Рішення № 6908641, 25.11.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.11.09           Справа № 10/246-09. за позовом:          товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства «АВІС», м. Вінниця до відповідача: приватного виробничо-комерційного підприємства «Укртехноекспорт», м. Суми

про стягнення 27906,29 грн.

СУДДЯ МАЛАФЕЄВА І.В.

За участю представників сторін:

від позивача:           Волошенюк О.В.

від відповідача:           Тумка В.А.

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 27906,29 грн. заборгованості (в т.ч. 21260,47 грн. основного боргу, 3605,68 грн. пені, 710,22 грн. 3% річних, 2329,92 грн. інфляції) за невиконання умов договору № 83 від 03.01.2008 року, укладеного між сторонами даного спору, а також 279,06 грн. по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Заявою, поданою 19.11.2009 року позивач змінив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача 50597,81 грн., з яких: 40500 грн. сума основного боргу, 4793,42 грн. пені, 4252,50 грн. інфляційне збільшення, 1051,89 грн. 3% річних.

Відповідач заперечує проти позову в цілому, але фактично обґрунтовує свої заперечення щодо наявності основного боргу в сумі 19239,53 грн., посилаючись на те, що матеріали справи свідчать про те, що ця сума була ним сплачена і зарахована відповідачем саме в погашення боргу по даним правовідносинам.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Позивачем було здійснено відповідачеві поставку товару на суму 40500 грн. за видатковою накладною №АУ – 0046196 від 26.09.2008 року на підставі довіреності № 030148 від 24.09.2008 року. Ця накладна не містить посилання на договір, який укладався між сторонами 03.01.2008 року, але містить дату кінцевого терміну сплати – 06.10.2008 року.

Відповідно до вимог ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно д ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією продовжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язки, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Суд погоджується з позивачем, що передача товару за видатковою накладною № АУ-0046196 від 26.09.2008 року на підставі довіреності ЯПЗ №030148 від 24.09.2008 року (дійсна до 04.10.2008 року), має кваліфікуватися, як вчинення сторонами угоди купівлі-продажу, оскільки в накладній чітко визначено найменування товару, одиниці виміру, кількість та їх вартість, а також визначено термін розрахунку – 06.10.2008 року, тобто погоджені всі необхідні для цієї угоди умови. Відповідач не заперечує факт отримання даного товару.

Матеріали справи підтверджують (і позивачем не заперечується), що відповідачем було сплачено 19239,53.

В акті звірки, підписаному сторонами, та в вимозі від 31 березня 2009 року ця сума врахована як оплата за товар, отриманий по накладній від 26.09.2008 року на суму 40500 грн. Як пояснили представники сторін, інших правовідносин між ними немає, отже перерахування коштів, навіть при відсутності посилання на конкретну накладну, слід вважати оплатою за отриманий товар. Тому суд не погоджується з твердженням позивача в заяві про зміну позовних вимог про те, що кошти в сумі 19239,53 грн. слід вважати такими, що зараховані помилково.

Таким чином, борг відповідача становить 21260,47 грн.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тому вимоги позивача в частині стягнення 21260,47 грн. основного боргу обґрунтованими, правомірними і підлягають задоволенню.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено що, якщо у зобов’язанні встановлений строк(термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У даному випадку такий строк зазначено у накладній - 06.10.2008 року.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому вимога позивача щодо стягнення інфляційних збитків і пені є правомірними, однак ці вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки розрахунок позивачем зроблений без врахування платежів, здійснених з 20.11.2008 року по 13.08.2009 року.

В межах заявленого строку з жовтня по березень 2009 року підлягає стягненню 2323,92 грн. інфляційних збитків, 710,22 грн. 3 % річних.

Вимоги по стягненню пені задоволенню не підлягають, оскільки ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі, а при недодержанні цієї форми правочин є нікчемним.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується пропорційно сумі задоволених вимог 242,94 грн. витрат по сплаті державного мита та 205,46 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного виробничо-комерційного підприємства «Укртехноекспорт» (м. Суми, вул. Привокзальна, 9, і.к. 23292583) на користь товариства з обмеженою відповідальністю – підприємства «АВІС» (м. Вінниця, вул. Пирогова, 150 і.к. 13304871) 21260,47 грн. основного боргу, 2323,92 грн. інфляційних збитків, 710,22 грн. 3% річних, а також 242,94 грн. витрат по сплаті державного мита, 205,46 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог – відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                                           І.В.МАЛАФЕЄВА

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 27.11.2009 р.

Суддя