Рішення № 6905483, 02.03.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.09 Справа № 16/356/08

За позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву, м.Київ

до відповідача –відкритого акціонерного товариства “Шляхмаш”, м.Бердянськ Запорізької області

про зобов’язання повернути майно до мобілізаційного резерву, стягнення 152669,81 грн. штрафу та 50918,79 грн. пені

Суддя Ніколаєнко Р.А.

Представники сторін:

від позивача - не з’явився

від відповідача - Кірічок В.А. (ліквідатор ВАТ “Шляхмаш” на підставі постанови господарського суду Запорізької області від 23.05.2008 у справі № 21/140/08)

ВСТАНОВЛЕНО:

Державним комітетом України з державного матеріального резерву заявлено позов про зобов’язання ВАТ “Шляхмаш” повернути до мобілізаційного резерву матеріальні цінності на загальну суму 127224,84 грн., а саме: алюміній первинний у кількості 0,500 тони, бронзу ливарну вторинну у кількості 0,500 тон, прокат алюмінієвий у кількості 1,007 тон, прокат бронзовий у кількості 1,452 тони, сплави та суміші тверді у кількості 28 кг, а також про стягнення з ВАТ “Шляхмаш” в доход державного бюджету України на реєстраційний рахунок Державного комітету України з державного матеріального резерву 203588,60 грн. штрафних санкцій, у тому числі 127224,84 грн. штрафу та 50918,79 грн. пені –за незабезпечення збереження матеріальних цінностей відповідно до п.10 ст.14 Закону України “Про державний матеріальний резерв”, 25444,97 грн. штрафу –відповідно до п.12 ст.14 Закону України “Про державний матеріальний резерв” .

Ухвалою від 05.12.2008 заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 16/356/08 з призначенням судового засідання на 17.12.2008. Ухвалою від 17.12.2008 розгляд справи відкладався до 21.01.2009, ухвалою від 21.01.2009 – до 04.02.2009, ухвалою від 04.02.2009 –до 20.02.2009, ухвалою від 20.02.2009 –до 02.03.2009. Ухвалою в.о. голови господарського суду від 04.02.2009 в порядку ч.3 ст.69 ГПК України строк вирішення спору було продовжено на один місяць. В засіданні 02.03.2009 за згодою відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав заявлені вимоги, засновані ним на приписах ст.ст. 552, 622, 936, 949 Цивільного кодексу України, ст.234 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 12, 14, 16 Закону України “Про державний матеріальний резерв”. Пояснив, що на відповідальному зберіганні відповідача знаходились матеріальні цінності державного резерву. З 25.10.2006 по 31.10.2006 була проведена позапланова перевірка наявності, якісного стану, умов зберігання, обліку та звітності матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, що знаходяться на відповідальному зберіганні ВАТ “Шляхмаш”, в результаті якої було встановлено незабезпечення збереження (самовільне відчуження) матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, а саме: алюмінію первинного у кількості 0,500 тон, бронзи ливарної вторинної у кількості 0,500 тон, прокату алюмінієвого у кількості 1,007 тон, прокату бронзового у кількості 1,452 тони, сплавів та сумішів твердих у кількості 28 кг загальною вартістю 127224,84 грн. При цьому вартість матеріальних цінностей, стосовно яких було встановлено факт незабезпечення збереження, встановлена, виходячи з цін, що діяли на момент виявлення самовільного відчуження та складення акту з цього приводу. Відповідно до п.10 ст.14 Закону України “Про державний матеріальний резерв” у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100% вартості, виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності, а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей. На підставі цієї норми відповідачу нараховано штраф в розмірі 127224,84 грн., а також пеня за період з 31.10.2006 до 01.12.2008, сума якої склала 50918,79 грн. Крім того, відповідно до п.12 ст.14 того ж Закону у разі порушення правил і умов зберігання, несвоєчасного освіження та заміни матеріальних цінностей державного резерву, а також зберігання матеріальних цінностей, що не відповідають затвердженій номенклатурі, діючим стандартам та технічним умовам, несвоєчасного подання встановленої звітності підприємства, установи і організації –відповідальні зберігачі сплачують штраф в розмірі 20% від вартості матеріальних цінностей, щодо яких допущено порушення. Розмір штрафних санкцій, застосованих до відповідача на підставі цієї норми, склав 25444,97 грн. Позивач просить позов задовольнити.

