Рішення № 6905400, 24.11.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.11.2009                                                             Справа № 5/36

За позовом: ЗАТ „Котнар” с.Мужієво, Берегівського району

До відповідача: ВАТ „ВТБ Банк” в особі Ужгородської філії м.Ужгород

Про срозірвання кредитних договорів (із урахуванням заяви про заміну предмета позову).

Суддя О.С.Йосипчук

за участю представників сторін:

позивача: Тарновецький Я.М. - представник

відповідача: Колотуха Л.С. - представник

Розглянувши матеріали справи за позовом

Відкритого акціонерного товариства „Котнар” с.Мужієво до відкритого акціонерного товариства „ВТБ Банк” в особі Ужгородської філії м.Ужгород про розірвання кредитних договорів,

Встановив:

З посиланням на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договорів, позивачем заявлено первісну вимогу про внесення змін до укладених із відповідачем кредитних договорів №019KL від 26.06.2007р. та №025KL від 14.08.2008р.

У послідуючому, Листом від 16.10.2009р. №148, позивач, обґрунтовуючи тією ж істотною зміною обставин, змінив предмет позову та заявив вимогу про розірвання цих же спірних угод: - договору про надання не відновлюваної відкличної кредитної лінії №019KL від 26.06.2007р. та договору про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії №025KL від 14.08.2008р.

За своєю правовою природою одидва спірні договори є кредитними договорами, що забезпечують фінансування єдиної програми розширення виробництва на підприємстві позивача та витікають один з одного (п.1.2. договору про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії №025KL від 14.08.2008р.), а тому вимоги про їх розірвання, з наведених позивачем підстав, можливі для розгляду у одному позовному провадженні.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує виникненням, після укладення спірних угод, світових кризових явищ в економіці України, що змінили умови ведення господарської діяльності і, як наслідок, змінили, у сторону погіршення, умови обслуговування кредитних договорів. Як стверджує позивач, кризові явища в економіці призвели до істотної зміни тих параметрів прибутковості товариства, що лягли в основу рішення про залучення до власної господарської діяльності, з метою розширення виробництва, додаткових інвестицій у вигляді довгострокових кредитних ліній. І, оскільки відповідач не погодився на внесення відповідних змін до спірних угод, їх належить розірвати у судовому порядку на підставі п.2 ст.652 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема посилається на те, що залучаючи кошти у кредит, позивач діяв на свій власний ризик, і міг та повинен був передбачити усі обставини, які можуть впливати на його кредитні зобов’язання. Окрім того, відповідач стверджує, що виконання договору не порушує майнових інтересів позивача та не позбавляє його від отримання того економічного ефекту, який передбачався на момент укладення правочинів, а виконання зобов’язань внаслідок розірвання договорів –суттєво зменшить фінансову стабільність кредитоотримувача.

Судовим розглядом справи встановлено, що 26.06.2007р. між кредитором –ВАТ „ВТБ Банк” в особі Ужгородської філії (відповідач у саправі) та позичальником –ЗАТ „Котнар” (позивач у справі) було укладено договір про надання не відновлювальної відкличної кредитної лінії №019KL (надалі Договір №019), а 20.09.2007р. –додаткову угоду №1 до нього, за якими Кредитор зобов’язався надати позичальнику кошти у користування на строковій оплатній основі (Кредит) у сумі 2 560000 доларів США у термін до 20.12.2011р. Факт виконання відповідачем своїх зобов’язань за даним кредитним договором сторонами не оспорюється.

Далі, 14.08.2008р. між учасниками спору було укладено Договір про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії №025KL (надалі Договір №025), а 01.10.2008р. –додаткову угоду №1, за якими відповідач зобов’язався надати позивачу мультивалютний кредит траншами в межах максимального ліміту заборгованості еквівалентному 4800000 доларів США на термін до 30.06.2011р. Факт належного виконання відповідачем своїх зобов’язань за даним кредитним договором сторонами не оспорюється.

У попередніх засіданнях суду, за клопотанням обох сторін, оголошувались перерви для надання сторонам можливості безпосереднього врегулювання спору. Однак, домовленості про примирення сторонами не досягнуто.

