Постанова № 69060377, 21.08.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2017 року о 09 год. 15 хв. Справа № 808/1268/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Кей-Колект до Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, треті особи - ОСОБА_1, Публічне акціонерне товариство Прокредит Банк, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кей-Колект (далі за текстом - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі за текстом - суд) з позовом до Вознесенівського відділу Державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (далі за текстом відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати постанови Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №40412976 від 11.11.2013, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №27224554 від 12.07.2011, про арешт майна боржника та заборону на його відчуження №27224723 від 12.07.2011 в частині накладення арешту на майно, а саме на квартиру № 25, що знаходиться на адресою: м. Запоріжжя, проспект Соборний (Леніна), будинок 153.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Вознесенівським відділом державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області протиправно було винесено постанови про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження №40412976 від 11.11.2013 року, №27224554 від 12.07.2011 та №27224723 від 12.07.2011. Вказує, що арешти було накладено з порушення вимог законодавства оскільки державним виконавцем під час виконавчого провадження, не повною мірою було проведені виконавчі дії, передбачені статтею 51 Закону України «Про виконавче провадження». Також, позивач вказує на те, що під час накладення арешту на все нерухоме майно ОСОБА_2 не було враховано те, що на квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_1, накладено обтяження відповідно до іпотечного договору. Враховуючи викладене, позивач просить суд скасувати вищезазначені постанови.

У судовому засіданні 21.08.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 21.08.2017, не зявився. Через канцелярію суду надав заперечення проти задоволення вимог адміністративного позову та зазначив, що згідно Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, арешт накладений оскаржуваними постановами на невизначене майно, все нерухоме майно в межах суми звернення стягнення, а не на конкретне нерухоме майно за адресою: проспект Соборний (Леніна) 153/25, м. Запоріжжя. Враховуючи наведене, Вознесенівський (Орджонікідзевський) ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області мав всі правові підстави для накладення арешту на нерухоме майно боржника ОСОБА_2. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 12.06.2017 залучено до участі у справі третіх осіб - Публічне акціонерне товариство «Прокредит Банк», Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приватбанк».

Представники третіх осіб у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи відповідно до приписів частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заперечень чи будь-яких заяв до суду не надіслали.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки у судове засідання прибули не всі особи, які беруть участь у справі, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 41 КАС України, відповідно до якої у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного зясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та зясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

30 березня 2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк (далі - Банк) та ОСОБА_2 (Позичальник) укладено кредитний договір №334/1-224-К/Р, за умовами якого Банк зобовязується надати Позичальнику, а Позичальник зобовязується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 65000,00 доларів США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим Договором.

Для забезпечення виконання в повному обсязі усіх грошових зобовязань за кредитним договором між ОСОБА_2 (іпотекодавець) та Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки від 30 березня 2003 року №334-224-К/Р/З-1, за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно квартиру №64, що знаходиться у будинку №7 по вулиці Звенигородській в м. Запоріжжі, що належить іпотекодавцю на праві приватної власності.

12 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством УкрСиббанк (код ЄДРПОУ 09807750) (Клієнт) та ТОВ Кей-Колект (Фактор) укладено договір факторингу №1, за умовами якого Клієнт зобовязується передати у власність Фактору, а Фактор прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Обсяг (сума) прав вимоги станом на дату укладення цього договору визначений у додатку 1 до договору. Одночасно з відступленням прав вимоги до Фактора переходять усі права Клієнта за усіма договорами забезпечення. Передання прав Клієнта за договорами забезпечення, що були посвідчені нотаріально, відбувається на підставі окремого договору, що укладається сторонами одночасно з укладанням цього договору і підлягає нотаріальному посвідченню (підпункти 1.1, 1.2, 1.4, 1.5 пункту 1 договору).

Згідно з випискою з Додатку №1 до договору факторингу №1 від 12 грудня 2011 року, ПАТ УкрСиббанк передано ТОВ Кей-Колект право вимоги за укладеним з ОСОБА_2 договором про надання споживчого кредиту від 30 березня 2006 року.

12 грудня 2011 року між ПАТ УкрСиббанк (Цедент) та ТОВ Кей-Колект (Цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, за умовами якого Цедент передає, а Цесіонарій приймає право вимоги за договорами іпотеки, зазначеними у Додатку 1 до цього договору.