Відповідач проти вимог позивача заперечив, про що представив відзив на позов на доповнення до нього. Зазначив, що позивачем не доведено належними засобами доказування факт закладення у встановленій кількості матеріальних цінностей на відповідальне зберігання відповідачеві, а тому не доведено і їх нестачу. Договір на відповідальне зберігання сторонами не укладався, кошти на утримання матеріальних цінностей не надавалися, акт про прийняття матеріальних цінностей відсутній. Також позивач вказав на те, що постановою господарського суду Запорізької області від 23.05.2008 у справі № 21/140/08 ВАТ “Шляхмаш” визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, а відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки, процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута. Крім того, відповідач вважає неправомірним обчислення позивачем сум штрафів та пені, виходячи з ринкових цін, діючих на момент складання акту про порушення –31.10.2006 та зазначає, що це суперечить положенням ст.14 Закону України “Про державний матеріальний резерв”. Зауважує, що позивач щонайменше за інформацією звіту за 1999 рік знав про факт відсутності у відповідача алюмінію первинного у кількості 0,500 тон та бронзи ливарної вторинної у кількості 0,500 тон, проте необґрунтовано стверджує, що цей факт ним виявлений у день складання акту від 31.10.2006. Також відповідач не погоджується з заявленням позивачем вимог про повернення майна у грошовому вираженні, оскільки відповідно до ст.949 ЦК України, на яку посилається позивач, зберігач зобов’язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості, тобто виконання обов’язку встановлено в натурі. Окрім зазначеного, відповідач заперечує проти самовільного відчуження з боку ВАТ “Шляхмаш” спірного майна. Зазначає про кримінальні справи, порушені Бердянським МВ УМВС України в Запорізькій області по фактам крадіжок з підприємства: 24.10.1997 порушено кримінальну справу по факту крадіжки 500 кг алюмінію та 500 кг бронзи вторинної, 15.07.2005 - 760 кг виробів із бронзи, 296 кг виробів з алюмінію, 07.10.2005 –241 кг виробів з бронзи та 1438 кг виробів з алюмінію. Вважає, що факт розкрадення звільнює від відповідальності у вигляді неустойки, оскільки у цьому випадку самовільне відчуження не має місця. Щодо спірних 28 кг сплавів та сумішів позивач пояснив, що ці цінності ним виявлені і він готовий повернути їх до матрезерву.

Відповідачем заявлене клопотання про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення штрафів та пені, а також до вимог про повернення алюмінію первинного у кількості 0,500 тон та бронзи вторинної у кількості 0,500 тон.

Позивач, у свою чергу, зауважив, що відповідно до ст.268 ЦК України на вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно зобов’язань, що випливають із Закону України “Про державний матеріальний резерв”, позовна давність не поширюється.

За приписами ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно із заявою відповідача при розгляді даної справи застосовані правила щодо позовної давності.

Дослідивши матеріали та фактичні обставини справи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

На відповідальне збереження ВАТ “Шляхмаш” були передані матеріальні цінності державного резерву України, у тому числі майно, відносно якого заявлені позовні вимоги: алюміній первинний у кількості 0,500 тон, бронзу ливарну вторинну у кількості 0,500 тон, прокат алюмінієвий у кількості 1,007 тон, прокат бронзовий у кількості 1,452 тони, сплави та суміші тверді у кількості 28 кг. Зазначене підтверджується звітами –збережувальними зобов’язаннями ВАТ “Шляхмаш” про наявність матеріальних цінностей мобрезерву за завітні періоди 1999 –2003 років, номенклатурою матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, що підлягають накопиченню на 1986 рік по Бердянському заводу шляхових машин (правопопередника ВАТ “Шляхмаш”).

З 25.10.2006 по 31.10.2006 на підставі службового завдання Державного комітету України з державного матеріального резерву КРВ Південного регіону Контрольно-ревізійного департаменту було проведено позапланову перевірку наявності, якісного стану, обліку та звітності матеріальних цінностей мобрезерву, які знаходяться на відповідальному зберіганні ВАТ “Шляхмаш”. За результатами перевірки складено акт від 31.10.2006.

