Постанова № 69062393, 19.09.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/948/16

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Танасогло Т.М.,

суддів Федусика А.Г.,

ОСОБА_1,

при секретарі Гошуренко Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівна комплектація» до Головного управління ДФС у Херсонській області, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Херсонський завод карданних валів», про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Машинобудівна комплектація» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Херсонський завод карданних валів», в якому позивач просив: скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 червня 2016 року № НОМЕР_1 про визначення ТОВ «Машинобудівна комплектація» податкового зобовязання з ПДВ та зобовязання сплатити суму податку у розмірі 2164704 грн., та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 566444,30 грн.; скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 червня 2016 року № НОМЕР_2 про визначення ТОВ «Машинобудівна комплектація» грошового зобовязання з податку на прибуток та сплатити суму податку у розмірі 1544,40 грн. та штрафні (фінансові ) санкції у розмірі 386,10 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року вказаний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 23 червня 2016 року № НОМЕР_1 про визначення ТОВ «Машинобудівна комплектація» податкового зобовязання з ПДВ та зобовязання сплатити суму податку у розмірі 2164704 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 566444,30 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених позивачем вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

В період з 10.05.2016 року по 30.05.2016 року посадовими особами відповідача була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Машинобудівна комплектація» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.03.2016 року, за результатами якої складено акт від 06.06.2016 року № 54/21-22-14-01/38560725.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, відповідачем винесені податкові повідомлення рішення від 23.06.2016 року: № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2731148,30 грн., в тому числі, за податковим зобовязанням 2164704 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 566444,30 грн.; № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1930,50 грн., в тому числі, за податковим зобовязанням 1544,40 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 386,10 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній вирішуючи спірне питання, з огляду на викладене.

Як вбачається з акту перевірки, однією з підстав для виставлення позивачу податкового повідомлення рішення від 23.06.2016 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість стали висновки відповідача про неправомірне включення позивачем в період з 01.09.2014 року по 31.12.2015 року до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, складених ПАТ «Херсонський завод карданних валів» з порушенням порядку заповнення податкових накладних.

Так, відповідач зазначив, що перевіркою встановлено, що ТОВ «Машинобудівна комплектація» на виконання договорів підряду на виготовлення продукції із матеріалів замовника від 02.09.2013 року № 02/09-13 та від 26.02.2015 року № 25-15, та згідно актів виконаних робіт отримувало від ПАТ «Херсонський завод карданних валів» послуги по виготовленню карданних валів.

Водночас, відповідач зазначив, що за даними Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що податкові накладні, складені ПАТ «Херсонський завод карданних валів» з порушенням порядку оформлення податкових накладних, а саме: невірно вказано зміст господарської операції та її обсяг. В графі «найменування товарів (послуг)» наведено перелік товарів та їх кількість, а фактично ТОВ «Машинобудівна комплектація» отримувало від ПАТ «Херсонський завод карданних валів» послуги по виготовленню карданних валів.

Відповідач вказав, що згідно наданих до податкового органу податкових декларацій з ПДВ за період з 01.09.2014 року по 31.03.2016 року встановлено, що ТОВ «Машинобудівна комплектація» не скористалось правом надати заяву із скаргою на такого постачальника та не надано до декларацій з ПДВ додаток 8 «Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в ЄРПН (Д8))».

За викладених обставин, відповідач дійшов висновку, що у ТОВ «Машинобудівна комплектація» відсутнє право на податковий кредит на підставі податкових накладних, оформлених з порушенням порядку заповнення податкових накладних.

Відхиляючи вказані доводи відповідача, суд першої інстанції послався на те, що окремі недоліки податкових накладних самі по собі не можуть бути безумовною підставою для позбавлення цих накладних сили первинних документів та позбавлення покупця права на формування податкового кредиту та витрат, оскільки з наданих позивачем первинних документів можливо ідентифікувати контрагентів, встановити зміст та обсяг господарських операцій та їх реальність.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на викладене.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.8, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Згідно п. 201.14 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару/послуг, до податкового кредиту виникає у субєкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару/послуг, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності належним чином оформлених податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару/послуг та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Крім того, іншим визначеним законодавством обовязковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі, дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства.

З урахуванням зазначеного право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України, як підстави для їх формування.

Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що право платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, перш за все, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентом.

