Рішення № 69089147, 19.09.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №235/6617/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/1234/17 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ткачук С. С.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 22 червня 2017 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Донметіндастрі»,

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

Звернувшись до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області із позовом, який остаточно уточнивши та зменшивши позовні вимоги, ПАТ «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Форум» ОСОБА_4 просило суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором № 1 0010/13/15-КL від 24.09.2013 року, а саме: тіло кредиту 645 138,72 доларів США та пеню у розмірі 58 279,05 грн. (згідно з офіційним курсом НБУ станом на 29.03.2017 року становить 2 148,88 доларів США).

Свої вимоги мотивує тим, що 24.09.2013 року між АКБ «Форум» (правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум») та ТОВ «Донметіндастрі» ( далі товариство, підприємство) був укладений кредитний договір № 1-0010/13/15-КL, відповідно до умов якого позичальнику банком були надані кредитні кошти у формі відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості в сумі 700 000,00 доларів США зі строком користування по 19.09.2014 року, зі сплатою 12,00 % за користування кредитними коштами. Додатковим договором про внесення змін №1 від 18.11.2013 року було викладено в новій редакції п.1.5.2 Кредитного договору та доповнено його п.1.6, п.2.1.13 та п.п. 5.210 5.2.12. В забезпечення виконання зобовязань позичальника за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки №1-0372/13/15-Р, за умовами якого відповідач поручився за виконання ТОВ «Донметіндастрі» зобовязань за кредитним договором №1-0010/13/15КL від 24.09.2013 року у повному обсязі в межах сумарного максимального ліміту фінансування, що становить 700 000,00 доларів США, процентів, комісій та неустойки. Всупереч умовам договору, позичальник припинив належне виконання умов договору і станом на 16.09.2014 року припинив сплату відсотків за користування кредитними коштами, у звязку з чим 17.09.2014 року банком на адресу позичальника ТОВ «Донметіндастрі» та поручителя ОСОБА_3 були направлені вимоги про виконання зобовязання, які боржником та поручителем були залишені без задоволення. Станом на 29.03.2017р. заборгованість по кредитному договору складає: тіло кредиту 645 138,72 доларів США та пеня 2148,88 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 29.03.2017р. становить 58 279,05 грн.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області клопотання ОСОБА_3 про передачу справи за підсудністю задоволено. Цивільну справу за позовом ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_3, ТОВ «Донметіндастрі» про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд до Зарічного районного суду м.Суми (а.с.155,156 том 1).

Ухвалою судді Зарічного районного суду м.Суми від 21.02.2017 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ПАТ «Банк Форум» до ТОВ «Донметіндастрі» про стягнення заборгованості за кредитним договором у звязку з тим, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (а.с.169 том 1).

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 22.06.2017 року позовні вимоги ПАТ «Банк Форум» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ«Банк Форум» заборгованість за кредитним договором в розмірі 645 138,72 доларів США. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 3 654,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ПАТ «Банк Форум» відмовити повністю. Судові витрати покласти на позивача.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що судом безпідставно були відкинуті його неодноразові зауваження щодо погашення в повному обсязі грошових зобовязань за кредитним договором № 1-0010/13/15 КL від 24.09.2013 року за рахунок грошових коштів за договором застави майнових прав вимоги за договором банківського вкладу, яким було забезпечене виконання вимог за даним кредитним договором. Оскільки п.1.1 договору застави № 1-0373/13/15-ZS від 24.09.2013 року забезпечується виконання зобовязань за кредитним договором. Предметом застави за договором застави від 24.09.2013 року є право вимоги отримання грошових коштів за договорами банківських вкладів на загальну суму 700 000 доларів США. Пунктом 5.3 договору застави передбачено, що для задоволення вимог заставодержателя сторони домовились про відступлення заставодавцем прав вимоги, що витікає із заставленого права на користь заставодержателя. Таким чином, між ним та банком було досягнуто домовленості щодо автоматичного переходу до останнього права вимоги, що є предметом договору застави з моменту набуття ним права звернення на предмет застави. При цьому сторони узгодили, що відступлення права вимоги здійснюється без додаткових договорів. У відповідності до п.5.3.2 договору застави з моменту відступлення вимог на користь заставодержателя, останній самостійно здійснює списання грошових коштів з метою задоволення своїх вимог. Також вказує, що жодного повідомлення чи вимоги з приводу погашення заборгованості за кредитним договором та договором поруки він від позивача не отримував, таких доказів не містять і матеріали справи. Право на звернення до суду позивач, на його думку, отримав ще у травні 2014 року, тобто з моменту першого прострочення платежів по кредиту у квітні 2014 року, а звернувся до суду з позовом лише 04.12.2015 року, тобто більше ніж через шість місяців з моменту порушення позичальником графіку платежів за кредитним договором, а тому, на момент звернення банку до суду з позовом договір поруки вже припинив свою дію. Крім того, вважає, що суд у порушення вимог ст.617 ЦК України, помилково стягнув з нього пеню за порушення умов кредитного договору, оскільки це сталося внаслідок непереборної сили, а саме проведення антитерористичної операції та бойових дій в м.Донецьку.

