Рішення № 6905131, 30.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.11.09 р.                     Справа № 37/216пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Кварцяній О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства „Артемівське племпідприємство”, с. Клещєєвка, Донецька область, ідентифікаційний код 00694304

до Відповідача: Артемівської районної державної адміністрації, м. Артемівськ, ідентифікаційний код 04052896

про: скасування розпорядження голови Артемівської районної адміністрації №267 від 30.04.2005р.

із залученням до участі у справі у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача: Селянського фермерського господарства „Йота”, с. Бахмутське, ідентифікаційний код 04052896

за участю уповноважених представників:

від Позивача – Матюхіна І.К. (за довіреністю №б/н від 23.06.2009р.); Дюльдін О.В. (за протоколом №3 від 10.11.2008р. та наказом №1 від 10.11.2008р.);

від Відповідача – не з’явився;

від Третьої особи – Спіцин В.В. (керівник згідно довідки з єдиного державного реєстру № 22-1/921)

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 15.09.2009р. на 29.09.2009р., з 29.09.2009р. на 15.10.2009р., з 15.10.2009р. на 27.10.2009р., з 27.10.2009р. на 10.11.2009р., у судовому засіданні 10.11.2009р. оголошено перерву до 30.11.2009р.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Артемівське племпідприємство”, с. Клещєєвка, Донецька область (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Артемівської районної державної адміністрації, м. Артемівськ (далі – Відповідач) про скасування розпорядження голови Артемівської районної адміністрації №267 від 30.04.2005р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на: вилучення спірним розпорядження більшої площі земельної ділянки, ніж зазначалося у зверненні Позивача; відсутність повноважень у голови правління Позивача на відмову від земельної ділянки; вилучення найбільш перспективних земельних ділянок; введення Відповідачем в оману відносно розпаювання вилученої земельної ділянки між акціонерами Позивача.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розпорядження №267 від 30.04.2005р.; державний акт на право постійного користування землею; рішення Артемівської районної ради №ХХІІ/9-13 від 08.12.1999р.; лист № 26/2837-2 від 16.12.2008р., №01-60-1538/1143-05 від 13.05.2009р., №18 від 18.02.2005р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 19 Конституції України, ст.161 Цивільного кодексу України, ст.141 Земельного кодексу України, ст.ст. 43, 50 Закону України „Про місцеві державні адміністрації”, ст.ст. 47, 48 Закону України „Про господарські товариства”, Указом Президента України „Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки”.

Позивач надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи на обґрунтування своєї позиції як на виконання вимог суду, так і за власною ініціативою (а.с.а.с.22, 25-28, 51-117 т.1, а.с.а.с.1а-59, 80, 81, 84-96 т.2), у тому числі:

- письмові пояснення, які надійшло до канцелярії суду 14.09.2009р., щодо обраного способу захисту своїх прав та законних інтересів;

- письмові пояснення від 27.10.2009р. відносно нетотожності розглядуваного позову та позову, вирішеного в межах справи №8/64пн, та додаткового обгрунтування підстав позову;

- заперечення на відзив Відповідача, які надійшли до канцелярії суду 10.11.2009р.;

- клопотання від 11.11.2009р. про витребування доказів та пояснень у Відповідача;

- відзив на заперечення Відповідача та пояснення Третьої особи від 11.11.2009р.

Відповідач надав клопотання №18/09вих від 08.09.2009р. із додатками (а.с.а.с.33 - 48 т.1) про відмову у прийнятті позовної заяви відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України зважаючи на судові акти, прийняті в межах справи №8/64пн.

Клопотанням про залучення до матеріалів справи від 15.10.2009р. Відповідачем надані докази (а.с.а.с.124-126 т.1) на обгрунтування своєї позиції, викладеної в запереченнях на позовну заяву від 15.10.2009р. (а.с.а.с.147-152 т.1), щодо необхідності припинення провадження у справі та відмови у задоволенні позовних вимог у зв’язку із: вирішенням цього спору по суті в межах справи №8/64пн; непідвідомчістю цієї справи господарському суду; поданням позову неуповноваженою особою; порушення річного строку звернення для розгляду цього позву в порядку адміністративного судочинства; зверненням Позивача про відмову саме вилученої площі земельних ділянок; наявністю повноважень у голови правління Позивача на відмову від земельної ділянки; узгодження меж вилученої земельної ділянки з боку Позивача при її виділені в оренду Третій особі; не складанням акту приймання-передачі земельної ділянки згідно спірного розпорядження з вини Позивача; відсутністю відношення до справи обставин неможливості розпаювання вилученої земельної ділянки.

