Рішення № 6907641, 26.11.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.09                                                                                           Справа№ 11/220

По справі:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівморепродукти”, м.Львів

До відповідача: Приватного підприємства „Компанії „Арт-Біз”, м.Львів

Про стягнення 1742,62грн.

У відкритому судовому засіданні взяли участь представники:

Від позивача: Локатир-предст.доручення б/н від24.11.2009року

Від відповідача: не з’явився

Сторонам, які беруть участь у справі, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, зокрема їх право заявляти відвід.

Суть позову: Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівморепродукти" про стягнення із Приватного підприємства „Компанії „Арт-Біз" 1742,62грн. боргу.

Ухвалою господарського суду від 30.10.2009року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 26.11.2009року.

Позивач позов підтримав та наполягає на його задоволенні.

Відповідач в засідання суду не з'явився, причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності сторони, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Від здійснення звукозапису судового процесу сторона відмовилась.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

На підставі укладеного між сторонами договору поставки № 163 від 21.07.2009року позивач (постачальник за договором) зобов'язався поставити підібрані покупцем товари в кількості, асортименті, за цінами, на суму, що зазначені в накладних Постачальника, а відповідач (покупець за договором) зобов'язується прийняти і оплатити зазначений товар в порядку та у строки, передбачені договором.

Відповідно до п.4.5 договору, оплата за поставлену продукцію здійснюється відповідачем протягом 14-ти банківських днів з дня отримання товару.

Позивачем виконано договірні зобов’язання, що підтверджується видатковими накладними:

-          № ЛМ-00001198 від 22.07.2009року на суму 910,44грн.;

-          № ЛМ-00001200 від 22.07.2009року на суму 323,28грн; № ЛМ-00001457 від 28.07.2009року на суму 322,84грн.; № ЛМ-00001461 від 28.07.2009року на суму 131,87грн. Вартість отриманого товару відповідачем не оплачена внаслідок чого позивач звернувся до суду про примусове стягнення заборгованої суми, що станом на 1.10.2009року складає 1688,43грн., про що сторони підписали акт звірки розрахунків. Крім суми основної заборгованості позивач наполягає на стягненні 47,33грн. пені та 6,86грн. річних.

Таким чином, загальна сума позову складає 1742,62грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника сторони, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне:

Згідно частини 2 ст.509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, вказаних у ст. 11 ЦК України, у тому числі з угод, передбачених законом, а також із угод, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому.

Виникнення прав та обов'язків пов'язано з юридичними фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, у силу яких позивач поставляв відповідачу товар, а відповідач зобов'язався провести оплату у визначений договором строк.

Факт поставки позивачем товару підтверджений видатковими накладними, копії яких долучено до матеріалів справи.

Згідно статті 193 ч. 7 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.263 Господарського кодексу України, господарсько-торгівельною діяльністю є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. 4.1 ст. 264 зазначає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного так і придбаних у інших суб»єктів господарювання, здійснюється суб»єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно приписів ч.1 ст. 665 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму в розмірі, встановленому домовленістю, відповідно до ст. 632 ЦКУ. Моментом виконання обов’язку продавця передати товар покупцеві є накладна, яка є і доказом отримання останнім товару. Ст. 692 ЦК України покладає на покупця обов’язок оплатити товар після його прийняття. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплату товару.

Частиною 1 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), що здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності, або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну плату.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України і частини б ст.265 ГК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлі-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом чи не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором чи актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, а ст. 525 ЦК України не допускає односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) .

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності та в межах норм цивільного та господарського законодавства України, Відповідачу згідно із умовами Договору надавалася відстрочка щодо оплати вартості товару протягом 14-ти днів з дня отримання товарів. Кінцевою датою проведення розрахунку за отриманий Товар є 18.08.2009року.

Проте, Відповідач на власний розсуд та ризик до настання вказаної дати, оплати товару в повному обсязі не здійснив.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 5.1 Договору, в разі несвоєчасної оплати за отриману відповідачем продукцію передбачена відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,2% від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Таким чином, позивачем правомірно нараховано 47,33грн. пені та 6,86грн. річних.

Ст. 33 ГПК України, зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК)

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги.

Судові витрати покласти на відповідача повністю, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84, 116 ГПК України, суд,-

вирішив :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства „Компанії „Арт-Біз", м.Львів, вул. Вернадського, 6 кв. 1 (код ЄДРПОУ 35897653) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівморепродукти", м.Львів, вул. опришківська, 5 (код ЄДРПОУ 25236666) 1688,43грн. основного боргу, 47,33грн. пені, 6,86грн. річних, 102грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК Украіни.

Суддя