Рішення № 6905214, 26.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.11.09 р.                     Справа № 7/179                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р.Косьміній

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м.Горлівка в особі структурної одиниці – Донецькі Західні електричні мережі м. Ясинувата

До відповідача: Приватного підприємства “Хризаліт” м. Горлівка

Предмет спору: стягнення заборгованості за активну електроенергію – 2303, 88 грн.

За участю представників:

від позивача: Сандулеєва Г.В. – дов.

від відповідача: Талалаєв О.Ж. – керівник

СУТЬ СПОРУ:                     

Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго” м.Горлівка в особі структурної одиниці – Донецькі Західні електричні мережі м. Ясинувата звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства “Хризаліт” м. Горлівка про стягнення заборгованості за активну електроенергію – 901, 96 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір на користування електричною енергією №2368 від 25.02.2000р. з додатковими угодами та додатками; рахунок за активну електроенергію за березень – травень 2009р.

За клопотаннями позивача від 14.09.2009р., від 05.10.2009р., від 10.11.2009р. до матеріалів справи залучені додаткові документи, у тому числі акт звірки заборгованості по сумі позову.

В письмових поясненнях б/н від 05.10.2009р. позивач підтвердив той факт, що силовий трансформатор 180 (за яким здійснюється нарахування за активну електроенергію) знаходиться на балансі відповідача, пояснив, що нарахування здійснюються з урахуванням втрат холостого ходу трансформатора.

Заявою від 12.11.2009р. №03юр-2951/09 позивач збільшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача заборгованість за активну електроенергію за березень – вересень 2009р. у розмірі 2303, 58 грн., надав суду додатково рахунки за активну електроенергію за червень – вересень 2009р. та акти приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) за цей же період.

В поясненнях від 27.07.2009р. відповідач зазначив, що позивачем здійснюється нарахування за спожиту активну електроенергію з урахуванням потужності трансформатора 400 кВ, тоді як в ТП №203 знаходиться трансформатор з потужністю 180 кВ, повідомив про неодноразове звернення до позивача з вимогою здійснити перерахунок спожитої активної електроенергії у зв’язку з цим, при цьому жодного твердження документально не підтвердив.

У судовому засіданні 27.07.2009р. відповідач позов заперечив, вважає, що у березні-травні 2009р. він не спожив електроенергії вартістю 901, 96 грн.

В ході розгляду справи відповідач неодноразово заявляв усні клопотання відкласти розгляд справи з метою надання йому можливості сплатити суму позову самостійно, а також з метою врегулювання спору.

Розгляд справи відкладався, в тому числі, у зв’язку із зазначеними клопотаннями відповідача, разом з цим у судовому засіданні 26.11.2009р. позивач повідомив, що спір сторонами не врегульовано та те, що суму боргу сплатити він не має можливості у зв’язку із відсутністю грошових коштів.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” та п.1.3 Правил користування електричною енергією (далі по тексту Правила), споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Пунктом 2 ст.275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та відповідачем укладено договір на користування електричною енергією №2368 від 25.02.2000р. (далі по тексту Договір). Договір укладено. з додатковими угодами та додатками.

Відповідно до п.5 Договору, строк дії договору встановлений до 25.02.2005р. та Договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не сповістить іншу про припинення дії Договору або його перегляд.

З пояснень представників обох сторін позивача та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.

Відповідно до р.1 Договору, предметом договору є умови поставки, порядок реалізації електроенергії, її використання на межі балансової приналежності електромережі електропостачальною організацією (позивачем) та споживачем (відповідачем).

Пунктом 6.13 ПКЕЕ визначено, що у передбачений договором термін за результатами розрахункового періоду споживачем, постачальником електричної енергії, електропередавальною організацією (основним споживачем) на підставі даних розрахункового обліку електричної енергії визначається фактичний обсяг переданої та поставленої споживачу (субспоживачу) електричної енергії та оформляється акт про використану електричну енергію (акт прийняття-передавання товарної продукції).

Згідно п. 4.1.3 Договору, в редакції Додаткової угоди від 16.02.2007р., оплата електроенергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електроенергії на відповідний розрахунковий період в термін до 10 числа попереднього розрахункового періоду. Розрахунковим періодом є період між датами зняття показів розрахункових приладів обліку. Період між датами зняття показів розрахункових приладів обліку на початку та в кінці розрахункового періоду прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця)і величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої між датами зняття показів засобів обліку на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду.

Для визначення обсягу спожитої електроенергії споживач щомісячно 15 числа на 8.00 годин зобов’язаний знімати та представляти позивачу покази приладів обліку (п.2.5 Договору).

Згідно умов Договору, силовий трансформатор 180 знаходиться на балансі у споживача (відповідача) (копія акта розмежування балансової належності додається).

