Рішення № 6907282, 01.12.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.09                                                                                 Справа № 8/256

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Центру електрозв’язку № 5 Луганської філії ВАТ «Укртелеком», м. Лисичанськ Луганської області,

до Приватного підприємства «Автосоюз», м. Лисичанськ Луганської області, -

про стягнення 1293 грн. 63 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Рубан І.Є.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Смірнов К.М. –юрисконсульт, - довіреність №171 від 22.07.08 року;

від відповідача –представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

          суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

          основного боргу за надані телекомунікаційні послуги у сумі 1089,15 грн., інфляційних нарахувань у суму 42,50 грн., 3% річних у сумі 16,91 грн., пені у сумі 145,07 грн., нарахованих у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №876(0) про надання послуг електрозв’язку, укладеного між сторонами 14.11.03 року;

          судових витрат.

          До початку судового засідання від представника позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

          У судовому засіданні він позов підтримав у повному обсязі, мотивуючи його вищевказаними підставами.

          Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не з’явився, участь у ньому свого представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору по суті за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи.

11.11.09 року за вих. №1046 судом на юридичну та фактичну адреси відповідача спрямував ухвалу суду про призначення справи до слухання.

Оператором поштового зв’язку обидва поштові відправлення повернуті до суду, з доданням довідок «за вказаною адресою не проживає».

З урахуванням викладеного у суду маються підстави вважати, що ним вжито належних заходів, спрямованих на належне повідомлення відповідача про дату. час та місце судового слухання.

Представник позивача не заперечив проти розгляду спору по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.92 Цивільного кодексу, ст.ст. 22,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

1. 14.11.03 року між позивачем (Підприємство зв’язку) та відповідачем (Споживач) укладено договір №876(0) про надання послуг електрозв’язку, за умовами якого підприємство зв’язку надає споживачу послуги електрозв’язку, перераховані в додатку №1, і безплатні послуги, перераховані в додатку №2 (пункт 1 договору), а споживач має право користуватися додатковими (сервісними) видами послуг, які надаються по телефону (п. 3.1.3), користуватися телефонним зв’язком із спецслужбами (п. 3.1.4), користуватися автоматичним міжміським та міжнародним телефонним зв’язком, якщо це передбачено технічними можливостями обладнання АТС (п.3.1.11), користуватися міжміським та міжнародним телефонним зв’язком за допомогою оператора за попереднім замовленням (п. 3.1.12).

Споживач зобов’язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону (п. 3.2.8); своєчасно вносити плату за користування радіоточкою (п. 3.2.16).

Послуги, які надаються підприємством зв’язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством (п. 4.1); споживач сплачує послуги електрозв’язку за спільно погодженою авансовою системою оплати, з поданням рахунків (п. 4.2); споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги (п. 4.3); розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку та кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв’язку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг (п. 4.5).

У разі застосування авансової системи оплати споживач для одержання послуг електрозв’язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості у розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду), виходячи з фактично наданих послуг (п. 4.6).

У разі несплати за надані послуги електрозв’язку понад встановлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки (п.5.8).

Цей договір набирає чинності з дня підписання і діє п’ять років (п.7.1).

Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається дійсним на той же термін (п. 7.2).

На виконання умов договору підприємством зв’язку (позивачем) за період з 01.10.08 року по 01.10.09 року включно надано відповідачу послуг електрозв’язку на суму 1089,15 грн., однак останнім не вжито заходів до погашення суми боргу, у зв’язку з чим станом на 01.09.09 року він складає 1089,15 грн. та підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи:

розрахунком суми основного боргу;

рахунками про надання послуг електрозв’язку №5108760: від 31.10.08 року на суму 301,73 грн.; від 30.11.08 року на суму 194,58 грн.; від 31.12.08 року на суму 216,96 грн.; від 31.01.09 року на суму 179,75 грн.; від 28.02.09 року на суму 170,74 грн.; від 31.03.09 року на суму 75,05 грн.; від 30.04.09 року на суму 73,78 грн.; від 31.05.09 року на суму 77,11 грн.; від 30.06.09 року на суму 81,14 грн.; від 31.07.09 року на суму 81,14 грн.; від 31.08.09 року на суму 81,14 грн.

