Постанова № 69094670, 25.09.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2017 р. Справа № 917/964/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, за довіреністю від 17.05.2017 року НМО №0548409;

відповідача ОСОБА_2, за довіреністю від 14.04.2017 року №49-юр 70;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ОСОБА_3 акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро (вх. №2693П1/18)

на рішення господарського суду Полтавської області від 25.07.2017р.

у справі №917/964/17

за позовом ОСОБА_3 акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ОСОБА_3 акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", м. Кременчук, Полтавська область

про стягнення 195 568,50 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.07.2017р. у справі №917/964/17 (суддя Семчук О.С.) позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_3 акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ОСОБА_3 акціонерного товариства "Українська залізниця" 39113,70грн. штрафу та 2933,53грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Оскаржуване рішення місцевого господарського суду з посиланням на статтю 307 Господарського кодексу України, статті 6, 118, 122, 125, 126,129 Статуту залізниць України, п. 1.2 Правил оформлень перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, статтю 26 Закону України Про залізничний транспорт мотивоване тим, що матеріалами справи доведено факт порушення відповідачем вимог статті 122 Статуту залізниць України, у вигляді зазначення в накладній неправильного коду вантажоодержувача, що підтверджується актом загальної форми.

В частині задоволення позову частково рішення місцевого господарського суду мотивоване наявністю підстав для зменшення розміру штрафу до 39 113, 70 грн. в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ОСОБА_3 акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро з рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 25.07.2017р. у справі №917/964/17 в частині задоволення позову частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Апелянт вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду щодо зменшення розміру штрафу прийнято при неповному зясуванні всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Зокрема, в обґрунтування своєї правової позиції, апелянт зазначає про те, що відсутність заподіяння збитків учасникам перевізного процесу та важкий фінансовий стан не утворюють винятковість у даному конкретному випадку та не звільняють відповідача від повної відповідальності за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Також, на думку апелянта штраф за неправильно зазначений у накладній код одержувача підлягає стягненню з відправника за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.09.2017 року, суддею - доповідачем у справі №917/964/17 визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 25.09.2017року.

25.09.2017 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін (вх.№9901), який долучений до матеріалів справи.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідач вказує, зокрема, на те, що знаходиться в скрутному матеріальному стані та є збитковим підприємством, що підтверджується балансом (звітом про фінансовий стан) на 31.03.2017 року.

У судовому засіданні 25.09.2017 року представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 25.07.2017р. у справі №917/964/17 в частині задоволення позову частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України, було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

У грудні 2016р. зі станції Крюків-на-Дніпрі Південної залізниці Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" здійснило відправлення вагону № 00000009 згідно накладної № 43355965 на станцію Новомосковськ - Дніпропетровський Придніпровської залізниці, одержувач вантажу - Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" У вказаній залізничній накладній зазначено код одержувача 2911.

При прибутті вагону № 00000009 на станцію призначення було встановлено факт неправильного зазначення коду одержувача, а саме було виявлено, що відправником замість правильного коду 2244 вказаний код 2911.

22.12.2016 року зі станції призначення Новомосковськ-Дніпропетровський на станцію відправлення Крюків-на-Дніпрі відправлено телеграму № 78 про уточнення реквізитів у накладній № 43355965 (уточнення правильного коду получателя).

22.12.2016 року на станції відправлення Новомосковськ-Дніпропетровський складено акт загальної форми, в якому зазначено про те, що в накладній № 43355965 невірно вказано код отримувача. Вагон затриманий до зясування. Подана телеграма 22.12.2016 року №78 (а.с.10)

23.12.2016р. зі станції відправлення Крюків-на-Дніпрі на станцію призначення Новомосковськ-Дніпропетровський надійшла телеграма-відповідь №НР 120 від 23.12.2016р., щодо уточнення реквізитів вантажоодержувача у накладній де вказано, що вважати дійсним код 2244. Належність коду 2244 вантажоодержувачу - ПАТ "Крюківський вагонобудівний завод" підтверджується також договором №ПР.ДН-І-ІІ 566/НЮп від 23.09.2011р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

На підставі складеного акту від 22.12.2016 року у накладній № 43355965 здійснено виправлення коду отримувача на вірний: 2244.

Вказане вище й стало підставою для звернення позивача до господарського суду Полтавської області з відповідним позовом, в якому останній просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 195 568,50 грн. за невірне зазначення у накладній № 43355965 коду вантажоодержувача.

25.07.2017 року господарським судом Полтавської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Так, предметом спору у даній справі є стягнення штрафу за порушення правил залізничного перевезення.

Відповідно статті 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За приписами статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ст. 23 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. N 457 (далі - Статут залізниць України) відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

У пункті 6 Статуту залізниць України встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

У статті 23 Статуту залізниць України встановлено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно із пунктом 2.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. N 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за N 863/5084, відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.

У додатку 3 до цих Правил надані пояснення щодо заповнення накладної, та визначено, що графа 4 накладної заповнюється у порядку, передбаченому для графи Відправник. У графі 1 Відправник вказуються наступні відомості: відомості щодо відправника: найменування (прізвище, ім'я та по батькові), код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), поштова адреса (назва міста або населеного пункту, району, вулиці та номер будинку, замість повної адреси може бути вказано номер абонентської поштової скриньки). За можливості вказуються номер телефону, факсу, адреса електронної пошти.

