Постанова № 69081686, 19.09.2017, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/11919/17

Провадження № 2-а/127/600/17

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

Іменем України

19 вересня 2017 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Прокопчук А.В.,

при секретарі Олійник І.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1,

його представника ОСОБА_2,

представника відповідача Малик Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця про визнання протоколу неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця про визнання протоколу неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії.

Викладені в позовній заяві, вимоги мотивовано тим, що 16 лютого 2016 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про призначення пільгової пенсії, згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 незалежно від місця останньої роботи мають: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах. Позивач зазначає, що загальний стаж його роботи становить 28 років 11 місяців 17 днів, а пільговий стаж - 14 років 7 місяців 8 днів.

Проте, в призначенні даної пенсії позивачу було відмовлено через відсутність пільгового стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. З даною відмовою позивач не погоджується. Позивачу не було враховано період роботи з 22.08.1992р. по 15.11.2001 р., без жодних пояснень.

Щодо терміну звернення до суду, то ОСОБА_1 зазначено, що ним дотримано термін звернення до суду з даним позовом. Також він зазначає, що 16.02.2016 року він звернувся до відповідача з заявою про призначення пільгової пенсії, однак 12.04.2016 року йому було відмовлено. В результаті цього, він 10.05.2016 року звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом для захисту своїх прав. В липні 2016 року Вінницьким міським судом Вінницької області було ухвалено рішення, яким задоволено позов частково. Дане рішення було звернуто до виконання, під час якого відповідачем було повторно відмовлено у призначенні пенсії з тих самих підстав, що і 12.04.2016 року. В зв'язку з цим позивач подав до суду заяву про перегляд рішення за нововичявленими обставинами, проте йому було відмовлено та рекомендовано звернутися до суду з адміністративним позовом. Таким чином, заяви, що подавалися позивачем, не мають розриву понад 6 місяців. Крім того, термін розгляду заяв не залежав від волі позивача. Враховуючи вищевказане, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом та просить поновити термін звернення до суду з 16.02.2016 року; визнати неправомірним протокол № 1746 від 18.10.2016 року комісії Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниця щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пільгової пенсії згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 16.02.2016 року пільгову пенсію згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; стягнути в повному розмірі сплачений судовий збір.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 позов підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просили позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача Малик Я.С. в судовому засіданні позов не визнала, надала письмове заперечення та пояснила, що вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими. 16 лютого 2016 року позивач звернувся до них з заявою про призначення пенсії за віком за Списком №2 відповідно до п. «б» ст.. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Комісією було зараховано до пільгового стажу період роботи з 01.10.1991 року по 21.08.1992 р., період з 22.08.1992р. по 15.11.2001р. не зараховано до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2, оскільки відсутні дані про атестацію робочих місць та відсутні дані про нарахування заробітної плати заявникові протягом лютого-травня, липня-жовтня 1999 року, травня-червня 2000 року, січня-листопада 2001 року. Також Комісія повідомила, що період роботи з 12.04.1989р. по 30.09.1991р. неможливо зарахувати до стажу роботи, оскільки посада муляра не передбачена Списками №2, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року. Таким чином, до стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 позивачу управлінням зараховано наступні періоди роботи: з 01.10.1991 року по 21.08.1992 року - 10 місяців та 21 день та з 10.02.2014 року по 12.02.2016 року. Отже, пільговий стаж роботи позивача за Списком №2 складає 2 роки 10 місяців та 25 днів, а загальний стаж - 28р. 11 міс. 17 днів. Тобто, в позивача недостатньо пільгового стажу для призначення пенсії за Списком №2, тому управління діяло правомірно. Просила відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позову.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника відповідача Малик Я.С., дослідивши матеріали справи, матеріали пенсійної справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 01.06.2006 року здійснено тлумачення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, де сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності.

Також, аналогічна правова позиція щодо права власності особи сформульована Європейським судом з прав людини і в справі № 44277/98 "Стреч проти Сполученого Королівства" від 24.04.2003 року.

Згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо вимоги позивача про поновлення терміну звернення до суду, то судов враховано наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав з протоколу № 1746 від 18.10.2016 року комісії Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця щодо відмови йому в призначенні пільгової пенсії, згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Тобто з даної дати розпочався відлік позовної давності.