В судовому зсіданні відповідач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали і просили задовольнити.

Представник банку просив рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції на підставі доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, з ухваленням нового рішення.

Частково задовольняючи позов та стягуючи на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання боржником ПАТ «Донметіндастрі» умов кредитного договору, виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з поручителя ОСОБА_3, оскільки договором поруки, укладеним з відповідачем передбачено обовязок останнього відповідати разом з позичальником за виконання забезпеченого порукою зобовязання. У звязку з чим, звернення позивача до суду з позовом до відповідача, як поручителя, про стягнення заборгованості за забезпеченим кредитним договором є обґрунтованим.

У той же час, відмовляючи ПАТ «Банк Форум» у задоволенні позову в частині стягнення пені за прострочення зобовязань, суд першої інстанції з урахуванням вимог ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», дійшов до висновку, що така вимога не ґрунтується на законі.

Згідно статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції з 14.04.2014 року банкам забороняється нараховувати пеню та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що проводять (проводили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилась антитерористична операція.

Висновок місцевого суду щодо незаконності вимоги банку про стягнення з поручителя пені є обґрунтованим і відповідає нормі матеріального права.

Представник відповідача підтвердив, що апеляційною скаргою оскаржується рішення суду в частині задоволення вимоги банку щодо стягнення кредитної заборгованості.

Проте колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Як вбачається з цивільної справи та встановлено судом першої інстанції, що 24.09.13 між АКБ «Форум» (правонаступником якого з є ПАТ «Банк Форум») та ТОВ «Донметіндастрі» було укладено кредитний договір № 1-0010/13/15-КL, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у формі відновлювальної кредитної лінії окремими частинами з максимальним лімітом заборгованості в сумі 700 000 доларів США строком користування по 19 вересня 2014 року та зі сплатою 12,0% за користування кредитними коштами.

За умовами статті 1 цього договору кредитор, на умовах визначених цим договором відкриває відновлювальну кредитну лінію в рамках якої надає позичальнику кредитні кошти окремими частинами (вибірки) на засадах забезпеченості, повернення,строковості, платності та цільового характеру використання в межах визначеної цим договором граничної суми коштів, а позичальник зобовязується вчасно погасити кредитору заборгованість за кредитом, а також сплачувати на користь кредитора проценти та комісії в розмірі, в строки та на умовах визначених цим договором. Кредит надається для поповнення оборотних коштів позичальника. Протягом всього періоду дії цього договору максимальна заборгованість позичальника не може перевищувати кредитний ліміт визначений в сумі 700000 доларів США. Кінцевим терміном, до настання якого здійснюється надання кредиту та має бути повністю погашена заборгованість за кредитом встановлюється - 19.09.2014 року.

Цим договором детально визначені права та зобовязання сторін, серед яких ( п.7.2) передбачено, що при настанні випадку порушення зобовязань, кредитор на свій розсуд має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів у разі порушення умов визначених п.2.3 цього договору та звертати стягнення на передане кредитору в заставу майно та задовольняти за його рахунок свої вимоги за цим договором.

В якості забезпечення виконання зобовязань позичальника за цим договором кредитор укладає договір поруки з ОСОБА_3, як з поручителем. Договір застави з поручителем щодо майнових прав (коштів), а саме грошових коштів в доларах США в сумі 700 000 доларів США за договором банківського вкладу, відкритому у кредитора, має бути укладеним в день надання кредиту на ці цілі( п.1.5.).

