Рішення № 6906798, 30.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/463 30.11.09 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація «Світлотехніка» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван Будівельний» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Ткаченко К.О. (довіреність № 4 від 01.07.2009р.);

від відповідача: Космина Т.І. (довіреність від 21.10.2009р.);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Асоціація «Світлотехніка»(надалі ТОВ «Асоціація «Світлотехніка», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван Будівельний»(надалі ТОВ «Караван Будівельний», відповідач) суми боргу у розмірі 26868, 25 грн., пені в розмірі 6818, 34 грн..

Згідно клопотання позивача за вих. 120 від 02.11.2009р. у зв’язку із перерахуванням пені ціна позову становить 30821, 62 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача відповідно в сумах: 26868, 25 грн. сума боргу по договору та 3953, 37 грн. пеня.

Зазначене клопотання та розрахунок пені судом розцінюються як уточнення позовних вимог в частині розміру пені, у зв’язку з чим зменшенню підлягає сума заборгованості заявлена до стягнення за поданим позовом, що відповідає позиції Вищого господарського суду України викладеній у п. 5 Інформаційного листа від 14.08.2007р. № 01-8/675.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором № 160/07-08РЧ від 08.07.2008р. не у повному обсязі виконані зобов’язання щодо оплати поставленого товару. З урахуванням вимог Цивільного кодексу України позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості в розмірі 26868, 25 грн. в судовому порядку заявивши до стягнення суму пені нарахування якої передбачено договором.

Відповідач відзив на позов не надав, в судовому засіданні представник зазначав про відсутність підстав вважати наявним прострочення оплати за поставлені позивачем товари по договору від 08.07.2008р., оскільки за умовами договору розрахунок за товар має здійснюватись за реалізовані товари, відповідно такий не настав.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 23.11.2009р. представник відповідача не погодився на оголошення вступної та резолютивної частини рішення у зв’язку з чим в судовому засіданні оголошено перерву для виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши подані документи, заслухавши доводи представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08 липня 2008р. між ТОВ «Караван будівельний»та ТОВ «Асоціація «Світлотехніка»укладено договір № 160/07-08РЧ за яким останнє зобов’язувалось доставляти і передавати на умовах та у встановлені договором строки непродовольчу продукцію у власність покупця, а покупець (відповідач у справі) зобов’язувався приймати товар у власність і оплачувати його на умовах договору.

При вирішенні спору судом враховано помилкове зазначення позивачем номеру договору у відношенні якого заявлений позов, а саме до справи долучено договір № 160/07-08РЧ порушення умов по оплаті за яким і є підставою позовних вимог, заява позивача з цього приводу долучена до матеріалів справи.

Поставка товару з приводу оплати якого виник спір підтверджується видатковими накладними від 17.07.2008р. № 3735 на суму 13046, 16 грн., № 3733 на суму 10076, 44 грн., № 3732 на суму 11145, 67 грн., які у належним чином засвідчених копіях наявні у матеріалах справи.

Згідно з п. 18.1 договору, договір діє до 31 грудня 2008р., відповідно зазначені вище документи свідчать про поставку продукції в межах укладеного договору.

Оплата за поставлений товар відповідачем здійснена не у повному обсязі (банківські виписки на підтвердження часткової оплати залучені до матеріалів справи), у зв’язку з чим заборгованість перед позивачем складає 26868, 25 грн. та у вказаній сумі станом на час вирішення спору не погашена, доказів які б спростовували визначену суму заборгованості відповідачем не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Строки та порядок розрахунків за договором сторони погодили у розділі 7 договору, згідно з п. 7.1 якого строк оплати визначається в п. 2 угоди про Умови і відраховується з дня продажу покупцем товару споживачу.

Угода про умови є додатком № 1 до договору, а згідно з п. 2 вказаної угоди погоджений сторонами строк платежу становить 7 днів.