Так, 18 листопада 2016 року Підрозділом примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ у Вінницькій області підготовлено повідомлення ОСОБА_1 про повторну відмову у призначенні пенсії.

25 січня 2017 року постановою Підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ у Вінницькій області було закінчено виконавче провадження.

Слід зазначити, що на підставі вищевказаного протоколу 02.02.2017 року ОСОБА_1 звертався до суду з заявою про перегляд постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 26 липня 2016 року за нововиявленими обставинами (а.с. 27), проте 30.03.2017 року йому було відмовлено (а.с. 28-30) та зазначено, що це є предметом іншого судового спору. В результаті цього позивач 06.06.2017 року звернувся до суду з даним позовом.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до переконання про поновлення ОСОБА_1 термін звернення до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця про визнання протоколу неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до положень п. б ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с. 61).

Як вбачається з листа Головного управління ПФУ у Вінницькій області від 07.04.2016 року, Комісією було зараховано позивачу періоди роботи з 01.10.1991 року по 21.08.1992 року до стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2. Період роботи з 22.08.1992 року по 15.11.2001 року неможливо зарахувати до стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2, оскільки відсутні дані про атестацію робочого місця заявника та відсутні дані про нарахування заробітної плати заявникові протягом лютого-травня, липня-жовтня 1999 року, травня-червня 2000 року, січня-листопада 2001 року. Також період роботи з 12.04.1989 року по 30.09.1991 року неможливо зарахувати до стажу роботи, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2, оскільки посада муляра не передбачена Списком №2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року (а.с. 58). Факт зарахування стажу роботи з 01.10.1991 року по 21.08.1992 року до Списком №2 також підтверджується Рішенням Комісії про результати розгляду заяви від 29.03.2016 року (а.с. 59-60).

Відповідно до рішення (протокол) відповідача від 12 квітня 2016 року № 1746 щодо призначення пенсії ОСОБА_1, останньому відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, відповідно до п. б ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку із відсутністю пільгового стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (а.с. 10). До пільгового стажу роботи за Списком №2 йому зараховано 2 р. 10 міс. 25 днів. Загальний стаж становить 28р. 11 міс. 17 дн.

Суд звертає увагу, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 липня 2016 року (а.с. 21-23) в справі № 127/9743/16-а (справа оглядалася в судовому засіданні) позов ОСОБА_1 був задоволений частково та:

- скасувано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці від 12 квітня 2016 року № 1746 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії згідно ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням наказу по Будівельному управлінню №148 від 30 червня 1996 року «Про результати атестації робочих місць за умовами праці».

Зі змісту даного рішення суду вбачається, що, звертаючись із заявою про призначення пенсії до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2, позивач досяг віку 55 років, адже народився ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому за наявності достатнього загального стажу роботи більше 25 років 6 місяців та не менше 12 років 6 місяців пільгового стажу, мав би право на призначення пенсії на пільгових умовах, що передбачено ст. 13 зазначеного Закону. Також в рішенні суду зазначено,що ОСОБА_1 в період роботи з 12 квітня 1989 року по 01 жовтня 1991 року працював «каменщиком» (муляром) 4 розряду, а з 01 жовтня 1991 року по 15 листопада 2001 року майстром будівельних та монтажних робіт в Будівельному управлінні №148.В період його роботи діяв Список №2, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173, в якому професія «каменщик» відсутня. З 26 січня 1991 року діяли Списки, затверджені постановою Кабінету Міністрів України СРСР №10, і з згідно постанови Кабінету Міністрів СРСР від 09 серпня 1991 року №591, Розділ 22900000 XXVII «Строительство, реконструкция, техническое перевооружение, реставрация и ремонт зданий, сооружений и других объектов» доповнено позицією 2290000а-12680 «Каменщики, постоянно работающие в бригадах каменщиков и в специализированных звеньях каменщиков комплексных бригад». Даний Список №2 також доповнено позицію 2290000б-24419 «Мастера строительных и монтажных работ». З 11 березня 1993 року діяв Список №2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №162, Розділом ХХУІІ якого передбачено професію муляра, за умови постійної праці в бригаді мулярів і в спеціалізованих ланках мулярів комплексних бригад (код 2290000а-12680), та передбачено посаду майстра будівельних та монтажних робіт. Список №2, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16 січня 2003 року, також передбачає професію муляра, за умови постійної праці в бригаді мулярів і в спеціалізовнаих ланках мулярів комплексних бригад ( код 27а), та посаду майстра будівельних та монтажних робіт (код 27б).Отже, за приписами наведених норм, позивач, працюючи за професією муляра, мав право на зарахування цього періоду роботи до пільгового стажу за умови роботи у бригаді мулярів і в спеціалізованих ланках мулярів комплексних бригад до 21 серпня 1992 року та на посаді майстра будівельних та монтажних робіт до 21 серпня 1992 року, а за результатами проведення атестації робочих місць на посаді майстра будівельних та монтажних робіт - після 21 серпня 1992 року.

