Постанова № 69059668, 13.09.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2017 р. Справа№ 910/5463/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Куксова В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Тураш С.М. - дов. №435 від 20.04.2017р.

від відповідача: не з»явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теллус метал" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017р.

у справі № 910/5463/17 (суддя Усатенко І.В.)

за позовом Комунального підприємства "Чернігівське тролейбусне управління" Чернігівської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теллус метал"

про стягнення 64 238,34 грн.

В судовому засіданні 13.09.2017р. відповідно до ст. ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2017р. Комунальне підприємство "Чернігівське тролейбусне управління" Чернігівської міської ради звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теллус метал" про стягнення 64 238, 34 грн. попередньої оплати за непоставлений товар (з урахуванням заяви про зміну предмету позову).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2017р. у справі №910/5463/17 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теллус метал" на користь Комунального підприємства "Чернігівське тролейбусне управління" Чернігівської міської ради заборгованість у сумі 64 238,34 грн. попередньої плати за непоставлений товар та 1 600,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована прийняттям рішення на підставі неповно досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права при недотриманні норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що між сторонами складений акт звіряння розрахунків, що підтверджує заборгованість відповідача станом на 31.12.2016р. на суму 64 238, 34 грн. Вимога позивача від 17.01.2017р. №51 про поставку товару на вказану суму у семиденний строк з моменту отримання вимоги вручена відповідачеві 23.01.2017р. В березні 2017р. позивач надіслав відповідачеві листа про повернення суми авансових платежів у зв'язку з не поставкою товару.

Апелянт вважає, що судом не надано можливості керівнику відповідача взяти участь у розгляді справи, надати відзив та докази на підтвердження своїх заперечень проти позову, чим грубо порушено норми процесуального права.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив про відсутність будь-яких підстав для скасування або зміни рішення суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу відповідача 27.06.2017р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2017р. колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 26.07.2017р.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.07.2017р., у зв'язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.07.2017р. у відповідності до ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 13.09.2017р.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 13.09.2017р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 13.09.2017р., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився.

13.09.2017р. до початку судового засідання представником відповідача ОСОБА_3 (довіреність б/н від 01.09.2017р.) було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням керівника позивача у відпустці, його бажанням особисто брати участь у судовому засіданні, та бажанням проводити переговори з позивачем щодо досудового урегулювання спору.

При цьому директором відповідача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості направлення в судове засідання інших представників відповідача, за наявності належним чином оформленої довіреності на представника ОСОБА_3, що подала 13.09.2017р. клопотання про відкладення розгляду справи.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення клопотання та відкладення розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 27.05.2016 по 15.08.2016 відповідачем, як постачальником були виставлені позивачу, як покупцю рахунки на оплату товару на загальну суму 169 297, 78 грн., а саме: рахунок на оплату № СФ-0000209 від 27.05.2016 на суму 2 937, 91 грн., рахунок на оплату № СФ-0000211 від 27.05.2016 на суму 902, 40 грн., рахунок на оплату № СФ-0000218 від 31.05.2016 на суму 2 448, 60 грн., рахунок на оплату № СФ-0000219 від 31.05.2016 на суму 2 206, 50 грн., рахунок на оплату № СФ-0000220 від 31.05.2016 на суму 2 997, 00 грн., рахунок на оплату № СФ-0000256 від 13.06.2016 на суму 28 060, 80 грн., рахунок на оплату № СФ-0000274 від 15.06.2016 на суму 24 961, 21 грн., рахунок на оплату № СФ-0000276 від 15.06.2016 на суму 2 978, 40 грн., рахунок на оплату № СФ-0000277 від 15.06.2016 на суму 2 978, 40 грн., рахунок на оплату № СФ-0000278 від 15.06.2016 на суму 2 522, 24 грн., рахунок на оплату № СФ-0000280 від 15.06.2016 на суму 2 900, 04 грн., рахунок на оплату № СФ-0000286 від 17.06.2016 на суму 2 900, 04 грн., рахунок на оплату № СФ-0000287 від 17.06.2016 на суму 2 900, 00 грн., рахунок на оплату № СФ-0000292 від 21.06.2016 на суму 2 430, 00 грн., рахунок на оплату № СФ-0000293 від 21.06.2016 на суму 2 430, 00 грн., рахунок на оплату № СФ-0000318 від 05.07.2016 на суму 79 498, 80 грн., рахунок на оплату № СФ-0000403 від 12.08.2016 на суму 2 862, 60 грн., рахунок на оплату № СФ-0000405 від 15.08.2016 на суму 3822, 80 грн.

