Постанова № 69059801, 13.09.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2017 р. Справа№ 911/1248/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Гончарова С.А.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились (в Господарському суді Закарпатської області)

від відповідача: Яременко З.І. - дов. №968 від 29.12.2016р.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Іванківське лісове господарство" на рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2017р.

у справі №911/1248/17 (суддя Конюх О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця"

до Державного підприємства "Іванківське лісове господарство"

про стягнення 2 984,40 грн.

В судовому засіданні 13.09.2017р. відповідно до ст. ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2017р. Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» про стягнення 2 984,40 грн. додаткових витрат, пов'язаних із затримкою на 46 годин вантажу відповідача для проведення митного огляду на підставі заявки Закарпатської митниці ДФС.

Обґрунтовуючи звернення з позовом саме до відповідача як вантажовласника, позивач зазначив, що між залізницею та вантажовласником існували договірні відносини на підставі укладеного договору №6345620 від 05.02.2016, підтверджені накладною (§3 ст. 14 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС)), а відповідно до §6 ст. 28, ст. 32 УМВС перевізнику повинні бути відшкодовані всі додаткові витрати, пов'язані із затримкою в перевезенні вантажу), крім того, спеціальна норма частини 2 ст. 218 Митного кодексу України визначає, що розвантажувальні, навантажувальні та перевантажувальні роботи та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що 23.01.2015 між ДП "Іванківське лісове господарство" та ТОВ "Метрудтранс" укладено Договір № МРТ-09 про надання послуг з організації перевезень вантажів, предметом якого є організація перевезень вантажів. ТОВ "Метрудтранс" зобов'язується за плату і рахунок ДП "Іванківське лісове господарство" виконати або організувати виконання визначених Договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішньодержавних та експортно-імпортних перевезень вантажів.

05.02.2016 між ПАТ "Українська залізниця" в особі Київської дирекції залізничних перевезень регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (Залізниця) та ДП "Іванківське лісове господарство" (Вантажовласник) укладено Договір № 6345620 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги, предметом якого є надання Залізницею Вантажовласнику послуг пов'язаних з перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за ці послуги.

12.10.2016 зі станції Бородянка Південно-Західної залізниці відповідачем було відправлено вагон № 91503482, який належить ТОВ "Метрудтранс". Відповідач вказує, що ним було забезпечено належне оформлення перевізних документів та здійснено усі митні процедури.

15.10.2016 вагон № 91503482 прибув на прикордонну ст. Батьово та був затриманий для проведення митного огляду на підставі заявки Закарпатської митниці ДФС від 15.10.2016 № 140/16. Відповідач не погоджується з висновками, які були викладені у заявці Закарпатської митниці ДФС від 15.10.2016 № 140/16, оскільки 11.10.2016 вагон № 91503482 пройшов митний огляд на Київській митниці ДФС (митний пост "Святошин", відділ митного оформлення № 3) без зауважень та із належно оформленою документацією.

У зв'язку з викладеним відповідач вважає, що дії Закарпатської митниці ДФС були протиправними, а тому відповідачем у справі № 911/1248/17 має бути - Закарпатська митниця ДФС, яка була ініціатором додаткового огляду, тому сума понесених додаткових витрат позивачем підлягає стягненню саме з Закарпатської митниці ДФС.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.06.2017р. у справі №911/1248/17 позов задоволено.

Стягнуто з Державного підприємства "Іванківське лісове господарство" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" 2 984,40 грн. витрат та 1 600,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, невірною оцінкою судом першої інстанції дійсних обставин справи, що призвело до неправильного застосування до спірних правовідносин норм матеріального права.

Апелянт вважає, що відповідачем по даному спору має виступати Закарпатська митниця ДФС з огляду на факт відсутності порушень митного законодавства під час проведення митних формальностей на прикордонній станції та проходження митного оформлення вантажу на Київській митниці ДФС без зауважень.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2017р. апеляційну скаргу відповідача повернуто без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.97 ГПК України.