Рішення приймається в порядку ст..85 ГПК України. Повний текст рішення складено та підписано 30.11.2009р.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши подані по справі доказові матеріали, щодо спірного питання,

Суд констатує наступне:

Оспорювані позивачем договір №019 та договір №025 зі сторони позикодавця було укладено Ужгородською філією ВАТ „ВТБ Банк”.

Згідно з Довіреністю від 20.03.2008р. керівника Ужгородської філії ВАТ „ВТБ Банк” уповноважено представляти інтереси банківської установи у судових органах. Довіреностями від 20.05.2009р. №178/11/11.5.2., від 15.06.2009р. №1020/1600-04-2 представляти інтереси ВАТ „ВТБ Банк” у судових органах уповноважено працівників його Ужгородської філії.

Таким чином, Ужгородська філія ВАТ „ВТБ Банк” вправі представляти інтереси ВАТ „ВТБ Банк” у Господарському суді Закарпатської області.

Згідно з п.1.2. Договору №019, кредит надається позивачу з метою придбання обладнання, будівельних матеріалів та здійснення будівельних, монтажних та оздоблювальних робіт. А, кредитні кошти, отримані позивачем на підставі Договору №025, надані з метою поповнення обігових коштів на суму 2 000 000 доларів США та рефінансування існуючої кредиторської заборгованості перед банком (п.1.2. договору №025).

Отже, як вбачається із матеріалів справи, необхідність залучення кредитних коштів викликана рішенням позивача про розширення виробництва, позаяк потужності виробництва старих ліній наближались до меж своїх можливостей. Зважаючи на те, що протягом 2003-2007р.р. позивач постійно збільшував власну частку на ринку виробників вин, ним було прийнято рішення про збільшення виробничих потужностей, що, у свою чергу, викликало необхідність поповнення обігових коштів за рахунок кредиту. При цьому, за даними бухгалтерського обліку та виходячи із коньюктури ринку вин, доля витрат, необхідна для обслуговування тимчасово залучених коштів, передбачалась на рівні 1,65 відсотків від чистого валового доходу, а щомісячне загальне навантаження не повинно було перевищувати 4,85 відсотка від обсягу щомісячних поступлень на рахунки.

На підставі аналізу бізнес-позицій позивача, з яким погодився відповідач, учасниками кредитних відносин було зроблено висновки можливого кредитного ризику на рівні максимального можливого збільшення затрат на обслуговування кредиту до розміру 9 відсотків від щомісячних надходжень, що частково стримувалося стратегічними запасами сировини позивача. При цьому, складаючи бізнес-план, ЗАТ „Котнар” за період 2008-2012р.р. використав прогнози уряду та НБУ про зростання добробуту населення, збереження його споживчої активності, утримання щорічного рівня інфляції в межах 10 відсотків та поступове зміцнення національної валюти.

Наведене вище підтверджується даними Техніко-економічного обґрунтування кредиту (Бізнес-план) та Експертним висновком Закарпаської ТПП №15.03-12/174 від 02.04.2009р.

Таким чином, при визначенні рівня можливих фінансових ризиків з метою забезпечення їх подолання, позивач, за погодженням із відповідачем, передбачив усі існуючі на той час фактори з метою запобігання неминучості отримання негативних результатів власної господарської діяльності.

За таких обставин, орієнтуючись на офіційні прогнози розвитку економіки, позивач, як і відповідач, не зміг передбачити, що економічні показники значно відхиляться від прогнозованих значень; внаслідок того, що офіційний рівень інфляції перевищив 22 відсотка (проти прогнозованих 10%), а курс гривні знизився у 1,6 раз, значно знизилась купівельна спроможність населення, з огляду на що, облікований рівень кредитних зобов’язань позивача значно перевищив рівень розумного прогнозу.

Техніко-економічне обгрунтування окупності кредиту складене позивачем та погоджене із відповідачем, по своїй суті підтверджує факт того, що укладаючи кредитні договори, ні позивач, ні відповідач не могли передбачити такого різкого заниження економічних показників не тільки у Україні, а і в світовій економіці. Тому, слід визнати, що, укладаючи договір №019 та договір №025, позивач та відповідач виходили з того, що різке падіння рівня економіки не настане, а прогонозовані зміни, за існуючих умов кредитування, можуть бути подолані позичальником самостійно (п.п.1 п.2 ст.652 ЦК України).

