Ухвала суду № 69094992, 21.09.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/7580/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Костіва М.В.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представника позивача Федорчука І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юван» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у справі №803/599/17 за адміністративним позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юван» про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В :

Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області звернулась в суд із позовною заявою до ТзОВ «Юван» про стягнення податкового боргу.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30.05.2017р. адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Юван» у банках, обслуговуючих платника податків, в дохід Державного бюджету України податковий борг в сумі 6242494,95 грн. (шість мільйонів двісті сорок дві тисячі чотириста дев'яносто чотири гривні 95 коп.) та в дохід місцевого бюджету Княгининівської сільської ради податковий борг в сумі 11345,70 грн. (одинадцять тисяч триста сорок п'ять гривень 70 коп.).

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, якою просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. Доводи апелянта зводяться до того, що сума боргу визначена позивачем не є податковим боргом, оскільки податкове повідомлення - рішення на вказану суму не приймалось, а постанова Волинського окружного адміністративного суду від 15.10.2015р. у справі №803/2493/15 про стягнення боргу з ТзОВ «Юван» в сумі 550000 грн. не може бути обґрунтованою, оскільки остання на момент прийняття не набрала законної сили.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи, представник позивача апеляційну скаргу заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. ТзОВ «Юван» зареєстроване як юридична особа, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, має відкриті рахунки в банківських установах, що підтверджується довідкою про наявність боргу по платежах до бюджету ТзОВ «Юван».

Станом на 27.04.2017 року за відповідачем рахується податковий борг в загальному розмірі 6803840,65 грн., в тому числі з податку на додану вартість - 3159967,65 грн., з податку на прибуток приватних підприємств - 3632527,30 грн., з орендної плати з юридичних осіб - 11345,70 грн., що підтверджується довідкою про наявність боргу по платежах до бюджету ТзОВ «Юван», розрахунком сум податкового боргу ТзОВ «Юван» та зворотними боками облікових карток платника податків із зазначених податків.

Податковий борг виник у зв'язку з наступними обставинами: податковий борг з податку на додану вартість з урахуванням часткової сплати в сумі 31269,83 грн. та нарахованої контролюючим органом пені в сумі 539743,93 грн. за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання становить 3159967,65 грн., що виник через несплату нарахованої позивачем суми грошового зобов'язання в загальному розмірі 2651493,55 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 29.08.2013 року №0006922205; заборгованість відповідача з податку на прибуток приватних підприємств виникла в результаті нарахування податковим органом грошового зобов'язання в податковому повідомленні-рішенні від 10.10.2013 року №0006942205 в загальній сумі 2682939,00 грн., у тому числі: 1887681,00 грн. - основний платіж, з якого 550000,00 грн. становлять частину податкового боргу, який стягнутий з відповідача на підставі постанови Волинського окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 року у справі №803/815/16 та 795258,00 грн. - штрафні санкції. Крім того, податковий борг з цього податку збільшився в результаті самостійного нарахування платником податків грошового зобов'язання в податковій декларації з податку на прибуток підприємства від 01.03.2017 року №9270629836 в сумі 1944,00 грн.

З урахування переплати в сумі 157521,40 грн. та нарахованої контролюючим органом пені в розмірі 1105165,70 грн. загальна заборгованість ТзОВ «Юван» з податку на прибуток приватних підприємств становить 3632527,30 грн., з яких підлягають до стягнення 3082527,30 грн., оскільки 550000,00 грн. стягнуто на підставі постанови Волинського окружного адміністративного суду від 18 січня 2017 року у справі №803/815/16.

Суми грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом в податкових повідомленнях-рішеннях від 29.08.2013 року №0006922205 та від 10.10.2013 року №0006942205 узгоджені в судовому порядку, оскільки оскаржувалися відповідачем до Волинського окружного адміністративного суду, який постановою від 15.10.2015 року №803/2493/15 відмовив товариству у задоволенні позову повністю.

Вказана постанова суду залишена без змін та набрала законної сили на підставі ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року у справі за позовом ТзОВ «Юван» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Податковий борг з орендної плати з юридичних осіб виник внаслідок самостійного нарахування платником податків грошових зобов'язань, визначених відповідачем в податкових деклараціях з плати за землю №9019139254 від 20.02.2015, №9021383330 року від 22.02.2016 року. З врахуванням часткової сплати в сумі 1519,42 грн. та нарахованої контролюючим органом пені в сумі 213,74 грн. сума заборгованості з орендної плати з юридичних осіб становить 11345,70 грн.

Загальна сума заборгованості ТзОВ «Юван» становить 6253840,65 року, з яких перед Державним бюджетом України - 6242494,95 грн., та 11345,70 грн. - з орендної плати з юридичних осіб перед місцевим бюджетом Княгининівської сільської ради.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що у відповідача наявний податковий борг.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом; податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом; виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст. 14 ПК України, сума грошового зобов'язання самостійно узгодженого платником податків, або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом в строк, а також пеня, нарахована на суму грошового зобов'язання, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із пунктом 288.7 статті 288.7 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу. Так пунктом 286.2. статті 286 ПК України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (п.57.3 статті 57 ПК України).

Судом встановлено, що податковий борг відповідача виник внаслідок несплати грошових зобов'язань, визначених платником податків самостійно, а також нарахованих контролюючим органом та підлягав перерахунку в бюджет у строки, встановлені статтями 57 ПК України.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 ПК України).

Судом встановлено, що позивач вживав заходів досудового погашення заборгованості шляхом направлення відповідачу податкової вимоги форми «Ю» від 05.08.2015 року №9780-23, однак вказані заходи досудового стягнення не призвели до погашення заборгованості.

В подальшому відповідно до пунктів 95.2 - 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно із підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Крім того, апеляційний суд зазначає наступне. У апеляційній скарзі, відповідач фактично спростовує висновки суду у справі №803/2493/15, проте відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частини 2 стаття 255 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Що стосується доводів апелянта про те, що Податковим кодексом не передбачено можливості часткового стягнення податкового боргу, то апеляційний суд вважає такі доводи помилковими з огляду на наступне.

Зокрема, згідно з підпунктом 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, податковий орган наділений повноваженням звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.2, 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, чинним законодавством передбачено право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, як на всю на суму податкового боргу так і на його частини.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юван» - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у справі №803/599/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді В. С. Затолочний М. В. Костів

Повний текст ухвали складено 22.09.2017р.