Згідно з вказаним актом за результатами перевірки виявлено незабезпечення кількісного збереження матеріальних цінностей та нестачу алюмінію первинного у кількості 0,500 тон, бронзи ливарної вторинної у кількості 0,500 тон, прокату алюмінієвого у кількості 1,007 тон, прокату бронзового у кількості 1,452 тони, сплавів та сумішів твердих у кількості 28 кг.

Відповідно до п.10 ст.14 Закону України “Про державний матеріальний резерв” у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, в тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких перебувають ці цінності, стягується штраф у розмірі 100 відсотків вартості виходячи з їх ринкової ціни на день виявлення факту відсутності (самовільного відчуження), а також пеня з вартості відсутнього їх обсягу за кожний день до повного повернення матеріальних цінностей.

Відповідно до п.12 ст.14 того ж Закону у разі порушення правил і умов зберігання, несвоєчасного освіження та заміни матеріальних цінностей державного резерву, а також зберігання матеріальних цінностей, що не відповідають затвердженій номенклатурі, діючим стандартам та технічним умовам, несвоєчасного подання встановленої звітності підприємства –відповідальні зберігачі сплачують штраф у розмірі 20 відсотків вартості матеріальних цінностей, щодо яких допущено порушення.

На підставі вказаних норм позивач за незабезпечення збереження матеріальних цінностей держматрезерву нарахував та заявив до стягнення з відповідача в судовому порядку штраф в розмірі 127224,84 грн. та пеню за період з 31.10.2006 по 01.12.2008 в сумі 50918,79 грн. відповідно до п.10 ст.14 вказаного Закону, а також штраф в розмірі 25444,97 грн. відповідно до п.12 ст.14 Закону, виходячи з цін, що діяли на момент складання акту перевірки від 31.10.2006.

Проте, нарахування пені та штрафу у даному випадку є необґрунтованим та неправомірним, оскільки постановою господарського суду Запорізької області від 23.05.2008 у справі № 21/140/08 ВАТ “Шляхмаш” –відповідача у даній справі визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. На цей час провадження у справі триває.

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

За таких обставин в позові в частині вимог про стягнення штрафу та пені слід відмовити.

Представлені суду звіт –збережувальне зобов’язання ВАТ “Шляхмаш” за 1999 рік, а також послідуючі річні звіти (до звітного періоду 2003 року) відображують той факт, що на початок та кінець звітних років алюміній первинний у кількості 0,500 тон, бронза ливарна вторинна у кількості 0,500 тон, які були закладені ВАТ “Шляхмаш” на відповідальне зберігання та які просить повернути позивач, у ВАТ “Шляхмаш” були відсутніми.

Вказані звіти –збережувальні зобов’язання надавалися відповідачем позивачу та були і є в наявності у останнього.

Прикінцевими та перехідними положеннями Цивільного кодексу України встановлено, що правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

До набрання чинності Цивільним кодексом України діяв Цивільний кодекс УРСР (1963 р.).

Статтею 72 ЦК УРСР загальний строк позовної давності встановлений у три роки.

Статтею 76 ЦК УРСР встановлено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Тобто, позовна давність –це строк у межах якої особа має звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права чи інтересу і перебіг строку позовної давності законодавець пов’язує саме з обізнаністю тієї особи, якій належить порушене право і яка звернулася до суду за захистом порушеного права.

Слід зазначити, що право на позов в процесуальному значенні не обмежене часом, тобто, особа може звернутися до суду із позовом у будь-яких час.

Разом з тим, право на позов у матеріальному розумінні означає право позивача на задоволення заявлених ним вимог, яке можливе лише в рамках строку позовної давності.

Слід визнати, що про відсутність на відповідальному зберіганні відповідача алюмінію первинного у кількості 0,500 тон та бронзи ливарної вторинної у кількості 0,500 тон позивач дізнався (мав дізнатися), якнайменше, зі звіту 1999 року, який представлено суду. Вказаний та подальші звіти відображують відсутність цих матеріальних цінностей як на початок, так і на кінець звітних періодів.

Таким чином, передбачений ст.72 ЦК УРСР строк позовної давності за вимогами про повернення алюмінію первинного у кількості 0,500 тон та бронзи ливарної вторинної у кількості 0,500 тон сплинув, а тому в силу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до цих вимог правила про позовну давність, встановлені ЦК України не застосовуються, а застосовуються положення ЦК УРСР.

ЦК УРСР, на відміну від нині діючого ЦК України, не відносить вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом, стосовно зобов’язань, що випливають із Закону України “Про державний матеріальний резерв”, до вимог, на які позовна давність не поширюється.

Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, у зв’язку з чим вимогами позивача про зобов’язання відповідача повернути алюміній первинний у кількості 0,500 тон та бронзу ливарну вторинну у кількості 0,500 тон слід залишити без задоволення за спливом строку позовної давності.

Суд знаходить обґрунтованими вимоги позивача про зобов’язання відповідача повернути прокат алюмінієвий у кількості 1,007 тон, прокат бронзовий у кількості 1,452 тони, сплави та суміші тверді у кількості 28 кг.

Передача цих матеріальних цінностей на відповідальне зберігання відповідача встановлена матеріалами справи, про що наведено вище.

Актом перевірки від 31.10.2006 встановлено факт нестачі цих цінностей.

Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України “Про державний мобілізаційний резерв” підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов’язанні забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно з зазначеними завданнями власними силами.

Згідно з ч.4 ст.12 Закону України “Про державний мобілізаційний резерв” освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, що знаходяться на зберіганні на підприємствах, в установах і організаціях –відповідальних зберігачів), а також заміна їх на продукцію аналогічного асортименту та якості здійснюється ними самостійно без залучення додаткових коштів.

За приписами ст. 949 ЦК України зберігач зобов’язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

За ст.ст.525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Слід визнати, що нестача матеріальних цінностей державного матеріального резерву, переданих на відповідальне зберігання підприємству –відповідальному зберігачу у будь-якому разі (за винятком форс-мажорних обставин) є наслідком невиконання чи неналежного виконання таким підприємством зобов’язання щодо забезпечення збереження матеріальних цінностей і обов’язок повернути ці цінності або їх відповідну кількість такого самого раду та такої самої якості несе підприємство –відповідальний зберігач.

Внаслідок такого, посилання позивача на криміналі справи, порушені Бердянським МВ УМВС України по фактах розкрадання матеріальних цінностей державного матеріального резерву, що знаходилися на зберіганні відповідача, не може бути прийнято до уваги, оскільки це не впливає на виконання зобов’язання відповідачем. До того ж, кількість прокату алюмінієвого та прокату бронзового, по факту крадіжки яких порушено кримінальні справи, не співпадає з кількістю цих матеріальних цінностей, яку просить повернути позивач.

В разі встановлення особи, винної у скоєнні злочину, відповідач не позбавлений можливості звернутися за захистом своїх порушених прав та інтересів у встановленому порядку.

За таких обставин вимоги позивача про зобов’язання відповідача повернути прокат алюмінієвий у кількості 1,007 тон, прокат бронзовий у кількості 1,452 тони, сплави та суміші тверді у кількості 28 кг підлягають задоволенню, проте без застосування одночасного переводу цих вимог у грошовий вираз, як просить позивач, оскільки це суперечить ст.979 ЦК України, ч.4 ст.12 Закону України “Про державний матеріальний резерв”.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог та вартості спірного майна, щодо якого позов задоволено, покладаються на відповідача. З відповідача в доход державного бюджету України підлягає стягненню 975,23 грн. державного мита та 118,00 грн. на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

          Позов задовольнити частково.

          Зобов’язати ВАТ “Шляхмаш” повернути до мобілізаційного резерву матеріальні цінності: прокат алюмінієвий у кількості 1,007 тон, прокат бронзовий у кількості 1,452 тони, сплави та суміші тверді кількістю 28 кг.

          В решті частини позову відмовити.

Стягнути з ВАТ “Шляхмаш” (01601, м.Киів, вул.Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 00034016) в доход державного бюджету України (отримувач Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача УДК у Запорізькій області, МФО 813015,ЄДРПОУ 34677145, рахунок № 31119095700007, код бюджетної класифікації 22090200; символ звітності банку –095) 975 грн. 23 коп. державного мита.

Стягнути з ВАТ “Шляхмаш” (01601, м.Киів, вул.Пушкінська, 28, код ЄДРПОУ 00034016) в доход державного бюджету України (отримувач Державний бюджет Орджонікідзевського району; банк отримувача УДК у Запорізькій області, МФО 813015,ЄДРПОУ 34677145, рахунок № 31212259700007, код бюджетної класифікації 22050000; символ звітності банку –259) 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Р.Ніколаєнко

Рішення оформлено та підписано 10.03.2009.