У зв’язку із припиненням розрахунків за поставлений товар, ненаданням даних щодо реалізації товару, позивач звернувся до відповідача з листом (вих. № 21 від 05.03.2009р.) у якому просив розрахуватись за проданий товар та відновити своєчасні розрахунки з ТОВ «Асоціація «Світлотехніка»як передбачено договором (доказом направлення листа є поштовий чек № 9838 від 18.03.2009р. та поштовий реєстр про відправлення рекомендованої кореспонденції з відміткою пошти про прийняття за 18.03.2009р.).

В силу положень ст. 16.3 договору покупець має право повернути товар постачальнику, відмовитися від оплати товару, а постачальник за власний рахунок зобов’язаний прийняти товар та повернути грошову суму за оплачений товар, якщо або/або:

- товар попри очікування покупця не був реалізований споживачам протягом 90 днів з дати поставки партії товару покупцю (неходовий товар);

- товар є сезонним.

Таким чином, враховуючи що 90 денний термін з моменту поставки товару за накладними від 17.07.2008р. пройшов і відповідач не скористався правом на повернення товару, в тому числі при отриманні листа-вимоги щодо оплати заборгованості, строк виконання зобовязання по оплаті за поставлений товар є таким що настав 25.03.2009р. (через сім днів від звернення позивача з вимогою про оплату) та саме з указаної дати відповідача слід вважати таким що прострочив.

Відповідачем в свою чергу не представлено доказів у спростування та недоведено факту нереалізації поставленого позивачем товару за накладними від 17.07.2008р., жодних дій направлених на повернення товару, який нереалізований відповідачем при отриманні вимоги а також претензії позивача (складеної станом на 19.06.2009р.) суду не надано.

Враховуючи відсутність доказів повної оплати переданого товару згідно залучених до матеріалів справи видаткових накладних, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі заявленому до стягнення визнаються судом обґрунтованими, заборгованість підлягає стягненню на користь позивача.

          Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 17.4 договору за порушення строків оплати товару згідно договору покупець на вимогу постачальника сплачує неустойку в розмірі 1% від простроченої суми за кожний день прострочки, якщо розмір такої неустойки не обмежений законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Вимоги про стягнення з відповідача нарахованої позивачем суми пені задоволенню не підлягають, оскільки право вимоги щодо оплати поставленого на користь відповідача товару позивачем було реалізовано 18.03.2009р. з надісланням вимоги про оплату поставленого товару, відповідно починаючи з 26.03.2009р. (семиденний строк від дня звернення з вимогою) наявним є факт порушення строків оплати товару з яким закон пов’язує нарахування штрафних санкцій, зокрема у вигляді пені.

Враховуючи, що суд при прийнятті рішення обмежений заявленими позовними вимогами, предметом позову, а позивач просить стягнути з відповідача суму пені розраховану у відношенні суми боргу у відповідному періоді виходячи з обов’язку оплати поставленого товару у семиденний термін від дня отримання відповідачем товару (за період з 24.07.2008р. по 24.01.2009р.) в якому, як встановлено вище, відповідачем прострочення не допускалось, вимоги про стягнення з відповідача нарахованої суми пені є безпідставними.

Жодних належних доказів, що відповідачем був реалізований товар поставлений за накладними № 3735, № 3733, № 3732 у день його поставки –17.07.2008р. та відповідно через сім днів настав строк оплати такого товару, позивачем під час розгляду справи не надано.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, доказів здійснення розрахунків у повному обсязі за договором № 160/07-08РЧ від 08.07.2008р. суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 336, 87 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 315 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 514, 97 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Караван Будівельний»(04074, м. Київ, вул. Лугова 12, р/р 26007103405300 в АКІБ «УкрСиббанк» у м. Харків, МФО 351005, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 34344491) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація «Світлотехніка»(03150, м. Київ, вул. Димитрова 5, корп. 10-А, 5 поверх, р/р 26009004286 в КРД «Райффайзен Банк Аваль»в м. Києві, МФО 322904, ідент. код 23739268) 26868, 25 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот шістдесят вісім гривень 25 копійок) основного боргу, 514, 97 грн. (п’ятсот чотирнадцять гривень 97 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Р.І.Самсін