Ухвала суду № 69073627, 14.09.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

14 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів: Волкова О.Ф., Гриціва М.І.,-

розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2017 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУ ДМС) про визнання неправомірним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 14 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 березня 2017 року у відкритті касаційного провадження в справі за касаційною скаргою позивача на попередні рішення судів відмовив.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, у серпні 2017 року представник позивача ОСОБА_3 звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Однак заява подана з пропуском процесуального строку, встановленого частиною першою статті 238 КАС, до неї додано клопотання про його поновлення. Викладені у клопотанні обставини пропуску процесуального строку дають підстави для висновку, що цей строк пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.

До заяви також додано клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору на підставі пункту 14 частини першої статті 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI). Наведені у клопотанні доводи дають підстави вважати, що позивач на підставі вказаної норми закону звільнений від сплати судового збору.

На обґрунтування наведених у заяві доводів додає копії рішень Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2015 року та 9 лютого 2016 року (справи №№ К/800/36761/15, К/800/42968/15), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Проте колегія суддів не може взяти до уваги ухвалу Вищого адміністративного суду України від 9 лютого 2016 року, оскільки суд касаційної інстанції зазначеним рішенням рішення судів попередніх інстанцій скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції, тобто остаточне рішення по суті позовних вимог не приймав.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Так, у справі, рішення в якій просить переглянути заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновками суду попередніх інстанцій про відмову в позові, які виходили з того, що відповідач, приймаючи спірне рішення про відмову у прийнятті заяви ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_06_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> та законами України, і прав позивача не порушив. При цьому суди встановили, що позивач вперше за наданням міжнародного захисту звернувся 18 березня 2013 року до ГУ ДМС із заявою про надання статусу біженця, у задоволення якої відмовлено. Вказане рішення відповідача оскаржене позивачем у судовому порядку і не скасоване, є чинним. Також, суд вставив, що по теперішній час позивач перебуває на території України нелегально. При цьому, під час звернення позивача із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту вдруге у 2016 році жодних нових обставин, які б слугували підставою для повторного розгляду його заяви не зазначено. Більше того, відповідачем досліджено інформацію щодо країни походження позивача та зазначено, зокрема, що місцем постійного проживання останнього у країні громадянського походження було м. Дамаск, на території якого на теперішній час функціонує міжнародний аеропорт, здійснюється міжнародне авіасполучення, що свідчить про задовільний рівень безпеки у місті та існуючу можливість повернення до Батьківщини.

Натомість у рішенні від 28 жовтня 2015 року, наданому на порівняння, касаційний суд дійшов висновку про скасування рішення Державної міграційної служби України про відмову у визнанні громадянина Сирії біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 3 квітня 2015 року №286-15, оскільки вона не прийняла за належне той факт, що за час відсутності цього громадянина Сирії, у країні його походження змінилися соціально-економічна, гуманітарна та військова ситуації. При цьому суд встановив, що громадянин Сирії прибув до України за студентською візою, та на момент звернення до органів міграційної служби навчався в Харківському національному університеті радіоелектроніки, перебував на території держави легально. Підставою звернення цього громадянина Сирії із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту стало те, що в ході періодичних розмов із батьками, які проживають у Сирії, йому стало відомо, що він розшукується спецслужбами держави за участь у демонстраціях проти президента та війни у країні. Батько повідомив, що ім'я позивача зазначено в списку осіб, яким необхідно прибути до відділень силових структур. Дехто з осіб, зазначених у цьому списку, звертались до відповідних органів, а згодом родичі отримали листи із пропозицією забрати їх тіла для поховання. Також позивач зазначив, що двох його товаришів, які разом з ним приймали участь у демонстраціях, було затримано. Їх катували, а одного із них було вбито під час його утримання. Сам батько позивача також був затриманий, зазнав катувань в результаті чого отримав тілесні каліцтва, але згодом судом було винесено виправдувальний вирок, а його затримання визнано помилкою.

Аналіз зазначених судових рішень суду касаційної інстанції не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування цим судом вказаних у заяві норм матеріального права, оскільки викладені в них висновки про правомірність чи протиправність рішень Державної міграційної служби України про відмову у визнанні громадян Сирії біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, ґрунтуються на різних фактичних обставинах справ, встановлених судами щодо причин їхнього перебування поза межами країни свого попереднього постійного проживання.

Указані рішення суду касаційної інстанції не містить іншого, ніж в оскаржуваному рішенні, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві.

Відповідно до статті 235 КАС Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Зазначене не дає підстави для висновку про обґрунтованість поданої заяви.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд справи.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Поновити строк для подання заяви ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2017 року.

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання неправомірним та скасування рішення; за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачО.Б. Прокопенко Судді: О.Ф.Волков М.І. Гриців