Далі статтею 2 цього договору визначено, що заяви та гарантії позичальника викладені в статті 6 цього договору залишаються в силі та є вірними та правильними на момент надання кредиту. Всі документи стосовно позичальника, а також будь-якого засобу забезпечення виконання зобовязань останнього за цим договором ( щодо предмета застави, відносно заставодавця, поручителя тощо) є прийнятними для кредитора за формою та змістом, чинним на дійсними. Належним чином укладені і набрали чинності договори забезпечення виконання зобовязання за цим договором, передбачені в п.1.5.1 цього договору

Статтею 3 даного договору визначено, що за користування кредитом позичальник сплачує кредитору фіксовану процентну ставку 12% у валюті відповідно вибірки, яка встановлюється на весь період дії цього договору і нараховується на суму фактичної заборгованості позичальника за кредитом за фактичний строк існування заборгованості за кредитом з періодичністю визначеною в п.3.3 (цим пунктом визнано порядок нарахування процентів за користування кредитом з урахуванням наявності або відсутності заборгованості і часу надання кредиту).

Пунктами 2.3.4, 3.1. - 3.6.3., 4.1. - 4.3. кредитного договору передбачено порядок та розміри погашення заборгованості за кредитом та процентами. Згідно з п.7.2.1. Кредитного договору, при настанні випадку порушення зобовязання, кредитор, на свій розсуд, має право вимагати дострокового погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та/або комісій, можливої неустойки (штрафу, пені), відшкодування збитків тощо, та відповідно до положень п. 7.2.5. має право звернути стягнення на передане в заставу та іпотеку майно. Згідно з пунктами 7.1., 7.1.1. кредитного договору, сторони погодили, що випадком порушення зобовязань є невиконання чи неналежне виконання позичальником будь-якого обовязку за договором, зокрема не погашення заборгованості та несплата відсотків за користування кредитом, неустойки (штрафу, пені).

Сторони домовились, що з метою погашення вимог кредитора, позичальник доручає кредитору здійснювати договірне списання коштів з поточного рахунку позичальника, а також інших рахунків (поточних вкладних) позичальника, що будуть відкриті у кредитора в банку.

18.11.13 сторонами було укладено додатковий договір №1 до кредитного договору 24.09.13, згідно якого п.1.5.2 цього договору викладено в новій редакції - «договір застави з поручителем щодо майнових прав (коштів), а саме, грошових коштів в доларах США за договорами банківського вкладу, відкритому у кредитора та в розмірах, що забезпечує виконання п.1.6 договору, яким доповнено кредитний договір у наступній редакції: коефіцієнт забезпечення кредиту визначається як співвідношення ринкової вартості забезпечення, наданого в заставу кредитору згідно з умовами договорів, вказаних у п.1.5.2. цього договору, за якими кредитор має першочерговий пріоритет до суми фактичної заборгованості за кредитом».

Даним додатковим договором на позивальника покладалось зобовязання: - строки дії договорів банківських вкладів, що надаються поручителем кредитору в заставу з п.1.5.2. договору, повинні бути не менше ніж на 10 календарних днів довшими, ніж кінцевий термін дії кредитного договору; - протягом дії кредитного договору позичальник зобовязаний забезпечити, щоб різниця між процентною ставкою за кредитом та процентною ставкою по депозиту за будь-якими договорами банківського вкладу, що надаються в заставу кредитору згідно п.1.5.2 договору, становила не менше 2% річних.

24.09.2013 року згідно меморіального ордера № 473997 товариству було виплачено 5595100 грн., що еквівалентно 700 000 доларів США.

В забезпечення виконання зобовязань за вказаним кредитним договором 24.09.2013 року між банком та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір поруки № 1-0372/13/15-Р, за умовами якого відповідач взяв на себе зобовязання солідарно відповідати разом з позичальником за виконання забезпеченого зобовязання ТОВ «Донметіндастрі» за кредитним договором № 1- 0010/13/15КL від 24.09.13 у повному обсязі в межах сумарного максимального ліміту фінансування, що становить 700 000,00 доларів США, процентів, комісій та неустойки (а.с. 21-27 том 1).

За змістом вказаних норм матеріального права поручитель, хоча і пов'язаний з боржником певними зобовязальними відносинами, проте є самостійним субєктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 ЦК України).

Пунктом 3.4.1 договору поруки №1-0372/13/15-Р від 24.09.2014 року передбачено, що у разі невиконання поручителем забезпеченого порукою зобовязання (його частини) протягом трьох робочих днів від дати отримання письмової вимоги кредитора щодо виконання відповідного зобовязання (його частини) за боржника, застосувати передбачене договором (п.1.3) договірне списання коштів з відповідних рахунків поручителя в рахунок повернення кредиту, сплати процентів, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) за кредитним договором або стягнути відповідну заборгованість з поручителя та/або боржника як солідарних боржників в примусовому порядку згідно з чинним законодавством України, в тому числі шляхом звернення стягнення на належне йому майно (а.с.23 том 1).