13.07.2017р. апеляційна скарга відповідача надійшла до суду повторно.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) апеляційну скаргу 13.07.2017р. передано на розгляд головуючому судді Скрипці І.М., протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2017р. колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.09.2017р.

17.08.2017р. від позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити у будь-якому із наступних судів: Господарський суд Закарпатської області, Закарпатський окружний адміністративний суд, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області, Апеляційний суд Закарпатської області.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.09.2017р. клопотання позивача про його участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, доручено забезпечення проведення відеоконференції Господарському суду Закарпатської області, судове засідання призначено на 12 год. 55 хв. 13.09.2017р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції в приміщенні Київського апеляційного господарського суду 13.09.2017р. підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зауважив, що відповідач не позбавлений права, після відшкодування залізниці витрат, звернутися до винної особи щодо відшкодування понесеної внаслідок її протиправних дій шкоди, оскільки підставою даного позову є стягнення зборів, нарахованих за простій вагонів у зв'язку з митними формальностями, а не відшкодування шкоди.

Відповідно до довідки Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2017р. у зазначений час було активовано технічні засоби відеозапису, однак Господарський суд Закарпатської області на зв'язок у мережі не вийшов.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції в приміщення Київського апеляційного господарського суду 13.09.2017р., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, причини його неявки суду не відомі. Оскільки його явка в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

12.10.2016 ДП «Іванківський лісгосп» відправив зі станції Бородянка вагон №91503482 з вантажем "колоди із сосни" до станції Тужер, Угорщина, згідно накладної №499962. Вагон 15.10.2016 прибув на прикордонну станцію Батьово, де був затриманий для митного огляду відповідно до заявки митного посту «Залізничний» Закарпатської митниці ДФС України від 15.10.2016 №140/16, про що було складено Акт загальної форми від 15.10.2016 №11186 та надано телеграфне повідомлення від 16.10.2016 №80 на станцію відправлення для повідомлення вантажовідправника (копія накладної, заявки, акту та повідомлення залучені до матеріалів справи).

17.10.2016 після проведення митного огляду вагони відпущено, про що складено Акт загальної форми №708 від 17.10.2016, відповідно до якого простій вагону склав 46 год.

Згідно даного Акту, у відповідності до Збірника тарифів №1 із застосуванням коригувального коефіцієнта залізницею нараховано вартості додаткових витрат: за користування вагоном (код 117) 511,50 грн.; за телеграфне повідомлення (код 118) 122,00 грн., за маневрові роботи (код 115) 1347,10 грн., за зберігання вантажу (код 116) 506,40 грн., всього 2487,00 грн., тобто 2984,40 грн. з ПДВ, які позивач просить суд стягнути з вантажовідправника в судовому порядку.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що обов'язок власників товару або уповноважених ними осіб щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю, визначений положеннями чинного законодавства, які мають бути застосовані до спірних правовідносин.

. Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду виходячи з наступного.

Статтею 306 ГК України передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій і громадян, які користуються залізничним транспортом визначаються Статутом залізниць України (затвердженим постановою КМ України від 06.04.1998 року № 457) (далі Статут).

У відповідності до ч. 1, 2, 4 статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Згідно ст. 218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

Огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою (частина 5 статті 338 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами залізниці вноситься плата, порядок визначення плати за користування вагонами та звільнення від зазначеної плати встановлюється Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтрансу України від 25.02.1999 року № 113.

Правилами передбачено, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі вантажовласники) вносять плату.

Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями. Відомість плати за користування вагонами (контейнерами) складається у трьох примірниках - два для залізниці і один для вантажовласника, окремо для вагонів і для контейнерів.

Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Пункт 16 Правил користування вагонами і контейнерами передбачає випадки, коли вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами. Митні процедури не являються підставою звільнення вантажовідправника від плати за користування вагонами та контейнерами.

Згідно п. 5.15 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" плата за користування вагонами як належності України, так і належності інших держав не є заходом відповідальності, яка може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.

