Ухвала суду № 69062341, 21.09.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/6923/16

Категорія: 3.7 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді : Бойка А.В.,

суддів: Димерлія О.О.,

Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року по справі за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_2 про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом,-

В С Т А Н О В И В:

08.12.2016 року Державна служба України з безпеки на транспорті звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 18 206,89 грн., що являється платою за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 року адміністративний позов Державної служби України з безпеки на транспорті задоволено.

Не погоджуючись з зазначеною постановою Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 року, ОСОБА_2 03.05.2017 року подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду, обґрунтовану порушенням норм матеріального і процесуального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що відповідач не є перевізником.

Також, апелянт посилається на те, що судом не перевірялись законність та обґрунтованість розрахунку Державною службою України з безпеки на транспорті заборгованості, не встановлювалось чи проводилась періодична повірка (метрологічна атестація) вимірювального і зважувального обладнання спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

На підставі викладеного, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 10.04.2017 року та прийняття нової - про відмову у задоволенні позовних вимог Державної служби України з безпеки на транспорті.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 04.06.2016 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області в пункті габаритно-вагового контролю автодорога М05 Одеса-Київ 450 км. + 500 м. проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки DAF, модель 98 XF, реєстраційний № НОМЕР_1, із причепом марки ЕХО моделі 99983, реєстраційний № НОМЕР_2, що належать ОСОБА_2. Водій транспортного засобу - ОСОБА_3.

За результатами проведення контролю фахівцями Управління Укртрансбезпеки в Одеській області складено акт №0000148 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 04.06.2016 року, в якому зазначено, що в транспортному засобі марки DAF, модель 98 XF, реєстраційний № НОМЕР_1, із причепом марки ЕХО моделі 99983, реєстраційний № НОМЕР_2, що належать ОСОБА_2, перевищено нормативно вагові параметри. (а.с.7)

04.06.2016 року Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області складено Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю, у якій зазначено про перевищення в транспортному засобі марки DAF, модель 98 XF, реєстраційний № НОМЕР_1, із причепом марки ЕХО моделі 99983, реєстраційний № НОМЕР_2, що належать ОСОБА_2, нормативно вагових параметрів. (а.с.9)

Також, складено Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №0000148 від 04.06.2016 року, у якому визначено суму в розмірі 649,62 євро. (що за курсом НБУ становить 18206,89 грн.). Зазначено, що перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки. (а.с.8)

Копію вказаного Розрахунку отримано водієм транспортного засобу - ОСОБА_3, про що свідчить відповідний підпис про його отримання.

У зв'язку з несплатою відповідачем плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в добровільному порядку Державна служба України з безпеки на транспорті звернулася з даним позовом до суду про стягнення заборгованості в судовому порядку.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення заборгованості в сумі 18 206,89 грн., дійшов висновку, що при розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування позивач діяв у відповідності до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин, механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого Постановою КМУ №879 від 27.06.2007р., сума боргу є обґрунтованою та, у зв'язку з несплатою відповідачем самостійно у встановлений вказаним Порядком строк, вона підлягає стягненню з останнього в примусовому порядку.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року №198 затверджено Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони. Відповідно до п.16 цієї Постанови перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.

Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30.

Пунктом 3 Правил №30 передбачено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Відповідно до п.п. 4 п.2 вказаного Порядку габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Пунктом 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Згідно абз. 1 п.28 Порядку № 879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Відповідно до п.30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів.

Згідно п.31-1 Порядку №879 перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

Отже, нормами чинного законодавства встановлені вимоги щодо здійснення перевезень вантажу великоваговими та великогабаритними транспортними засобами на автомобільних дорогах загального користування та передбачена плата за проїзд таким транспортом за встановленими ставками.

Так, зокрема, обов'язковою умовою під час здійснення відповідних перевезень є дотримання перевізником вагових та габаритних параметрів відповідного транспортного засобу. У разі перевезення вантажу з перевищенням відповідних вагових та (або) габаритних параметрів з перевізника справляється плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач, здійснюючи нарахування відповідачу плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб, передбачений законом.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору, в порушенням вимог п.12 Порядку №879, судом першої інстанції не перевірено документи позивача, які підтверджують перевірку (метрологічну атестацію) обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Також, апелянт посилається на те, що п.13 Порядку №879 передбачено, що під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка якого не проведена.

Колегія суддів не приймає до уваги такі доводи апелянта, оскільки в матеріалах справи міститься свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки №34-00/4667 від 31.08.2015 року «Вага пересувна автомобільна типу CHEKLODE FREEWEIGH», чинне до 31.08.2016 року.

Також, апелянт зазначає, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0000148, розрахунок плати за проїзд великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування складено відносно ОСОБА_2, яка не є перевізником. Водій, який здійснював керування транспортним засобом - ОСОБА_3, перебуває у трудових відносинах з ТОВ «БЄЛ-ТРАНС».

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Частиною 2 статті 195 КАС передбачено, що суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_2 під час розгляду справи у суді першої інстанції не заявляла про те, що вона не є перевізником, не виявила наміру самостійно надати докази на підтвердження цього та не заявляла жодних клопотань про витребовування доказів.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що ОСОБА_2 не є перевізником з посиланням на договір оренди транспортного засобу, проте, апелянтом не надано до суду жодних доказів на підтвердження зазначеного.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.О. Димерлій

Суддя: О.В. Єщенко