Постанова № 69059670, 13.09.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2017 р. Справа№ 910/8001/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Жук Г.А.

Смірнової Л.Г.

секретар судового засідання Борух А.С.

за участю представників:

від позивача: Шапошников О.О. - за належним чином оформленною довіреністю;

від відповідача: Павленко О.В. - за належним чином оформленною довіреністю;

від третьої особи: не з'явились;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мегабанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017р.

у справі №910/8001/17 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Мегабанк"

до відповідача Антимонопольного комітету України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національний банк України

про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Мегабанк" (далі - банк) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - комітет, АМК) про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 134-р від 04.04.2017р. "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - рішення).

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення, яким визнано, що банк вчинив порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації в неповному обсязі АМК на вимоги голови комітету № 20-26.13/01-12839 від 23.12.2015р. та № 20-26.13/01-5109 від 19.05.2016р., є незаконним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2017р. відкладено розгляд справи та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Національний банк України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2017р. у справі №910/8001/17 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із мотивами та висновками суду першої інстанції при вирішенні спору, ПАТ "Мегабанк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов повністю.

На думку апелянта, запитувана відповідачем у вимогах інформація є банківською таємницею та надається в обсягах, визначених Законом України «Про банки і банківську діяльність» та Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці. При цьому, вказані норми Закону є спеціальними по відношенню до загальних норм ст. 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", проте судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було невірно застосовано норми матеріального права, а також неповно встановлено обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2017р. визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді Смірнова Л.Г., Жук Г.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 13.09.2017р.

30.08.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

04.09.2017р. до Київського апеляційного господарського суду від третьої особи надійшли пояснення на апеляційну скаргу, зокрема, вказуючи про розгляд справи без участі його представника.

Третя особа до судового засідання, що відбулось 13.09.2017р., не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представника третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи є можливим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення апелянта, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Антимонопольним комітетом України проводився збір та аналіз доказів у справі № 20-26.13/183-15 за ознаками вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРГЕОЕКОЛОГІЯ" і Товариством з обмеженою відповідальністю НПП "УКРГАЗГЕОАВТОМАТИКА" правопорушення, передбаченого п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів. Під час проведення розслідування встановлено, що зазначені вище суб'єкти господарювання мають рахунки, відкриті в ПАТ "МЕГАБАНК".

Голова Комітету надіслав Банку вимогу № 20-26.13/01-12839 від 23.12.2015р. про надання інформації (далі - вимога-1), в якій було запропоновано в двадцятиденний строк з дня її отримання надати Комітету інформацію стосовно операцій (із зазначенням дати, суми коштів по дебету та кредиту, ідентифікаційного коду (коду ЗКПО) та/або індивідуального податкового номера платника та одержувача, реквізитів рахунків контрагента, призначення платежу тощо), у паперовій та в електронній формі, за всіма рахунками зазначених вище суб'єктів господарювання в ПАТ "МЕГАБАНК" за період з 01.01.2014р. по 01.10.2015р. Вимога-1 отримана представником Банку 28.12.2015р.

Банк письмово у листі № 10-17 БТ від 06.01.2016р. (одержаний АМК 14.01.2016р.) надав інформацію на Вимогу-1, не зазначивши ідентифікаційного коду (коду ЗКПО) та/або індивідуального податкового номера платника та одержувача, реквізитів рахунків контрагента, за операціями, проведеними ТОВ "УКРГЕОЕКОЛОГІЯ".

У зв'язку з наданням Банком інформації, що запитувалася у вимозі-1, у неповному обсязі, відповідно до статей 7, 16, 22 та 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", на адресу ПАТ "Мегабанк" надіслана друга вимога Голови Комітету про надання інформації № 20-26.13/01-5109 від 19.05.2016р. (далі - вимога-2), в якій повторно запропоновано в двадцятиденний строк з дня отримання вимоги-2 надати Комітету інформацію. Вимога-2 отримана Банком 23.05.2016р.

06.06.2016р. до Комітету надійшов лист ПАТ "МЕГАБАНК" № 13-994"БТ" від 31.05.2016р. (одержаний АМК 06.06.2016р.), яким Банк повторно не надав інформації щодо ідентифікаційного коду (коду ЗКПО) та/або індивідуального податкового номера платника та одержувача, реквізитів рахунків контрагента, за операціями, проведеними ТОВ "УКРГЕОЕКОЛОГІЯ".

Утім Банк листами № 10-17 БТ від 06.01.2016р., № 13-994"БТ" від 31.05.2016р. та № 13-5401 від 01.07.2016р. повідомив Антимонопольний Комітет, що запитувана останнім у вимогах інформація є банківською таємницею та надається в обсягах, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон про банки) та Правилами зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затвердженими постановою правління Національного банку України №267 від 14.07.2006р. (далі - Правила).

Посилаючись на статті 62 Закону «Про банки та банківську діяльність» та пункт 3.5 глави 3 Правил Банк вказував, що забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах та операціях клієнта. Разом з цим Банк повідомив, що пунктом 3.5 глави 3 Правил також передбачено, що під час надання інформації стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу банк надає інформацію про рух коштів на рахунку клієнта без зазначення контрагентів за операціями. У зв'язку з цим, інформація щодо операцій за рахунками ТОВ - НПП "УКРГАЗГЕОАВТОМАТИКА" і ТОВ "УКРГЕОЕКОЛОГІЯ" надана без зазначення контрагентів, тобто в дозволених, на думку Банку, чинним законодавством межах.

