Ухвала суду № 69073028, 19.09.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 542/103/16-к Номер провадження 11-кп/786/549/17Головуючий у 1-й інстанції Гавриленко Т. Г. Доповідач ап. інст. Захожай О. І.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого Захожая О.І.

Суддів Герасименко В.М., Рябішина А.О.

при секретарі Григоровій М.В.

за участю прокурора Акулової С.М.

обвинуваченої ОСОБА_2

захисника Головко І.І.

потерпілої ОСОБА_4

захисника потерпілої Павленка А.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтави матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_4 та прокурора у кримінальному провадженні Дубовича О.В. на вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 20 березня 2017 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком :

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та жительку АДРЕСА_1 українку, громадянку України, освіта вища, перебуває в декретній відпустці, заміжню, раніше не судиму,-

визнано винною та засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді

штрафу в розмірі двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 4250 (чотири тисячі двісті п'ятдесят) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три)роки.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4

задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2, на користь потерпілої ОСОБА_4, майнову

шкоду в сумі 18 839 грн.92 коп. та моральну шкоду в сумі 5000 грн.

В іншій частині відмовлено.

Цивільний позов прокурора задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2, на користь державного закладу «Відділкова клінічна лікарня станції Полтава СТГО «Південна залізниця» витрати на лікування в сумі 2021грн. 52 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2, на користь фінансового управління Новосанжарської районної державної адміністрації витрати на лікування в сумі 234 грн. 31 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2, судові витрати за проведення судових авто-технічних експертиз в розмірі 2455 грн. 04 коп. на користь держави.

За вироком суду, ОСОБА_2 визнана винною у тому, що 20.08.2015 року близько 18:00 год. в світлу пору доби в умовах достатньої видимості в с. Руденківка Новосанжарського району Полтавської області по вул. Чкалова в напрямку с. Дубина рухався автомобіль НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, яка при виконанні маневру обгону з одночасним поворотом праворуч на перехресті з вул. Кондратюка допустила зіткнення з водієм скутера марки «Suzuki» під керуванням ОСОБА_4, яка рухалась в тому ж напрямку.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, потерпілій ОСОБА_4, завдано тілесні ушкодження, що відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я.

В апеляційній скарзі, потерпіла ОСОБА_7 просить вирок суду щодо обвинуваченої ОСОБА_2 скасувати в зв'язку з м'якістю призначеного останній покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого нею злочину та особі обвинуваченої і постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_2 за ч.1 ст.286 КК України до максимальної міри покарання за вказаною статтею Закону та стягнути з неї на користь потерпілої 50 000 грн. моральної шкоди. Також просить стягнути із «Страхова компанія «Уніна» моральну шкоду в сумі 5 000 грн.

При цьому вказує, що суд, виходячи із обоюдної вини обвинуваченої та потерпілої, призначив ОСОБА_2 занадто м'яке покарання і стягнув малу завдану моральну шкоди, у зв'язку з чим, просить призначити повторну судово - автотехнічну експертизу, щодо ступеню встановлення вини ОСОБА_2 та її, як потерпілої.

Обвинувачена ОСОБА_2 просить вирок щодо неї скасувати та ухвалити виправдувальний вирок у зв'язку з недоведеністю її вини.

При цьому вказує, що обвинувачення базується лише на показаннях потерпілої та на висновку авто - технічної експертизи. При проведенні слідчого експерименту слідчим в протоколі та схемі ДТП зі слів потерпілої неправильно визначена відстань від місця обгону автомобілем «КІА» скутера, до місця зіткнення транспортних засобів. Таким чином висновок судово - авто технічної експертизи, згідно якого вона порушення ПДР, є некоректним, а інших доказів які б вказували на вину ОСОБА_2 сторона обвинувачення не надала.

Вважає, що у зв'язку з тим фактом, що під час судових засідань не встановлені доступні докази для доведення її винуватості у даному кримінальному правопорушенні та вичерпані всі можливості їх отримання, суд має винести виправдувальний вирок, згідно п. 2 ч.1 ст. 373 КПК України.

Прокурор у своїй апеляційній скарзі просить вирок суду відносно ОСОБА_2 скасувати через м'якість призначеного покарання та постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_2 за ч.1 ст. 286 Кк України до покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8 500 грн. з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 3 роки.

При цьому вказує, що ОСОБА_2 вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнала, заподіяну злочином шкоду не відшкодувала, подані цивільні позови потерпілої та прокуратури не визнала, вчинила злочин щодо особи похилого віку. Дані обставини негативно характеризують обвинувачену та її ставлення до вчиненого.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, обвинувачену ОСОБА_2 та її захисника - адвоката Головко І.І. на підтримання апеляційної скарги та їх заперечення проти задоволення апеляції потерпілої та прокурора у кримінальному провадженні, потерпілу ОСОБА_4 та її захисника - адвоката Павленка А.І., які підтримали апеляційні скарги потерпілої та прокурора і заперечували проти задоволення апеляції обвинуваченої, думку прокурора акулової С.М., яка не підтримала апеляцію прокурора у кримінальному провадженні та просила вирок суду залишити без зміни, а апеляційні скарги без задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляцій, вважає, що вони не підлягають до задоволення з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який вона засуджена, ґрунтуються на зібраних у справі та всебічно, повно і об'єктивно досліджених судом доказах та є обґрунтованими.