Крім того, в якості забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, згідно п.1.4 було укладено договір застави від 24.09.13 №1-0373/13/15-ZS майнових прав вимоги за договором банківського вкладу на грошові кошти, які знаходяться на 12-ти вкладних (депозитних) рахунках в ПАТ «Банк Форум» на імя ОСОБА_3 згідно з договорами банківських вкладів: № 2635/1500/638809 від 24.09.2013 року, №2635/1500/638810 від 24.09. 2013 року, № 2635/1500/638812 від 24.09. 2013 року, №2635/1500/638814 від 24.09.2013 року, № 2635/1500/638815 від 24.09.2013 року; №2635/1500/638816 від 24.09.2013 року, №2635/1500/638813 від 24.09.2013 року, №2635/1500/638817 від 24.09.2013 року, №2635/1500/638818 від 24.09.2013 року, №2635/1500/638820 від 24.09.2013 року, №2635/1500/638822 від 24.09.2013 року, №2635/1500/638823 від 24.09.2013 року на загальну суму 700 000 доларів США (а.с.186 191,192-203 том 1).

Умовами договору застави (п.2.2) передбачено право банку, як заставодержателя, звернути стягнення на предмет застави в строки та в порядку, передбаченому кредитним договором та цим договором, оскільки він має переважне право перед іншими кредиторами. Крім того, має право звернути стягнення на предмет застави в інший передбачений чинним законодавством України спосіб. Якщо суми, ( в тому числі виручки від реалізації), предмета застави буде недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він вправі задовольнити свої вимоги за рахунок іншого майна заставодавця.

Як передбачено в п.3.3 цього договору у випадку, якщо валюта вкладного рахунку відрізняється від валюти зобовязань позичальника перед заставодержателем , в якій мають були здійснені відповідні платежі на користь заставодержателя для визначення розміру фактичної суми вимог заставодержателя, за вибором останнього використовується ринковий курс валют, що складається на міжбанківському валютному ринку України чи міжбанківському валютному ринку на дату списання заставодержателем грошових коштів з вкладного рахунку з метою задоволення забезпечених заставою вимог.

Розділом 5 вищевказаного договору застави визначені умови звернення стягнення на предмет застави, які передбачають набуття права задоволення вимог за рахунок предмету застави у випадку порушення заставодавцем умов цього договору, а позичальником умов кредитного договору та у разі настання відповідних обставин, передбачених договором застави та у разі настання відповідних обставин, що передбачені цим договором, в т.ч. якщо сума наданого кредиту, процентів за користування не будуть погашені у встановлені кредитним договором строки, а також в інших випадках, передбачених кредитним договором, договором застави чинним законодавством.

Порядок звернення стягнення на предмет застави визначається самим договором застави і може здійснюватися як на підставі рішення суду, так і в позасудовому порядку згідно вимог закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень»

Крім того, п.5.3.2. договору застави викладено в наступній редакції, за якою передбачено, що з моменту відступлення права вимоги на користь заставодержателя, останній самостійно здійснює списання сум грошових коштів з вкладних рахунків, що зазначені в п.1.2. з підпунктами договору застави, відкритих в ПАТ «Банк Форум» з метою задоволення своїх вимог, тобто досягнута умова договірного списання грошових коштів.

Згідно витягу з державного реєстру обтяжень рухомого майна, за банком з 25.09.2013 року за даним договором застави зареєстровано право вимоги отримання грошових коштів на загальну суму 700 000 доларів США, розміщених відповідно до укладених договорів банківського вкладу в ПАТ «Банк Форум».

18.11.2013 року між банком та поручителем укладено договір №1, за яким з предмета застави виключено право вимоги отримання грошових коштів в сумі 50 000 доларів США, розміщених на його депозитному рахунку №263….8652 (вкладний рахунок) в ПАТ «Банк Форум» за договором банківського вкладу № 2635/1500/638813 в доларах США від 24.09.2013 року, укладеним між поручителем та банком.

Ця сума була внесена в рахунок погашення кредитної заборгованості.

