Рішення № 6906514, 18.11.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/608 18.11.09 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Гельмязівського хлібокомбінату Золотоніського райСТ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»про стягнення 2315,00 грн. за участю представника позивача –Головченко Н.С., довіреність №105 від 06.10.2009р., відповідача –не з’явився, ВСТАНОВИВ: У вересні 2009 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 2000,00 грн. заборгованості, 315,00 грн. відсотків від простроченої суми з врахуванням інфляції, а загалом 2315,00 грн. у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язань з поставки оплаченого природного газу за договором № К 00392 від 15.11.2006 року. Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.2009 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 07.10.2009 року. У судовому засіданні 18.11.2009 року представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, де просив стягнути з від відповідача 2000,00 грн. основного боргу, 30,00 грн. 3% річних. Представник відповідача в судове засідання 18.11.2009 року не з’явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.06.2006 року між Гельмязівським хлібокомбінатом Золотонізького районного споживчого товариства (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»(компанія) укладено договір № К 00392, за умовами якого компанія від свого імені, за дорученням та за рахунок позивача, за винагороду закуповує в торгових точках стиснений природний газ, нафтопродукти, інші товари та надає послуги для обслуговування автотранспортних засобів клієнта згідно отриманих пластикових карток.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами до моменту розірвання (п. 10.1. договору).

Умовами договору було встановлено, що при укладанні договору позивач перераховує на розрахунковий рахунок відповідача впродовж 3-х банківських днів кошти в розмірі та за умов обумовлених сторонами в додатку № 2 до цього договору (п. 4.1.).

На виконання умов договору позивач 30.01.2009р. здійснив попередню оплату в сумі 2000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1212 від 30.01.2009р.

З 01.02.2009р. автозаправні станції по пластикових картках відповідача автомобілі позивача не заправляли.

19.03.2009 р. позивач повернув відповідачу пластикові картки у кількості 3 (три) штук, про що було складено акт повернення пластикових карт від 19.03.2009 року.

18.05.2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією про стягнення 2000,00 грн.

12.06.2009 року у відповідач надіслав позивачу відповідь на претензію №20/101, в якій визнає суму заборгованості в розмірі 2000,00 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе договірні зобов’язання, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов’язання та має перед позивачем заборгованість у сумі 2000,00 грн.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 2 та 3 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача сплаченої попередньої оплати в сумі 2000,00 грн., та 3% річних в розмірі 30,00 грн., які нараховані відповідно до вимог закону, є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Державне мито у сумі 102,00 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазтранскарт»(фактична адреса: 02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 19, (10 поверх, оф.1-2); юридична адреса: 03115, м. Київ, пл. Святошинська,1, кімн. 272, код 34483710) на користь Гельмязівського хлібокомбінату Золотоніського райСТ (19715, Черкаська обл., Золотоніський р-он., с. Гельмязів, вул. Гайдара, 36, код 01734572) 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. боргу, 30 (тридцять) грн. 00 коп. 3% річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                               С.Чебикіна