Ухвала суду № 69068680, 19.09.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/9137/17

Провадження № 22-ц/779/1426/2017

Категорія 39

Головуючий у 1 інстанції Островський Л. Є.

Суддя-доповідач Максюта

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Максюти І.О.,

суддів: Василишин Л.В., Пнівчук О.В.

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю представника апелянта ОСОБА_1 та представників позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи на стороні відповідача: ПП "Фірма ДВД", ПП фірма "Інтерлок", ТзОВ "Новий світ", відділ державної реєстрації (Реєстраційна палата) виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Стецьків Дмитро Мирославович про визнання недійсними документів, застосування наслідків недійсності правочину, скасування рішень, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на належну частку в порядку спадкування за апеляційною скаргою ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 25 липня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

В липні 2017 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_5, у якому просила визнати недійсними рішення №4, №4-1 від 06.10.2015 року щодо ПП фірми "Інтерлок" та ПП "Фірма ДВД"; скасувати записи змін від 02.11.2015 року в реєстраційних картах приватних підприємств; визнати недійсним договір купівлі-продажу побутового приміщення, укладений ПП фірма "Інтерлок", скасувати державну реєстрацію прав на нерухоме майно (склад), витребувати його з незаконного володіння, застосувати наслідки недійсності правочину та визнати за нею право на належну частку в порядку спадкування; визнати недійсним договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі, укладений між засновником (учасником) ТзОВ "Новий світ" та ПП фірма "Інтерлок", застосувати наслідки недійсності правочину та визнати за нею право на належну частку в порядку спадкування: визнати недійсними рішення зборів учасників ТОВ "Новий світ" про зміну складу засновників товариства; зобов'язати державного реєстратора скасувати реєстрацію змін до установчих документів ТзОВ "Новий світ"; зобов'язати нотаріальну контору видати свідоцтва на спадщину на належну їй частку майна в ПП "Фірма ДВД", ПП фірма "Інтерлок" та на рухоме майно: автомобілі ВАЗ 2106, SEAT ALTEA, OPEL VECTRA, MERSEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI.

25 липня 2017 року позивачем ОСОБА_4 подана суду заява про забезпечення позову. Зазначено, що предметом спору є права на належну їй частку в порядку спадкування, яка знаходиться в ПП "Фірма ДВД" та ПП фірма "Інтерлок", які є власниками майна та майнових прав. ОСОБА_5 через представника ОСОБА_1 здійснено відчуження майна шляхом укладення правочинів. Більшість нерухомого майна, що перебувало у володінні ПП "Фірма ДВД" та ПП фірма "Інтерлок" вибуло з власності підприємств після смерті спадкодавця, а частина майна зруйнована. Відповідач та її уповноважена особа вчиняють реальні дії для продажу решти майна, що підтверджується розміщеними на веб-сайті інформації про їх продаж та публікаціях у місцевих засобах масової інформації. З метою унеможливити подальше відчуження майна та майнових прав, просила накласти арешт на майно, яке до 26 жовтня 2015 року (дня смерті батька) знаходилось у володінні ПП "Фірма ДВД" та ПП фірма "Інтерлок", та заборонити будь-яким особам вчиняти з ним (ними) у будь-який спосіб дії щодо його відчуження, чи зміни статусу (застава тощо).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 25 липня 2017 року заяву про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на автосалон та станцію сервісного обслуговування автомобілів, загальною площею 1948,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; виробничі приміщення загальною площею 214,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; заклади торгівлі, загальною площею 171,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; адміністративно-виробничо-побутові приміщення площею 408,1 кв.м (побутове приміщення (А)), 130,7 кв.м (адміністративне приміщення (Б)), 435,1 кв.м (цех по вирощуванню грибів (В)), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; адміністративно-виробничі будівлі: будівля, осн.виробнич.корпус, 1, А, загальною площею 3813,5 кв.м; будівля РМД,2, 3 загальною площею 176,2 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3; частку в статутному капіталі 50% в ТзОВ "Новий світ" по АДРЕСА_4, яка на 26.10.2015 року належала ПП "Фірма ДВД"; транспортні засоби: ВАЗ 2106, номерний знак НОМЕР_1, 1979 року випуску; SEAT ALTEA, номерний знак НОМЕР_2, 2010 року випуску; OPEL VECTRA, номерний знак НОМЕР_4, 1995 року випуску; MERSEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI, номерний знак НОМЕР_3, 2005 року випуску. Заборонено ОСОБА_5 та будь-яким іншим особам, підприємствам, установам, організаціям вчиняти будь-які дії щодо відчуження (в тому числі зміни статусу (застави тощо) щодо майна, на яке накладено арешт.