17.09.2014 року на імя підприємства та поручителя ОСОБА_3 банком були підготовлені листи з вимогою про дострокове виконання порушених зобовязань за кредитним договором в сумі 663 469,73 доларів США, які були відправлені адресатам рекомендованими листами 14.11.2014 року. Факт отримання вказаних листів представником відповідача та третьої особи підтверджено.

Постановою Правління НБУ від 13.03.2014 року за №135 банк віднесено до категорії неплатоспроможних і відповідно рішення Виконавчої дирекції ФГВФО №14 від 14.03.2014 року розпочата процедура виведення банку з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації.

13.06.2014 року постановою НБУ № 355 було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідація ПАТ «Банк Форум», а 16.06.2014 року Виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення про початок проведення процедури ліквідації банку, про що в газеті «Голос України» за 20.06.2014 року опубліковано оголошення, та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд).

Отже підставою віднесення ПАТ «Банк Форум» до категорії неплатоспроможних та його ліквідація, стало неефективне здійснення ним банківської діяльності.

До суду з позовом банк поштою звернувся 25.11.2014 року.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобовязується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором.

Згідно ст.1060 ЦК України за договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу.

За умовами ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 87 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що ліквідація банку з ініціативи Національного банку України здійснюється відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України

Питання виведення неплатоспроможного банку з ринку та порядок гарантованого державною відшкодування фізичним особам грошових коштів на банківських рахунках такого банку регулюються спеціальним законом - Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.0212 № 4452 (далі Закон №4452), зі змінами та доповненнями, та Положенням про виведення платоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.12 № 2, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.09.12 року № 1581/21893 ( далі Положення, Виконавча дирекція Фонду, уповноважена особа Фонду)

Як визначено п.п.2,3 ч.2 ст.46 Закону №4452 з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобовязань банку та зобовязання щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) вважається таким, що настав.

У звязку із призначенням 16.06.2014 року уповноваженої особи для проведення процедури ліквідації ПАТ «Банк Форум», строк виконання грошового зобовязань банку за кредитним договором у підприємства настав.

Сторони в судовому засіданні визнали, що 03.03.2014 року вперше відбулося порушення ТОВ «Донметіндастрі» умов сплати відсотків за користування кредитом і банком до цього часу не використане право звернення стягнення на предмет застави.

У своїй заяві про зменшення позовних вимог банк просив стягнути на його користь з поручителя тільки суму заборгованості по кредиту в розмірі 650 000 доларів США станом на 29.03.2017року, оскільки вже після звернення до суду з даним позовом, згідно протоколу № 5-02/12 від 02.12.2015 року між банком та третьою особою ТОВ «Донметіндастрі» було проведено взаємозалік зустрічних однорідних вимог на суму 48 427,96 доларів США, внаслідок чого розмір кредитної заборгованості зменшився до 645 138,72 долара США і складає лише розмір боргу підприємства перед банком по кредиту.

Проведення взаємозаліку відбулося на підставі п.8 ч.2 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року N 4452 ( далі Закон №4452) у звязку із набранням чинності з 12.08.2015 р оку Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» від 16.07. 2015 року N 629.

Зарахування зустрічних однорідних вимог банком було здійснено в порядку, викладеному в електронному розясненні Фонду в особі в.о. директора - розпорядника ОСОБА_5, в якому говориться про те, що вимога, заявлена в іноземній валюті, включається до реєстру вимог у національній валюті в сумі, визначеній за офіційним курсом, встановленим Національним банком України станом на дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку. Погашення зобовязання за кредитом боржника, наданого банком в іноземній валюті за рахунок кредиторської вимоги такого боржника до цього банку, здійснюється шляхом перерахування суми кредиторських вимог в національній валюті у іноземну валюту за курсом, встановленим на дату проведення операції.

Таким чином, при проведенні зарахування зустрічних однорідних вимог між банком та ТОВ «Донметіндастрі» кредитного зобовязання, наданого в доларах США, за рахунок його кредиторських вимог, банк включив до реєстру кредиторів розмір кредиторської вимоги до банку в національній валюті, перерахувавши його валютні кошти на банківському рахунку в сумі 19 058,22 доларів США, виходячи з курсу за 100 дол. США - 1172,8837 грн. станом на 13.06.2014 року, у звязку з чим розмір кредитної заборгованості по валютному банківському рахунку склав 223 530,76 грн. (19 058,22 дол. США х 11,728837 грн.).