Відповідно до п.1 ст.11 Закону України „Про торгово-промислові палати в Україні” торгово-промислові палати мають право надавати послуги юридичним особам, пов’язані з захистом їх прав та інтересів, відповідно до законодавства України. При цьому, методичні та експертні документи, видані ТПП в межах їх повноважень є обов’язковими для застосування на всій території України (п.2 ст.11 Закону України „Про торгово-промислові палати в Україні).

Як вбачається із експертного висновку Закарпатської ТПП №15.03-12/174 від 02.04.2009р., на фінансовий стан позивача та на його здатність повертати та обслуговувати наявні кредити вплинули зростання фінансових витрат на сплату відсотків за користування кредитами через різке падіння курсу гривні, зменшення обсягу оборотних коштів, внаслідок зростання кредитного навантаження, зростання собівартості через падіння курсу гривні та високого рівня інфляції.

Таким чином, через появу кризових явищ в економіці, додаткові витрати позивача у сумі 21000000 грн. збитку викликані виключно факторами, які виходять за межі звичайних бізнес-ризиків і мають одинаків вплив на всіх суб’єктів господарювання в Україні.

Тому, зважаючи на викладене вище, слід дійти висновку, що зміна умов обслуговування кредиту (обставини) зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всіх передбачених засобах протидії проявам економічного спаду (п.п.2 п.2 ст.652 ЦК України).

Збільшення витрат на придбання валюти для погашення кредиту через обставини непереборної сили (різка зміна курсу валюти) в умовах зниження споживчого попиту та рентабельності виробництва призводить до реальної та обґрунтованої загрози втрати фінансової незалежності підприємства позивача. Експертним висновком Закарпатської ТПП №15.03-12/174 від 02.04.2009р. встановлено, що виконання кредитних зобов’язань за договором про надання не відновлювальної відкличної кредитної лінії №019KL від 26.06.2007р. та за договором про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії №025KL від 14.08.2008р. на викладених в них умовах є неможливим.

Отже, зважаючи на те, що наслідком подальшого перебування із відповідачем у кредитних правовідносинах на існуючих умовах вірогідно (Експертний висновок Закарпатської ТПП №15.03-12/174 від 02.04.2009р.) призведе до неминучості отримання позивачем значних негативних фінансових результатів (збитковість), при збереженому зобов’язанні повернути кредитній установі надані у тимчасове оплатне користування кошти та сплатити відсотки за їх використання, слід дійти висновку про те, що виконання спірних кредитних договорів порушить співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить ЗАТ „Котнар” не тільки запланованого рівня прибутковості виробництва, а призведе до вимивання обігових коштів та збитковості виробництва (п.п.3 п.2 ст.652 ЦК України).

Правовим аналізом умов ст.ст.3, 4, 5 договору про надання не відновлювальної відкличної кредитної лінії №019KL від 26.06.2007р. та договору про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії №025KL від 14.08.2008р. встановлено відсутність умов покладення ризику виникнення описаних вище кризових явищ у економіці, як обставин, що суттєво впливають на умови обслуговування кредиту, власне на позивача та його обов’язку усунути іх одноосібно. Не передбачено такого обов’язку і законодавчо (ст..1056-1 ЦК України, ст..55 Закону України „Про банки і банківську діяльність”). З огляду на таке, слід дійти висновку, що ризик появи елементів світової економічної кризи у економіці України повинні нести усі учасники господарських відносин, а за таких обставин, ризик зміни обставин у спірній ситуації на ЗАТ „Котнар” не повинно нести самостійно (п.п.4 п.2 ст.652 ЦК України).

Експертним висновком Закарпатської ТПП №15.03-12/174 від 02.04.2009р. встановлено, що виконання кредитних зобов’язань за договором про надання не відновлювальної відкличної кредитної лінії №019KL від 26.06.2007р. та за договором про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії №025KL від 14.08.2008р. на викладених в них умовах є неможливим через те, що на фінансовий стан позивача та на його здатність повертати та обслуговувати наявні кредити вплинули зростання фінансових витрат на сплату відсотків за користування кредитами через різке падіння курсу гривні, зменшення обсягу оборотних коштів, внаслідок зростання кредитного навантаження, зростання собівартості через падіння курсу гривні та високого рівня інфляції.

Отже, обставини (явища в економіці), які змінили фінансову схему розрахунків за спірними кредитними угодами є істотними настільки, що при їх існуванні в момент укладення обох кредитних договорів, на існуючих умовах, позивач не зміг би погодитись на залучення кредитних коштів, а банківська установа –відповідач не зміг би прийняти рішення про оптимальний рівень кредитного ризику - гарантійність повернення (економічне обгрунтування), та винести рішення про надання кредитів з огляду на окупність і безпечність кредитних ліній.

Як витікає із висновку Закарпатської ТПП №15.03-12/174 від 02.04.2009р. подальше перебування сторін у справі у кредитних правовідносинах потягне за собою неминучість отримання негативного результату –збитковості кредитоотримувача і, як наслідок, збільшення ризику неповернення банківського кредиту та сплати відсотків за його користування. Тому, на думку суду розірвання спірних кредитних угод не суперечить суспільних інтересам, з огляду на правові наслідки такого розірвання (ст.ст.652,753 ЦК України).

Згідно з п.1 ст.652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінено, або розірвано за погодженням сторін. Однак, у випадку, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути розірваний у судовому порядку за наявності обставин, викладених у п.2 ст.652 Цк України.(ч.1 п.2 ст.652 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, Листом від 03.04.2009р. за №123, позивач надіслав відповідачу додаткові угоди про внесення змін та доповнень до кредитних угод у зв’язку з істотною зміною обставин. Однак, запропонованих позивачем змін до існуючих угод, через непогодження відповідача (ст..188 ГК України), внесено не було, внаслідок чого виник спір, у вирішенні якого, на вимогу ЗАТ „Котнар”, слід застосувати ч.2 ст.652 ЦК України, - норму права, що, по відношенню до позивача, є диспозитивною.

Надаючи оцінку наявних у справі доказам, суд прийняв до уваги відзив відповідача №966/1400-06-2 від 01.06.2009р., та відзив б/н і дати, як позицію установи банку по відношенню до намагання позичальника змінити умови кредитування. Згідно з додатками до даного відзиву, відповідач не вбачає правових та економічних підстав розділити фінансові ризики, що виникли внаслідок прояву кризових явищ в економіці України, цілком покладаючи таку відповідальність на позивача.

Таким чином, зважаючи на наявність усіх, передбачених ч.2 ст.652 ЦК України, умов розірвання угод, позовні вимоги позивача належить визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідачем надано суду розрахунки сум заборгованості за спірними кредитними договорами, у яких зазначено суму залучених у кредит коштів, відсотки за їх використання та санкції за порушення кредитних зобов’язань.

Позовні матеріали позивача також містять розрахунки його кредитних зобов’язань перед позивачем.

Однак, слідує із уточненої позовної заяви, позивач просить встановити порядок та строки і не вимагає у судовому порядку визначити наслідки розірвання договорів, виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв’язку з виконанням цього договору. На містять такої вимоги і звернення відповідача до суду заявлені у ході судового розгляду даної справи.

За таких обставин, п.3 ст.652 ЦК України, не підлягає застосуванню у спірній ситуації, з огляду на що питання наслідків розірвання договору про надання не відновлювальної відкличної кредитної лінії №019KL від 26.06.2007р. та договору про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії №025KL від 14.08.2008р. судом не розглядаються.

Тому, керуючись ст.652 ЦК України та ст. 34, 43, 49, 82-85 ГПК України,

Суд вирішив:

1.Позов задоволити.

Укладений між Закритим акціонерним товариством „Котнар” та відкритим акціонерним товариством „ВТБ Банк” в особі Ужгородської філії ВАТ „ВТБ Банк” договір про надання не відновлювальної відкличної кредитної лінії №019KL від 26.06.2007р. (з додатками та доповненнями) та договорі про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії №025KL від 14.08.2008р. (з додатками і доповненнями), розірвати.

2.Стягнути з відкритого акціонерного товариства „ВТБ Банк” в особі Ужгородської філії ВАТ „ВТБ Банк” (м.Ужгород, вул..Минайська, 14б код 33307490) на користь закритого акціонерного товариства „Котнар” (Берегівський район, с.Мужієво, вул..Ракоці Ференца II, 274/а код 22091380) суму 170 грн. витрат на держмито та суму 322,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя О.С.Йосипчук