Постанова № 69092033, 20.09.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

20.09.2017 р. № 814/1003/17

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі колегії суддів: головуючого судді Лісовської Н.В., суддів Князєва В.С., Гордієнко Т.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54003

до відповідачів1: Національної поліції України, вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601 2: Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, вул. Академіка Богомольця, 10, м. Київ, 01601 простягнення грошового забезпечення, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Національної поліції України (далі - відповідач 1) та Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі - відповідач 2) про скасування наказу відповідача 1 від 13.03.2017 р. 220, визнання протиправною бездіяльності відповідача 2 щодо неприйняття рішення за результатами розгляду рапорту від 17.03.2017 р., зобов'язання відповідача 2 розглянути рапорт від 17.03.2017 р., стягнення грошового забезпечення в сумі 51883,16 грн.

Ухвалою від 20.09.2017 р. адміністративний позов залишено без розгляду в частині позовних вимог про скасування наказу відповідача 1 від 13.03.2017 р. 220, визнання протиправною бездіяльності відповідача 2 щодо неприйняття рішення за результатами розгляду рапорту від 17.03.2017 р., зобов'язання відповідача 2 розглянути рапорт від 17.03.2017 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що був незаконно звільнений з посади та в подальшому поновлений за рішенням суду. За час розгляду справи в суді перебував на обліку як безробітний та отримував допомогу при безробіттю. Після поновлення на посаді під загрозою звільнення позивача змусили підписати рапорт про відрахування з його грошового забезпечення коштів у сумі 51883,16 грн. на виконання претензії Центрального районного центру зайнятості. Вважає утримання з його грошового забезпечення вказаної суми протиправним.

Відповідач 2 подав письмові заперечення (а. с. 56-59), в яких зазначив про необґрунтованість позовних вимог та відсутність доказів тиску на позивача при написанні рапорту. Крім того, позивач не скористався своїм правом на відкликання рапорту.

За клопотанням позивача та представника відповідача 2 справу розглянуто в порядку письмового провадження

З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, колегія суддів дійшла висновку, що позов не належить задоволенню, виходячи з наступного:

З 1996 р. позивач проходив службу в органах внутрішніх справ, а в листопаді 2015 р. переведений до поліції та призначений на посаду заступника начальника управління внутрішньої безпеки в Миколаївській області.

Наказом відповідача 2 від 01.04.2016 р. № 42 о/с позивача звільнено зі служби в поліції.

Вказаний наказ оскаржений позивачем і постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.09.2016 р. по справі № 814/878/16 скасований (а. с. 14-18). Позивача поновлено на посаді заступника начальника управління внутрішньої безпеки в Миколаївській області та стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 89342,00 грн.

На виконання рішення суду наказом відповідача 1 від 02.02.2017 р. № 28 о/с позивача поновлено на службі в поліції (а. с. 19).

10.04.2017 р. Центральний районний центр зайнятості м. Миколаєва направив відповідачу 2 претензію про перерахування отриманої позивачем допомоги по безробіттю (а. с. 61-62). Як зазначено в претензії, позивач отримував допомогу по безробіттю з 11.05.2016 р. по 01.02.2017 р. Розмір виплаченої допомоги становить 51883,16 грн. (а. с. 63).

25.04.2017 р. позивач подав відповідачу 2 рапорт про перерахування вказаних коштів з його грошового забезпечення на рахунок центру зайнятості (а. с. 22). Перерахування коштів було здійснено на підставі платіжного доручення від 05.05.2017 р. № 275 (а. с. 65).

Суд, вирішуючи спір між сторонами, виходить з наступного:

На підставі ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Жодних доказів того, що рапорт підписано позивачем під тиском, суду не надано, позивач навіть не зазначив, хто вчиняв тиск та яким чином. В подальшому рапорт від 25.04.2017 р. не був відкликаний позивачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України зобов'язано органи державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає дії відповідача 2 щодо перерахування коштів у сумі 51883,16 грн. на підставі рапорту позивача від 25.04.2017 р. вчиненими на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, відтак позовні вимоги є необґрунтованими і не належать задоволенню.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158-163, 167, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Головуючий суддя Н.В. Лісовська

Судді В.С. Князєв

Т.О. Гордієнко