Рішення № 69071129, 20.09.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1400/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Авраменко Т. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

20.09.2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Авраменко Т.М.

суддів: Суровицької Л.В., Чельник О.І.

секретар Бодопрост М.М.

за участю представників сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Гайворонської районної ради Кіровоградської області на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 31 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Гайворонської районної ради Кіровоградської області, Комунального закладу «Гайворонська центральна районна лікарня» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2017 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Гайворонської районної ради Кіровоградської області, Комунального закладу «Гайворонська центральна районна лікарня» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Зазначала, що розпорядженням голови Гайворонської районної державної адміністрації № 75-р від 14 березня 2003 року її призначено на посаду головного лікаря Гайворонського районного територіально-медичного обєднання в порядку переведення з посади заступника головного лікаря з лікувальної роботи Гайворонського районного територіально-медичного обєднання з 14 березня 2003 року.

Рішенням Гайворонської районної ради № 119 від 29 грудня 2016 року її звільнено з посади головного лікаря Комунального закладу «Гайворонська центральна районна лікарня» 01 січня 2017 року відповідно до п.2 ст.36 КЗпП України у звязку з закінченням терміну дії трудового контракту.

На виконання рішення Гайворонської районної ради Комунальним закладом «Гайворонська центральна районна лікарня» видано наказ від 02 січня 2017 року № 2-к, яким її звільнено з посади головного лікаря Комунального закладу «Гайворонська центральна районна лікарня» 01 січня 2017 року відповідно до п.2 ст.36 КЗпП України.

Контракт, який укладений 31 грудня 2013 року між нею та Гайворонською районною радою про призначення на посаду головного лікаря Комунального закладу «Гайворонська центральна районна лікарня», строком на три роки, є недійсним за законом. Тому її звільнення у відповідності до п.2 ст.36 КЗпП України є неможливим. Крім того, припинення трудового договору у звязку з закінченням його строку можливе лише у випадку, коли його укладено у відповідності до норм закону.

При призначенні її на посаду головного лікаря Гайворонського районного територіально-медичного обєднання на підставі розпорядження голови Гайворонської районної державної адміністрації № 75-р від 14 березня 2003 року був виданий відповідний наказ № 49-к від 14 березня 2003 року, який не втратив чинність і є дійсним, оскільки розпорядження або наказ про його скасування не було видано.

Законодавством, яким керується в своїй діяльності медична установа, на той час не було передбачено укладення контракту з головним лікарем Гайворонського районного територіально-медичного обєднання. Таким чином, застосування контрактної форми трудового договору до керівників комунальних закладів охорони здоровя, які працюють на підставі укладених з ними до 01 січня 2012 року трудових договорів недопустимо.

Після укладення контракту, уповноваженим органом не було видано розпорядження або наказ про призначення її на посаду головного лікаря Комунального закладу «Гайворонська центральна районна лікарня» за строковим трудовим договором, у звязку з чим після підписання контракту вона вважала, що трудовий договір з нею і надалі є безстроковим. Нею направлено голові Гайворонської районної ради заяву про продовження терміну дії контракту, але відповідне рішення не було прийняте.

У звязку з незаконними діями відповідача їй була завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що були втрачені нормальні життєві звязки, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Просила скасувати рішення Гайворонської районної ради № 119 від 29 грудня 2016 року про її звільнення з посади головного лікаря, як незаконне, скасувати наказ Комунального закладу «Гайворонська центральна районна лікарня» № 2-к від 02 січня 2017 року про її звільнення з посади головного лікаря, як незаконний, поновити її на посаді головного лікаря Комунального закладу «Гайворонська центральна районна лікарня» з 01 січня 2017 року, стягнути з Гайворонської районної ради заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 15920 грн. та завдану моральну шкоду в сумі 20000 грн.

В ході судового розгляду позовні вимоги збільшила, просила стягнути з Гайворонської районної ради заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 17180 грн. 28 коп.

Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 31 травня 2017 року позов задоволено частково. Суд скасував рішення Гайворонської районної ради № 119 від 29 грудня 2016 року про звільнення головного лікаря Комунального закладу «Гайворонська центральна районна лікарня» ОСОБА_2, скасував наказ Комунального закладу «Гайворонська центральна районна лікарня» № 2-к від 02 січня 2017 року про звільнення ОСОБА_2 з посади головного лікаря Комунального закладу «Гайворонська центральна районна лікарня», поновив ОСОБА_2 на посаді головного лікаря Комунального закладу «Гайворонська центральна районна лікарня» з 03 січня 2017 року, Стягнув з Гайворонської районної ради середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі29402 грн.94 коп. Суд дійшов висновку, що позивачка була звільнена незаконно, без врахування та дотримання вимог чинного законодавства, оскільки судом не встановлено та представниками відповідачів не доведено, що трудовий договір, укладений з позивачкою на невизначений строк на підставі наказу № 49-к від 14 березня 2003 року, розірвано. В позові про відшкодування моральної шкоди суд відмовив.

В апеляційній скарзі Гайворонська районна рада просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Зазначає, що суд не дав належної оцінки доказам по справі в результаті чого дійшов невірного висновку, що трудовий договір, укладений з позивачкою на невизначений строк на підставі наказу № 49-к від 14 березня 2003 року не розірвано. Такий висновок суду спростовується наказом № 245 від 18 листопада 2005 року по Гайворонському районному територіально-медичному обєднанню про звільнення позивачки з посади головного лікаря за систематичне невиконання нею без поважних причин обовязків, покладених трудовим договором, тобто трудовий договір з позивачкою було розірвано. 10 листопада 2006 року наказом № 265-к на підставі рішення суду позивачку призначено на посаду головного лікаря Гайворонського районного територіально-медичного обєднання. В даному випадку можна зробити висновок, що трудового договору, укладеного з позивачкою на невизначений строк на підставі наказу № 49-к від 14 березня 2003 року не існує, а є трудовий договір, укладений з позивачкою на невизначений строк на підставі наказу № 265-к від 10 листопада 2006 року. В разі якщо позивачка була не згодна з умовами контракту трудовий договір із нею був би припинений на підставі п.6 ст.36 КЗпП України. Однак контракт був підписаний сторонами, позивачка була ознайомлена з усіма його пунктами. Якщо позивачка вважала, що умови контракту погіршують її становище, вона мала право звернутися за захистом своїх прав до суду, однак таким правом не скористалась, оскільки умови контракту її влаштовували. Відповідно до розяснень Конституційного Суду України щодо запровадження контрактної форми трудового договору стосовно керівників закладів охорони здоровя України № 22-14-17/1749 від 01 серпня 2013 року, контракт з керівниками закладів охорони здоровя може бути укладено виключно за згодою сторін. В даному випадку між районною радою та позивачкою така згода була досягнута. Вирішення питання щодо призначення та звільнення головного лікаря лікарні входить виключно до повноважень Ради.

В засіданні апеляційного суду представники Гайворонської районної ради підтримали доводи апеляційної скарги, а представники позивача та Комунального закладу «Гайворонська центральна районна лікарня» просили відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду є законним та справедливим.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, а обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач працює на посаді головного лікаря Комунального закладу «Гайворонська центральна районна лікарня» на умовах безстрокового трудового договору, оскільки не доведено, що трудовий договір, укладений з нею на невизначений строк на підставі наказу № 49-к від 14 березня 2003 року, розірвано.

Однак погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він не грунтується на нормах матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та не відповідає фактичним обставинам справи.