Розрахунковий облік знаходиться на межі балансової належності, тому сплата втрат холостого ходу трансформатора нараховується споживачу.

Втрати на ділянці мережі від межі розділу до місця встановлення розрахункових приладів обліку електроенергії відноситься на рахунок організації, на балансі якої знаходиться дана ділянка, відповідно до Методики визначення втрат електроенергії у трансформаторах і лініях електропередач від 18.02.1998р.

Відповідно до п.6.25 ПКЕЕ, у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі розподілу балансової належності електромереж значення обсягу електричної енергії, визначеного за показами такого засобу обліку, приводиться до відповідної межі балансової належності електромереж, а саме, втрати електричної енергії на ділянці мережі від межі розподілу до місця встановлення розрахункових засобів обліку відносяться на рахунок організації, на балансі якої перебуває зазначена ділянка мережі.

Додатком 3.1 до Договору передбачено, що величина втрати визначається, виходячи з фактичного режиму роботи обладнання в розрахунковий період відповідно до Методики визначення втрат електроенергії у трансформаторах і лініях електропередач від 18.02.1998р.

Відповідно до наявних в справі актів приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) за березень-липень 2009р., які підписані обома сторонами без зауважень, у березні 2009р. відповідач спожив активної електроенергії у кількості 502 кВт/год. вартістю 352, 16 грн., квітні 2009р. – 403 кВт/год. вартістю 282, 71 грн., травні 2009р. – 425 кВт/год. вартістю 298, 15 грн., червні 2009р. – 440 кВт/год. вартістю 308, 66 грн., липні 2009р. – 422 кВт/год. вартістю 296, 04 грн.

Відповідно до п.6.39 ПКЕЕ, у разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку) визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду.

Кількість спожитої електроенергії за серпень – вересень 2009р. постачальником нарахована за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період, згідно п. 6.39 Правил користування електричною енергією, у зв’язку з ненаданням споживачем даних про спожиту електроенергію за цей період.

Таким чином, кількість спожитої електроенергії у серпні 2009р. склала 422 кВт/год. вартістю 296, 04 грн., у вересні 2009р. – 714 кВт/год. вартістю 500, 88 грн.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок та зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов’язання за договором у березні – вересні 2009р. виконав належним чином, поставив відповідачу активну електроенергію на загальну суму 2334, 64 грн., що підтверджено вищевказаними актами приймання-передавання товарної продукції з урахуванням здійсненого розрахунку вартості спожитої електроенергії за серпень-вересень 2009р.

На підставі наведеного, позивач виставив відповідачу відповідні рахунки на сплату за спожиту активну електроенергію за спірний період, про отримання ПП „Хризаліт” свідчать відповідні відмітки на самих рахунках, а також повідомлення про вручення поштового відправлення від 25.08.2009р., опис вкладення у цінний лист від 18.09.2009р., поштові квитанції №8915 від 18.09.2009р., № 8916 від 18.09.2009р.

Відповідач свої зобов’язання стосовно оплати спожитої у спірний період активної електричної енергії у повному обсязі не виконав, чим порушив умови Договору.

У зв’язку з викладеним позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача суму боргу за активну електроенергію за березень – вересень 2009р. у сумі 2303, 88 грн.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума боргу за активну електроенергію за березень – вересень 2009р. у розмірі 2303, 88 грн. підтверджена матеріалами справи і іншого відповідачем не доведено.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У судовому засіданні за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193, 275 Господарського кодексу України, Закону України „Про електроенергетику” №575/97-ВР від 16.10.1997р., Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996р. N28,керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 38, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м.Горлівка в особі структурної одиниці – Донецькі Західні електричні мережі м. Яснувата до Приватного підприємства “Хризаліт” м. Горлівка про стягнення заборгованості за активну електроенергію – 2303, 88 грн. задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства “Хризаліт” (84603, Донецька область, м.Горлівка, вул.Єнісейська, 36, ЄДРПОУ 30350187, р/р 26003301551190 в Промстройбанку, МФО 334644) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268, р/р зі спеціальним режимом використання 260393031296 в ОПЕРВ філії ДОУ ВАТ „Ощадбанк”, МФО 335106) – заборгованість за активну електроенергію – 2303, 88 грн.

Стягнути з Приватного підприємства “Хризаліт” (84603, Донецька область, м.Горлівка, вул.Єнісейська, 36, ЄДРПОУ 30350187, р/р 26003301551190 в Промстройбанку, МФО 334644) на користь Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр. Леніна, 11, ЄДРПОУ 00131268; поточний рахунок структурної одиниці позивача Центральних електричних мереж 26004305551560 в філії відділення ПІБ м.Горлівка, МФО 334464) – державне мито у сумі 102, 00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 312, 50 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дати підписання його повного тексту.

Повний текст рішення складений та підписаний 26.11.2009р.

Суддя