Враховуючи, що окрім валютного рахунку підприємство мало ще банківський гривневий рахунок, на якому залишок грошової суми станом на 13.06.2014 року складав 931 965,09грн., загальний розмір кредиторської вимоги до банку в реєстрі кредиторів визначено в сумі 1155495,85грн.

Однак враховуючи, що кредит надано в іноземній валюті, а банк перерахування суми кредиторської вимоги з національної валюти у іноземну валюту здійснив за курсом, встановленим станом на дату проведення операції, тобто станом на 14.12.2015 року, а саме за 100 доларів США 2386,0094грн., внаслідок чого відбулось значне зменшення суми кредиторської вимоги для заліку в рахунок погашення заборгованості - 48427,96 доларів США (1155495,85 грн.: 23,860094грн.).

Отже, при проведені перерахунку визначеної банком гривневої суми кредиторської вимоги підприємства у розмірі 1 155 495,85 грн., банк керувався не законодавством, а розясненнями, викладеними в електронному повідомленні відділу стратегії та нормативно-методлогічного забезпечення Фонду, які не пройшли державної реєстрації, але визначають порядок проведення перерахунку вимоги з національної валюти в іноземну, не передбачений ні Положенням, ні Законом № 4452.

При тому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 року №731«Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» (Положення про державну реєстрацію) на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції, тощо), якщо в них є одна або більше норм, що зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням зобовязань України у сфері європейської інтеграції та права Європейського Союзу (acquis ЄС), практики Європейського суду з прав людини, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації.

Не зважаючи на те, що зарахування зустрічних однорідних вимог відбулося між юридичними особам, і пояснення представника підприємства в суді про те, що наведений розрахунок здійсненого взаємозаліку між банком та підприємством у погашення кредитної заборгованості за рахунок кредиторської вимоги підприємства ним не оскаржено, колегія суддів критично ставиться до представленого банком остаточного розрахунку заборгованості товариства, оскільки викладені обставини впливають на встановлення фактичного розміру кредитної заборгованості, заявленого до стягнення з поручителя - фізичної особи, який позов не визнавав, і свідчать про те, що взаємозалік відбувся у порядку, визначеному розясненнями, які не містять ознак нормативно-правового акту, визначено ???Положенням про державну реєстрацію, при тому, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб за ст.3 Закону № 4452 є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, є юридичною особою публічного права, має печатки із зображенням Державного герба України і у своїй діяльності керується Конституцією та законодавством України.

За приписами п.4.21 ч.4 глави 1 розділу 11 та п.1.15,1.16 глави 1 розділу 111 Положення, в редакції, що діяла на час введення у банку тимчасової адміністрації 14.03.2014, вимога, заявлена в іноземній валюті, включається до реєстру вимог у національній валюті в сумі, визначеній за офіційним курсом, встановленим НБУ на дату початку процедури ліквідації банку - 13.06.2014 року. Вимога кредиторів зі сплати процентів (відсотків) за кредитним договором, депозитами переноситься на відповідний рахунок кредитора.

Обмеження, встановлені абзацом другим пункту 1.15 цієї глави, не поширюються на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Відповідно до ч.5 ст.26 Закону № 4452 відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті, відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону.

Редакція частин 5 і 6 ст.26 цього Закону, зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 04.07.2014 року N 1586 та Законом України від 16.07.2015 року N 629, які діяли на час проведення взаємозаліку,передбачали, що відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті відбувається в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до статті 36 цього Закону. У разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Відшкодування коштів за вкладом в іноземній валюті здійснюється в національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на день початку ліквідації банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Пунктом 8, яким було доповнено ч.2 ст. 46 Закону № 4452, у звязку із набранням чинності з 12.08.2015 року Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку» від 16.07.2015 року N 629, визначено, що забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:

- за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

- кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.

Таким чином, порядок застосування проведення взаємозаліку кредитної заборгованості боржника за рахунок його грошових коштів кредиторської вимоги із застосуванням курсу іноземної валюти на дату проведення операції погашення боргу, як це викладено у електронному повідомленні посадової особи Виконавчої дирекції Фонду, суперечить викладеним вище нормах матеріального права.