Частиною першою статті 72 КАС України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі за заявою №48553/99 „Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 р. у справі за заявою №28342/95 „Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

За вищевказаним судовим рішенням Вінницьким міським судом Вінницької області 27.09.2016 року видано виконачий лист № 127/9743/16-а.

Встановлено судом і те, що виконавче провадження за виконавчим листом № 127/9743/16-а, виданого 27.09.2016 року Вінницьким міським судом Вінницької області, відкрито старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. 03.10.2016 року, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження (а.с. 25).

Як вбачається з постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Плахотнюк Н.Ю. від 25.01.2017 року, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 127/9743/16-а було закінчено. Рішення суду боржником виконане (а.с. 26).

Разом з тим, з протоколу № 1746 від 18.10.2016 року (а.с. 19), що оспорюється позивачем, суд вбачає, що періоди зарахованого стажу залишились не змінними, що і в попередньому протоколі скасованому рішенням суду. Отже, відповідачем не перевірялася заново інформація про можливість призначення позивачу пенсії на пільгових умовах, а констатувалась інформація та дані з попереднього оспорюваного протоколу.

Згідно п.п. 3, 4, 6, 13, 14 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 10.11.2006 № 18-1, підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років. Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов'язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники членських організацій Федерації професійних спілок України та регіональних організацій роботодавців та їх об'єднань. Основними завданнями Комісії є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття рішень щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні в установленому порядку. Управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об'єднані управління приймають документи, необхідні для підтвердження стажу роботи, перевіряють правильність їх оформлення, відповідність викладених у них відомостей про заявника даним паспорта та документам про стаж, фіксують та засвідчують виявлені розбіжності та не пізніше трьох робочих днів з дня надходження заяви про підтвердження стажу роботи направляють до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі розглядають заяви про підтвердження стажу роботи та з відповідною пропозицією про задоволення або відхилення заяви, разом із вмотивованим висновком, направляють Комісії.

Згідно матеріалів пенсійної справи, оглянутої в судовому засіданні, оспорюваний протокол № 1746 від 18.10.2016 року комісії Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця було винесено на підставі старого рішення Комісія Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 29.03.2016 року про результати розгляду заяви позивача. Тобто, відповідач, в порушення норм чинного законодавства, не звертався до Комісії за надання нею нового рішення щодо розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а виніс протокол за старим рішенням Комісії.

Матеріалами справи встановлено, що 30 червня 1996 року в БУ № 148 було видано наказ про результати атестації робочих місць (а.с. 13). Згідно Додатку №2 до даного наказу, позивач пройшов атестацію по професії мастера (а.с. 53-54).

Слід зазначити, що п.п. 1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року № 442 атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно до п. 4.3. Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт. професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Мінпраці від 18.11.2005 року № 383, у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років.

Відповідно до положень Порядку відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться в Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговими пенсійними забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу. Таким чином, відсутність підтвердження вищевказаних обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.

Таку Правову позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 10 вересня 2013 року (справа №21-183а13) та від 17 березня 2015 року (справа №21-585а14), які в силу положень ст. 224-2 КАС України є обов'язковою до застосування.

Отже, проведення атестації після 21 серпня 1992 року є обов'язковою умовою для зарахування періоду роботи із шкідливими умовами праці до пільгового стажу.

