Ухвала суду № 69062538, 19.09.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/2225/16-а

Головуючий у 1-й інстанції:Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

19 вересня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,

представника позивача: Пізюка О.В.,

представника відповідача: Волешенюк Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Барлінек-Інвест" до офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просив суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року - без змін.

Представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд задовольнити її.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 19.07.2016 року та 16.08.2016 року товариством з обмеженою відповідальністю "Барлінек Інвест" до офісу великих платників податків ДФС подано податкові декларації з податку на додану вартість із відповідними заявами про повернення на поточний рахунок підприємства сум бюджетного відшкодування вказаного податку.

Зокрема, 19.07.2016 року надано податкову декларацію з податку на додану вартість №9123879506 та відповідну заяву про повернення на рахунок підприємства 14085460 грн. бюджетного відшкодування ПДВ.

16.08.2016 року позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість №9146704954 та відповідну заяву про повернення на рахунок підприємства 15935352 грн. бюджетного відшкодування ПДВ.

Після направлення вказаних податкових декларацій та заяв про бюджетне відшкодування ПДВ, підприємством ніяких податкових повідомлень-рішень про зменшення (не узгодження) заявленої до відшкодування суми ПДВ - не надходило.

Відтак, підприємство вважає, що зазначені в поданих податкових деклараціях суми ПДВ є узгодженими та у відповідності з п. 200.10. ст. 200 ПК України підлягають поверненню з державного бюджету на поточний банківський рахунок підприємства.

31.08.2016 року на поточний банківський рахунок ТОВ "Барлінек Інвест" платіжним дорученням №6756-07 перераховано 13854095,50 грн. із заявлених до відшкодування 14085460 грн. Різниця між заявленою та отриманою сумами становить 231364.50 грн.

29.09.2016 року на поточний банківський рахунок ТОВ "Барлінек Інвест" платіжним дорученням №7036-07 було перераховано 15627303,46 грн. із заявлених до відшкодування 15 935 352 грн.. Різниця між заявленою та отриманою сумами становить 308048.54 грн..

19.09.2016 року на адресу офісу великих платників податків ДФС був направлений лист (а. с. 42) з проханням подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням недоплаченої суми в розмірі 231364,50 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету. 26.10.2016 року відповідачем направлено лист про надання інформації (а.с.43-44).

У відповіді відповідача було зазначено, що сума залишку невідшкодованого ПДВ в розмірі 231364,50 грн. за липень 2016 року, за результатами камеральної перевірки, залишена на відпрацювання по ланцюгу постачання до виробника та до моменту отримання матеріалів зустрічних звірок. Після отримання відповідних матеріалів, офісом великих платників податків ДФС будуть вжиті всі відповідні заходи передбачені Податковим кодексом України.

В ході розгляду справи судом з'ясовано, що за завданням офісу великих платників податків ДФС, проведено зустрічну звірку для підтвердження господарських відносин з ТОВ "Барлінек Інвест" у червні 2016 року, їх реальністю та повнотою відображення в обліку одного з контрагентів позивача - ТОВ "ЮК Кристал". За результатами вказаної звірки 21.09.2016 року була складена довідка № 971/1403/35648543, якою підтверджено відсутність будь-яких порушень.

Суд звертає увагу на те, що після встановлення факту відсутності порушень суми бюджетного відшкодування ПДВ недоплаченої позивачу суми не здійснено.

Не зважаючи на факт відсутності порушень, відповідачем у наступному звітному періоді повторно було зменшено суму бюджетних відшкодувань заявлених сум ПДВ на 308048.54 грн.

Бажаючи вирішити спірні питання у досудовому порядку, ТОВ "Барлінек Інвест" звернулося з листом від 20.10.2016 року (а. с. 46-47) до Державної фіскальної служби України. ДФС України переадресувала вказаний лист до офісу великих платників податків ДФС, зобов'язавши останнього розглянути звернення та надати заявнику ґрунтовну відповідь згідно з чинним законодавством.

У відповідь ТОВ "Барлінек Інвест" листом "Про надання відповіді" від 18.11.2016 року (а. с. 50-51) повідомлено, що сума залишку невідшкодованого ПДВ в розмірі 231364,50 грн. за червень 2016 року, та в розмірі 308048,54 грн. за липень 2016 року, за результатами камеральної перевірки, залишена на відпрацювання по ланцюгу постачання до виробника та до моменту отримання матеріалів зустрічних звірок. Офісом ВПП ДФС отримано довідки зустрічних звірок по контрагенту ТОВ "ЮК Кристал" за період червень-липень 2016 року. За результатами проведеного аналізу отриманих довідок встановлено, що ТОВ "ЮК Кристал" є посередником і придбавало продукцію у наступних контрагентів: ТОВ "Фореста Верде", ТОВ "Арсентранс", ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6 У зв'язку з чим, офісом ВПП ДФС направлено запити по ланцюгу постачання щодо підтвердження взаємовідносин. Після отримання відповідних матеріалів, Офісом великих платників податків ДФС будуть вжиті всі відповідні заходи передбачені Податковим кодексом України.".

Зазначена відповідь свідчить про те, що відповідачем отримано підтвердження господарських відносин позивача із контрагентами, ПДВ від господарської діяльності з якими було включено до декларації та заяви про його бюджетне відшкодування.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано ст. 200 ПК України.

За змістом п.п. 200.7 та 200.10 вказаної статті платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно з п. 200.11 ПК України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п. 200.12 та 200.13 ст. 200 ПК України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Відповідно до абз. "б" п. 200.14 ст. 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету (п. 200.15 ст. 200 ПК України).

Згідно з п. 200.17 ст. 200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Таким чином встановлено, що ТОВ "Барлінек Інвест" не отримало належного йому бюджетного відшкодування за червень 2016 року в розмірі 231364.50 грн. та за липень 2016 року в розмірі 308048.54 грн.

Суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного зазначеною статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення (п. 200.23 ст. 200 ПК України).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених п.п. 200.7 та 200.8 ст. 200 Податкового кодексу України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Протягом п'яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

На суми податку, не відшкодовані протягом визначених ст. 200 ПК України строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2014 року у справі № 21-131а14.

Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03 серпня 2011 року затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, згідно з яким стягувач, на користь якого прийняті судові рішення про бюджетне відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, подає документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцем реєстрації стягувача в органі державної податкової служби (пункт 23).

Наведеним підзаконним нормативно-правовим актом безпосередньо передбачено можливість ухвалення на користь особи судового рішення про стягнення суми пені нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування з податку на додану вартість і встановлено особливості процедури такого стягнення; у рамках цієї процедури особа зобов'язана подати до казначейства документи, наведені у пункті 6 зазначеного Порядку, якими є, зокрема, відповідна заява, судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).

Крім того, у п. 145 рішення Європейського суду з прав людини від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) зазначено, що ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 8722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

За таких обставин, враховуючи наявність у відповідача обов'язку зі сплати пені на суми податку, що не відшкодовані платнику протягом визначеного ст. 200 ПК України строку, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України суми пені, нарахованої на суму невідшкодованого податку на додану вартість за червень 2016 року в розмірі 231364.50 грн. та за липень 2016 року в розмірі 308048.54 грн.

Таким чином, суд переконаний, що офіс великих платників податків Державної фіскальної служби України не виконав вимог законодавства та не подав у п'ятиденний строк після закінчення перевірки, до органів Державної казначейської служби України висновок із зазначенням сум ПДВ, що підлягають відшкодуванню товариству з бюджету, чим порушено права позивача.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції відповідачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1760,00 грн., що підтверджується квитанцію № 916 від 24 березня 2017 року. Однак, позивачем подано до суду адміністративний позов майнового характеру, загальною сумою позовних вимог 539 413,04 грн.

Відповідно до квитанції № 9987 від 15 грудня 2016 року, позивачем сплачено судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 8091,19 грн.

За подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами сплачується судовий збір 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 7140,32 грн. за подання апеляційної скарги на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (8091,19 грн.*110%).

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 7140,32 грн. за подання апеляційної скарги на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року за реквізитами стягувача: Державної судової адміністрації України, місце знаходження (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601); отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ, код класифікації доходів бюджету 22030106; код ЄДРПОУ: 37993783; банк: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; МФО: 820019; Р/р: 31215256700001.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 22 вересня 2017 року.

Головуючий Совгира Д. І. Судді Білоус О.В. Курко О. П.