Рахунки виставлені на оплату наступного товару: пруток М1ф.30*3000 ДКРНТ, круг ф.20 ст.45, сушка алюм. АК-12, шина мідна, припій ПСС 40 ГОСТ 17325-79, лист М2 2.0*500*1500тм, провід ПСКДКТ-Л ф. 1,45, катушка пластмасова, емаль провід, баббіт Б83, провід ПЩ ф.4.0, круг ф.6.0 ст.45 h11, наг.калибр, калієво-літієвий електроліт (сухий) апк. 3,5 кг, поліамід ПА-6-210/310,, провід ППСРВМ 1х95 3000В, труба М2 ф 12*1,0 ДКРНМ БТ, дріт ст.вугл. прожин. Ф.20 ст.70 кл. ІІ ГОСТ 9389-75.

Вказані рахунки відповідача були оплачені позивачем в період з 30.05.2016 по 25.08.2016 на загальну суму 172 281, 72 грн. платіжними дорученнями № 1931 від 30.05.2016 на суму 6 824, 25 грн., № 1960 від 01.06.2016 на суму 7 652, 10 грн., № 97 від 21.06.201' 6 на суму 17 179, 16 грн., № 115 від 23.06.2016 на суму 4 860, 00 грн., № 171 від 05.07.2016 на суму 53 022, 01 грн., № 180 від 06.07.2016 на суму 35 498, 80 грн., № 212 від 12.07.2016 на суму 44 000, 00 грн., № 2403 від 18.08.2016 на суму 382, 80 грн., № 580 від 25.08.2016 на суму 2 862, 60 грн.

В період з 01.06.2017 по 12.12.2016 відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 108 043, 38 грн., що підтверджується видатковими накладними № 155 від 01.06.2016, № 156 від 01.06.2016, № 157 від 01.06.2016, № 171 від 08.06.2016, № 172 від 08.06.2016, № 173 від 08.06.2016, № 222 від 06.07.2016, № 223 від 06.07.2016, № 224 від 06.07.2016, № 225 від 06.07.2016, № 226 від 06.07.2016, № 227 від 06.07.2016, № 228 від 06.07.2016, № 229 від 06.07.2016, № 286 від 05.08.2016, № 291 від 12.08.2016, № 294 від 15.08.2016, № 301 від 18.08.2016, № 324 від 05.09.2016, № 346 від 19.08.2016, № 423 від 20.10.2016, № 428 від 26.10.2016, № 483 від 23.11.2016, № 409 від 04.11.2016, № 531 від 12.12.2016 та № 532 від 12.12.2016.

Між сторонами складений акт звіряння розрахунків, який підтверджує наявність заборгованості відповідача перед позивачем станом на 31.12.2016 на суму 64238,34 грн., що не заперечується відповідачем в апеляційній скарзі.

В січні 2017 року позивач направив відповідачу вимогу про поставку оплаченого товару (вих. № 51 від 17.01.2017), в якій вимагав поставити за видатковими накладними на адресу позивача раніше оплачений товар на суму 64 238, 34 грн., у семиденний строк з моменту отримання вимоги. Вказана вимога була отримані відповідачем 23.01.2017, докази чого наявні в матеріалах справи.

В березні 2017 року направив відповідачу лист (вих. № 281 від 07.03.2017), в якому вимагав повернути суму авансових платежів у розмірі 64 238, 34 грн., у семиденний строк з дати отримання вимоги. Вказана вимога була отримані відповідачем 13.03.2017, докази чого також наявні в матеріалах справи.

Доказів повернення відповідачем позивачу передплати за непоставлений товар в розмірі 64 238, 34 грн. матеріали справи не містять, що також не заперечується апелянтом.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 64 238, 34 грн. попередньої оплати за непоставлений товар.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема з договорів та правочинів.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

На підставі наведених норм діючого законодавства та встановлених судом обставин справи, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що між сторонами в період з 30.05.2016 по 25.08.2016 було досягнуто згоди щодо укладання у спрощений спосіб договорів поставки в загальній кількості 18 штук (відповідно до кількості виставлених відповідачем позивачу рахунків), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 ЦК України.

Вказані договори, укладені у спрощений спосіб є підставою для виникнення у їх сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом, відповідач свої зобов'язання за договорами по поставці товару у строки, визначені ч. 2 ст. 530 ЦК України, а саме в семиденний строк з моменту отримання вимоги про поставку оплаченого товару (вимога від 17.01.2017 №51 отримана відповідачем 23.01.2017) в повному обсязі не виконав, не допоставив товар (продукцію) на суму 64 238, 34 грн. (172 281, 72 - 169 297, 78 = 64 238, 34 грн.). Таким чином, у позивача виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що вимогу позивача від 07.03.2017 №281 про повернення грошових коштів в розмірі 64 238, 34 грн. відповідач отримав 13.03.2017.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, з огляду на приписи ст.ст. 693, 530 ЦК України у відповідача з моменту отримання вимоги позивача про повернення грошових коштів (суми попередньої оплати) в розмірі 64 238, 34 грн. виникло зобов'язання по їх поверненню у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто у строк до 20.03.2017 включно, який виконаний відповідачем не був.

Доказів, які б підтверджували виконання відповідачем його зобов'язання по поверненню коштів передплати, матеріали справи не містять.

Оскільки, відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем по поставці товару, кошти отримані ним, як передплата за товар, підлягають поверненню.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження повернення передплати за непоставлений товар у розмірі 64 238, 34 грн. відповідачем суду не надано.

Розмір передплати 64 238, 34 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк виконання зобов'язання відповідно до ст. 530 ЦК України настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення передплати за непоставлений товар у розмірі 64 238, 34 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Посилання апелянта на скасування рішення суду у зв'язку з тим, що судом не надано можливості керівнику відповідача взяти участь у розгляді справи, надати відзив та докази на підтвердження своїх заперечень проти позову, чим грубо порушено норми процесуального права не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Так, ухвалу суду першої інстанції від 06.04.2017р. про порушення провадження у даній справі та призначення її до розгляду на 18.05.2017р. відповідач отримав 11.04.2017р. (а.с.3), в судовому засіданні 18.05.2017р. інтереси відповідача представляв ОСОБА_4 згідно довіреності №435 від 20.04.2017р.

За результатами проведеного судового засідання у справі було оголошено перерву на 08.06.2017р., про що представники сторін були повідомлені під розписку (а.с.96).

Оскільки 08.06.2017р. представники сторін в судове засідання не з'явились, відповідачем в період часу з 11.04.2017р. по 08.06.2017р. не було подано заперечень на позов з документальними обґрунтуваннями, керівник відповідача не направив в судове засідання свого представника та не з'явився сам без будь-яких поважних причин, місцевий господарський суд правомірно розглянув справу за наявними у ній матеріалами.

Таким чином, враховуючи те, що судом першої інстанції, крім іншого, правильно зазначено встановлені обставини справи та законодавство, яким вірно керувався суд при прийнятті оскаржуваного рішення, доводи апелянта щодо скасування рішення є необґрунтованими.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

У відповідності до ст. 49 ГПК України у зв'язку із задоволенням позову та відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідача, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Теллус метал" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017р. у справі № 910/5463/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017р. у справі №910/5463/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/5463/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

В.В. Куксов