В судовому засіданні представник банку підтвердив, що підставою звернення до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості до поручителя на підставі укладеного договору поруки, є неможливість проведення позасудового порядку звернення стягнення на предмет застави через незначного проміжок часу між датою 03.03.2014 року - коли вперше підприємством було допущено порушення строків внесення чергової сплати відсотків за користування кредитом, та датою - 14.03.2014 року, коли у банку була введена тимчасова адміністрація процедура виведення банку з ринку, запровадженої Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку визначеному Законом, відповідно до ч. 5 ст. 36 Закону № 4452. А також через розяснення в електронному повідомленні про те, що відповідно до абзацу другого п.8 ч.2 ст.46 Закону № 4452, протягом здійснення процедури ліквідації банку зарахування зустрічних однорідних вимог заборонено, крім випадків, визначених зазначеним пунктом Закону, а саме, у цьому разі боржник банку має бути одночасно кредитором цього банку, кошти мають бути спрямовані на погашення зобовязань за кредитом такого боржника перед цим банком за кредитним договором та/або за емітованим цим боржником борговими цінними паперами, а також договірне списання з рахунків має бути передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Колегія не погоджується з такою позицією банку, оскільки відповідно до частини 1 ст. 553, ч.1 ст.554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Отже, у звязку із порушення підприємством кредитного зобовязання, боржниками перед банком виступають як солідарні боржники і позичальник, і поручитель, до якого банк заявив самостійні вимоги на підставі договору поруки і до цього часу окремо не існує судового порядку стягнення боргу з підприємства за правилами господарського судочинства.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги з приводу припинення поруки, оскільки строк дії договору поруки визначено п.5.9.3. договору поруки, яким встановлено, що порука припиняється у разі, якщо кредитор в межах трирічного строку з дня настання терміну виконання зобовязання, забезпеченого порукою не предявить вимоги до поручителя.

Матеріалами справи доведено, що порушення через несплату чергової суми по відсотках за користування кредитом почалося 03.03.2014 року, а до суду позов банку надійшов 25.11.2014.

Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону №4452 та п.6.1 ч.6 розділу 11 Положення кошти отримані в результаті ліквідації банку та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів в такій черговості: зобовязання, виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоровю громадян; грошові кошти щодо заробітної плати, що виникли із зобовязань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку; вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики; вимоги вкладників фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, та інше.

Як підтвердив представник банку, відповідача ОСОБА_3 внесено до реєстру вимог кредиторів до списку 4-ї черги.

В судому засіданні сторони підтвердили, що ОСОБА_3, як кредитор банку не отримував виплату в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, оскільки така сума не виплачується у разі передачі банку, як заставодержателю, майнової вимоги на отримання грошової суми на банківських рахунках ОСОБА_3

24.06.2014 року від директора підприємства ТОВ «Донметіндастрі» - ОСОБА_3, який одночасно виступає і директором, і поручителем, до банку надходило його клопотання про погашення заборгованості за кредитним договором підприємства шляхом звернення стягнення на майно, що оформлено в забезпечення виконання зобовязань, а саме, за рахунок його коштів в сумі 650 000 доларів США, що знаходяться на його 11-ти банківських рахунках, відкритих саме з підстав передачі в заставу майнового права отримання грошових коштів, на цих валютних банківських рахунках на умовах договірного списання грошових коштів.

Відповідно до ч.2 ст.50 Закону №4452 та п.4.15 ч.4 глави 1 розділу 11 Положення до ліквідної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку.

Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, повязаних з утриманням, збереженням та продажем (здійсненням правочинів за участю банку) предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідної маси.

Таким чином, грошові кошти на банківських рахунках ОСОБА_3, відкритих в банку, договірне право вимоги на які ним передано в заставу, включені до ліквідної маси банку.

А тому, незважаючи, що на час надходження викладеного вище клопотання, частина 2 ст.46 закону №4452 ще не була доповнена пунктом 8 щодо заборони зарахування зустрічних однорідних вимог та непоширення такого обмеження на зобовязання банку, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку, заперечення представника банку про неможливе проведення зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами відповідно до п.8 ч.2 ст. 46 Закону №4452 (яка вже діяла на час повторного розгляду позову після скасування заочного рішення), є необґрунтованими і не сприяє збереженню ліквідної маси, до якої зарахований предмет застави за таким договором, укладеним банком з ОСОБА_3, який виступив майновим поручителем підприємства, і, укладаючи договір застави, сподівався на належне виконання банком своїх зобовязань, визначених цим договором.

Крім того, в силу ч.1 ст. 586 ЦК України банк, як заставодержатель, та відповідно до умов договору банківського владу, з моменту відкриття цих рахунків використовував грошові кошти на банківських рахунках, як активи банку (залучені банком кошти з метою одержання прибутку і підтримання ліквідності банку) при здійсненні ним своєї банківської діяльності при наданні фінансових послуг, отримуючи від цього прибуток.

Відповідно до ст.55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Статтею 23 Закону України «Про заставу», в редакції станом на укладення сторонами договору застави, передбачалось, що при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.

Відповідно до ст. 29 закону України «Про забезпечення вимог кредитора та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право після одержання предмета обтяження у

володіння задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження, якщо інше не встановлено законом або договором. При цьому обтяжувач зобов'язаний повідомити боржника, інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону.

Приписами ст.601 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, норми чинного законодавства не містять жодної заборони на проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, і за своїм змістом неплатоспроможним банкам дозволяється проводити зарахування зустрічних однорідних вимог на стадії ліквідації з дотриманням визначених законодавством обмежень.

Колегія суддів також відмічає, що положення абзацу другого п.8 ч.2 ст.46 Закону №4452 щодо обставин, на які не поширюються обтяження цього пункту, мають ознаки приписів їх обовязкового застосування та виконання уповноваженою особою Фонду.

За змістом ст.ст.6,11 ЦК України сторони вільні при укладенні договорів і мають право врегулювати у договорі свої відносини та не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі якщо обовязковість для сторони положень актів цивільного законодавства випливає із змісту або із суті відносин між сторонами. Підставами виникнення цивільні прав і обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Крім того, ч.1 ст.20 ЦК України встановлено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Визначення ст.16 ЦК України способів захисту цивільних прав та інтересів має важливе значення в реалізації завдань цивільного судочинства забезпечення справедливого неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тому, обираючи спосіб захисту порушеного права відповідно до ст.16 ЦК України, сторона має право предявити в суді таку вимогу, яка забезпечує їй ефективний захист порушеного права та відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Статтею 1 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини» (Рим, 4.Х1.1950р.), яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 року № 475 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав та основних свобод людини, 1950 року Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 Конвенції» гарантуються кожній людині, яка знаходиться під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі 1 цієї Конвенції. А стаття 14 цієї Конвенції гарантує без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси чи, кольору, шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або інших обставин.

Статтею 1 Першого протоколу (Париж 20.11.1952р.) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Встановлені ст.18 Конвенції обмеження, які дозволяються щодо загальних прав і свобод, можуть застосовуватися тільки з тією метою, з якою вони передбачені.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що банк, в особі уповноваженої особи Фонду, маючи ефективний спосіб повернення суми кредитної заборгованості підприємства шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог боржника та кредитора, при добросовісному виконанні ОСОБА_3 усіх умов договору застави, зловживає правом сильної особи на ринку фінансових послуг перед більш слабкою стороною правовідносин - фізичною особою відповідача.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом безпідставно були відкинуті зауваження відповідача щодо можливості погашення в повному обсязі грошових зобовязань за кредитним договором № 1-0010/13/15 КL від 24.09.2013 року за рахунок грошових коштів за договором застави майнових прав вимоги за договором банківського вкладу, яким було забезпечене виконання вимог за даним кредитним договором, дають підстави для скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог банку про стягнення кредитної заборгованості.

Враховуючи встановлені обставини, які підтверджуються матеріалами справи, колегія суддів, з урахуванням соціального становища відповідача та виходячи із засад змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, дійшла до висновку, що позов не підлягає задоволенню через недоведеність банком обставин можливості повного задоволення залишку кредитного зобовязання підприємства перед банком за рахунок погашення розміром кредиторської вимоги поручителя, включеної до ліквідної маси банку.

У звязку з частковим задоволенням апеляційної скарги та у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України з ПАТ «Банк Форум» (ідентифікаційний код 21574573) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) підлягає частковому відшкодуванню сплачений ним судовий збір за перегляд справи у апеляційному суді в розмірі 3 019,40 грн.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.1,2,3,4, ч.2, ч.3, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 22 червня 2017 року в частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № 1 0010/13/15-КL від 24 вересня 2013 року у розмірі 645 138,72 доларів США - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Відмовити Публічному акціонерному товариству «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № 1 0010/13/15-КL від 24 вересня 2013 року у розмірі 645 138,72 доларів США.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (ідентифікаційний код 21574573) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) сплачений ним судовий збір за перегляд справи у апеляційному суді в розмірі 3 019,40 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: