Рішення № 69053120, 13.09.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 301/1886/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 вересня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів МАЦУНИЧА М.В., ДЖУГИ С.Д.

при секретарях СОЧЦІ І.І., ВОЛОЩУК В.І.

за участю представника позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ТОВ «Кредитні ініціативи» на рішення Іршавського районного суду від 16 листопада 2016 року, -

встановила:

ТОВ «Кредитні ініціативи» 22.09.2016 звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 і мотивувало його наступним. За договором від 17.08.2007 № 1320 Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (ЗАТ «Промінвестбанк»), правонаступником якого за договором про відступлення прав вимоги від 17.12.2012 є ТОВ «Кредитні ініціативи», надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 17868,00 дол. США зі сплатою 9,5% річних і терміном по 16.08.2014. Кредитор свої зобовязання виконав, а відповідач зобовязання порушив і спричинив виникнення боргу. Рішенням Іршавського районного суду від 06.07.2011 з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 101855,29 грн, з яких борг: за кредитом 96875,35 грн, за відсотками 3444,54 грн, пеня 1535,40 грн. З урахуванням раніше стягнутих коштів відповідач станом на 28.07.2016 має заборгованість за договором у розмірі 919202,01 грн, а саме: за відсотками 359229,24 грн, пеня 559972,77 грн, з якої нарахована за останні 12 місяців до дня предявлення позову сума складає 265758,01 грн.

Посилаючись на ці обставини і на право вимагати повернення боргу, позивач просив стягнути на його користь з відповідача 624987,25 грн боргу, в т.ч., за відсотками 359229,24 грн, пеню 265758,01 грн, і покласти на останнього судові витрати.

Рішенням Іршавського районного суду від 16.11.2016 у позові відмовлено за спливом позовної давності.

Позивач оскаржив рішення суду, вказує на його незаконність та необґрунтованість. Зазначає, зокрема, що суд безпідставно застосував трирічну позовну давність, оскільки сторони договором збільшили цей строк до 10 років і ця позовна давність не спливла. Крім того, боржник виконав судове рішення від 06.07.2011, яким з нього були стягнуті кошти, лише 22.06.2016, тобто, із простроченням, що не припиняє правовідносини сторін кредитного договору та дає право кредитору вимагати стягнення з боржника процентів за користування коштами і пені. Розрахунок боргу, предявленого до стягнення, здійснено з урахуванням наведених обставин. Тож суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права при розвязанні спору. Позивач просить рішення суду скасувати, позов задовольнити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача ОСОБА_1, який апеляцію підтримав, розглянувши справу за правилами ст. 305 ч. 2 ЦПК України у відсутність інших учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.ст. 11-14, 202, 509, 525, 526, 549, 550, 611, 612, 614, 622-625, 1050, 1054 ЦК України (норми матеріального права в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), цивільні права та обовязки, що виникають з договорів, повинні належно виконуватися; одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; позичальник зобовязаний повернути борг кредитору, а останній вправі вимагати стягнення боргу, за відповідних умов достроково, включно зі штрафними санкціями з боржника; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання. Правомірність правочину презюмується (ст. 204 ЦК України). За загальним правилом, зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.ст. 598, 599 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ст. 631 ч., 4 1 ЦК України), договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За правилами ЦК України про позовну давність загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки, а до вимог про стягнення неустойки, застосовується позовна давність тривалістю в один рік; позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін шляхом укладання договору в письмовій формі; за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання; перебіг позовної давності переривається, зокрема, у разі предявлення особою позову до одного боржника, після переривання перебіг позовної давності починається заново; зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги; позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст.ст. 256, 257, ст. 258 ч. 1, ч. 2 п. 1, ст. 259 ч. 1, ст. 260, ст. 261 ч.ч. 1, 5, ст. 264, ст. 266, ст. 267 ч.ч. 1-4 ЦК України)

Встановлено, що Закрите акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (у подальшому Публічне акціонерне товариство) за договором від 17.08.2007 № 1320 надало ОСОБА_2 кредит у розмірі 17868,00 дол. США зі сплатою 9,5% річних за базовою ставкою і строком по 16.08.2014 (а.с. 6-13). Умови договору передбачали, зокрема, що нарахування процентів за користування кредитом починається з дати його видачі по день повного погашення кредиту, у випадку прострочення позичальником зобовязань із погашення одержаного кредиту проценти за користування ним продовжують нараховуватися (п.п. 3.2., 3.3.); за порушення грошових зобовязань зі сплати сум кредиту та/або процентів позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 6.2.); у випадку порушення позичальником строку погашення одержаного ним кредиту він сплачує проценти в розмірі 30% річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 ч. 2 ЦК України (п. 6.3.); будь-які протирічя, що можуть виникнути між сторонами при виконанні умов договору, вирішуються шляхом переговорів…, а у випадку недосягнення згоди у судовому порядку…, при цьому, строк позовної давності встановлюється тривалістю у 10 років (п. 6.8.). Банк виконав свої зобовязання щодо надання кредиту, тоді як відповідач зобовязання порушив і спричинив виникнення боргу.

Рішенням Іршавського районного суду від 06.07.2011 з ОСОБА_2 за позовом ПАТ «Промінвестбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором від 17.08.2007 № 1320 у 12822,47 дол. США, що є еквівалентом 101855,29 грн (а.с. 39-40). Зі змісту рішення суду випливає, що кредитор предявив до стягнення борг визначений станом на 17.02.2011 у розмірі 12822,47 дол. США, що за офіційним валютним курсом НБУ на цю дату становить еквівалент 101855,29 грн, з яких борг: за кредитом 12195,55 дол. США (еквівалент 96875,35 грн), за відсотками 433,63 дол. США (еквівалент 3444,54 грн), пеня 193,29 дол. США (еквівалент 1535,40 грн).

17.12.2012 ПАТ «Промінвестбанк» (Первісний кредитор) уклало з ТОВ «Кредитні ініціативи» (Новим кредитором) договір про відступлення прав вимоги, за яким відступило Новому кредитору право вимоги від ОСОБА_2 боргу за кредитним договором від 17.08.2007 № 1320, який складався з таких елементів: борг за кредитом 12195,55 дол. США, борг за відсотками 2278,15 дол. США (а.с. 16-38).

Постановою держвиконавця Іршавсього РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області від 24.06.2016 про закінчення виконавчого провадження № 51175513 зафіксовано факт сплати 21.06.2016 боржником ОСОБА_2 боргу в сумі 102994,14 грн за виконавчим листом № 2-733/11, виданим Іршавським районним судом 13.09.2011 (а.с. 56). Тобто, рішення Іршавського районного суду від 06.07.2011 було виконано в сумі 102994,14 грн боржником лише 21.06.2016.

Оскільки борг, правом вимоги якого володіло ТОВ «Кредитні ініціативи», тривалий час не сплачувався, кредитор звернувся до суду з відповідним позовом, подав розрахунок боргу, що його станом на 28.07.2016 визначив у розмірі 919202,01 грн, де борг: за відсотками 359229,24 грн, пеня 559972,77 грн, з якої предявив до стягнення пеню, нараховану в межах останніх 12 місяців до дня предявлення позову в сумі 265758,01 грн (а.с. 41). Із наданих позивачем розрахунків, інших матеріалів справи випливає та не спростовано відповідачем, що з часу ухвалення 06.07.2011 судом рішення боржник ОСОБА_2 не сплачував коштів на погашення боргу перед кредитором, на виконання рішення суду, у розрахунках платіж боржника зафіксований лише 22.06.2016, відповідні кошти враховані в розрахунку боргу.

Розпоряджаючись своїми цивільними та процесуальними правами, здійснюючи своє право на захист та виконуючи обовязки щодо доказування вільно, на власний розсуд (ст. 12 ч. 1, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-61 ЦПК України), у суді першої інстанції на час ухвалення заочного рішення відповідач не заперечував факти виникнення боргу за кредитним договором і виникнення у кредитора права на стягнення боргу за відсотками та неустойки, встановленим процесуальним порядком не спростовував розрахунку та розміру боргу, його елементів, предявлених до стягнення, не подавав своїх доказів на заперечення відповідних доводів кредитора тощо. Не маючи перешкод для обрання правової позиції із метою захисту від позову, для надання доказів на її підтвердження та на спростування доводів позову, користуючись правовою допомогою адвоката, відповідач не надав такі докази.