Крім того, оцінці суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (робіт, послуг) в межах господарської діяльності.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту за рахунок операцій з ПАТ «Херсонський завод карданних валів» позивачем до суду надані договори підряду № 02/09-13 та № 25-15 на виготовлення продукції із матеріалів замовника від 02.09.2013 року і від 26.02.2015 року, відповідно до яких на умовах даних договорів підрядник (ПАТ «Херсонський завод карданних валів») зобовязується на власний ризик виконати роботи, визначені у п. 2.1 цього договору щодо виготовлення наступної продукції із матеріалів замовника (ТОВ «Машинобудівна комплектація»): карданні вали, штамповка, кулі мелющі тощо, а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконані підрядником роботи (продукцію), на умовах визначених розділом 5 цього договору.

Згідно п. 2.1 вказаних договорів підрядник зобовязується забезпечити систематичне виробництво продукції в загальному обсязі, що визначається в специфікаціях, які є додатками до цього договору, на виробничих площах підрядника, які знаходяться за адресою: м. Херсон, вул. Червонопрапорна.

За правилами п. 3.1 зазначених договорів кількісні і якісні характеристики продукції визначаються замовником на кожну її партію шляхом надання окремої специфікації підрядника.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.4 цих ж договорів роботи виконуються із матеріалів замовника, порядок передачі яких, вразі необхідності, вказується у відповідних специфікаціях, які є невідємною частиною цього договору. Матеріали, які не були надані замовником, але є необхідними для виконання робіт, надаються підрядником.

Замовник надає підрядникові матеріали для виконання робіт шляхом оформлення належним чином видаткових накладних на кожну окрему партію товару.

Норми витрат матеріалу замовника визначені у нормативно-технічній документації (кресленнях) та погоджені із Замовником. Підрядник відповідає за неправильне використання матеріалів, наданих замовником. Підрядник зобовязаний надати замовникові звіт про використання матеріалів замовника до 10 числа місяця наступним за звітним.

У відповідності до п. 4.9 наведених договорів «Порядок виконання робіт» замовник надає підряднику проект специфікації на виконання робіт. Підрядник на підставі специфікації складає калькуляцію витрат з зазначенням кількості матеріалів необхідних для виконання замовлення та передає її замовнику для узгодження. Замовник на підставі укладеної специфікації передає підряднику замовлення та необхідні для цього матеріали. За результатами виконаного замовлення сторони підписують акт виконаних робіт.

Пунктом 5.1 вказаних договорів визначено, що ціна роботи за цим договором визначається у калькуляціях, які є невідємною частиною до цього договору та включають в собі понесені втрати підрядника при виконанні робіт та прибуток.

Відповідно до п.п. 6.1, 8.1 договорів підрядник зобовязується протягом 30-ти днів з моменту надання йому матеріалів замовником виконати роботи з виробництва конкретної партії продукції (кожна окрема специфікація) та передавати таку партію замовнику в строк, передбачений в п. 3.2 цього договору.

Приймання передача продукції здійснюється сторонами за актом приймання-передачі окремої партії продукції протягом 2-х днів з моменту повідомлення замовника про готовність чергової партії до приймання.

Досліджуючи надані позивачем договори з ПАТ «Херсонський завод карданних валів» вбачається, що вказані договори укладені ТОВ «Машинобудівна комплектація» з наведеним контрагентом саме щодо надання послуг з виготовлення продукції із матеріалів замовника, а саме виготовлення наступної продукції із матеріалів замовника: карданні вали, штамповка, кулі мелющі тощо.

При цьому, вказаними договорами чітко передбачено порядок надання наведених послуг та перелік документів, що складаються за результатами такої господарської діяльності.

Разом з цим, представленими позивачем первинно-бухгалтерськими документами не підтверджено виконання укладених наведеними сторонами договорів. З наданих позивачем документів не можливо встановити зміст господарської операції, що була проведена між цими підприємствами.

Так, позивачем до суду не надано відповідних видаткових накладних щодо надання матеріалів підрядникові для виконання укладених договорів, як то передбачено п. 4.2 договорів підряду.

На підтвердження передачі позивачем ПАТ «Херсонський завод карданних валів» матеріалів для виконання договорів підряду останнім надані акти прийому передачі давальницької сировини, що не відповідає укладеним договорам.