Не погодившись з даною ухвалою, ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_5, подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що суд першої інстанції не звернув уваги, що позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував неможливість ОСОБА_4 одержати спадщину чи оформити право на неї. Крім того, ОСОБА_5 не оспорює, не порушує та визнає право ОСОБА_4 на 1/3 частину у спадщині за законом після смерті батька ОСОБА_7 Позивач намагається уникнути встановленого законом порядку прийняття спадщини, підмінюючи його судовими процедурами, при тому, що жодні перешкоди у отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом у неї відсутні. Оскаржувана ухвала порушує право власності ПП "Фірма ДВД", ПП фірма "Інтерлок" та ОСОБА_5, оскільки приватні підприємства не є відповідачами по справі, а мають статус третіх осіб на стороні відповідача. ОСОБА_4 до ТОВ "Новий світ" не має жодного відношення, оскільки частку у статутному капіталі даного товариства мало ПП "Фірма ДВД", яка згодом на підставі договору купівлі-продажу була продана ОСОБА_5, який не оспорюється. ОСОБА_4 не є співвласником ПП "Фірма ДВД", а тому приймати участь у загальних зборах засновників не має повноважень. Місцезнаходження ВАЗ 2106 невідоме; SEAT ALTEA використовує ОСОБА_5; OPEL VECTRA використовує син позивача ОСОБА_3; MERSEDES-BENZ SPRINTER використовується приватними підприємствами.

Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, судові витрати залишити за апелянтом.

Вислухавши представника апелянта, представників позивача, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст. 303 ЦПК України, наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову (згідно викладених у заяві вимог), суд першої інстанції виходив з положень ст.ст.151 - 153 ЦПК України та співмірності заявлених вимог, встановивши, що позивачем надано належні та допустимі докази, які вказують на те, що у разі невжиття заходів забезпечення позову існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у справі.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між сторонами існує реальний про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_7 (а.с.17) на частку у спадковій масі (обсязі спадкового майна) (а.с.6-16), зазначеного в ухвалі про забезпечення позову, яке знаходилося на день смерті спадкодавця у його власності та власності приватних підприємств "Фірма ДВД" та «фірма Інтерлок", засновником (учасником) та кінцевим бенефіціарним власником яких був спадкодавець, про що свідчать відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с.67-154).

Після смерті ОСОБА_7 спадкоємець ОСОБА_5 вступила в управління приватними підприємствами (а.с.32-43, 46-50) і розпорядилася на свою користь частиною майна ПП фірма «Інтерлок» у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, а також часткою у статутному капіталі ПП «Фірма ДВД» (а.с.44-45, 53-54, 55-56).

Відповідно до ст.151 ЦПК суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходів забезпечення позову. Згідно з п. 1 та п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб та заборони вчиняти певні дії.

Метою вчинення вказаних процесуальних дій є забезпечення можливості виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Як роз'яснив Верховний Суд України у п.4 Постанови Пленуму від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами виник спір про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, застосування наслідків недійсності правочину, скасування рішень, витребування майна з чожого незаконного володіння, визнання права власності на належну частку в порядку спадкування.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами.

За даних обставин доводи апеляційної скарги про безпідставність задоволення заяви про забезпечення позову є необґрунтованими, оскільки заборона відчуження майна є тимчасовим заходом і направлена на збереження обсягу спадкового майна. Ці заходи забезпечення позову застосовані для гарантування виконання можливого рішення суду.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було дотримано норми процесуального права при вирішенні питання про забезпечення позову, а тому ухвалу слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, що діє в інтересах ОСОБА_5, відхилити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 25 липня 2017 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і у касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий: І.О. Максюта

Судді: Л.В. Василишин О.В. Пнівчук