Згідно з ч.1,3 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобовязується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобовязуються виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обовязки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, розпорядженням Гайворонської районної державної адміністрації №75-р від 14 березня 2003 року ОСОБА_2 призначена на посаду головного лікаря районного територіально-медичного обєднання з 14 березня 2003 року в порядку переведення з посади заступника головного лікаря з лікувальної роботи (а.с.12). На підставі цього розпорядження наказом № 49-к від 14 березня 2003 року позивач призначена на посаду головного лікаря РТМО з 14 березня 2003 року (а.с.120 зворот). Правильним є висновок суду, що трудовий договір, укладений з головним лікарем РТМО, є безстроковим.

Однак, рішенням Гайворонської районної ради №196 від 14 червня 2013 року реорганізовано Гайворонське районне територіально-медичне обєднання та створено два комунальних заклади «Гайворонський центр медико-санітарної допомоги» і «Гайворонська центральна районна лікарня», цим же рішенням затверджено Статути обох комунальних закладів, їх структуру, призначено на посаду головного лікаря лікарні ОСОБА_2 та головного лікаря центру ОСОБА_3 шляхом укладення з ними контрактів строком на три роки, зобовязано головних лікарів здійснити заходи, повязані з державною реєстрацією комунальних закладів, як юридичних осіб, та інші організаційні заходи, спрямовані на забезпечення діяльності цих закладів.

Статутом Комунального закладу «Гайворонська центральна районна лікарня», затвердженого рішенням Гайворонської районної ради №196 від 14 червня 2013 року (а.с.23-32) передбачено, що Гайворонська районна рада приймає рішення про призначення на посаду за контрактом та звільнення з посади головного лікаря лікарні (п.5.2.5), поточне керівництво діяльністю лікарні здійснює головний лікар, який призначається та звільняється сесією Гайворонської районної ради за поданням голови Гайворонської районної ради (п.5.6), права, обовязки і відповідальність головного лікаря, умови його матеріального забезпечення , інші умови найму визначаються контрактом (п.5.9).

25 грудня 2013 року головний лікар РТМО ОСОБА_2 подала голові Гайворонської районної державної адміністрації заяву про звільнення з посади згідно з п.5 ст.36 КЗпП України з 31 грудня 2013 року в порядку переведення на посаду головного лікаря Комунального закладу «Гайворонська центральна районна лікарня» (а.с.216).

Розпорядженням голови Гайворонської районної державної адміністрації №163-к від 31 грудня 2013 року на підставі заяви ОСОБА_2 та за погодженням з управлінням охорони здоровя Кіровоградської обласної державної адміністрації вона звільнена 31 грудня 2013 року з посади головного лікаря районного територіального медичного обєднання в порядку переведення на посаду головного лікаря Комунального закладу «Гайворонська центральна районна лікарня» згідно з п.5 ст.36 КЗпП України (а.с.214,215,217).

Зазначені обставини щодо звільнення ОСОБА_2 підтверджуються наданою представником позивача ксерокопією трудової книжки (а.с.238-240).

Відповідно до ст.36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, переведення працівника за його згодою на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Таким чином, укладений з позивачем 14 березня 2003 року безстроковий трудовий договір припинив свою дію 31 грудня 2013 року внаслідок звільнення.

Відповідно до рішення Гайворонської районної ради №196 від 14 червня 2013 року між Гайворонською районною радою та ОСОБА_2 31 грудня 2013 року укладено контракт про призначення її на посаду головного лікаря Комунального закладу «Гайворонська центральна районна лікарня» строком на три роки (а.с.17-22). Умовами контракту передбачено, що він припиняється за закінченням строку дії контракту, а не пізніше одного календарного місяця до закінчення строку дії контракту він може бути за рішенням сесії Гайворонської районної ради продовжений або укладений на новий чи інший строк. Інакше він розривається в останній день закінчення строку контракту. Рішення сесії Гайворонської районної ради про звільнення головного лікаря з посади в звязку із закінченням строку контракту приймається на найближчому пленарному засіданні (пункти 5.2,5.3).

Факт підписання цього контракту позивач не оспорює.

Наказом №1-к від 02 січня 2014 року ОСОБА_2 прийнята на посаду головного лікаря з 01 січня 2014 року згідно рішення сесії Гайворонської районної ради №196 від 14 червня 2013 року в графі «строк трудового договору» зазначено «за контрактом», наказ підписано головним лікарем ОСОБА_2 (а.с.116 зворот).

13 грудня 2016 року ОСОБА_2 подала голові Гайворонської районної ради заяву про продовження дії контракту від 31 грудня 2013 року в звязку із закінченням його дії (а.с.44).

На сесії Гайворонської районної ради 23 грудня 2016 року рішення про продовження дії контракту з головним лікарем ОСОБА_2 не прийнято (а.с.41-43), а рішенням Гайворонської районної ради 29 грудня 2016 року №119 ОСОБА_2 звільнена з посади головного лікаря Комунального закладу «Гайворонська центральна районна лікарня» за закінченням строку контракту відповідно до п.2 ст.36 КЗпП України (а.с.13,50-51), що відповідає вимогам п.5.3 контракту.

Наказом №2-к в.о. головного лікаря з 01 січня 2017 року ОСОБА_2 звільнена з посади головного лікаря за закінченням терміну дії контракту відповідно до п.2 ст.36 КЗпП України на підставі рішення сесії Гайворонської районної ради 29 грудня 2016 року №119 (а.с.117).

Позивач посилалася на те, що укладення з нею 31 грудня 2013 року контракту було незаконним з тих підстав, що на посаду головного лікаря вона була призначена ще 14 березня 2003 року, проте ці доводи позивача не ґрунтуються на законі.

Дійсно ч.9 ст.16 Основ законодавства про охорону здоровя про те, що керівники державних, комунальних закладів охорони здоровя призначаються на посаду шляхом укладення з ними контракту строком від трьох до пяти років, діє з 01 січня 2012 року.

В розясненні Конституційного Суду України від 01 серпня 2013 року №22-14-17/1749 зазначено, що укладання трудових договорів у формі контракту є обовязком лише для осіб, які призначаються на посади керівників закладів охорони здоровя з 01 січня 2012 року, і не поширюється на керівників цих закладів, призначених до цієї дати.

Державна реєстрація юридичної особи Комунальний заклад «Гайворонська центральна районна лікарня» здійснена 25 грудня 2013 року (а.с.23).

Контракт з позивачем укладено 31 грудня 2013 року, тобто відповідно до ч.9 ст.16 Основ законодавства про охорону здоровя та Статуту Комунального закладу «Гайворонська центральна районна лікарня» вона могла бути призначена на посаду головного лікаря виключно шляхом укладення контракту.

Перебування позивача з 14 березня 2003 року по 31 грудня 2013 року на посаді головного лікаря РТМО, тобто іншої юридичної особи, не можна вважати продовженням цього трудового договору при призначанні ОСОБА_2 на посаду головного лікаря лікарні.

Безпідставними є посилання позивача на ч.4 ст. 36 КЗпП про те, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується, а припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40), оскільки при реорганізації РТМО позивач подала заяву про звільнення її з посади в порядку переведення в іншу установу, що відповідно до п.5 ч.1 ст.36 КЗпП є самостійною підставою для припинення трудового договору.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.1 ст.303 ЦПК України).

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що в межах заявлених позовних вимог передбачені законом підстави для задоволення позову про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відсутні, тому в цій частині рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в цій частині позову. Оскільки в позові відмовляється, то судовий збір з відповідача не стягується.

Рішення суду в частині відмови в позові про відшкодування моральної шкоди в апеляційному порядку не оскаржується.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст. 307, ст. 309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Гайворонської районної ради Кіровоградської області задовольнити.

Скасувати рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 31 травня 2017 року в частині вирішення позову про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судового збору.

В позові ОСОБА_2 до Гайворонської районної ради Кіровоградської області, Комунального закладу «Гайворонська центральна районна лікарня» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча суддя Т.М.Авраменко

Судді: Л.В.Суровицька

ОСОБА_4