Клопотанням від 09.11.2009р. №27/09вих (а.с.83 т.2) Відповідач відмовився від доводів щодо непідвідомчості розглядуваної справи господарському суду.

Ухвалою від 29.09.2009р. суд залучив до участі у справі у якості Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача – Селянське фермерське господарство „Йота”, с. Бахмутське, Донецька область (далі – Третя особа).

Третя особа надала письмові пояснення по суті спору від 27.10.2009р. (а.с.а.с. 64-66 т.2), в яких проти позову заперечила, вказуючи на правомірність виділення йому в оренду вилучених у Позивача за його бажанням земельних ділянок, та додала до пояснень додаткові документи на підтвердження своєї позиції (а.с.а.с. 67-71 т.2).

Судом задля формування достатньої доказової бази відносно розглядуваних правовідносин і створення згідно ч. 3 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторонам належних умов для правильного застосування законодавства в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України викликалась в судове засідання посадова особа відділу Держкомзему у Артемівському районі Донецької області, яка надала письмові пояснення по суті обставин розглядуваного спору та відомості відносно земельних ділянок Позивача (а.с.а.с.60-63 т.2).

Крім того, суд в порядку ст.38 Господарського процесуального кодексу України витребував документи у Артемівського районного центру державного земельного кадастру, проте вказані вимоги виконані не були.

Представники учасників справи у судовому засіданні підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а не ненадання документів Артемівським районним центром державного земельного кадастру не унеможливлює встановлення відповідних обставин на підставі інших наявних доказів, тим більше, що подальше очікування на надходження цих документів призведе до порушення визначених в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строків розгляду справи, які добігають кінця 30.11.2009р.

Вислухавши у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

08.12.1999р. Рішенням Артемівської районної ради №ХХІІІ/9-13 (а.с.16 т.1) затверджені матеріали інвентаризації земель з встановленням меж Відкритого акціонерного товариства „Артемівське племпідприємство”, с. Клещєєвка, Донецька область, підтверджено право постійного користування землею Відкритого акціонерного товариства „Артемівське племпідприємство”, с. Клещєєвка, Донецька область, загальною площею 202,3256га, з яких 178,88га – рілля, з оформленням та видачею державного акту на право постійного користування землею.

19.01.2000р. складений державний акт на право постійного користування землею (а.с.а.с.10-14 т.1), який зареєстровано в книзі записів державних актів за №141 серії 1-ДН №000658.

Листом від 27.02.2004р. №61 (а.с.68 т.2) голова правління Позивача звертався до голови Красненської сільської ради з проханням зменшити земельний клин, залишивши у користуванні поле №1 площею 18,82га, поле №2 площею 20,9га, поле №3 площею 36,13га і поле №11 площею 2,24га, загальна площа яких складає 78,09га. Результати розгляду цього листа до матеріалів справи не надані.

18.02.2005р. голова правління Позивача звернувся до голови Артемівської районної державної адміністрації Данилову В.Н. з листом №18 (а.с.19 т.1), отриманим 15.03.2005р. Артемівським районним відділом земельних ресурсів Артемівської районної державної адміністрації, про скорочення земельного клину, залишивши в користуванні Позивача землі, які складаються з: поля №1 площею 18,82га, поля №2 площею 20,9га, поля №3 площею 36,13га, поля №5 площею 13,72га та поля №11 площею 2,24га, загальна площа яких складає 91,81га рілля.

30.04.2005р. в.о. голови Артемівської районної державної адміністрації Донецької області було прийнято розпорядження №267 (а.с.9 т.1) про припинення права постійного користування Позивача частиною земельної ділянки площею 102,12 га, наданої згідно державного акта серії 1-ДН №000658, яке (розпорядження) передбачало:

-          передачу земельних ділянок загальною площею 102,12га в землі запасу Красненської сільської ради;

-          внесення відповідних змін до державного акту на право постійного користування Позивача;

-          оформлення передачі земельних ділянок актом прийому-передачі.

Із змісту розділу „зміни в землекористуванні” в копії державного акту на право постійного користування, наданого Позивачем разом із позовом (а.с.12 т. 1), вбачається внесення відмітки про спірне розпорядження, проте в іншому примірнику державного акту (а.с.а.с.83-86 т.1) такої відмітки не вбачається. В свою чергу, згідно пояснень представників сторін, наданих у судових засіданнях, та письмових поясненої посадової особи відділу Держкомзему у Артемівському районі від 26.10.2009р. (а.с.а.с.60-62 т.2) акт приймання-передачі земельних ділянок на виконання спірного розпорядження складено та підписано не було.

У листі Красненської сільської ради Артемівського району Донецької області від 08.04.2009р. №184/2-34 (а.с.102 т.1) вказано, що внаслідок прийняття спірного розпорядження на підставі заяви Позивача від 18.02.2005р. №18 про добровільну відмову від права постійного користування частиною земельних ділянок у Позивача є право на користування земельними ділянками лише площею 100,2056га (хоча 202,3256га - 102,12га = 100,206га). Означена площа наявної у користуванні Позивача земельної ділянки після прийняття спірного розпорядження підтверджується також довідкою №248 від 29.01.2007р. Артемівського районного відділу земельних ресурсів (а.с.59 т.1), за змістом якої із вказаної площі рілля займає лише 76,76га, що відповідає інформації відділу Держкомзему у Артемівському районі Донецької області (а.с.63 т.2).

В подальшому, земельні ділянки, право постійного користуванні Позивача на які були припинені спірним розпорядженням, за клопотанням Красненської сільської ради Артемівського району від 06.01.2006р. №4/28-454 (а.с.70 т.2) відповідно до розпорядження Артемівської районної державної адміністрації від 19.10.2006р. №695 (а.с.47 т.2) про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, були передані (земельні ділянки) в оренду Третій особі за договором оренди від 18.03.2008р. (а.с.а.с.125-129 т.1).

Акт встановлення в натурі і погодження меж земельної ділянки Третій особі (а.с.133 т.1) був підписаний, у тому числі – і з боку Позивача. В день укладання договору оренди земельні ділянки загальною площею рілля 102,1173га були передані Відповідачем Третій особі за актом прийому та передачі (а.с.134 т.1).

Співставлення експлікацій (а.с.а.с.129-132 т.2) земельних ділянок, наданих в оренду Третій особі, із планом землекористування, наданим Позивачем (а.с.117 т.2), з урахуванням їх огляду у судових засіданнях учасниками справи та наданих ними пояснень, вказують на те, що Відповідачем припинено право користування на поля №№4, 5, 6, 7, 8 та 10, передбачаючи залишення, таким чином, у користуванні Позивача полів №№1, 2, 3, 9 та 11.

Слід зазначити, що у листі №18 від 18.05.2005р., адресованому Відповідачу, Позивач просив залишити за ним у користуванні поле №1 площею 18,82га, поле №2 площею 20,9га, поле №3 площею 36,13га, поле №5 площею 13,72га та поле №11 площею 2,24га - загальною площею рілля 91,81га, що, в свою чергу, передбачало можливість припинення права лише відносно площі 87,07га рілля (178,88га – 91,81га).

Таким чином, внаслідок прийняття Відповідачем спірного розпорядження у Позивача з наявних 202,3256га, з яких 178,88га рілля, було припинено права постійного користування на 102,1173га рілля, переданих в подальшому в оренду Третій особі.

Із змісту відповіді першого заступника голови Артемівської райдержадміністрації від 06.08.2009р. №26/1395-2 на звернення Відкритого акціонерного товариства „Артемівське племпідприємство” від 15.06.2009р. №40 (а.с.а.с.60-62 т.1) про скасування спірного розпорядження, вбачається, що при підготування спірного розпорядження до уваги був взятий останній лист Товариства, за яким воно відмовлялось від земельної ділянки площею 102,12га. Однак, з огляду на представлені Позивачем документи та пояснення його представників у судових засіданнях, він заперечує факт існування такого листа (п. 1 заперечень на відзив Відповідача від 10.11.2009р. – а.с.80 т.2), наполягаючи на прийнятті спірного розпорядження саме на підставі звернення №18 від 18.02.2005р.

Лист про відмову від земельної ділянки площею 102,12га не був представлений і Відповідачем з посиланням на знищення документації за давністю збереження. Між тим, із змісту акту від 16.01.2009р. №1 про виділення до знищення документів, що не підлягають зберіганню (а.с.а.с.137,138 т.1), взагалі не вбачається знищення документів такого роду, як заяви землекористувачів про відмову від земельної ділянки.

10.11.2008р. рішенням загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства „Артемівське племпідприємство”, оформленим протоколом №3 (а.с.25 т.1) Дюльдіна О.В. затверджено на посаді директора Товариства. Статус останнього як керівника Позивача підтверджується довідкою Управління статистики у м. Артемівську (а.с.28 т.1) від 10.09.2009р.

З метою відновлення своїх порушених прав у зв’язку із прийняттям Артемівською районною державною адміністрацією Донецької області розпорядження №267 від 30.04.2005р. Відкрите акціонерне товариство „Артемівське племпідприємство” звернулося до Господарського суду Донецької області із позовною заявою з вимогами про визнання недійсним та неправомірним означеного розпорядження та зобов’язання Артемівською районною державною адміністрацією Донецької області відмінити це розпорядження і усунути порушення.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.08.2008р. у справі №8/64пн (а.с.а.с.80-82 т.1) у задоволені означеного позову відмовлено у повному обсягу. Із змісту означеного рішення вбачається, що заявлені вимоги були аргументовані посиланням Товариства на відсутність у голови правління повноважень з відмови від земельної ділянки на підставі клопотання №18 від 18.02.2005р. та необхідність вирішення цього питання загальними зборами акціонерів. Формування своєї позиції в межах справи №8/64пн саме в контексті означених підстав підтверджується і змістом п. 1 пояснень Позивача (а.с.а.с.1а-3 т.2)

Поряд із цим, вказаним рішенням суду серед іншого було встановлено, що:

- розпорядження №267 від 30.04.2005р. Артемівською районною державною адміністрацією Донецької області прийнято на підставі клопотання голови правління Відкритого акціонерного товариство „Артемівське племпідприємство” Самбулова Ю.Є., отриманого 15.03.2005р. Артемівським районним відділом земельних ресурсів, про зменшення площі земельної ділянки до 91,81га;

- повноваження по вирішенню питання стосовно добровільної відмови від права користування частиною земельної ділянки не відноситься до виключної компетенції вищого органу товариства, а також – до виключної компетенції інших органів, і правомірно може бути вчинено головою правління.

За результатами апеляційного та касаційного перегляду справи №8/64пн постановами Донецького апеляційного господарського суду від 21.10.2008р. (а.с.а.с.70-76 т.1) та Вищого господарського суду України від 19.02.2009р. (а.с.а.с.65-69 т.1) рішення Господарського суду Донецької області від 14.08.2008р. залишено без змін. При цьому, відповідними судовими інстанціями безпосередньо зазначені встановлені місцевим судом факт прийняття спірного розпорядження на підставі клопотання голови правління Позивача від 18.02.2005р. №18 та правомірність висновку про наявність у голови правління повноважень на вчинення відповідних дій.

За таких обставин Позивач наполягає на задоволені заявлених позовних вимог.

Відповідач вимог позову не визнав з підстав, викладених у запереченнях від 15.10.2009р. (а.с.а.с.147-152 т.1) з урахуванням клопотанням від 09.11.2009р. №27/09вих (а.с.83 т.2) про відмову від доводів щодо непідвідомчості розглядуваної справи господарському суду.

Третя особа проти позову заперечила з підстав, викладених у письмових поясненнях від 27.10.2009р. (а.с.а.с. 64-66 т.2).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із наявних матеріалів справи та позовних вимог, сутність розглядуваного спору полягає в оскаржені розпорядження Відповідача, яке опосередковує припинення права постійного користування Позивача частиною земельної ділянки, підтвердженого (права) відповідним державним актом.

За своєю правовою природою спірне розпорядження Відповідача є індивідуально-правовим актом ненормативного характеру у розумінні відповідних визначень, наведених в абз. 1 п.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. № 7-рп/2009 та абз. 3 п. 1 Роз’яснення ВАСУ „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” від 26.01.2000р. N 02-5/35, яке (розпорядження) безпосередньо пов’язане із реалізацією земельних прав суб’єкту господарювання.

Беручи до уваги правову позицію Вищого господарського суду України, сформульовану в п.п.5, 15 Рекомендації „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” від 27.06.2007 р. N 04-5/120, п. 1 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” від 14.08.2007 р. N 01-8/675 та п. 5 Інформаційного листа „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році” від 18.03.2008 р. N 01-8/164, розглядувана справа підвідомча господарському суду, оскільки стосується захисту права Позивача щодо наявної у нього раніше земельної ділянки у правовідносинах, в яких він не перебуває у підпорядкуванні Відповідача. Таким чином, суд, з огляду на позицію самого Відповідача, викладену у клопотанні від 09.11.2009р. №27/09вих, наголошує на підвідомчості цієї справи господарському суду.

В контексті правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної у п. 2 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” від 14.08.2007р. N 01-8/675, обраний Позивачем спосіб судового захисту – скасування розпорядження Відповідача – кваліфікується судом як тотожний вимогам про визнання означеного розпорядження недійсним (незаконним/протиправним).

Враховуючи приписи ст. 58 Конституції України, що запроваджують загальне правило заборони ретроспективної дії у часі законів та інших нормативних актів, яке, враховуючи положення ч. 1 ст. 91 Цивільного кодексу України та абз. 4 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 09.02.1999р. № 1- рп/99, розповсюджується (правило) і на юридичних осіб, оцінка правомірності спірного розпорядження здійснюється судом в контексті законодавства, яка діяло на момент його прийняття.

З огляду на правову природу розглядуваних правовідносин та склад їх учасників, обґрунтованість заявлених позовних вимог досліджується судом насамперед у світлі положень Конституції України, Земельного кодексу України та Закону України „Про місцеві державні адміністрації”.

За змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України застосування судом певного способу судового захисту вимагає наявності (доведеності належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами) сукупності наступних умов:

-          наявність у Позивача певного суб’єктивного права/інтересу;

-          порушення цього права/інтересу з боку Відповідача;

-          адекватність (з точки зору визначеності законом та відповідності суті порушення і спроможності його усунути) обраного способу судового захисту.

Оскільки Позивач вимагає скасування розпорядження про припинення права постійного користування частиною земельної ділянки, остільки суд у світлі визначеної вище сукупності обов’язкових умов для задоволення заявлених позовних вимог оцінює їх законність з точки зору наявності у ВАТ „Артемівське племпідприємство” права користування відповідною земельною ділянкою та порушення цього права Відповідачем у вигляді протиправного припинення означеного права.

Позбавлення Позивача внаслідок прийняття розпорядження права користування певною земельною ділянкою, підтвердженого (права) належним у розумінні ст. 126 Земельного кодексу України документом – державним актом на право постійного користування - за висновком суду достатньою мірою у розумінні ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст.15 Цивільного кодексу України вказує на наявність у керівника ВАТ „Артемівське племпідприємство” матеріального і процесуального права на позов стосовно спірного розпорядження, що є обов’язковою умовою для його скасування згідно абз. 1 п. 2 згадуваного Роз’яснення ВАСУ від 26.01.2000р. N 02-5/35.

При цьому, заперечення Відповідача відносно ініціювання позову неупоноваженою особою спростовується наявними в матеріалах справи протоколом загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства „Артемівське племпідприємство” №3 від 10.11.2008р. та довідкою Управління статистики у м. Артемівську від 10.09.2009р., належних доказів незаконності або недостовірності яких Відповідачем наразі не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у Позивача певного суб’єктивного права, що підлягає захисту у судовому порядку.

Стосовно порушення означеного права Відповідачем позиція суду полягає у наступному:

Як встановлено ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, яким є Відповідач за змістом ст. 1 Закону України „Про місцеві державні адміністрації”, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В своє чергу, процедура припинення права постійного користування земельними ділянками на момент прийняття такого розпорядження регулювалася Земельним кодексом України (у відповідній редакції).

Виходячи із наведених Позивачем підстав позову у розумінні їх визначення в абз. 2 п. 3.7. Роз’яснення Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” від 18.09.1997р. № 02-5/289, останній вимагає скасування спірного розпорядження, оскільки:

-          по-перше, розпорядженням припинено право постійного користування тими земельними ділянками, від яких Позивач добровільне не відмовлявся листом №18 від 18.02.2005р., та залишено менша, ніж вказувалася у цьому листі, площа ділянки;

-          по-друге, відмовляючись листом №18 від 18.05.2005р. голова правління Позивача діяв за межами повноважень через відсутність відповідного рішення правління Товариства;

-          по-третє, Товариство було позбавлено найбільш перспективних з точки зору землеробства ділянок;

-          по-четверте, прийняття спірного розпорядження призвело до порушення прав акціонерів, робітників та пенсіонерів Товариства на приватизацію та розпаювання земельних ділянок, право користування якими було припинено.

Співставлаючи розглядуваний спір і спір, вирішений в межах справи №8/64пн, суд дійшов висновку про їх нетотожність у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 62 та п. 2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки при співпадінні сторін та предмету спору (в частині визнання недійсним і неправомірним розпорядження та вимогами про його скасування), означені справи відрізняються підставами вимог.

Так, в межах справи №8/64пн суд не давав оцінку законності розпорядження Артемівської районної державної адміністрації №267 від 30.04.2005р. відносно: припинення права постійного користування тими земельними ділянками, від яких Позивач добровільне не відмовлявся листом №18 від 18.02.2005р., та залишення меншої, ніж вказувалася у цьому листі, площі ділянки; позбавлення Позивача найбільш перспективних земельних ділянок та порушення прав акціонерів, робітників та пенсіонерів ВАТ „Артемівське племпідприємство” на приватизацію та розпаювання земельних ділянок.

Викладене спростовує аргументи Відповідача про вирішення по суті розглядуваного спору в межах справи №8/64пн, а наявність відповідних судових актів не перешкоджає розгляду заявлених в межах справи №37/216пн позовних вимог.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог в контексті вказаних Позивачем підстав, суд відхиляє як юридично неспроможні аргументи щодо останніх трьох із чотирьох вказаних вище підстав, оскільки:

- по-перше, питання наявності у голови правління повноважень на вчинення дії з відмови від земельної ділянки досліджувалося і було встановлене рішенням у справі №8/64пн (як стосовно кола повноважень загальних зборів акціонерів, так і повноважень інших органів Товариства), про що вказувалося судом вище. Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України означений факт є преюдиціальним і не підлягає повторному доказуванню у цій справі;

- по-друге, перспективність або не перспективність певної земельної ділянки для ймовірного подальшого використання суб’єктом господарювання за змістом діючого на момент прийняття спірного розпорядження законодавства жодною мірою не вливала на можливість припинення права постійного користування за умов наявності добровільної відмови від такого права;

- по-третє, згадувані вище положення ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, так само як і інші норми діючого законодавства, не передбачають права юридичної особи – акціонерного товариства – звертатися до суду за захистом прав інших осіб, у тому числі – своїх акціонерів та робітників. У разі порушення прав означених осіб з боку Відповідача, вони управнені відповідно до ст. 55 Конституції України звертатися до суду за їх захистом за встановленою підвідомчістю та підсудністю.

Таким чином, предметом судового дослідження є виключно ті обставини і докази на їх підтвердження (спростування), що стосуються твердження Позивача про припинення спірним розпорядженням права постійного користування тими земельними ділянками, від яких ВАТ „Артемівське племпідприємство” добровільне не відмовлялось листом №18 від 18.02.2005р., та залишення меншої, ніж вказувалася у цьому листі, площі ділянки.

З огляду на посилання Відповідача у запереченнях на те, що спірне розпорядження було прийнято на підставі іншого звернення Позивача, в якому вказувалося саме та площа, щодо якої і було припинено право, суд наголошує на такому:

- за змістом ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України тягар доведення цієї обставини покладається на Відповідача, проте останнім належного доказу цього твердження (самого листа Позивача) до матеріалів справи не надано. При цьому, посилання Артемівської районної державної адміністрації на незбереження цього листа у зв’язку із знищенням за давністю зберігання судом до уваги не приймається, оскільки, як було встановлено, акт від 16.01.2009р. №1 про виділення до знищення документів, що не підлягають зберіганню, взагалі не вказує про знищення такого роду документів;

- поряд із цим, факт прийняття спірного розпорядження саме на підстав листа Позивача №18 від 18.02.2005р. підтверджується листом Красненської сільської ради Артемівського району Донецької області від 08.04.2009р. №184/2-34 та був встановлений судовими актами в межах справи №8/64пн. Означена обставина не тільки зумовлює преюдиціальність цього факту для розглядуваної справи у розумінні ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, але й в силу загальнообов’язкового статусу чинних рішень у справі №8/64пн згідно ст.ст. 124, 129 Конституції України взагалі неможливість піддання цього факту сумніву під час розгляду цієї справи. Так, згідно із Рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. зі справи „Совтрансавто-Холдинг” проти України” визначено, що „одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів” (згадується в п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про юрисдикцію Європейського суду з прав людини в Україні” від 18.11.2003р. № 01-8/1427). Принцип верховенства права закріплений ст. 8 Конституції України, а згідно із ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р. рішення Європейського суду є джерелом права для національних судів.

Як встановлено п. 2 ст. 21 Закону України „Про місцеві державні адміністрації” місцева державна адміністрація серед інших наділена повноваженнями з розпорядження землями державної власності відповідно до закону. Імперативна обов’язковість дотримання приписів законодавства при здійсненні Відповідачем означеного повноваження у сфері земельних відносин крім згадуваної вище ч. 2 ст. 19 Конституції України, безпосередньо закріплена і ст. 7 вказаного Закону.

В свою чергу, питання припинення права постійного користування земельною ділянкою у зв’язку із добровільною відмовою врегульовано Земельним кодексом України.

Відповідно до п. а) ст. 141 Земельного кодексу України добровільна відмова від користування земельною ділянкою, згадувана у спірному розпорядженні, є однієї з підстав для припинення відповідного права користування земельною ділянкою. Як встановлено ч. 3 ст. 142 цього Кодексу добровільна відмова від права користування опосередковується заявою користувача до власника земельної ділянки. На думку суду, сукупний аналіз означених норм дає підстави для висновку, що власник земельної ділянки може припинити право постійного користування земельною ділянкою (її частиною) лише у разі заяви про добровільну відмову користувача саме від цієї земельної ділянки (її частини).

Між тим, як було встановлено судом на підставі наданих до матеріалів справи документів, внаслідок прийняття спірного розпорядження у Позивача було припинено право постійного користування більшої за площею та іншою за складовими частинами (полями рілля) земельної ділянки, ніж вказувалося у заяві про добровільну відмову, викладеній у листі №18 від 18.02.2005р. Означене неспівпадіння між заявою про добровільну відмову та результатом її розгляду дають підстави для однозначного висновку про порушення Відповідачем згаданих норм ст.ст. 141, 142 Земельного кодексу України, а відтак – і ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Відсутність добровільної відмови користувача саме від тієї земельної ділянки, право на яке було припинено, унеможливлює і добровільність такого припинення та вказує на ознаки примусового вилучення (припинення права) у Позивача земельної ділянки Відповідачем. Оскільки розпорядження Артемівської районної державної адміністрації №267 від 30.04.2005р. не тільки не визначає таких підстав для припинення права користування земельною ділянкою, але й до матеріалів справи Відповідачем не надано доказів можливості застосування цих підстав для припинення права та дотримання процедури їх застосування згідно приписів ст.ст.143, 144, 149 Земельного кодексу України, остільки в розглядуваному випадку має місце і порушення Відповідачем гарантованого ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованих Законом України від 17.07.1997р. 3475/97-ВР, права мирного володіння своїм майном.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Так, виходячи із усталеної практики Європейського суду з прав людини майном у сенсі ст. 1 Першого протоколу Конвенції можуть бути вимоги, на підставі яких особа може стверджувати, що вона має „законні сподівання” на фактичне користування правом власності (п. 38 Рішення Суду зі справи „Полтораченко проти України” від 18.01.2005р.). Враховуючи, що передбачені ст.ст. 92, 95 Земельного кодексу України права Позивача достатньою мірою уповноважують його на користування земельною ділянкою, закріпленою державним актом на право постійного користування землею від 19.01.2000р., який зареєстровано в книзі записів державних актів за №141 серії 1-ДН №000658, у суду є всі підстави для висновку про наявність „законних сподівань” у ВАТ„Артемівське племпідприємство” на користування об’єктом власності, а отже – і наявність об’єкту захисту у розумінні ст. 1 Першого протоколу Конвенції.

За висновком Європейського суду з право людини, викладеним в п. 46 Рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2004р. у справі „Жовнер проти України”, „стаття 1 Першого Протоколу містить три чіткі положення: перше, яке міститься у першому абзаці першого пункту та має загальний характер, проголошує принцип поваги до права власності; друге, яке міститься у другому абзаці того ж пункту, передбачає можливість позбавлення права власності та встановлює умови для нього; третє, яке міститься у другому пункті, визнає за державами повноваження регулювати користування майном відповідно до загальних інтересів. Мова не йде про правила, які не мають зв'язку між собою. Друге та третє положення стосуються конкретних випадків посягання на право власності; таким чином, вони повинні тлумачитися у світлі принципу, зазначеного у першому положенні (рішення у справі "Бейелер проти Італії", N 33202/96, § 98, CEDH 2000-I)”.

У світлі означених норм та загальновизнаних принципів міжнародного права, безпідставне припинення спірним розпорядженням Відповідача права постійного користування частиною земельної ділянки Позивача є неспівмірним та протиправним втручанням у майнові права ВАТ„Артемівське племпідприємство”.

Таким чином, суд встановив наявність факту порушення Відповідачем суб’єктивного права Позивача, на захист якого він звернувся до суду.

Доводи Відповідача та Третьої особи про правомірність набуття нею земельної ділянки в оренду та узгодження меж цієї ділянки з боку Позивача не спростовують означених висновків суду, оскільки вказані процедури є наслідками прийняття спірного розпорядження, хронологія вчинення яких жодною мірою не впливає на оцінку законності такого розпорядження у світлі фактів, що мали місце на дату його прийняття.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, шляхом визнання недійним рішень органів виконавчої влади. За змістом ч. 5 ст. 36 Закону України „Про місцеві державні адміністрації” керівники підприємств, установ та організацій мають право звернутися до суду про скасування розпорядження голови місцевої державної адміністрації, що суперечить законодавству в питаннях, що стосуються їх діяльності. Можливість оскарження та скасування розпоряджень місцевих адміністрацій у судовому порядку передбачена ч.ч. 2, 3 ст. 43 та ст. 50 вказаного Закону.

Вказані норми у сукупністю із способами захисту прав, передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, та в контексті позиції щодо тотожності за правовим змістом скасування акту в судовому порядку із визнанням такого акту недійсним (незаконним/протиправним), зумовлюють висновок суду про відповідність обраного Позивачем способу судового захисту вимогам ефективності, встановленим ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

При цьому, оскільки строк позовної давності тривалістю три роки згідно ст. 257 Цивільного кодексу України, що підлягає застосуванню до спірного розпорядження на загальних підставах (п. 4 Роз’яснення ВАСУ „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” від 26.01.2000р. N 02-5/35), за змістом ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України застосовується судом лише за заявою сторони у спорі (Відповідачем), зробленої до прийняття рішення, і у розглядуваному випадку його перебіг в порядку ст. 264 Цивільного кодексу України переривався у зв’язку із поданням позову, розглянутого у справі №8/64пн, та не закінчився, давність прийняття спірного розпорядження не перешкоджає можливості задоволення позовних вимог.

Суд відмовляє у задоволенні клопотання Позивача від 11.11.2009р. про витребування доказів та пояснень у Відповідача, оскільки:

- за змістом ст. 77 Господарського процесуального кодексу України надання додаткових документів на вимогу суду опосередковується ухвалою та зумовлює необхідність відкладання розгляду справи. В свою чергу, відкладання можливе лише в межах строків розгляду, визначених ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, що добігають кінця 30.11.2009р. (ухвала від 27.10.2009р.);

- Позивач не заперечує законність розпорядження з підстав відсутності його оригінального примірника або підписання виконуючим обов’язки голови Артемівської райдержадміністрації, остільки результат задоволення цього клопотання не має відношення до предмету судової оцінки. Наразі, ані наявні в матеріалах справи документи, ані пояснення учасників справи не дають суду підстав для сумніву щодо можливості вирішення справи за умов засвідченої копії такого розпорядження згідно ст. 36 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Задовольнити позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства Артемівське племпідприємство”, с. Клещєєвка, Донецька область (ідентифікаційний код 00694304) до Артемівської районної державної адміністрації, м. Артемівськ (ідентифікаційний код 040528960) про скасування розпорядження голови Артемівської районної адміністрації №267 від 30.04.2005р.

у повному обсягу.

2. Скасувати розпорядження голови Артемівської районної адміністрації №267 від 30.04.2005р.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 30.11.2009р. оголошено та підписано повний текст рішення.

4.Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили.

Суддя