На примусовому виконанні у Вознесенівського (Орджонікідзевського) відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебували виконавчі провадження: ВП№40412976 з примусового виконання виконавчого листа виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя №2-2-3102/11 від 06.04.2012 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованість у розмірі 32156,34 грн., ВП №27224723 з примусового виконання виконавчого листа виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя №2-1151 від 28.02.2011р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПроКредитБанк» заборгованість у розмірі 345,17 грн., ВП №27224554 з примусового виконання виконавчого листа виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя №2-1151 від 28.02.2011 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПроКредитБанк» заборгованість у розмірі 22517,28 грн.

Вважаючи неправомірним накладення арешту на майно, яке є предметом іпотеки, позивач звернувся до суду з вимогами про скасування зазначених постанов в частині накладення арешту на нерухоме майно: квартиру, що розташована за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, пр. Соборний (Леніна), 153, кв. 25.

Зясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі Закон № 606-XIV у редакції, чинній на час винесення оскаржуваних постанов), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Стаття 17 Закону 606-XIV встановлювала, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом,

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:

1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Частиною 1 статті 11 Закону № 606-XIV визначалось, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 25 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Особливості звернення стягнення на заставлене майно регулювались частиною 1 статті 52 Закону, яка передбачала, що стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 57 Закону №606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Як було зазначено вище, на примусовому виконанні у Вознесенівського (Орджонікідзевського) відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебували виконавчі провадження: ВП 40412976 з примусового виконання виконавчого листа виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя №2-2-3102/11 від 06.04.2012 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приват Банк» заборгованість у розмірі 32156,34 грн., ВП 27224723 з примусового виконання виконавчого листа виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя №2-1151 від 28.02.2011 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПроКредитБанк» заборгованість у розмірі 345,17 грн., ВП 27224554 з примусового виконання виконавчого листа виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя №2-1151 від 28.02.2011 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ПроКредитБанк» заборгованість у розмірі 22517,28 грн.

Пункт 5 статті 1 статті 47 Закону № 606-XIV, встановлював, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачеві у разі, якщо у результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 50 Закону №606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до наданих представником відповідача доказів, виконавче провадження ВП 27224723 щодо примусового виконання виконавчого листа виданого Жовтневим районним судом м. Запоріжжя №2-1151 від 28.02.2011 наразі завершено, 27.06.2013 виконавчий документ повернено стягувачеві відповідно до пункту 2 частини 1 статті 47 Закону № 606-XIV.

Виконавче провадження ВП №27224554 з примусового виконання виконавчого листа виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя №2-1151 від 28.02.2011 наразі завершено, 27.06.2013 виконавчий документ повернено стягувачеві відповідно до пункту 2 частини 1 статті 47 Закону № 606-XIV.

Як вказав представник відповідача, матеріали вищезазначених виконавчих проваджень знищено у звязку з закінченням строку їх зберігання відповідно до п.3.19 Інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби №407/07 від 05.07.1999.

Судом також встановлено, 25.06.2014 старшим державним виконавцем Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_3 винесено постанову ВП №40412976 про повернення виконавчого документа стягувачеві, якою також припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, в порядку адміністративного судочинства можуть бути оскарженні будь-які рішення (нормативно-правові акти чи правові акти індивідуальної дії), дії чи бездіяльність субєкта владних повноважень, проте, задоволенню підлягають лише ті позовні вимоги про скасування рішень субєктів владних повноважень, які породжують безпосередні права та обовязки для позивача та порушують його законні права та інтереси.

Разом з тим, як встановлено під час судового розгляду адміністративної справи виконавчі провадження №27224554 та №27224723 на момент вирішення адміністративної справи по суті є завершеними, а у виконавчому провадженні №40412976 виконавчий документ було повернуто стягувачу, чинність арешту припинена та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

За таких обставин, дія оскаржуваних постанов про арешт майна боржника та заборону його відчуження, з урахуванням приписів статті 50 Закону №606-XIV, є вичерпаною, а тому не може порушувати прав та законних інтересів позивача.

У разі якщо під час завершення виконавчих проваджень №27224554 та №27224723 державним виконавцем в супереч вимог статті 50 Закону №606-XIV не було вчинено дій щодо припинення чинності арешту накладеного в рамках таких виконавчих проваджень, то такі дії можуть бути предметом окремого судового провадження.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов всинвоку про відсутність підстав для задоволення позвних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект".

Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 160, 163, 165, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко