Ухвала суду № 69064577, 21.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

21 вересня 2017 року м. Київ К/800/26220/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Пасічник С.С., перевіривши касаційну скаргу Державної міграційної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Державної міграційної служби України в Харківській області, Державної міграційної служби України про визнання незаконною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконним рішення Державної міграційної служби України від 10.08.2016р. про відмову в продовженні терміну перебування в Україні громадянину Федеративної республіки Нігерія ОСОБА_2, зобов'язавши оформити посвідку на постійне проживання в Україні.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.04.2017р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.07.2017р., визнано незаконним рішення Державної міграційної служби України від 10.08.2016р. про відмову в продовжені терміну пребування в Україні громадянину Федеративної республіки Нігерія ОСОБА_2. В іншій частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, Державна міграційна служба України подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та рішення суду апеляційної інстанції й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 01 серпня 2017 року касаційна скарга, з урахуванням приписів статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, залишалася без руху в зв'язку з встановленням її недоліків із наданням строку для їх усунення.

У встановлений судом строк вимоги ухвали суду виконані.

Разом з тим, дослідивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, у відкритті провадження за касаційною скаргою необхідно відмовити з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.06.2016р. позивач звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області із заявою про продовження терміну перебування на території України до 30.09.2016р.

Рішенням Державної міграційної служби України від 10.08.2016р. було відмовлено позивачу у задоволенні заяви про продовження строку перебування на території України на підставі підпункту 6 пункту 10 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою КМУ від 15 лютого 2015 року № 150 (далі - Порядок).

Згідно із частиною першою статті 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав).

Судами встановлено, що позивач має дитину ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була народжена на території України, що підтверджується свідоцтвом про народження від 23.05.2006р, виданим міським відділом реєстрації актів цивільного стану №3 Харківського обласного управління юстиції.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

Процедура продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України регулюється Порядком.

Відповідно до пункту 10 Порядку рішення про відмову в продовженні строку перебування іноземця та особи без громадянства на території України приймається в разі: 1) необхідності забезпечення національної безпеки або охорони громадського порядку; 2) необхідності охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 3) коли паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі; 4) подання іноземцем та особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей чи підроблених документів; 5)коли виявлено факти невиконання іноземцем та особою без громадянства рішення суду чи органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну; 6) коли є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець та особа без громадянства мають інші, ніж заявлені у заяві, підстави та мету перебування в Україні або вони не подали відповідного підтвердження; 7) відсутності в іноземця та особи без громадянства достатнього фінансового забезпечення на період перебування або відповідних гарантій приймаючої сторони. Зазначене рішення може бути оскаржене до територіального органу ДМС (у разі, коли рішення прийняте територіальним підрозділом ДМС), ДМС або суду.

Приймаючи рішення про відмову позивачу у задоволенні заяви про продовження строку перебування на території України, відповідач не навів жодних обставин, які передбачені чинним законодавством для такої відмови.

Таким чином, спірне рішення відповідача винесено з порушенням вимог чинного законодавства України та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, оскільки позивач має дитину, народжену на території України, яка набула громадянство України та не має можливості вчиняти будь - які дії та користуватись правами без продовження строку перебування на території України.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, зокрема, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (а у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Виходячи із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, дана касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки не містить належних доводів в підтвердження незаконності прийнятих судами рішень, а тому, з врахуванням наведених приписів пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, не викликає необхідності перевірки судом касаційної інстанції матеріалів справи, що в свою чергу, є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної міграційної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Державної міграційної служби України в Харківській області, Державної міграційної служби України про визнання незаконною відмови та зобов'язання вчинити певні дії.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя

Вищого адміністративного суду України С.С. Пасічник