Натомість відповідач ОСОБА_2 в особі свого представника адвоката ОСОБА_3 клопотав у суді першої інстанції про застосування трирічної позовної давності за предявленими до нього вимогами, а також посилався на виконання рішення Іршавського районного суду від 06.07.2011 (а.с. 55, 57). Заява про застосування позовної давності окрім іншого свідчить про те, що факт порушення позичальником зобовязання, розмір боргу, його елементи, підстави для цивільно-правової відповідальності тощо ним не заперечуються та не оспорюються по суті, а сторона ставить питання про сплив позовної давності за відповідними вимогами, що тягне відмову в позові саме з цієї підстави.

Отже, позичальник не довів відсутності вини у порушенні зобовязання, не спростував підстав позову та доводів, якими обґрунтовувалися вимоги про стягнення боргу. Суд першої інстанції теж вірно виходив із того, що порушення зобовязання позичальником мало місце, відповідні доводи позивача не були спростовані. Водночас суд констатував, що предявленням позову, за результатом розгляду якого було постановлене рішення Іршавського районного суду від 06.07.2011, кредитор змінив строк виконання зобовязання, а вдруге звернувся з позовом після спливу трирічної позовної давності після ухвалення зазначеного судового рішення, про застосування якої просив відповідач, крім того, підстав для нарахування та стягнення відсотків і пені після зміни строку виконання кредитного зобовязання немає.

Утім, суд залишив поза увагою, що сторони кредитного договору пунктом 6.8. реалізували своє передбачене законом право збільшити тривалість позовної давності до десяти років, чим погодили для себе обовязкові умови, які є чинними. Відтак, за жодним із зобовязань, які виникли з договору, укладеного 17.08.2007, апріорі не спливла позовна давність на час предявлення позову, що розглядається (22.09.2016), понад те, перебіг позовної давності переривався предявленням 22.06.2011 першого позову до боржника. Насамкінець, кредитор на свій розсуд розпорядився своїми цивільними правами і не предявляв вимог, зокрема, щодо пені з урахуванням збільшення позовної давності. Таким чином, для застосування трирічної позовної давності суд підстав не мав.

Поза тим, факт ухвалення судом рішення про стягнення боргу з позичальника на користь кредитора має значення при вирішенні вимог щодо стягнення процентів і неустойки. Верховний Суд України у справі № 6-1206цс15 (постанова від 23.09.2015) у контексті питань про виконання зобовязання, його припинення та відповідальності за порушення зобовязання у взаємозвязку з умовами договору і наявністю відповідного судового рішення, висловив правову позицію, згідно зі змістом якої відповідно до ст.ст. 525, 526, 599, 611, 1048 ЦК України наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України; нарахування процентів за користування кредитом та пені після закінчення строку дії договору та з моменту ухвалення судового рішення до його фактичного виконання відповідно до закону та умов договору не виключається. Правову позицію щодо правомірності вимоги кредитора до боржника про стягнення процентів і пені в межах відповідної позовної давності зважаючи на строк дії договору, зміну строку виконання зобовязання, порушення зобовязання, правила про виконання зобовязань і власне про позовну давність, сплив якої окремою підставою для припинення зобовязання ЦК України не визнає, Верховний Суд України неодноразово підтвердив у постановах у справах, що випливають із кредитних правовідносин (від 02.12.2015 у справі № 6-249цс15, від 15.05.2017 у справі № 643/4395/16-ц та ін.).

Виходячи з наведеного, на підставі ст. 309 ч. 1 п.п. 2, 4 ЦПК України апеляцію позивача слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити.

Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.п. 2, 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» задовольнити, рішення Іршавського районного суду від 16 листопада 2016 року скасувати, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити, стягнути з ОСОБА_2 (90115, Закарпатська обл., Іршавський район, с. Брід, вул. Молодіжна, 27, РНОКПП НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (04655, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21, код ЄДРПОУ 35326253) заборгованість за кредитним договором від 17.08.2007 № 1320 у сумі 624987,25 грн (шістсот двадцять чотири тисячі девятсот вісімдесят сім гривень 25 коп.), з яких 359229,24 грн заборгованість за відсотками, 265758,01 грн пеня, а також стягнути з відповідача на користь позивача 19687,11 грн у рахунок відшкодування витрат із оплати судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді