Рішення № 6907314, 01.12.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.09                                                                                 Справа № 8/239

За позовом Управління економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради, м. Алчевськ Луганської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Селіка», м. Алчевськ Луганської області, -

про стягнення 5610 грн. 45 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Рубан І.Є.,

в присутності представників сторін:

від позивача – Карпенко О.С. –головний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність №6/01-05-853 від 18.03.08 року;

від відповідача –представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

основного боргу у сумі 4557,72 грн., пені у сумі 937,84 грн. та 3% річних у розмірі 114,89 грн., які нараховані позивачем в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору оренди нерухомого майна №483, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Алчевська, укладеного між сторонами 17.10.07 року;

судових витрат.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 13 листопада до 01 грудня 2009 року –у зв’язку з неявкою відповідача до суду та з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

До початку судового засідання, призначеного на 01.12.09 року, представником позивача подано клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі, мотивуючи його вищенаведеними причинами.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не з’явився, участь у ньому свого представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору по суті за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що ним 26.10.09 року за вих. №975 та 13.11.09 року за вих.№1062 на юридичну адресу відповідача (м. Алчевськ, вул. Московська, 4-а) спрямовано ухвали суду про призначення справи до слухання.

Станом на час розгляду цього спору по суті жодне з цих поштових відправлень до суду не повернуто, що суд розцінює як доказ їх вручення відповідачу.

          Представник позивача не заперечив проти розгляду спору по суті за відсутності відповідача.

          З урахуванням викладеного, обставин справи та наявних у ній доказів, враховуючи думку представника позивача, керуючись ст.4-3,22,43 та 75 ГПК України, суд вважає, що спір може бути вирішено по суті у цьому судовому засіданні, за відсутності відповідача, за наявними у справі доказами.

          І.Заслухавши представника позивача, дослідивши обставини справи та наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

          17.10.07 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) у простій письмовій формі укладено договір оренди нерухомого майна №483, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Алчевська, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно –частку нежитлової будівлі (далі –майно) площею 265,5 кв.м, розташоване за адресою: м. Алчевськ, вул. Толстого, 104-а та перебуває на балансі Управління економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради, вартість якого станом на 30.09.07 року становить за незалежною оцінкою 97050,00 грн.(без ПДВ); майно передається в оренду під розміщення засолювального цеху (п.1.1 договору).

          Передача майна в оренду оформлюється відповідним актом, який підписується сторонами. З цього моменту починається обчислення строку договору оренди (п.2.1). Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно (п.2.2). Майно вважається переданим в оренду з моменту підписання акуту приймання-передачі (п.2.3).

          Орендна плата за користування майном вноситься орендарем орендодавцю незалежно від результатів його господарської діяльності (п.3.1).

          Орендна плата за перший місяць оренди (жовтень) складає 498,90 грн. (без ПДВ) на місяць, з урахуванням індексу інфляції (п.3.2); її розмір за кожен наступний місяць оренди визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати на індекс інфляції за останній місяць перед розрахунковим (п.3.3), яка повинна бути сплачена орендарем не до останнього числа поточного місяця на розрахунковий рахунок орендодавця (п.3.4).

          Розмір орендної плати щомісячно корегується орендодавцем на індекс інфляції, визначений Мінстатом України. Корегування здійснюється Фондом комунального майна на дату закінчення дії договору, але не рідше одного разу на рік. На суму корегування виписується рахунок (п.3.3).

          Розмір орендної плати може бути змінений у наступних випадках: при зміні методики її розрахунку; у випадках, передбачених чинним законодавством; у інших випадках за згодою сторін (п.3.5).          

          Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації та стягується на користь орендодавця відповідно до чинного законодавства, з урахуванням пені у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу (включаючи день оплати) (п.3.7).

          Орендар зобов’язаний вчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату (п.5.1).          За невиконання або неналежне виконання своїх зобов’язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та умовами цього договору (п.9.1)

          Термін дії договору –з 17.10.07 року по 16.10.08 року (п.11.1).

          Умови цього договору зберігають свою силу протягом усього терміну дії договору (п.11.2).

          Зміна або розірвання договору можуть мати місце за згодою сторін. Зміни і доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом 20 днів. Одностороння відмова від виконання договору і внесених змін не допускається (п.11.3).

          У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором (п.11.4) (а.с.10-14).

          17.10.07 року предмет оренди передано орендарю (акт від 17.10.07 року (а.с.15).

          06.03.09 року, з ініціативи орендаря (а.с.18), сторони добровільно розірвали договір, при цьому орендар повернув орендодавцю об’єкт оренди, що підтверджується складеним та підписаним ними актом його приймання-передачі від 06.03.09 року (а.с.16).

          07.09.09 року за вих. №6/01-05/2797 позивач спрямував на адресу відповідача листа, яким повідомив про наявність у останнього станом на 01.09.09 року заборгованості з орендної плати у сумі 4557,72 грн. (основний борг) та пені у сумі 1047,41 грн., - та просив його у терміновому порядку погасити цей борг (а.с.19).

          Як вбачається з матеріалів справи, відповідач цей лист залишив без реагування, борг та пеню станом на час розгляду цього спору судом –не сплатив.

          Позивач надав до справи розрахунки: основного боргу у сумі 4557,72 грн. (а.с.25), пені за період з 01.07.08 року по 01.04.09 року у сумі 937,84 грн. та 3% річних у сумі 114,89 грн. (а.с.26), - які він просить стягнути з відповідача.

          Останній позов не оспорив та не спростував.

          ІІ.Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

          Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Цивільний кодекс України передбачає можливість укладення договору на користь третьої особи (ст. 636).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ –не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до орендних.

          За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний термін (ч. 1 ст.759 ЦКУ; ст. 2 Закону України від 10.04.92 року №2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна»(далі –ЗУ №2269-ХІІ).

Згідно частині 1 статті 762 (та ст. 797 ЦКУ) за користування майном, у т.ч нерухомим, з наймача стягується плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 ЦКУ).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 та ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно та у повному обсязі.

          Як стверджує позивач, орендар в період з 01.10.2008 року до 01.03.2009 року не сплачував орендну плату, - внаслідок чого виник основний борг, про який йдеться вище у цьому рішенні.

          Відповідач (орендар) ці доводи не спростував.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          У частині 2 ст. 193 Господарського кодексу України (далі –ГКУ) сказано, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими актами законами або договором.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частина 1 ст. 220 ГКУ).

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ; ч. 1 ст. 224 ГКУ).

          Частиною 2 ст. 224 ГКУ встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

          Статтею 624 ЦКУ встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

           З договору (п. 3.7) вбачається, що орендар за невиконання або неналежне виконання умов договору про термін внесення орендних платежів повинен сплатити на користь орендодавця пеню у розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

          Це положення договору відповідає вимогам частин 1-3 та 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якими передбачено, що якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією (частини 1-3). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6). Але, як сказано вище, сторони домовилися (п.3.7 договору) про те, що пеня сплачується за кожний день прострочення, включаючи день оплати. За таких обставин позивач правомірно просить стягнути з відповідача пеню за увесь вищеназваний період у загальній сумі 937,84 грн.           Пунктом 1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено скорочений –річний –термін для стягнення пені.

          Як вбачається з матеріалів справи, позивач з позовом до суду звернувся 16.10.09 року (а.с.31), - тобто, річний термін для стягнення частки пені за період з 01.07.08 року по 16.10.08 року закінчився 16.10.09 року.

Однак, частиною 3 ст. 267 ЦКУ встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач з такою заявою до суду не звернувся, а тому пеня підлягає стягненню з нього за увесь вищезгаданий період у сумі, визначеній позивачем.

При вирішення питання про стягнення 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.          

          Таким чином, оцінивши доводи позивача та наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст.ст.44,47-1, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

          На підставі викладеного, ст.ст.11, 509, 526, 526, 527, 530, 626-629,651-653, 759,762 Цивільного кодексу України; ст. 188 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,32-34,36,43,44, 47-1, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Селіка», ідентифікаційний код 23263216, яке знаходиться за адресою: місто Алчевськ, вул. Московська, 4-а Луганської області, - на користь Управління економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради, ідентифікаційний код 20185674, яке знаходиться за адресою: місто Алчевськ, вул. Леніна, 48 Луганської області, - основний борг з орендної плати у сумі 4557 (чотири тисячі п’ятсот п’ятдесят сім) грн. 72 коп., пеню у сумі 937 (дев’ятсот тридцять сім) грн. 84 коп., 3% річних у сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 89 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст.85 ГПК України за згодою представника позивача у судовому засіданні 01.12.09 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у десятиденний термін з дня його підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –02 грудня 2009 року.

Суддя                                                   А.П.Середа