У зв'язку з наданням позивачем інформації, що запитувалась у вимогах, у неповному обсязі, розпорядженнями державного уповноваженого Комітету № 08/133-р від 23.05.2016р. Комітетом та від 17.01.2017р. розпочато розгляд справ № 20-26.13/91-16 та № 20-26.13/3-17/91-16 за ознаками вчинення Банком порушення, передбаченого пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді подання інформації в неповному обсязі Комітету на вимогу Голови Комітету у встановлений ним строк.

Розпорядженням державного уповноваженого Комітету № 08/10-р від 17.01.2017р. об'єднано справи № 20-26.13/91-16 та № 20-26.13/3-17/91-16 про порушення ПАТ "МЕГАБАНК" законодавства про захист економічної конкуренції в одну справу, розглянувши яку Комітет 04.04.2017р. прийняв рішення № 134-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Рішенням № 134-р від 04.04.2017р. встановлено, що ПАТ "МЕГАБАНК" вчинило порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України на вимоги Голови Антимонопольного комітету України № 20-26.13/01-12839 від 23.12.2015р., № 20-26.13/01-5109 від 19.05.2016р. у встановлений строк; розраховано штраф у сумі 165 200,00 грн. за приписами частини 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (розмір доходу Банку за 2016 рік становить 1 170 685 988,00 грн., отже розмір штрафу становить 82 600,00 грн. за кожне порушення) .

Не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням № 134-р від 04.04.2017р., позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення в межах зазначеного строку (18.05.2017р. позивачем подано суду позовну заяву), оскільки рішення прийнято 04.04.2017р., а отримано позивачем 21.04.2017р.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначені підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, а саме: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; тощо.

Частиною 8 статті 9 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що Голова Антимонопольного комітету України має статус державного уповноваженого, передбачений цим Законом. Державний уповноважений Антимонопольного комітету України має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом (п. 6 ч. 1 ст. 16 Закону).

Зі змісту статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" випливає, зокрема, що вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України в межах його компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ним строки, якщо інше не передбачено законом; невиконання вимог голови територіального відділення Антимонопольного комітету України тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Як визначено приписами ч.ч. 3, 6 ст. 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" інформація з обмеженим доступом, одержана Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями у процесі здійснення своїх повноважень, використовується ними виключно з метою забезпечення виконання завдань, визначених законодавством про захист економічної конкуренції, і не підлягає розголошенню. Така інформація може бути надана органам слідства та суду відповідно до закону.

За розголошення комерційної таємниці працівники Антимонопольного комітету України, його територіальних відділень несуть відповідальність, встановлену законом.

Як вбачається з матеріалів справи, інформація, яка запитувалась Комітетом у вимогах, була необхідною для збору та аналізу доказів у справі № 20-26.13/183-15 за ознаками вчинення ТОВ "УКРГЕОЕКОЛОГІЯ" і ТОВ - НПП "УКРГАЗГЕОАВТОМАТИКА" порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів. Проте, ПАТ "МЕГАБАНК" подано інформацію в неповному обсязі у встановлений строк, що складає зміст правопорушення, передбаченого антимонопольним законодавством.

Відхиляючи твердження апелянта з приводу того, що запитувана АМКУ у вимогах інформація є банківською таємницею та надається банком в обсягах Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою правління Національного банку України № 267 від 14.07.2006р., колегія суддів враховує наступне.

За приписами пункту 3 частини 1 та частини 2 статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність", інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, органам Антимонопольного комітету України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу. Вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна: бути викладена на бланку державного органу встановленої форми; бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленого гербовою печаткою; містити передбачені цим Законом підстави для отримання цієї інформації; містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.

Згідно з пунктом 3.3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України № 267 від 14.07.2006р. і зареєстрованих в Міністерстві юстиції України № 935/12809 від 03.08.2006р., вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна відповідати нормам частини 2 статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Банк на письмову вимогу державних органів, визначених статтею 62 Закону про банки, розкриває інформацію, що містить банківську таємницю, в обсягах, визначених Законом про банки для відповідного державного органу. Банк відмовляє в розкриття інформації, що містить банківську таємницю, якщо за своєю формою або змістом вимога відповідного державного органу не відповідає нормам частини другої статті 62 Закону про банки.

З матеріалів справи вбачається, що вимоги Голови Комітету оформлені належним чином з дотриманням приписів частини 2 статті 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Зважаючи на приписи вищезазначених норм ст.ст. 3, 7, 16, 22, 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що норми ст. 62 Закону України "Про банки та банківську діяльність" та Правил слід вважати спеціальними по відношенню до загальних норм статті 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", оскільки спірні правовідносини у даній справі регулюються саме нормами антимонопольно-конкуренційного законодавства, які виступають спеціальними стосовно загальних законодавчих приписів про банківську таємницю.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 25.07.2017р. у справі № 910/22761/16.

Клопотання позивача про застосування строків позовної давності до стягнення штрафів з банку, прийнятих за оскаржуваним рішенням, задоволенню не підлягає, оскільки предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України № 134-р від 04.04.2017р. "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

Доводи скаржника правомірності висновків суду першої інстанції не спростовують, тож судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покладається на апелянта.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мегабанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017р. у справі №910/8001/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017р. у справі №910/8001/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/8001/17 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Г.А. Жук

Л.Г. Смірнова