Доводи викладені в апеляції обвинуваченої про недоведеність її вини, недопустимість зібраних доказів, некоректність висновків судово - авто технічної експертизи, були предметом перевірки в суді першої інстанції та спростовані в ухваленому вироку.

Колегія суддів, вважає доводи викладені у вироку суду правильними та не ставить їх під сумнів.

Зокрема, висновок про доведеність вини ОСОБА_2, яка виразилась у порушенні останньою п.п.10.1, 10.4 ПДР України під час обгону мопеда «Сузукі» під керуванням потерпілої, місцевий суд обґрунтував належним та допустимими доказами, такими як показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, протоколом огляду місця ДТП зі схемою місця події, протоколом огляду ТЗ, висновками судово - медичної експертизи № 119 та висновками судово - авто технічних експертиз № 295 та № 1/29, протоколами проведення слідчих експериментів, як з потерпілою, так і обвинуваченою ОСОБА_2

Даним доказам, судом у вироку дана належна оцінка з якою повністю погоджується і колегія суддів Апеляційного суду.

Допитаний місцевим судом експерт ОСОБА_11, спростував доводи, як обвинуваченої щодо її невинуватості у ДТП, так і потерпілої щодо відсутності в її діях обоюдної вини. Зокрема пояснив, що при проведенні експертизи керувався вихідним даними, які містяться в постанові слідчого про призначення експертизи, а тому враховуючи, що слідчий вказував відомості зі слідчих експериментів проведення, як з ОСОБА_2, так і з ОСОБА_4, він перевіряв технічну можливість пояснень, як обвинуваченої, так і потерпілої, саме тому за наявності різних вихідних даних, ним було зроблено різні за висновками експертизи.

Колегія суддів, вважає правильним висновок суду першої інстанції, що висновки судово - авто технічних експертиз № 295 та 1/29 не спростовують інших доказів наявних у матеріалах кримінального провадження щодо вини ОСОБА_2, оскільки в їх основу було покладено пояснення обвинуваченої та потерпілої, які вони давали під час слідчого експерименту.

Порушення правил ПДР також і потерпілою ОСОБА_4, жодним чином не спростовує доводів обвинувачення щодо вчинення ОСОБА_2 даного кримінального правопорушення, а саме порушення нею п.п.10.1, 10.4, 10.5 ПДР, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження, що окрім іншого підтверджується і відеозаписом із відереєстратора, якому місцевим судом дана правильна оцінка.

За цих обставин, колегія суддів вважає, що місцевим судом правильно кваліфіковані дії ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України, яке порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Згідно статей 50 та 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності та індивідуалізації це покарання за своїм видом і розміром повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.

Як видно із матеріалів провадження, саме вказаними нормами закону керувався суд першої інстанції, при постановлені вироку та призначенні покарання ОСОБА_2

При обранні покарання обвинуваченій, суд першої інстанції виходив із загальних засад призначення покарань, передбачених ст. 65 КК України, та врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину, який є злочином вчиненим із необережності, даних, що характеризують її особу, зокрема позитивну характеристику, відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Доводи потерпілої про безпідставність висновків суду щодо обоюдної вини, також спростовані вироком суду, згідно якого судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

А тому вважати, що наявність в діях ОСОБА_7 порушення правил ПДР, якимось чином вплинуло на рішення суду першої інстанції в частині визначення неправильної міри покарання обвинуваченій, у колегії суддів не має.

Місцевим судом покарання для ОСОБА_2 визначено в межах санкції статті обвинувачення і на думку колегії суддів є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої і попередження вчиненню нею інших кримінальних правопорушень. Підстав для посилення міри покарання обвинуваченій, колегія суддів не знаходить.

На підставі п.10. ч.1 ст. 56 КПК України потерпілий від злочину має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_2 має двох малолітніх дітей, за одним із яких перебуває у декретній відпустці, в зв'язку з чим не працює та доходів не отримує.

Допитаний в якості свідка судом першої інстанції чоловік обвинуваченої, ОСОБА_12 суду пояснив, що постійної роботи не має, а має лише сезонний заробіток.

Із пояснень обвинуваченої в судовому засіданні апеляційної інстанції, вбачається, що її сім*я не має великого матеріального статку і їм у всьому допомагають батьки.

За цих обставин, доводи апеляції потерпілої з приводу збільшення розміру стягнутої на її користь моральної шкоди, не заслуговують на увагу.

Колегія суддів вважає, що цивільний позов вирішено судом першої інстанції з врахуванням всіх обставин справи та відповідно до вимог закону. Під час визначення розміру моральної шкоди судом правильно взято до уваги характер і тривалість моральних страждань потерпілої, яка в результаті ДТП отримала травму, період лікування останньої, перенесення оперативного втручання, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, враховуючи майновий стан обвинуваченої, визначено обґрунтований розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню із обвинуваченої на користь потерпілої.

Підстав для збільшення розміру моральної шкоди, колегія суддів не знаходить.

Крім того, судом першої інстанції правильно відмовлено потерпілій в частині позовних вимог до ПАТ «Страхова компанія «Уніка» та ОСОБА_12, оскільки матеріали провадження не містять доказів звернення ОСОБА_4 до страхової компанії із завою про страхову виплату та відмову страхової компанії у цьому.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає вирок суду законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 376,405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_4 та прокурора у кримінальному провадженні Дубовича О.В. залишити без задоволення, а вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 20 березня 2017 року відносно ОСОБА_2 - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

С У Д Д І :

Захожай О.І. Герасименко В.М. Рябішин А.О.