Крім того, позивач надав до справи розрахунки:

3% річних у сумі 16,91 грн.;

інфляційних нарахувань у сумі 42,50 грн.;

пені за період з 21.11.08 року по 31.10.09 року у сумі 145,07 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу та штрафних санкцій.

Відповідач позов не оспорив та не спростував.

ІІ.Заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

Правовідносини, які є предметом розгляду по цій справі, виникли між сторонами з 14.11.2003 року, тобто під час дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, та продовжують мати місце після 01.01.04 року –набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року (далі –ЦКУ), з огляду на що суд, керуючись п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦКУ, при вирішенні цього спору керується ЦКУ.

Як сказано у ст.11 ЦКУ, цивільні права та обов’язки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, між іншим, являються договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які мають місце між сторонами по справі, належать до договору про надання послуг.

          За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦКУ).

          Отримавши надані послуги, споживач (відповідач по справі) повинен був дотримуватися вимог ст.ст.530 та 903 ЦКУ, - здійснити оплату за них у порядку та у строк, встановлені договором, - тобто діяти у відповідності до пунктів 3.2.8, 3.2.16, 4.1-4.3 та 4.5-4.6 договору.

          Однак він у вказаний термін вартість наданих послуг не сплатив, що підтверджується матеріалами справи, тим самим порушив вимоги як частини 1 ст.530, так і частини 1 статті 903 ЦКУ, якою встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у термін та у порядку, встановлених договором.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов’язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі –ГКУ) встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          Сторонами у п.5.8 договору закріплено право підприємства зв’язку на стягнення зі споживача у разі несплати останнім понад установлений термін щомісячної плати (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) пені у розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.

          З урахуванням періодів та сум виникнення боргу пеня розрахована вірно.

          Пунктом 1 ч.2 ст. 259 ЦКУ встановлено скорочений –річний –термін для стягнення пені.

Згідно матеріалам справи (а.с.47) позивач звернувся до суду 10.11.09 року.

Звідси, - річний термін, за який підлягає стягненню пеня, повинен відраховуватися з 20.10.08 року. Однак, згідно ч.3 ст. 267 ЦКУ позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою нею до винесення рішення. Як видно з відзиву відповідача на позов, він не звернувся до суду з такою заявою, а повністю визнав суму позовних вимог. За таких обставин суд не застосовує правило п.1 ч.2 ст. 258 ЦКУ.

При вирішенні питання про стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.          

          Відповідач позовні вимоги не спростував.

          Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам ст. 16 ЦКУ.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Що стосується судових витрат, то суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, покладає їх на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги закону та з вини якої спір доведено до суду.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16, 202,259,509,525,526,527, 530, 610-614,901 та 903 Цивільного кодексу України; ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36,43,44,47-1,49,75 та 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Автосоюз», ідентифікаційний код 32507158, яке знаходиться за адресою: юридична: місто Лисичанськ, вул.Автомобілістів,34/25 Луганської області; фактична: місто Лисичанськ, вул. Красна, 5 Луганської області, - на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі Центр електрозв’язку №5 Луганської філії ВАТ «Укртелеком», місто Лисичанськ Луганської області, ідентифікаційний код 01182820, який знаходиться за адресою: місто Лисичанськ, просп. Леніна, 58 Луганської області, - основний борг за надані послуги електрозв’язку у сумі 1089 (одна тисяча вісімдесят дев’ять) грн. 15 коп., інфляційні нарахування у сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп., 3% річних у сумі 16 (шістнадцять) грн. 91 коп., пеню у сумі 145 (сто сорок п’ять) грн. 07 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням чинності.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 01.12.09 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у той же термін.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –02 грудня 2009 року.

Суддя                                                   А.П.Середа