Більш того, з наданих позивачем актів прийму передачі не можливо встановити, яким чином передався матеріал для виготовлення продукцію, хто саме здійснював таку передачу.

Позивач не надав до суду будь-яких документів, що підтверджують здійснення саме ним бухгалтерського обліку матеріалів для виготовлення готової продукції згідно укладених договорів, з яких можливо б було встановити наявність у позивача відповідних матеріалів.

Так само позивачем не надано будь-яких документів, що підтверджують зберігання позивачем відповідних матеріалів для виготовлення готової продукції згідно укладених договорів, переміщення по складу та відповідно передачу таких матеріалів ПАТ «Херсонський завод карданних валів».

Крім того, позивачем не надано звітів про використання матеріалів замовника, з яких можливо б встановити кількісні характеристики матеріалів, що передавались для виконання укладених договорів.

При цьому, у наданих позивачем калькуляціях вартості відповідної продукції вказано, що витрати ПАТ «Херсонський завод карданних валів» на матеріали складають 0.

Також, з наданих позивачем актів здачі-приймання робіт (надання послуг) не можливо встановити, які саме послуги були надані позивачу, їх зміст.

Так, у представлених позивачем актах вказано лише найменування продукції та взагалі не вказано про надання будь-яких послуг.

Так само в наданих позивачем податкових накладних вказано лише найменування товару та взагалі не визначено, що ПАТ «Херсонський завод карданних валів» позивачу надавались будь-які послуги.

Посилання суду першої інстанції на те, що певні недоліки податкової накладної не може позбавляти позивача податного кредиту, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з наданих позивачем документів не можливо встановити зміст операцій, що проводились між позивачем та ПАТ «Херсонський завод карданних валів».

Більш того, вказаний висновок суду першої інстанції прямо суперечить вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, відповідно до якої в податковій накладній в обовязковому порядку зазначається опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг.

В свою чергу, порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів вважає, що відповідач цілком правомірно дійшов висновку про не підтвердження операцій позивача з ПАТ «Херсонський завод карданних валів» та відповідно правомірно виставив оскаржуване податкове повідомлення рішення від 23.06.2016 року № НОМЕР_1 в частині взаємовідносин з вказаним контрагентом.

Зазначені обставини помилково не були встановлені судом першої інстанції та їм не надано належну оцінку.

Також, вирішуючи спірне питання та скасовуючи оскаржуване податкове повідомлення рішення від 23.06.2016 року № НОМЕР_1, судом першої інстанції помилково не враховано, що підставою для виставлення вказаного рішення були, в тому числі, взаємовідносини позивача з ПП «Гарде плюс», ПП «Авалон-2», ПП «Ставр і К», ПП «Пайола».

При цьому, приймаючи постанову у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено фактичність здійснення операцій з ПП «Гарде плюс», ПП «Авалон-2», ПП «Ставр і К», ПП «Пайола» та про правомірність здійснення відповідачем донарахувань позивачу податкових зобовязань у звязку з встановленими обставинами.

Однак, в резолютивній частині рішення суд першої інстанції скасував у повному обсязі податкове повідомлення рішення від 23.06.2016 року № НОМЕР_1 та відмовив позивачу у задоволенні його вимог лише в частині скасування податкового повідомлення рішення від 23.06.2016 року № НОМЕР_2.

Водночас, враховуючи вказані висновки, у суду першої інстанції не було підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення рішення від 23.06.2016 року № НОМЕР_1 у повному обсязі.

В свою чергу, апелянтом у даній справі виступає Головне управління ДФС у Херсонській області, який оскаржує постанову суду першої інстанції в частині задоволених вимог позивача.

Позивачем рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заявлених ним вимог не оскаржено.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення» від 20.05.2013 року № 7, у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судове рішення, відповідно до вимог ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про відмову у задоволенні заявлених вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 195, 197; п.3 ч.1 ст. 198; п.3, п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Машинобудівна комплектація» до Головного управління ДФС у Херсонській області, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Херсонський завод карданних валів», про скасування податкових повідомлень - рішень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Машинобудівна комплектація (код ЄДРПОУ 38560725) на користь Головного управління ДФС у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39394259) судовий збір в розмірі у розмірі 45 063 (сорок пять тисяч шістдесят три) грн. 94 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя: О.В. Яковлєв