок був нарахований позивачу за 2015 рік, мінімальна ставка транспортного податку на 2015 рік відповідно до ст. 264 ПК України на 2015 рік встановлено у розмірі 25000 грн., що не є більше ніж визначено податковою інспекцією в оскаржуваному податковому повідомленні - рішення.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку у Маріупольській обєднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Донецькій області, як платник транспортного податку.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником автомобіля NISSAN MURANO, номер кузова НОМЕР_1, об'єм двигуна 3498 см. куб, рік випуску 2011, що підтверджується наявним у матеріалах справи свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 10).

08 червня 2015 року Жовтневою обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області у відношенні позивача складено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 9522-17, яким визначено суму грошового зобовязання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000 грн. (а.с. 9).

Зазначене податкове повідомлення рішення було направлено на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням, однак відповідне поштове відправлення повернуто 28 липня 2015 року на адресу Приморського відділення Жовтневої ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 42).

Рішенням Маріупольської міської ради від 27 лютого 2015 року за № 6/46-5136 затверджено Положення про транспортний податок на території міста Маріуполя на 2015 рік.

Відповідно до п.п. 3.1 п. 3 зазначеного Положення визначено, що обєктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років та мають обєм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно п.п. 3.4 п. 3 Положення ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є обєктом оподаткування у відповідності з підпунктом 3.1 пункту 3 даного Положення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.

У відповідності до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набув чинності з 1 січня 2015 року, ст. 267 Податкового кодексу України викладено у новій редакції, якою передбачено сплату транспортного податку.

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Положення пп. 267.2.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України визначають, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Базою оподаткування у відповідності до пп. 267.3.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Згідно п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000,00 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцем реєстрації об'єктів оподаткування, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями Податкового Кодексу України 01 січня 2015 року, власники транспортних засобів, які використовувалися до 5 років та об'ємом більше 3000 куб. см, є платниками транспортного податку.

Згідно п. 8.1 та п. 8.3 ст. 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

У статті 10 Податкового кодексу України, якою встановлено перелік місцевих податків, транспортний податок прямо не вказаний. Натомість є податок на майно (пп. 10.1.1), який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено п. 7.1 ст. 7 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до ст. 265 Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 28.12.2014 року N 71-VIII, що діє з 01 січня 2015 року), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, транспортний податок згідно з Податкового Кодексу України є місцевим податком.

Відповідно до п. 10.3 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначені статтею 7 цього Кодексуз дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

При цьому згідно з п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього Кодексу.

Відповідно пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Таким чином, місцеві ради за Податковим Кодексом України мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, 2015 - це плановий період, а 2016 рік - вже бюджетний період.

З матеріалів справи встановлено, що рішення Маріупольської міської ради № 6/46-5136 «Про затвердження Положення про транспортний податок на 2015 рік», яким установлений транспортний податок, прийняте 27 лютого 2015 року.

Суд зазначає, що з огляду на те, що рішення Маріупольської міської ради про встановлення транспортного податку прийняте та оприлюднене після 15 липня 2014 року, підстави для сплати транспортного податку у 2015 році у позивача відсутні.

Крім того, п. 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового Кодексу України встановлено, що у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Основними засадами податкового законодавства є принципи, в яких визначено зміст і спрямованість правового регулювання податкових правовідносин.

Принципи, проголошені у статті 4 Податкового кодексу України, повинні застосовуватися як на стадії встановлення податків, їх основних елементів, при внесенні змін до окремих елементів податку так і на стадії застосування норм, якими визначений обов'язок сплати податку.

Так, п.п. 4.1.4 п. 4.1 статті 4 ПК України визначено, що презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У свою чергу, принцип стабільності закріплений у пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу.

Так, згідно вказаної норми зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень статті 267 Податкового Кодексу України з метою оподаткування транспортним податком не може мати місце у 2015 році.

В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.

Зазначена правова позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 30 серпня 2016 року у справі №К/800/8077/16.

Таким чином, суд приходить висновку, що прийняте контролюючим органом податкове повідомлення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки справляння транспортного податку з власників легкових автомобілів, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., можливо не раніше 2016 року.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 м. Кривий Ріг до Маріупольської обєданної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення форми «Ф» № 9522-17 від 08 червня 2015 року щодо нарахування податковим органом податкового зобовязання з транспортного податку з фізичних осіб на загальну суму 25000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 м. Кривий Ріг до Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення форми «Ф» № 9522-17 від 08 червня 2015 року щодо нарахування податковим органом податкового зобовязання з транспортного податку з фізичних осіб на загальну суму 25000 грн. задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення форми «Ф» № 9522-17 від 08 червня 2015 року щодо нарахування податковим органом податкового зобовязання з транспортного податку з фізичних осіб на загальну суму 25000 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце реєстрації: 50008, АДРЕСА_1) за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39883670, юридична адреса: 87549, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. А.Куїнджі, буд. 93) судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 18 вересня 2017 року в присутності представника відповідача.

Повний текст постанови складено та підписано 25 вересня 2017 року.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Олішевська B.В.