За приписами § 2 ст. 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) перевірка вантажу на шляху перевезення може здійснюватися за умовами, передбаченими митними правилами.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України митний контроль сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. При цьому, митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Частинами 1, 2 статті 325 Митного кодексу України визначено, що за письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших істотних характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася із заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови. У встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

Частиною п'ятою статті 338 Митного кодексу України встановлено, що, зокрема, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов'язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Апелянтом стверджується, що враховуючи норми ст.338 Митного кодексу України витрати, які понесла залізниця у зв'язку із затриманням вагонів мають бути відшкодовані Закарпатською митницею ДФС, як ініціатором митного огляду, в результаті якого порушень митного законодавства виявлено не було.

Відповідно до параграфів 1,2 статті 32 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника.

Підпункт 26.6 п.26 Додатка 1 до СМГС, п.10 § 2 ст.39 СМГС передбачають, що залізниця (перевізник) звільняється від відповідальності, якщо вантаж вибуває із володіння перевізника під час перевезення «вследствие проверки, задержания, конфискации груза государственными органами про причинам, не зависящим от перевозчика».

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

З аналізу вказаних положень Митного кодексу України вбачається, що ст. ст. 325, 338 Митного кодексу України, включені у глави 47 «Організація митного контролю» та 48 «Зони митного контролю» відповідно, які містять загальні принципи та норми проходження процедури митного контролю та здійснення огляду (переогляду) транспортних засобів комерційного призначення, тоді як ст. 218 Митного кодексу України включена у главу 32 «Митні формальності на залізничному транспорті», яка містить спеціальні норми проведення митних процедур саме на залізничному транспорті та підлягає застосуванню в даному випадку до спірних правовідносин сторін, як спеціальна норма права.

Згідно договору № 6345620 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги, укладеного 05.02.2016 року між ПАТ "Українська залізниця" та ДП «Іванківський лісгосп», останній є вантажовласником, якому залізниця надає послуги, передбачені Статутом залізниць України.

Таким чином, дії щодо здійснення Закарпатською митницею ДФС митного огляду після митного оформлення є митними формальностями, а тому на них розповсюджуються положення ст. 218 Митного кодексу України.

З викладеного вбачається, що обов'язок власників товару або уповноважених ними осіб щодо оплати операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від факту виявлення незаконного переміщення товару під час здійснення такого контролю, визначений положеннями чинного законодавства, які мають бути застосовані до спірних правовідносин. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.12.2014р. у справі №908/356/14 та постанові ВГСУ від 01.03.2017р. у справі №907/501/16.

Отже, законом саме на відповідача покладено обов'язок щодо оплати всіх операцій, здійснених під час проведення митного контролю на залізничному транспорті, незалежно від характеру виявлених порушень митних правил, в тому числі операцій щодо переміщення товару під час здійснення такого контролю. Окрім того, стягнення коштів за виконання маневрової, огляду/переогляду вантажу та іншої роботи можливе не тільки за умови наявності попередньої згоди вантажовласника на вчинення таких дій, а й у інших випадках передбачених законом, у тому числі у випадку проведення митного контролю та митного оформлення товарів (постанова ВГСУ від 01.03.2017р. у справі №907/501/16).

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Одночасно колегія суддів зазначає, що відповідач не позбавлений права, після відшкодування залізниці вказаних витрат, звернутися до винної особи щодо відшкодування понесеної внаслідок її протиправних дій шкоди, оскільки підставою даного позову є стягнення зборів, нарахованих за простій вагонів у зв'язку з митними формальностями, а не відшкодування шкоди.

Таким чином, враховуючи те, що судом першої інстанції, крім іншого, правильно зазначено встановлені обставини справи та законодавство, яким вірно керувався суд при прийнятті оскаржуваного рішення, доводи апелянта щодо скасування рішення є необґрунтованими.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

У відповідності до ст. 49 ГПК України у зв'язку із задоволенням позову та відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідача, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Іванківське лісове господарство" на рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2017р. у справі №911/1248/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 02.06.2017р. у справі №911/1248/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1248/17 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

С.А. Гончаров