Згідно з пунктом 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. N 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за N 863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Враховуючи викладене, саме на відправника покладається обов'язок заповнення комплекту перевізних документів, а також надається можливість до укладання договору перевезення перевірити внесені до перевізного документу відомості і при необхідності скласти новий документ.

Відповідальність за неправильне оформлення залізничної накладної несе вантажовідправник.

Як вбачається з накладної № 43355965, правильність відомостей в ній підтверджено представником відправника відповідача.

Згідно зі статтею 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до 6.1 Розяснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. N 04-5/601 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею при у розгляді справ про стягнення цього штрафу господарським судам слід виходити з того, що неправильно вказаною має бути хоча б одна відомість; при цьому неправильне зазначення коду та адреси вантажоодержувача вважаються окремими порушеннями. Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

У статті 129 Статуту залізниць України встановлено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

У пункті 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. N334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за N 567/6855 встановлено, що акт загальної форми складається у випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Отже, акт загальної форми є підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним коду одержувача.

З матеріалів справи вбачається, що при прибутті вагону на станцію Новомосковськ Дніпропетровський було встановлено факт неправильного зазначення коду одержувача, а саме було виявлено, що відправником замість правильного коду 2244 вказаний код 2911, у звязку з чим вагон було затримано, про що складено акт загальної форми №2235, та відправлено телеграму на станцію відправника для уточнення реквізитів у накладній №43355965. Телеграмою №НР120 від 23.12.2016 року отримано відповідь з зазначенням вірного коду отримувача вантажу, а саме: 2244.

За таких обставин, господарський суд першої інстанції, встановивши факт неправильного зазначення відповідачем у накладній №43355965 відомостей щодо коду одержувача вантажу, що, в свою чергу не спростовано відповідачем, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення штрафу у розмірі 195 568,50 грн.

Таким чином, під час розгляду справи щодо доведеності факту порушення відповідачем вимог статті 122 Статуту залізниць України та нарахування у зв'язку з цим 195 568,50 грн. штрафу за невірне зазначення у накладній коду вантажоодержувача її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в господарському суді першої інстанції просив зменшити розмір штрафу до розміру однієї провізної плати, що складає 39 113,70грн. з посиланням на тяжкий фінансовий стан.

Місцевий господарський, задовольняючи клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до розміру однієї провізної плати виходив з того, що за вказаним перевезенням відповідач є одночасно як відправником, так і одержувачем, про що зазначено в накладній; код відповідача вказано в договорі № ПР.ДН-І-ІІ 566/НЮп від 23.09.2011р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги; цей вагон був відправлений при проведенні ходових випробувань по визначеному маршруту, про що було відомо заздалегідь (листування в матеріалах справи), та фактично помилково зазначений невірний код (описка); а також те, що жодних збитків внаслідок невірно вказаного коду одержувача - відповідача, позивачу завдано не було.

Крім того, господарський суд першої інстанції, зменшуючи розмір штрафу до 39 113,70 грн. вказав на скрутний матеріальний стан відповідача, а саме зменшення обсягів виробництва, скорочення витрат на виробництво, встановлення режиму неповного робочого часу, скорочення штату працівників, збитковість, тощо.

Однак, колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погодитись не може та зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Приписами ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, відсутність у відповідача необхідних коштів, в тому числі у зв'язку з скрутним фінансовим станом, не є надзвичайними чи невідворотними обставинами та не звільняють відповідача від відповідальності у відповідності до частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 218 Господарського кодексу України.

Також, колегія суддів зауважує на тому, що позивач є таким само господарюючим субєктом як і відповідач та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Зважаючи на те, що вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу, господарський суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту, виходячи тільки з того, що, на думку суду, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим (пункт 14 листа Вищого господарського суд України від 02.02.2010 року № 01-08/71 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту (за матеріалами узагальнення судової практики у справах, розглянутих господарськими судами України)").

Отже, нарахований позивачем на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником порушення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитків.

А отже, колегія суддів, з урахуванням вказаних вище приписів чинного законодавства України, надавши оцінку обставинам, викладеним у клопотанні про зменшення розміру штрафу, встановивши відсутність доказів на підтвердження обставин, які мають істотне значення та які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафу (як-от: майновий стан сторін, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу), дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу.

Аналогічної правової позиції дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 12.09.2017 року у справі №909/1169/16.

За таких обставин, висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позову частково не відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Питання справедливості розгляду не обовязково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції, зменшуючи розмір штрафу до розміру однієї провізної плати неповно зясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права та дійшов необґрунтованих висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 25.07.2017 року у справі №917/964/14 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення, яким позов слід задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача 195 568,50 грн. штрафу.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, ч.2 ст.103, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ОСОБА_3 акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 25.07.2017р. у справі №917/964/17 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (вул. І. Приходька, буд. 139, м. Кременчук, Полтавська область, 39621, ЄДРПОУ 05763814) на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ОСОБА_3 акціонерного товариства "Українська залізниця" (пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, м. Дніпро, 49602, код ЄДРПОУ 40081237) 195 568,50 грн. штрафу.

Стягнути ОСОБА_3 акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (вул. І. Приходька, буд. 139, м. Кременчук, Полтавська область, 39621, ЄДРПОУ 05763814) на користь ОСОБА_3 акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ОСОБА_3 акціонерного товариства "Українська залізниця" (пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, м. Дніпро, 49602, код ЄДРПОУ 40081237) 2933,53 грн. судового збору за подання позовної заяви та 3226,88 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 25.09.2017 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Слободін М.М.