Відповідно до ч. 2 п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою КМУвід 01.08.92 №442, відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Отже, проведення атестації робочих місць покладено на керівника підприємства. Своєчасність та якість проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівника і не може обмежувати його право на отримання пенсії. Судом встановлено, що ОСОБА_1 пройшов дану атестацію, тому він має право на захист під час вирішення питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Слід зазначити, що БУ № 148 ліквідоване, тому матеріали пенсійної справ позивача розглядаються на Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (а.с. 55).

Згідно довідки ТОВ «БУ №7» від 12.02.2016 року №20, ОСОБА_1 працює повний робочий день на ТОВ «Будівельне управління №7» з 10.02.2014 року по теперішній час на посаді муляра 4 розряду, зайнятий в бригаді мулярів, що передбачена Списком №2. Він займається муруванням зовнішніх, внутрішніх стін та перегородок в новому будівництві будівель (а.с. 12).

Відповідно до розрахунку стажу, позивачу ОСОБА_1 було зараховано пільговий стаж роботи за Списком №2 - 2 роки 10 місяців 25 днів, а загальний стаж склав 28 років 11 місяців 17 днів (а.с. 56). Так, до Списку №2 зараховано насупні періоди роботи позивача: 1991-21.08.1992р.; 2014 - 31.01.2016р.; 2016 - 12.02.2016р.

Згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за віком на пільгових умовах мають, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків.

Згідно ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 1, 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Аналіз наведеної норми свідчить, що однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до списків, що діяли в період такої роботи. Вимоги щодо обов'язкового підтвердження документами умов праці до 21 серпня 1992 року та проведенння атестації після цієї дати є похідними від основної умови про внесенння цієї професії до діючих Списків.

Отже, для зарахування періоду роботи особи до 21 серпня 1992 року, як пільгового, необхідно включення посади або професії до Списків та документальне підтвердження умов праці, яким у даному випадку є запис в трудовій книжці.

Згідно норм чинного законодавства пільгове пенсійне забезпечення надається мулярам, зайнятими бригадами мулярів і в спеціалізованих ланках мулярів комплексних бригад, та майстрам будівельних і монтажних робіт, що передбачено розділом ХХVII Списку №2 виробництв, цехів професій і посад робота, у яких дає право на пенсію на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994р. № 162.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 працював мулярем комплексних бригад.

Визначальним фактором при встановлені права на дострокове призначення пенсії за віком є факт зайнятості робітника на виробництві або на виконанні окремих робіт, передбачених Списком.

Пунктом 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У п.26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

За змістом ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи встановлені судом факти, суд вбачає протиправним рішення у виді протоколу № 1746 від 18.10.2016 року з боку комісії Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пільгової пенсії, згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яке діяло в порушення норм чинного законодавства, зокрема ч. 2 ст. 19 Контитуції України, а отже в діях відповідача є порушенням чинного законодавства.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача є частково обґрунтованими, достатньо вмотивованими та ґрунтуються на наявних у справі доказах, а відтак підлягають частковому задоволенню.

В решті позовних вимог, слід відмовити.

З огляду на матеріали справи, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, скасувати протокол № 1746 від 18.10.2016 року комісії Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пільгової пенсії, згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зобов'язавши відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням наказу по Будівельному управлінню № 148 від 30.06.1996 року «Про результати атестації робочих місць за умовами праці», отримавши рішення комісії Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області по цьому питанню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, враховуючи положення статті 94 КАС України, на користь позивача підлягають стягненню 320,00 грн. судових витрат пов'язаних зі сплатою судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.ст. 19, 46 Конституції України, ст.ст. 13, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.п. 1, 3, 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, п.п. 3, 4, 13 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 10.11.2006 № 18-1, ст.ст. 2, 6-11, 18, 69, 71, 94, 99, 100, 158-163, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_1 термін звернення до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця про визнання протоколу неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії.

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця про визнання протоколу неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірним протокол № 1746 від 18.10.2016 року комісії Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниця щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пільгової пенсії, згідно ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», та скасувати його.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням наказу по Будівельному управлінню № 148 від 30.06.1996 року «Про результати атестації робочих місць за умовами праці», отримавши рішення комісії Головного Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області по цьому питанню.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 320 (триста двадцять) грн. 00 коп. судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький міський суд Віницької області протягом 10 днів з дня її проголошення.

Суддя: