Рішення № 69069478, 19.09.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 341/1319/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1163/2017

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Юсип І. М.

Суддя-доповідач Бойчук

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Максюти І.О., Горейко М.Д.,

секретаря Шемрай Н.Б.,

з участю представника прокуратури Івано-Франківської області, сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ "МІГС", Комарівської сільської ради Галицького району про визнання права власності на нерухоме майно за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду від 09 вересня 2014 року

в с т а н о в и л а :

Рішенням Галицького районного суду від 09 вересня 2014 року задоволено позов ОСОБА_1 до ТзОВ "МІГС", Комарівської сільської ради Галицького району про визнання права власності.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно - нежитлове приміщення реммайстерні, площею 686,8м.кв., оціночною вартістю 186000,00 грн., що знаходиться по АДРЕСА_1

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що не погоджується з висновками суду, рішення є незаконним та необґрунтованим,.

Апелянт зазначає, що 16 лютого 2006 року між ТзОВ "МІГС", в особі директора ОСОБА_3, та ОСОБА_2 укладено договір оренди. Згідно умов договору оренди орендодавець ТзОВ "МІГС" надав орендарю ОСОБА_2 в користування з правом викупу приміщення майстерні, розташованої в с. Комарів.

У п.1.2. договору зазначено, що термін оренди вказаного приміщення встановлюється з часу підписання договору і діє до часу повної виплати вартості об'єкта та відповідає терміну дії цього договору.

Відповідно до умов договору ним неодноразово в майстерні здійснювались за власні кошти ремонтні роботи. Ним також належним чином здійснювалась орендна плата за майстерню. Він по даний час користується майном, веде господарську діяльність, належним чином оплачує відповідні комунальні платежі за користування даною майстернею, як передбачено в умовах договору.

Договір оренди від 16.02.2006 року укладений між ТзОВ "МІГС та ОСОБА_2 не було розірвано, припинено, тобто він діє і на сьогоднішній день. Наймодавець не вимагав в нього розірвати договір, та не повідомляв його про припинення такого договору.

Судом першої інстанції при прийнятті рішення належним чином не було досліджено всіх обставин справи, незаконно позбавлено його права на спірне майно, до участі у справі його не залучено, рішення прийнято без його участі, що призвело до прийняття невмотивованого рішення у даній справі.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким в задоволенні позову відмовити.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника прокуратури Івано-Франківської області, сторін та їх представників, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що згідно протоколу №1 від 15.04.2014 року зборів пайовиків с/г ТзОВ "МІГС" була розглянута заява позивача про виділення йому із пайового фонду господарства нежитлового приміщення реммайстерні, де збори вирішили виділити йому дане приміщення, оціночною вартістю 186000 грн. (а.с.10) і дана сума внесена на рахунок товариства як оплата за продаж реммайстерні (а.с.29) ОСОБА_1

Однак, на думку колегії суддів апеляційного суду, до такого висновку суд першої інстанції прийшов передчасно, без належного дослідження доказів у справі та з порушенням вимог процесуального права, що призвело до постановлення неправильного по суті рішення.

Апелянт ОСОБА_2 надав суду договір оренди приміщення майстерні у с. Комарів від 16 лютого 2006 року, укладений між ТзОВ "МІГС", в особі директора ОСОБА_3, та ОСОБА_2 При цьому апелянт ОСОБА_2 зазначив у скарзі, що усі умови договору оренди виконував та виконує на даний час, а тому таким судовим рішенням порушується його право брати участь у розгляді судом даної справи та порушуються його законні права та інтереси, як особи яка належним чином та на законних підставах використовує за належністю предмет оренди.

З такими доводами апелянта та його представника погоджується і колегія суддів та вважає, що ОСОБА_2 мав приймати участь при розгляді по суті судом даного спору. З огляду на те, що п.1.3. договору оренди від 16.02.2006 року передбачено, що орендований об'єкт є власністю «Орендодавця» з переходом у власність «Орендаря» після повної виплати об'єкта, тому таким рішенням порушено законні права та інтереси апелянта, як особи, яка не була залучена до участі у справі і його участь у розгляді даної справи має бути обов'язковою.

Однак, апеляційний суд законодавчо позбавлений права в такому разі скасувати рішення з направленням справи на новий розгляд, відповідно як і залучити його до участі в справі та вирішити спір як суд першої інстанції.

Разом з тим, враховуючи положення ст. 303 ЦПК України щодо перевірки апеляційним судом законності та обґрунтованості рішення суду лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що постановлене рішення не може залишатися в силі та підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Галицького районного суду від 09 вересня 2014 року скасувати.

Ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ТзОВ "МІГС", Комарівської сільської ради Галицького району про визнання права власності на нерухоме майно відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: І.В. Бойчук

І.О.Максюта

М.Д. Горейко