Рішення № 6906037, 26.11.2009, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 2-1890/09

З А О Ч Н Е    Р І Ш Е Н Я  

І М Е Н Е М         У К Р А Ї НИ

26 листопада 2009 року                                                               місто Лозова  

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судовим засіданням - судді  Жмуд Н.М., за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дитину, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду 21 жовтня 2009 року з позовом до відповідача про стягнення аліментів на дитину, посилаючись на те, що з відповідачем по даній справі вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з 07 липня і 990 року по теперішній час. Від даного шлюбу вони мають неповнолітню дочку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дочка постійно мешкає з позивачкою та знаходиться повністю на її утриманні. Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Угода про добровільну сплату аліментів між ними не досягнута. Відповідно до вимог ст. 180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення дитиною повноліття. При ухиленні їх від цього обов'язку кошти на утримання дитини стягуються в судовому порядку. Про ОСОБА_3 позивачка повідомляє наступні дані: народився 28 лютого 1969 року, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідач має сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, який в даний час навчається у Красноградському медичному коледжі. Відповідач в даний час не працює, по виконавчих листах стягнення з нього не провадяться, хронічними захворюваннями не страждає, інвалідом, пенсіонером не є. В даний час позивачка звернулась з позовом до відповідача про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання. Таким чином, відповідач ухиляється від утримання дитини, матеріальної допомоги добровільно на її утримання не надає.

В зв’язку з викладеним позивачка звернулася до суду і прохає стягнути з відповідача по справі, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, аліменти на її, ОСОБА_2, користь на утримання неповнолітньої дочки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частини його заробітку (доходу), але не менш 30 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі в суд і до досягнення дитиною повноліття.

У судове засідання позивач не з»явилася, однак, 23 листопада 2009 року до Лозівського міськрайонного суду Харківської області від її імені подано заяву про слухання справи за її відсутності, оскільки позов вона підтримує і у разі неявки відповідача розглянути справи в заочному порядку.

Відповідач жодного разу в судове засідання не з’явився був попереджений своєчасно та належним чином про час, день, місце розгляду справи, про причини своєї неявки не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності та заперечень на позов не подав не подано ним і заперечень на позовну заяву.

Згідно до положення ч.2 ст.77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов’язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з»явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

Виходячи з викладеного, зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Матеріалами справи встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом з»ясовано, що з 07 липня 1990 року, сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, про що свідчить ксерокопія свідоцтва про шлюб.

Із ксерокопії свідоцтва про народження на ОСОБА_6, вбачається, що –вона народилася 07 червня 1992 року  і в графі «Батько» вказано ОСОБА_3  – тобто відповідач по справі, а в графі «Мати» зазначеноСкуратиова ОСОБА_7, позивач по справі.

Також, згідно довідки Орільської селищної ради Лозівського району Харківської області, вбачається, що позивач проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, будинок, 12, і має такий склад сім’ї: ОСОБА_3 – чоловік, ОСОБА_5, син та  ОСОБА_4 – донька, ІНФОРМАЦІЯ_7.

Судом з»ясовувалося матеріальне положення сторін по справі, в результаті чого було встановлено, що відповідно довідки про доходи з Комунального закладу охорони здоров»я Лозівська центральна районна лікарня від 16 листопада 2009 року, позивач працює молодшою медичною сестрою та її середній заробіток складає 713 гривень 39 копійок.

Із пояснень позивача з»ясовано, що відповідач матеріальної допомоги на утримання їх спільної доньки не надає.

Судом було з»ясовано, що відповідач на обліку в центрі зайнятості не перебуває та стягнень за виконавчими листами з нього не проводиться.

Своїми діями, відповідач порушує зобов»язання закріплені в статті №51 Конституції України від 28 червня 1996 року, а саме: Батьки зобов»язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Аналогічне твердження закріплене і в ст.180 Сімейного Кодексу України. В принципі №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: « Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення». В ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року вказано: «Держави-учасники зобов»язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обов»язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи».Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402 зазначено, що «Кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних доля всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Статтею №11 цього ж Закону вказано, що «Сім»я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім»ї разом з батьками або в сім»ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов»язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.» Згідно статті №12 цього закону вказано, що « Виховання в сім»ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов»язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров»я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці».

Керуючись вимогами ст. 182 Сімейного Кодексу України та п. 17 Постанови Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров”я та матеріальне положення дитини, стан здоров”я та матеріальне положення позивача, відповідача. Крім того, судом враховується те, що позивач працює, однак розміру отримуваної нею прибутку, не є достатньо для забезпечення життєдіяльності дитини, створення для неї всіх необхідним умов для розвитку та виховання. Суд враховує, що з відповідача не проводяться стягнення за виконавчими листами, тому суд вважає можливим позов позивача задовольнити і стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання неповнолітньої доньки в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною віку повноліття.

Відповідно до п. 1 ч. 1  ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу  за один місяць.

Згідно до п. 6 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат пов’язаних з розглядом справи.

Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України встановлено, що до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.

На підставі ч. 2 ст. 88 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до ст.ст.81, 88 ЦПК України, а також відповідно до  п.5 ч.1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7 «Про державне мито»,  суд стягує з відповідача судовий збір в розмірі 51 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.00 коп.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 77, 79, 81, 88, 169, 208-209, 212-213, 214, 215, 218, 223, 224-226, ч.1 ст.367 ЦПК України; Частиною 5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України; ст.ст.180, 181, 182, 191 Сімейного кодексу України; Принципом №6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року; ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, що діє на Україні з 27 вересня 1991 року; ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402; ст.3, 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року №7 «Про державне мито»; п. 17 Постанови Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ, щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву  ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на дитину  –  задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_8»янськ Дніпропетровської області, мешкаю чого за адресою: Харківська область,  місто Лозова, мк-н-2, будинок-15, квартира-8, не працючого, не перебуваючого в Лозівському міськраойнному центрі зайнятості – аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки -  ОСОБА_4, 07 червеня ІНФОРМАЦІЯ_7  - в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідної вікової категорії щомісяця, починаючи з дня подачі позову до суду – 21 жовтня 2009  року і до досягнення дитиною віку повноліття.

Рішення, в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в дохід  держави в розмірі 51 (п»ятдесят одна) гривня 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень 00 копійок ( Одержувач коштів: УДК у Лозівському районі, м. Лозова; код ЄДРПОУ 24134414; МФО 851011; розрахунковий рахунок 31211259700015).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленому цим Кодексом.

Головуючий

в судовому засіданні

Суддя:                                                                                         Н.М. Жмуд